Рішення

від 22.02.2018 по справі 910/15327/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2018Справа № 910/15327/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧА ГРУПА КМ-БУКС" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, офіс 3, код ЄДРПОУ 40062848)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КНИГАРНЯ "Є" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 3, літера "А", код ЄДРПОУ 35393560)

про відшкодування збитків та стягнення штрафів по договору поставки в сумі 542751,40 грн.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

судді: Балац С.В.

Трофименко Т.Ю.

Секретар судового засідання Рєпкіна Ю. Є.

За участю представників сторін:

Від позивача: Баклан О.В. (за довіреністю)

Від відповідача: Котляров А.Ю., Ващенко А.М. (за довіреностями).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача збитків та штрафів, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 15/172 від 12.10.2016 у розмірі 542 751,40 грн., з яких 512 633, 81 грн. збитків; 13 338, 86 грн. пені за період прострочення з 06.03.2017 по 30.08.2017; 4 028, 41 грн. інфляційних збитків за період прострочення 01.05.2017 по 01.07.2017 та 1 689, 76 грн. 3 % річних за період прострочення з 06.03.2017 по 30.08.2017; 5 127, 51 грн. штрафу у відповідності до п. 8.3. договору; 4 933, 05 грн. штрафу передбаченого п. 8.4. договору; 1 000, 00 грн. штрафу у відповідності до п. 8.9 договору.

Позовні вимоги мотивовано порушенням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 15/172 від 12.10.2016, в частині своєчасного надання звітів про реалізацію продукції, своєчасного здійснення оплати реалізованої продукції, наслідком чого стала одностороння відмова позивача від договору, та подальшим порушення з боку відповідача умов договору щодо своєчасного повернення позивачу не реалізованої продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2017 порушено провадження у справі №910/15327/17 та призначено до розгляду на 05.10.2017.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та відкладено розгляд справи на 19.10.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 19.10.2017 від позивача надійшла заява, в якій позивач просив припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 27 317, 00 грн., оскільки з моменту подання позовної заяви відповідачем було сплачено грошові кошти в сумі 27 317, 00 грн. та зазначав, що станом на 19.10.2017 збитки позивача складають суму в 485 316, 81 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 відмовлено в задоволенні заяв відповідача про відвід судді та про скасування заходів забезпечення позову. Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 розгляд справи відкладено на 07.11.2017.

Судове засідання 07.11.2017 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 13.11.2017 розгляд справи призначено на 23.11.2017.

В судовому засіданні 23.11.2017 оголошено перерву до 28.11.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 призначено колегіальний розгляд справи №910/15327/17.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 29.11.2017 для здійснення колегіального розгляду справи № 910/15327/15 визначеного колегіальний склад суддів : Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Трофименко Т.Ю., суддя Балац С.В.

Ухвалою господарського суду від 01.12.2017 колегія суддів у складі: Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Трофименко Т.Ю., суддя Балац С.В. прийняла до провадження справу № 910/15327/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧА ГРУПА КМ-БУКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КНИГАРНЯ "Є" про стягнення 542 751, 40 грн., розгляд справи було призначено на 19.12.2017.

Ухвалою господарського суду від 19.12.2017 справу № 910/15327/17 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі №910/15327/17 призначено на 23.01.2018.

23.01.2018 господарським судом було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.02.2018, про що було винесено відповідну ухвалу.

В судове засідання представники сторін прибули та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач позовні вимоги підтримав в розмірі 485 316, 81 грн., а відповідач визнав позовні вимоги в розмірі 11 725, 61 грн.

Відповідачем визнаються вимоги в розмірі 11 725, 61 грн. щодо штрафних санкцій:

- за прострочення оплати суми у розмірі 102 648 грн. 20 коп. (за реалізований товар у березні 2017 р.), зазначена сума була сплачена відповідачем із простроченням платежу 11 днів, розмір пені за несвоєчасну сплату вказаної суми становить - 866 грн. 18 коп.; розмір 3 % річних із простроченої суми - 94 грн.09 коп.;

- за прострочення оплати у розмірі 98 661 грн. (за реалізований товар у квітні 2017 р.), зазначена сума була сплачена відповідачем із простроченням платежу 45 днів, розмір пені за несвоєчасну сплату вказаної суми становить - 3 094 грн. 98 коп.; розмір інфляційних збитків - 1 282 грн. 59 коп.; розмір 3 % річних із простроченої суми - 369 грн. 98 коп., штраф відповідно до п. 8.4. договору становить - 4 933 грн. 05 коп.;

- за прострочення оплати у розмірі 127 105 грн. 37 коп. (за реалізований товар у березні 2017 р.), зазначена сума була сплачена відповідачем із простроченням платежу 8 днів, розмір З % річних із простроченої суми - 84 грн.74 коп.;

- за порушення п. 8.9. договору, надання звіту про реалізовану продукцію було затримано два рази, тобто штрафні санкції передбачені п. 8.9 договору становлять 1000,00 грн.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах сторін по суті справи та заслухавши сторін, Суд:

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що 12.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВИДАВНИЧА ГРУППА КМ-БУКС , як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю КНИГАРНЯ Є , як покупцем було укладено договір поставки № 15/172 (надалі за текстом - договір).

Згідно з умовами договору продавець зобов'язується передати у власність покупця друковану продукцію, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплачувати таку продукцію (п. 1.1 договору).

Продукція поставляється покупцеві окремими партіями відповідно до замовлень покупця, які визначають строк, місце поставки, асортимент (назву, автора, серію), кількість продукції (п. 1.2. договору).

Загальна вартість (ціна) договору складається із сум вказаних у видаткових накладних, які видаються постачальником на виконання умов цього договору (п. 1.3. договору).

Сторони дійшли згоди, що покупець має право повернути, а продавець зобов'язується прийняти в повному обсязі продукцію, яка внаслідок відсутності попиту (або незначного попиту) не була реалізована покупцем протягом більше 180-и календарних днів від дати поставки відповідної продукції (п. 3.8. договору).

У випадку настання обставин вказаних в п. 3.8. цього договору продавець зобов'язаний прийняти продукції, що повертається у строки узгоджені сторонами, а у разі недосягнення згоди, у строки вказані у повідомлені про повернення продукції. Повернення продукції здійснюється за рахунок та силами продавця з місця зазначеному у п. 2.1. цього договору (п. 3.9. договору).

Перехід права власності на продукцію та ризику випадкової загибелі (випадкового псування) продукції відбувається в момент фактичної передачі продукції покупцю та підписання сторонами видаткових накладних (п. 4.1. договору).

Порядок розрахунків визначений в п. 4 договору. Так, відпускна ціна одиниці продукції та загальна вартість партії продукції зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній, що є невід'ємною частиною даного договору. Ціна договору складається з суми вартості окремих партій продукції, що поставляються у в довідності до умов даного договору (п. 5.1. договору).

Покупець здійснює оплату продавцю реалізованої продукції один раз на один календарний місяць у строк не пізніше останнього календарного дня відповідного звітного місяця. Сума, що підлягає сплаті продавцю визначається у відповідності до звіту реалізованої продукції, який покупець зобов'язаний надавати продавцю у наступні строки - не пізніше 5 числа відповідного календарного місяця. У випадку, якщо останній день строку оплати, або строку надання звіту реалізації продукції припадає на вихідні чи святкові дні, то останнім днем оплати реалізованої продукції та надання звіту реалізованої продукції та надання звіту реалізованої продукції буде вважатися банківський день, що є наступним після вихідного чи святкового дня (п. 5.2. договору в редакції викладеній в додатковій угоді до договору від 03.05.2017).

Щоквартально не пізніше 20-го числа першого місяця наступного кварталу продавець готує акт звірки взаєморозрахунків та направляє його покупцю. Покупець повинен протягом одного тижня з моменту отримання акту звірки підписати його та надіслати продавцю чи заявити письмові мотивовані зауваження. У випадку, якщо протягом одного тижня з моменту втримання акту покупець не передасть продавцю підписаний примірник акту звірки, чи не заявить письмові зауваження, акт буде вважатися визнаним і узгодженим з боку покупця. Акти оформлюються відповідно Додатку №1 та існуючих правил товарообігу. В разі порушення п. 5.2. та\або інших умов договору продавець має право вимагати проведення щомісячної інвентаризації заборгованості покупця та дострокового підписання акту звірки (п. 5.4. договору).

Сторони дійшли згоди, що передбачені п. 5.2. договору звіти реалізації продукції надсилаються уповноваженому представнику продавця на електронну адресу. Уповноваженим представником продавця з питань прийняття звіту реалізованої продукції є ОСОБА_7 e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 (п. 5.5. договору).

В п. 8 договору сторони визначили їх відповідальність. У випадку порушення строків оплати партії продукції (п.5.2.), більш ніж на 10 днів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 8.2. договору).

У випадку, якщо покупець прострочив строк оплати партії продукції (п.5.2.) більше ніж на 20 днів, продавець має право додатково вимагати від покупця сплати на свою користь штрафу в розмірі 1% від суми простроченого платежу (п. 8.3. договору).

У випадку, коли покупець прострочив строк оплати більше, ніж на 30 днів, продавець має право додатково вимагати від покупця сплати на свою користь штрафу в розмірі 5% від суми простроченого платежу (п. 8.4. договору).

У випадку, якщо покупець прострочив строк надання звіту реалізації, передбаченого п. 5.2. даного договору більше ніж на 2 дні, продавець має право вимагати сплати на свою користь штрафу в розмірі 500 грн. за кожний випадок (п. 8.9. договору).

Відповідно до п. 12.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016.

Згідно з п. 12.2. договору у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір достроково розірвати договір за 10 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Цей договір припиняється достроково за заявою однієї із сторін, про що сторона, яка має намір достроково розірвати договір, письмово повідомляє іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання (п. 12.3.3. договору).

У будь - якому з випадків припинення цього договору сторони зобов'язані здійснити всі фінансові та майнові розрахунки (включаючи оплату штрафних санкцій і повернення коштів або продукції) протягом 30 банківських днів з дати припинення цього договору, якщо інший строк не буде погоджено між сторонами (п. 12.4. договору).

В п. 13.1. договору сторонами було погоджено, що всі повідомлення надсилаються сторонами за вказаними нижче адресами. Повідомлення вважаються надісланими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом або телеграфом, вручені кур'єром під розписку, або надіслані електронною поштою, факсимільним зв'язком з обов'язковим зворотнім повідомленням про одержання.

Як стверджує позивач, свої зобов'язання за вказаним договором позивач виконував належним чином та в повному обсязі, про що свідчать видаткові накладні, звіти відповідача та акти звірки взаєморозрахунків, підписані повноважними представниками сторін, та відсутність претензій зі сторони відповідача щодо кількості та якості поставленої за цим Договором продукції. В той же час, відповідач свої зобов'язання за договором стосовно своєчасної оплати поставленої друкованої продукції виконував несвоєчасно та не в повному обсязі.

В позовній заяві позивач, зазначає, що в травні отримав від відповідача звіт з продажу продукції у квітні. Згідно цього звіту було продано продукції на суму 213 841, 90 грн., але перераховано було лише 115 180, 90 грн. Залишилась несплаченою сума у 98 661, 00 грн. У зв'язку з цим 12.06.2007 позивач звернувся до відповідача з вимогою провести інвентаризацію залишків по всіх магазинах з метою встановлення дійсного обсягу продажу продукції. У відповідь позивач отримав категоричну відмову. 16.06.2017 позивач надіслав претензію відповідача, в якій вимагав погасити заборгованість та сплатити штрафи за прострочення платежів і надання звітів. Відповідь на претензію позивач не отримав. 20.06.2017 позивач отримав звіт про реалізацію продукції в травні 2017 року, наданий із запізненням більше двох тижнів. Цей звіт викликав у позивача сумніви в його достовірності, оскільки зазначена в ньому сума реалізованої продукції відрізнялася більше ніж в 5 (п'ять) разів від середньомісячної за останні шість місяців. Грошові кошти за реалізовану у травні продукцію відповідачем не були перераховані.

Позивач зазначає, що в подальшому - 21.06.2017 керуючись п. 12.3.3. договору направив відповідачу повідомлення про розірвання договору з 22.07.2017 і вимагав у відповідності до положень п. 12.4. договору в строк до 01.09.2017 повернути всю нереалізовану продукцію та провести всі фінансові розрахунки. У відповідь позивач отримав електронною поштою листа, в якому відповідач зазначив, що не заперечує проти розірвання договору.

На підтвердження фактів направлення позивачем відповідачу повідомлення про розірвання договору позивач надав суду роздруковані листи з електронної пошти, які надсилались від позивача з адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 та адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 , а як доказ належного отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору та згоди на його розірвання - роздруківку листа надісланого з адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідач факт односторонньої відмови позивача від договору заперечує, посилаючись на п. 12.3.3., розділ 14 договору та положення ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , та стверджує, що договір, укладений між сторонами залишався чинним для сторін і діяв до 31.12.2017, як передбачено п. 12.1., п. 12.2. договору.

За твердженням позивача, яке підтверджує і відповідач, за липень - серпень 2017 року відповідачем було повернуто продукції на загальну суму 544 070, 28 грн. Після спливу 30 банківських днів, відведених договором на повернення продукції, як стверджує позивач, залишилася неповернутою друкована продукція на загальну суму 512 633, 81 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.09.2017 відповідач направив позивачу листа вих. № 7-09/17 від 04.09.2017, в якому просив направити представника для отримання та вивезення друкованої продукції на загальну суму 498 975, 31 грн.

Згідно викладеного в позовній заяві, за весь час дії договору по ньому було поставлено продукції на загальну суму 2 750 150, 70 грн. Відповідачем було сплачено 1 630 195, 45 грн. та повернуто книжкової продукції на суму 575 884, 97 грн.

Матеріалами справи підтверджено поставку продукції за договором на загальну суму 2 534 922, 66 грн., повернення продукції на загальну суму 730 308, 54 грн., оплату поставленої за договором продукції на загальну суму 1 630 195, 45 грн.

За розрахунком позивача, станом на 11.09.2018 його збитки складають суму в 512 633, 81 грн., яка дорівнює вартості не повернутої продукції.

Під час слухання справи позивачем надані були суду докази оплати відповідачем ще 27 317, 00 грн. за реалізований товар за договором: 3 658, 50 грн. 08.09.2017, 3 200, 00 грн. 11.09.2017, 1 700, 00 грн. 14.09.2017, 13 658, 50 грн. 27.09.2017 та 5 100, 00 грн. 28.09.2017.

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 між сторонами проведено звірку взаємних розрахунків за договором, за результатами якої вартість неповернутої книжкової продукції за договором становить 485 316, 81 грн., про складений відповідний акт підписаний уповноваженими представниками сторін.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 512 633, 81 грн. збитків, 13 338, 86 грн. пені за період прострочення з 06.03.2017 по 30.08.2017, 4 028, 41 грн. інфляційних збитків за період прострочення з 01.05.2017 по 01.07.2017, 1 689, 76 грн. 3 % річних за період прострочення з 06.03.2017 по 30.08.2017, 5 127, 51 грн. штрафу у відповідності до п. 8.3. договору, 4 933, 05 грн. штрафу передбаченого п. 8.4. договору, 1 000, 00 грн. штрафу у відповідності до п. 8.9 договору.

Договір поставки № 15/172 від 12.10.2016 є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 2 750 150, 70 грн., що підтверджується поясненнями сторін (щодо суми поставленої за договором продукції між сторонами відсутній спір).

Судом встановлено, що сторонами була досягнута домовленість в п. 5.2. договору, що покупець здійснює оплату продавцю реалізованої продукції один раз на один календарний місяць у строк не пізніше останнього календарного дня відповідного звітного місяця. Сума, що підлягає сплаті продавцю визначається у відповідності до звіту реалізованої продукції, який покупець зобов'язаний надавати продавцю у наступні строки - не пізніше 5 числа відповідного календарного місяця.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, приймаючи до уваги положення п. 5.2. договору та ст. 212 ЦК України, суд дійшов висновку, що сторонами настання строку оплати поставленого товару/продукції обумовлено відкладальною обставиною - реалізацію товару кінцевим споживачам.

Дослідивши умови п. 5.2. договору, прийнявши до уваги, що оскільки сума, яка підлягає оплаті у строк не пізніше останнього календарного дня відповідного звітного місяця визначається у звіті реалізованої продукції, який в свою чергу подається не пізніше 5 числа відповідного календарного місяця, суд дійшов висновку, що домовленість сторін полягає в наступному: до 5 числа місця наступного за звітним місяцем відповідач надає позивачу звіт про реалізацію, і оплачує суму реалізованої продукції не пізніше останнього календарного дня такого місяця.

Таким чином, звіт про реалізацію продукції в квітні 2017 року відповідач був зобов'язаний надати до 5 травня 2017 та оплатити реалізовану продукцію до 31 травня 2017 року, звіт про реалізацію продукції в травні 2017 року відповідач був зобов'язаний надати до 5 червня 2017 року та оплатити реалізовану продукцію до 30 червня 2017 року.

Звіти про реалізацію продукції в квітні 2017 року та в травні 2017 року були надані відповідачем позивачу з порушенням строків визначених в п. 5.2. договору. Вказана обставина визнається обома сторонами.

Згідно звіту про реалізацію продукції за квітень 2017 року, в квітні відповідачем було реалізовано продукції на суму 213 841, 90 грн. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач 04.05.2017 здійснив часткову оплату за квітень в розмірі 115 180, 90 грн., та 19.06.2017 сплатив 98 661, 00 грн. Відповідно відповідач прострочив оплату за квітень 2017 року по договору, період прострочення з 01.06.2017 по 19.06.2017.

Згідно звіту про реалізацію продукції за травень 2017 року, в травні відповідачем було реалізовано продукції на суму 42 290, 88 грн., які були оплачені відповідачем 30.06.2017 з призначенням платежу - оплата часткова за травень - червень.

Також, згідно звіту про реалізацію продукції за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 відповідачем було реалізовано продукції на суму 127 105, 32 грн. та згідно звіту про реалізацію продукції за період з 16.03.2017 по 31.03.2017 - 118 739, 24 грн. Відповідачем було оплачено 127 105, 32 грн. 28.03.2017, 118 739, 24 грн. - 21.04.2017. Згідно звіту про реалізацію продукції за період з 01.02.2017 по 15.02.2017 відповідачем було реалізовано продукції на суму 92 364, 86 грн. та згідно звіту про реалізацію продукції за період з 16.02.2017 по 28.02.2017 - 102 648, 20 грн. Відповідачем було оплачено 92 364, 86 грн. 23.02.2017, 102 648, 20 грн. - 16.03.2017. Відповідно оплати по договору за лютий та березень 2017 року здійснені відповідачем з дотриманням строків визначених п. 5.2. договору.

Згідно звіту про реалізацію продукції за період з 01.05.2017 по 30.06.2017 в червні 2017 року відповідачем було реалізовано продукції на суму 137 252, 22 грн. та згідно звіту про реалізацію продукції за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 - 98 891, 32 грн. Відповідач оплатив 137 252, 22 грн. - 01.08.2017 та 98 915, 32 грн. - 30.08.2017. Відповідно оплата по договору за липень 2017 року здійснена відповідачем з дотриманням строків визначених п. 5.2. договору, а оплата за червень з порушенням строку на 1 день.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання по наданню звітів до 5 числа наступного за звітним та по своєчасній оплаті реалізованої продукції в квітні 2017 року та червні 2017 року, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.9. договору внормовано, що у випадку, якщо покупець прострочив строк надання звіту реалізації, передбаченого п. 5.2. даного договору більше ніж на 2 дні, продавець має право вимагати сплати на свою користь штрафу в розмірі 500 грн. за кожний випадок.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач двічі порушив свої зобов'язання щодо надання звіту про реалізацію продукції до 5 числа місяця наступного за звітнім, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 000, 00 грн. штрафу у відповідності до п. 8.9 договору підлягають задоволенню.

Пунктами 8.2., 8.3, 8.4. договору внормовано: у випадку порушення строків оплати партії продукції (п.5.2.), більш ніж на 10 днів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 8.2.); у випадку, якщо покупець прострочив строк оплати партії продукції (п.5.2.) більше ніж на 20 днів, продавець має право додатково вимагати від покупця сплати на свою користь штрафу в розмірі 1% від суми простроченого платежу (п. 8.3.); у випадку, коли покупець прострочив строк оплати більше, ніж на 30 днів, продавець має право додатково вимагати від покупця сплати на свою користь штрафу в розмірі 5% від суми простроченого платежу (п. 8.4.).

Відповідачем визнані обставини прострочення ним оплати у розмірі 102 648, 20 грн. за реалізований товар у березні 2017 року, прострочення оплати у розмірі 98 661, 00 грн. за реалізований товар у березні 2017 року та прострочення оплати у розмірі 127 105, 37 грн. за реалізований товар у березні 2017 року. При цьому, відповідачем визнано наявність підстав для стягнення з нього за відповідні порушення договору пені в розмірі 3 961, 16 грн. (866, 18 + 3 094, 98) та штрафу в розмірі 4 933, 05 грн., у відповідності до п. 8.2, 8.3, 8.4. договору.

Приймаючи до уваги положення ст. 13 та ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на визнання вищевказаних обставин відповідачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення 13 338, 86 грн. пені за період прострочення з 06.03.2017 по 30.08.2017, 5 127, 51 грн. штрафу у відповідності до п. 8.3. договору та 4 933, 05 грн. штрафу передбаченого п. 8.4. договору, в розмірах визнаних відповідачем. В іншій частині вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають, як не доведені та не обґрунтовані, оскільки судом встановлено інші обставини щодо порушення відповідачем умов договору, ніж стверджує позивач.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідачем визнано наявність підстав для стягнення з нього за порушення строків оплати реалізованого товару, визначених договором, 3 % річних в розмірі 548, 81 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 282, 59 грн.

Приймаючи до уваги положення ст. 13 та ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на визнання вищевказаних обставин відповідачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4 028, 41 грн. інфляційних збитків за період прострочення з 01.05.2017 по 01.07.2017 та 1 689, 76 грн. 3 % річних за період прострочення з 06.03.2017 по 30.08.2017, в розмірах визнаних відповідачем. В іншій частині вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають, як не доведені та не обґрунтовані, оскільки судом встановлено інші обставини щодо порушення відповідачем умов договору, ніж стверджує позивач.

Щодо відшкодування збитків у розмірі 512 633, 81 грн., то відповідні вимоги задоволенню не підлягають з нижчевикладених підстав.

Відповідно до положень ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Збитками, у відповідності до положень ст. 22 ЦК України є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника. Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок.

Нанесення відповідачем позивачу збитків у розмірі 512 633, 81 грн. останній обґрунтовує тими обставинами, що відповідачем було порушено п. 12.4. договору щодо повернення продукції протягом 30 банківських днів за дати припинення договору, за ініціативою позивача (одностороння відмова). Розмір збитків визначений позивачем вартістю неповернутої продукції. Позов мотивувався посиланням на ч. 3 ст. 612 ЦК України, відповідно до якої, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За твердженням позивача, з яким не погоджується відповідач, договір укладений між сторонами був розірваний ним в односторонньому порядку, у відповідності до п. 12.3.3. договору, шляхом направлення позивачем відповідачу електронною поштою (на адреси: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) повідомлення про розірвання договору вих. № 41 від 21.06.2017, яким позивач повідомляв відповідача про дострокове розірвання договору, у відповідності до п. 12.3.3. договору, з 22.07.2017, і вимагав в строк до 01.09.2017 повернути всю нереалізовану продукцію.

Судом встановлено, що відповідно до п. 12.3.3. договору сторони досягли домовленостей, що цей договір припиняється достроково за заявою однієї із сторін, про що сторона, яка має намір достроково розірвати договір, письмово повідомляє іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання. Згідно з п. 13.1. договору всі повідомлення надсилаються сторонами за вказаними нижче адресами. Повідомлення вважаються надісланими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом або телеграфом, вручені кур'єром під розписку, або надіслані електронною поштою, факсимільним зв'язком з обов'язковим зворотнім повідомленням про одержання.

В розділі 14 договору вказані наступні адреси відповідача: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 3, літ. А; поштова адреса: 03067, м. Київ, а/с 60. При цьому жодної електронної пошти для надіслання повідомлень про розірвання договору ані позивача ані відповідача в договорі не зазначено.

Відповідач, стверджує, що жодного письмового повідомлення про розірвання договору за адресами зазначеними в договорі не отримував та не надавав жодного повідомлення про його одержання. Водночас позивачем не надано жодного доказу відправлення повідомлення про розірвання договору на поштові адреси відповідача вказані в договорі.

Дослідивши текст договору суд встановив, що умовами договору не визначається жодна електронна адреса для надіслання повідомлення про розірвання договору та надіслання повідомлень про їх одержання, так само в умовах договору відсутні положення, що особи, яким належать вказані у позовній заяві електронні адреси є уповноваженими представниками відповідача щодо вирішення питання розірвання (припинення) договору. Умовами договору (п. 5.5. договору) передбачено лише, що звіти реалізації продукції надсилаються уповноваженому представнику продавця на електронну адресу, уповноваженим представником продавця з питань прийняття звіту реалізованої продукції є ОСОБА_7 e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1.

Із відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ел. адреси ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на які позивач направив повідомлення про розірвання договору не зазначаються як такі, що належать відповідачу.

Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно ст. 6 "Про електронні документи та електронний документообіг" вищезазначеного Закону України електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувала електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Надані до суду позивачем електронні листи, як доказ розірвання договору, не містять електронного підпису, відповідно не прийняті судом в якості належних та допустимих доказів.

Оскільки жодного письмового повідомлення про розірвання договору в порядку, що визначений укладеним між сторонами договору позивач не направляв відповідачу, і доказів іншого матеріали справи не містять, приймаючи до уваги, що договором не визначено електронних адрес для направлення повідомлень за договором, що листи, надані позивачем в якості доказів не містять електронного цифрового підпису, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача про розірвання в односторонньому порядку договору. Суд також, дійшов висновку, що договір залишався чинним для сторін і діяв до 31.12.2017, як передбачено п. 12.1. та 12.2. договору. Про дію договору до 31.12.2017, зокрема, свідчать оплати здійснені відповідачем за договором в вересні 2017 року та прийняття відповідних оплат позивачем.

Пункт 12.4. договору встановлює зобов'язання сторін після припинення договору, так як договір в односторонньому порядку розірваний не був, відповідач не порушував своїх зобов'язань визначених вказаних пунктом.

Щодо повернення відповідачем позивачу продукції в період дії договору, то таке право відповідача передбачено договором, і відповідно не свідчить про повернення продукції з огляду на припинення договору.

За змістом ст. 623 ЦК України відповідальність у вигляді відшкодування збитків настає якщо боржником було порушене зобов'язання, і якщо таким порушенням кредиторові було завдано збитки. Судом встановлено, що відповідачем не порушувалися зобов'язання визначені п. 12.4. договору, відповідно у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 512 633, 81 грн. збитків.

Крім того, дослідивши подані сторонами докази в їх сукупності та повно встановивши фактичні взаємовідносини сторін спору, на підставі з'ясованих судом фактів, суд дійшов висновку, що позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу за договором, а не суму збитків, тоді як вказані суми мають різну правову природу.

Суд звертає увагу позивача на положення ст. 22 ЦК України та на той факт, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесення ним втрат, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням продукції, або витрат для відновлення свого порушеного права.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 11 725, 61 грн. штрафних санкцій за порушення умов договору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧА ГРУПА КМ-БУКС" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, офіс 3, код ЄДРПОУ 40062848) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КНИГАРНЯ "Є" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 3, літера "А", код ЄДРПОУ 35393560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧА ГРУПА КМ-БУКС" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, офіс 3, код ЄДРПОУ 40062848) 11 725 (одинадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 61 коп. штрафних санкцій та 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 88 коп. - судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28.02.2018.

Головуючий суддя Л. Д. Головатюк

Суддя С. В. Балац

Суддя Т. Ю. Трофименко