Постанова

від 18.07.2018 по справі 227/2235/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 227/2235/17 Номер провадження 22-ц/775/909/2018

Категорія 23 Номер провадження 22-ц/775/909/2018

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

судді -доповідача: Новікової Г.В.,

суддів: Халаджи О.В., Папоян В.В.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Бахмуті апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Каравай на рішення Добропільського міськрайонного суду від 30 березня 2018 року (під головуванням судді Здоровиця О.В.) у справі № 243/1217/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Каравай про стягнення орендної плати за користування земельними ділянками,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилався на те, що 23.06.2014 року між ним та ТОВ Агрофірма Каравай були укладені 5 договорів оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, терміном на 5 років. Вказані договори були зареєстровані 25.06.2014 року.

Також 15.12.2014 року між ним та ТОВ Агрофірма Каравай були укладені два договори оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення терміном на 10 років, які були зареєстровані у встановленому законом порядку 17.12.2014 року.

У листопаді 2016 року він письмово звернувся до директора ТОВ Агрофірма Каравай щодо розірвання всіх вищевказаних договорів оренди, останній надав згоду.

У лютому 2014 року позивач поштою отримав всі екземпляри 7 додаткових угод, які були підписані директором та скріплені печаткою підприємства. Ці додаткові угоди про розірвання договорів оренди земельної ділянки були зареєстровані у встановленому законом порядку.

13.04.2016 року ТОВ Агрофірма Каравай звернулось до суду з позовом про визнання вказаних 7 угод про припинення договорів оренди землі недійсними. Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 16.09.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2016 року, позовні вимоги ТОВ Агрофірма Каравай задоволені повністю та визнано угоди про припинення договорів оренди землі недійсними.

Тому, 5 договорів оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення від 23.06.2014 року, укладених між ним та ТОВ Агрофірма Каравай та 2 договори оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення від 15.12.2014 року, укладених між ним та ТОВ Агрофірма Каравай є діючими.

Відповідно до довідки про доходи за 2016 рік йому нараховано 39873,89 грн. орендної плати за користування вказаними земельними ділянками.

На його прохання виплатити йому орендну плату в повному обсязі керівництво ТОВ Агрофірма Каравай надіслало лист, в якому зазначено, що орендна плата згідно договорів за 2016 рік ТОВ Агрофірма Каравай була нарахована в повному обсязі, податки утримані і перераховані. Виплата буде здійснена після закінчення судових справ.

Вважає відмову ТОВ Агрофірма Каравай виплатити йому орендну плату за користування земельними ділянками у 2016 році незаконною, оскільки рішення касаційної інстанції ніяким чином не впливає на користування земельними ділянками. Сам факт користування земельними ділянками у 2016 році підтверджується відповідачем листом №15 від 02.02.2017 року та довідкою про доходи №26 від 22 02.2017 року.

В зв'язку з порушенням строку сплати орендної плати він був позбавлений можливості отримання матеріальних благ, на які він розраховував при укладенні договору. Посилаючись на ст.611 ЦК України та п.14 Договорів оренди землі, зазначив, що за несвоєчасне внесення орендної плати, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення, що при сумі основного боргу 32 098,47грн. станом на 18 липня 2017 року складає 12710,99грн.

Також у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити йому 3% річних від простроченої суми в розмірі 522,37грн. та 2535,78грн.інфляційних витрат.

Просив стягнути з ТОВ Агрофірма Каравай заборгованість за 2016 рік по виплаті орендної плати в розмірі 32098,47грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 12710,99грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 522,37грн. та інфляційні втрати в розмірі 2535,78грн. , всього - 47867,61 грн..

Уточнивши позовні вимоги 12 лютого 2018 року просив стягнути з ТОВ Агрофірма Каравай на його користь заборгованість за період 2016-2017 роки по виплаті орендної плати в розмірі 64196,94 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 29209,61 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1200,39 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5360,45 грн., а всього - 99967,39 грн..

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 30 березня 2018 року позов задоволено частково. З ТОВ Агрофірма Каравай на користь ОСОБА_1 стягнуто суму заборгованості за орендною платою за 2016-2017 роки у розмірі 53497,48 грн., пеню за прострочення внесення орендної плати у розмірі 24341,35 грн., 3% річних від простроченої суми орендної плати у розмірі 1000,33 грн., інфляційні витрати за прострочення виплати орендної плати у розмірі 4513,52 грн., а всього 83352,68 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі представник ТОВ Агрофірма Каравай - адвокат Карамян Е.Ф. просить рішення суду скасувати та справу направити для нового розгляду до суду першої інс- танції. Зазначив, що в порушення п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України в своїй заяві про збільшення позовних вимог позивач не надав обґрунтований розрахунок сум, що стягуються за 2017 рік.

В даний час ТОВ Агрофірма Каравай не має можливості здійснювати оплату за оренду земельних ділянок в зв'язку з тим, що договори оренди на ці земельні ділянки припинені позивачем 22.02.2016 року. Факт припинення договорів оренди земельних ділянок був зареєстрований у відділі державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації.

Згідно з рішенням Добропільського міськрайонного суду від 06 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 жовтня 2016 року, припинення дії договорів оренди землі визнано незаконним. Проте у відділі державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації договору оренди зазначених земельних ділянок так і вважаються припиненими, і з цієї причини ТОВ Агрофірма Каравай не має можливості в даний час проводити оплату за земельні ділянки.

Необґрунтованою була відмова суду в задоволенні його клопотання про витребування у відділі державної реєстрації відомостей про реєстрацію спірних земельних ділянок, які мають важливе значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи, а також послужили б доказом доводів відповідача про неможливість сплати орендної плати та інших платежів за земельні ділянки. Відмова суду в задоволенні цього клопотання позбавила ТОВ Агрофірма Каравай можливості довести те, що проводити оплату за оренду земельних ділянок , по яких договори оренди розірвано, не має можливості.

Також відповідач звертався до суду з клопотанням про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили вироку по кримінальному провадженню №120150230001965 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України та ОСОБА_3 за ч.2 ст.366 КК України. ОСОБА_1 досудовим розслідуванням обвинувачується в тому, що він шляхом зловживання службовим становищем незаконно заволодів земельними ділянками, які він вказує в своєму цивільному позові до ТОВ Агрофірма Каравай . На думку апелянта відповідач не може в даний час проводити оплату за оренду земельних ділянок, так як за даними правоохоронних органів,позивач незаконно заволодів спірними земельними ділянками, у зв'язку з чим на них накладено арешт.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Вказує, що посилання відповідача на порушення п.2 та п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України є неправомірними, оскільки на момент подання позову (липень 2017 року) діяли норми ЦПК України в редакції до набрання чинності Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIIІ Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України та КАС України .

Також зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав. Таким чином, відповідач мав право виконати певні дії щодо реєстрації поновлення договорів оренди вказаних земельних ділянок. Оскільки ТОВ Агрофірма Каравай користується земельними ділянками, оплата оренди теж повинна здійснюватись.

Користування земельними ділянками підтверджується довідкою про доходи №26 від 22.02.2017 року, виданою ТОВ Агрофірма Каравай на його адресу. У довідці вказано, що за 2016 рік йому нараховано 39 873,89 грн. орендної плати за користування вказаними земельними ділянками. Неможливо повернути вже здійснене користування земельними ділянками.

Накладений арешт на земельні ділянки шляхом заборони на їх відчуження ніяким чином не забороняє користування ними. Отже у суді доведено,що відповідач користувався земельними ділянками, а тому зобов'язаний сплатити орендну плату за користування ними.

Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 83352,68 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що мало місце користування спірними земельними ділянками з боку відповідача на підставі договорів оренди, а орендна плата за 2016-2017 року не виплачувалась. Зазначений висновок узгоджується з положеннями статтей 93,124 ЗК України, статтей 13,15,17 21,22 Закону України Про оренду землі та підтверджується встановленими судом обставинами, а саме:

Судом першої інстанції встановлено, що 23.06.2014 року між ОСОБА_1, який за державними актами є власником земельних ділянок, та ТОВ Агрофірма Каравай були укладені 5 договорів оренди земельних ділянок терміном на 5 років та 15.12.2014 року - два договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення терміном на 10 років.

Зазначені договори були зареєстровані у встановленому законодавством порядку 25.06.2014 року та 17.12.2014 року відповідно.

Згідно з пунктом 11 вказаних семи договорів оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення орендна плата вноситься один раз на рік до 01 січня за звітній рік.

В довідці про доходи ОСОБА_1 за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ Агрофірма Каравай від 22 лютого 2017 року зазначено, що він здає земельний пай в оренду і йому нарахована і не виплачена сума по договору оренди в 39873,89 грн. за період з 01 січня по 31 грудня 2016 року. Виплата буде здійснена після закінчення судових справ.

В довідці за підписом директора ТОВ Агрофірма Каравай та печаткою товариства зазначено, що ОСОБА_1 було нараховано орендну плату за 2016-2017 роки всього 66456,48 грн.(а.с.207).

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 06 вересня 2016 року,залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 жовтня 2016 року, визнано угоди про припинення договорів оренди землі між ТОВ Агрофірма Каравай та ОСОБА_1 недійсними та поновлено їх державну реєстрацію.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те,що відповідач використовував земельні ділянки за договорами оренди і нараховував відповідно орендну плату, однак безпідставно не виплатив її позивачеві, а тому правильно стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі та пеню за несвоєчасну виплату, відповідно до умов пункту 14 договору оренди, яким передбачено виплату пені у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Умовами договорів оренди землі, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Каравай , було визначено виплату орендної плати в строк до 01 січня наступного за звітним роком. Тому, порушення строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою у 2016-2017 роках є порушенням ст.625 ЦК України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач видавав довідки про наявну заборгованість чим фактично визнавав позовні вимоги.

Доводи про те, що в своїй заяві про збільшення позовних вимог позивач не надав обґрунтований розрахунок сум, що стягуються за 2017 рік, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки спростовуються встановленими обставинами. На аркушах справи 180,181 знаходяться розрахунки орендної плати за користування земельними ділянками у 2016-2017 роках, зроблені ОСОБА_1 та надані до заяви про збільшення позовних вимог.

Посилання на те, що земельні ділянки не могли використовуватися за призначенням з тих підстав, що на них було накладено арешт слідчими органами, є необґрунтованими. Так як згідно ухвали слідчого судді Добропільського міськрайонного суду від 6 квітня 2016 року в рамках досудового слідства було накладено арешт на земельні ділянки, а саме заборону їх відчуження та зміни їх власника. Заборони на їх використання не встановлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач не надав ніяких доказів,які б спростовували висновки суду. Між тим, відповідно до положень ст.12, ч.1 ст. 81, 84 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень.

Доводи про те, що факт припинення договорів оренди земельних ділянок був зареєстрований у відділі державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації. Рішення Добропільського міськорайонного суду від 06 вересня 2016 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 жовтня 2016 року, яким припинення дії договорів оренди землі визнано недійсним та поновлено державну реєстрацію, на виконання та

поновлення державної реєстрації до відділу державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації не надавалися, тому договори оренди зазначених земельних ділянок так і вважаються припиненими, і з цієї причини ТОВ Агрофірма Каравай не має можливості в даний час проводити оплату за земельні ділянки є безпідставними, оскільки судовим рішенням було поновлено реєстрацію і та обставина, що рішення суду не надавалось до реєстраційної служби для виконання не може служити підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Посилання на те, що відповідач не може в даний час проводити оплату за оренду земельних ділянок, так як за даними правоохоронних органів,позивач незаконно заволодів спірними земельними ділянками, у зв'язку з чим на них накладено арешт є безпідставним, так як підстави заволодіння в даному випадку не мають правового значення, позивачеві видані державні акти на земельні ділянки, вони ніким не скасовані і не визнані недійсними.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і правильно визнані судом безпідставними. Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначився з характером виниклих спірних правовідносин та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову становить 83352,68 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Каравай залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 30 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 18.07.2018 року.

Судді: