Постанова

від 14.11.2017 по справі 922/3425/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2017 р. Справа № 922/3425/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» ОСОБА_1, м. Київ (вх.3336Х/1-18)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.10.2017р.

у справі №922/3425/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» ОСОБА_1, м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агросіті» , м. Харків

про стягнення заборгованості у розмірі 1548204,19 доларів США

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2017р. у справі №922/3425/17 (суддя Новікова Н.А.) повернуто позовну заяву та додані до неї документи Публічному акціонерному товариству «Банк «Національні інвестиції» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» ОСОБА_1, без розгляду.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» ОСОБА_1, м. Київ з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 10.10.2017р. у справі №922/3425/17 та передати справу на розгляд господарського суду Харківської області.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає про те, що місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору не врахував доводи та докази наведені апелянтом, положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 та постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 року №10, що призвело до прийняття необґрунтованої ухвали про повернення позовної заяви без розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2017р. у справі №922/3425/17 суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.11.2017р.; задоволено клопотання апелянта та відстрочено останньому сплату судового збору за подання апеляційної скарги до 14.11.2017 року.

13.11.2017 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення від 07.11.2017 року №1733238501 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1600,00 грн., яке долучено до матеріалів справи (вх.№11475). Крім того, у вказаному клопотанні апелянт справу просить розглядати за його відсутності.

У судове засідання представник позивача (апелянта) не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102223190790, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання 14.11.2017 року, також, не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, вказану ухвалу було внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

До суду повернулась копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 року про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка була надіслана відповідачу за належною адресою, з довідкою працівників Укрпошти - не значится .

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18 передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за їх відсутності.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 10.10.2017р. у справі №922/3425/17 підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» ОСОБА_1 звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агросіті» про стягнення заборгованості за кредитним договором №402-13 від 23 грудня 2013 року в розмірі 1548204,19 доларів США, з яких 1314358,00 доларів США - сума непогашеної кредитної заборгованості; 233846,19 доларів США - сума заборгованості по сплаті процентів.

Крім того, позивач звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати, в якому просив звільнити його від сплати судового збору або відстрочити йому сплату судового збору до прийняття судом рішення у справі.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 01 грудня 2015 року №853 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 грудня 2015 року №214 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень ліквідатора банку» .

Відповідно до зазначеного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Національні інвестиції» , призначено особу Фонду гарантування та визначено строк ліквідації з 03 грудня 2015 року до 02 грудня 2017 року включно.

В обґрунтування скрутного матеріального становища позивач надав господарському суду першої інстанції довідку Операційного департаменту Національного банку України від 02.10.2017 року №55-0007/67273 про те, що на накопичувальному рахунку ПАТ «Банк «Національні інвестиції» залишок коштів станом на кінець дня 29.09.2017 року складає 3,82 грн.

10.10.2017 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу, з підстав наведених вище.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що вказані позивачем в обґрунтування клопотання обставини не означають про його неплатоспроможність та про те, що майновий стан позивача є таким, що перешкоджає (унеможливлює) сплату ним судового збору у встановлених порядку і розмірі, лише відсутність у юридичної особи коштів, призначених для сплати судового збору, не може вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору чи звільнення від такої сплати, позивачем не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду спору.

Колегія суддів з вказаною позицію місцевого господарського суду не погоджується та зазначає наступне .

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до п. 3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України , до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" .

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони.

Отже, приписи ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України № 910/12806/15 від 02.12.2015 року, № 911/1372/15 від 25.12.2015 року.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У пункті 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Так, заява позивача про відстрочення сплати судового збору мотивована відсутністю у нього достатніх коштів для сплати судового збору на момент звернення з позовною заявою до суду та процедурою ліквідації юридичної особи.

Позивач (апелянт) зазначає про те, що згідно постанови Правління Національного Банку України від 01.12.2015 року №853 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 грудня 2015 року №214 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень ліквідатора банку» .

Відповідно до зазначеного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Національні інвестиції» , призначено особу Фонду гарантування та визначено строк ліквідації з 03 грудня 2015 року до 02 грудня 2017 року включно.

Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку від імені Фонду виконує функції з ліквідації неплатоспроможного банку відповідно до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та Положення Про виведення неплатоспроможного банку з ринку , затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 року (далі - Положення).

Згідно п.2.17 глави 2 розділу 5 Положення, з метою забезпечення процедури ліквідації, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку ініціює відкриття накопичувального рахунку неплатоспроможного банку у національній валюті та іноземній валюті в територіальному управлінні НБУ.

У відповідності до п.3.4 Положення, на накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти такого банку і надходження на його користь. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами та оплата витрат на здійснення процедури ліквідації.

Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку здійснює витрати на ліквідацію неплатоспроможного банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат банку на здійснення ліквідації, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.

Уповноважена особа Фонду здійснює заходи з забезпечення процедури ліквідації, в тому числі шляхом подачі відповідних позовів до суду та всі витрати, в тому числі сплату судового збору, під час ліквідації здійснюється виключно за рахунок власних коштів банку і виключно з накопичувального рахунку в Національному Банку України в межах кошторису затвердженого Фондом.

На підтвердження заявлених доводів позивачем надано господарському суду Харківської області довідку Операційного департаменту Національного Банку України від 02.10.2017 року №55-0007/67273 про те, що на накопичувальному рахунку ПАТ Банк Національні інвестиції залишок коштів станом на кінець дня 29.09.2017 року складає 3,82 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Національного Банку України від 05.09.2017 року про залишок на накопичувальному рахунку ПАТ Банк Національні інвестиції станом на кінець дня 04.09.2017 року - 910,03 грн. та довідка Національного Банку України від 21.08.2017 року про залишок на накопичувальному рахунку ПАТ Банк Національні інвестиції станом на кінець дня 19.08.2017 року - 0,00 грн.

Отже, вказане вище підтверджує факт скрутного матеріального становища позивача - відсутності достатніх коштів для сплати судового збору за подання позову.

Також, згідно з рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.1981р. №R (81)7 щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, та сталої практики Європейського суду з прав людини, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі від 19.06.2001 року, сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та повинна мати законну мету.

У зв'язку з чим, при здійсненні правосуддя суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати) у чіткій відповідності до законодавства України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Варто зазначити, що місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі не було надано доводів на спростування доказів, поданих позивачем одночасно із клопотанням про відстрочення сплату судового збору, а також не було зазначено мотивів відмови у задоволенні такого клопотання.

Тобто, господарським судом першої інстанції було неповно та не всебічно розглянуто подані позивачем доводи та докази, та як наслідок помилково прийнято ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду.

Отже, висновок місцевого господарського суду про повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, апеляційна скарга уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» ОСОБА_1, м. Київ підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 10.10.2017р. у справі №922/3425/17 підлягає скасуванню, з передачею справи на розгляд до господарського суду Харківської області.

Керуючись ст.ст. 99, 101, ч.2 ст. 103, ст. 105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» ОСОБА_1, м. Київ задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.10.2017р. у справі №922/3425/17 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Повний текст постанови складений 15.11.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.