Ухвала

від 09.11.2017 по справі 227/2235/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 227/2235/17 Номер провадження 22-ц/775/1856/2017

Головуючий в 1 інстанції Тимофєєва Г.Л. Єдиний унікальний номер 227/2235/17

Суддя доповідач Новосьолова Г.Г. Номер провадження 22-ц/775/1856/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.,

суддів: Новосядлої В.М., Груіцької Л.О.

за участю секретаря Глушко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Каравай про стягнення орендної плати за користування земельними ділянками,

В С Т А Н О В И В :

29 вересня 2017 року ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Каравай про стягнення орендної плати за користування земельними ділянками зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №120150230001965, від 02 листопада 2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, яке на день постановлення оскаржуваної ухвали за визначеною Апеляційним судом Донецької області підсудністю, розглядалося Дружківським міським судом Донецької області.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає наступне:

- підставою для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати є наявність факту невиконання орендарем договорів, укладених між позивачем та відповідачем;

- в межах даного цивільного провадження вирішується виключно питання стягнення заборгованості через неналежне виконання відповідачем договорів оренди землі, які укладені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

- суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог, чим порушив норми процесуального права.

- суд встановив, що позивач обвинувачується у тому, що він нібито шляхом зловживання службовим становищем незаконно заволодів лише п'ятьма земельними ділянками з семи, за користування якими позивач просить стягнути з відповідача орендну плату, але не надав цьому жодного правового обґрунтування.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається.

20 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Каравай (далі ТОВ Агрофірма Каравай ) про стягнення орендної плати за користування земельними ділянками, мотивуючи свої вимоги наступним.

23 червня 2014 року між ТОВ Агрофірма Каравай та ОСОБА_1 були укладені п'ять договорів оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, які 25 червня 2014 року були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а саме:

- загальною площею 5,7674 га (кадастровий номер 1422087700:01:000:0006) терміном на 5 років;

- загальною площею 5,1434 га (кадастровий номер 1422087700:01:000:0007) терміном на 5 років;

- загальною площею 5,0647га (кадастровий номер 1422087700:01:000:0255) терміном на 5 років;

- загальною площею 5,0638 га (кадастровий номер 1422087700:01:000:0312) терміном на 5 років;

- загальною площею 5,3885 га (кадастровий номер 1422087700:01:000:0246) терміном на 5 років.

Також, 15 грудня 2014 року між ТОВ Агрофірма Каравай та ОСОБА_1 були укладені два договори оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, які 17 грудня 2014 року були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а саме:

- загальною площею 5,4610 га (кадастровий номер 1422087700:01:000:0245) терміном на 10 років;

- загальною площею 5,5225 га (кадастровий номер 1422087700:01:000:0330) терміном на 10 років.

Відповідачем за користування земельними ділянками не сплачувалась орендна плата. На вимогу позивача виплатити орендну плату, відповідач листом №15 від 02 лютого 2017 року повідомив, що орендна плата згідно договорів за 2016 рік буде виплачена позивачу після закінчення судових справ.

Тому, позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просив стягнути з відповідача орендну плату за користування земельними ділянками в розмірі 32 098, 47 гривень, пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 12 710, 99 гривень, 3% річних від простроченої суми в розмірі 522, 37 гривень та інфляційні втрати в розмірі 47 867,61 гривень (а.с.2-5).

24 липня 2017 року ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області по справі відкрито провадження і справу було призначено до розгляду (а.с. 29).

29 вересня 2017 року ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Каравай , про стягнення орендної плати за користування земельними ділянками зупинено, до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадженні, яке знаходиться у провадженні Дружківського міського суду Донецької області (а.с.115-117).

Суд першої інстанції зупиняючи провадження по даній справі виходив з вимог передбачених п.4. ч.1 ст. 201 ЦПК України та зазначив, що правильне встановлення обставин даної цивільної справи залежить від розгляду судом кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № №120150230001965 від 02 листопада 2015 року, яке на даний час перебуває в провадженні Дружківського міського суду Донецької області за обвинуваченням ОСОБА_1 Обставини встановлені судовим рішенням безумовно вплинуть на правову оцінку доказів та результати розгляду спору, що розглядається в порядку цивільного судочинства, а ухвалення обвинувального вироку суду може усунути обставини, якими позивач обґрунтовує свій позов, а тому обставини, які будуть встановлені в судовому рішенні в порядку кримінального судочинства, мають безпосередній зв'язок з даною цивільною справою та не можуть бути встановлені судом самостійно.

Але, з таким висновком суду погодитися не можливо.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, суд зобов'язаний зупинити провадження у цій справі.

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі.

У п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз'яснено, що суд повинен враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли у цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 203 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у такій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Ця неможливість полягає у тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в інший справі, і рішення суду в цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору. Тобто між двома справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок. Це виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення (при оцінці юридичних фактів) для іншої справи.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Каравай про стягнення орендної плати за користування земельними ділянками може бути розглянута та підстав для зупинення провадження немає.

При цьому необхідно враховувати, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Та відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

Аналогічні роз'яснення містяться у правових позиціях викладених Верховним Судом України у постановах № 6-1367 цс15 від 07 жовтня 2015 року та №6-923 цс15 від 04 листопада 2015 року.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи.

Розгляд спору можна врегулювати на підставі наданих сторонами доказів.

Зупинення провадження по справі суперечить законним інтересам сторін, оскільки вирішення спору затягнулось на невизначений строк.

Крім того підставою зупинення провадження у справі не може бути розгляд кримінальної справи у суді першої інстанції.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. (ст. 9 Конституції України).

Так, в ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року , зазначено що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Висновки суду, що викладені в оскаржуваній ухвалі суду суперечать приписам чинного міжнародного договору щодо розгляду справи упродовж розумного строку.

Виходячи із встановлених фактів, наданих доказів та вимог закону, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження по справі, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 311 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо ухвалу постановлено з порушенням норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 311, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2017 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: