Рішення

від 07.11.2017 по справі 709/1547/17

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

709/1547/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

за участі секретаря - Дем"яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чорнобай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Чорнобаївського районного нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування від 12.07.2017 року, за яким він подарував відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 0,1962 га, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, що розташована на території с. Малі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області, вул. Ковалів, 17. Мотивує свій позов тим, що в цей день ним було укладено договори дарування житлового будинку та земельної ділянки в смт. Чорнобай, вул. Черкаська, 129, за якими обдарованою є відповідач. Дані договори не оспорює. Проте пізніше дізнався про наявність спірного договору. Фактично наміру дарувати земельну ділянку в с. Малі Канівці не мав, на це не було ні його волевиявлення, ні внутрішньої волі. Вказує на помилкове підписання договору, зі змістом його не знайомився, мови про дарування спірної земельної ділянки не було. Посилається на те, що він є інвалідом І групи, договори посвідчувалися нотаріусом у нього вдома у вечірній час, в переддень виїзду на лікування до госпіталю, у відсутність особи яка його доглядає.

До початку розгляду справи по суті за клопотанням представника відповідача суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Чорнобаївського районного нотаріального округу ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач позов підтримав, надавши аналогічні обґрунтування позовних вимог. Крім того, посилався на відсутність нотаріуса при посвідченні договору, зазначаючи, що була лише його помічник.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні. Відповідач вказувала на те, що вона вже тривалий час - кілька років - за згодою батька самостійно обробляє земельну ділянку в с. Малі Канівці, по вул. Ковалів, 17, сплачує необхідні податки, при цьому батько завжди мав намір подарувати їй це нерухоме майно.

Представник відповідача вказувала на безпідставність обґрунтувань позову, оскільки позивач є самостійним, не потребує стороннього догляду, читає, керує автомобілем. Оспорюваний договір посвідчений нотаріально у передбаченому законодавством порядку.

Третя особа приватний нотаріус Чорнобаївського районного нотаріального округу ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував. Зазначив, що дарувальник ОСОБА_1 в один день укладав три договори дарування, один з яких на даний час просить визнати недійсним. Проте його волевиявлення щодо укладення всіх договорів було вільним, він повністю усвідомлював значення своїх дій. Для укладення оспорюваного договору було надано всі необхідні документи. Посвідчення договорів відбувалося на виїзді - вдома у ОСОБА_1 Дарувальник та обдарована приїздили вдень до нотаріальної контори кілька разів, але було багато людей, і прийняти їх не зміг. Посилаючись на важливі обставини, просили посвідчити договори саме в цей день. Оскільки людина похилого віку, вирішили приїхати додому. Перед підписом договорів дарувальнику було роз'яснено суть договорів, наслідки їх підписання. З усім погоджувався. Помічник перед підписанням кожного договору йому оголошувала, який саме документ дає на підпис, що є предметом даного договору. Сумнівів щодо добровільного волевиявлення не виникало, оскільки дарував рідній дочці. Крім цього, раніше ОСОБА_5 вже укладав договір дарування, тільки обдарованою була інша дочка. Питань не виникало.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що з листопада 2015 року працює на посаді секретаря Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району. В цей період часу податок за землю, що належала ОСОБА_1 та знаходиться в с. Малі Канівці, вул. Ковалів, 17, оплачувала ОСОБА_2 Влітку 2017 року надійшо звернення від приватного нотаріуса ОСОБА_3 щодо наявності чи відсутності на вказаній земельній ділянці будівель чи споруд. Надали відповідь, що відсутні. Телефонувала ОСОБА_2 і просила самостійно забрати довідку, оскільки батько хворий і не зможе. Спілкувалася по телефону з чоловіком літнього віку, якого позивач представила як свого батька. Але на даний час по голосу ідентифікувати не може.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що працює в Чорнобаївській центральній районній лікарні лікарем швидкої допомоги. Але за спеціальністю кардіолог. ОСОБА_2 звернулася до нього за допомогою, просила в приватному порядку оглянути її батька. Кілька разів проводив огляд ОСОБА_1 вдома. На початку вересня 2017 році під час огляду останній повідомив, що його обманули, говорив щось з приводу земельної ділянки в с. Канівці. Не повірив йому, оскільки дуже важко обманути когось в такому важливому питанні.

Свідок ОСОБА_8 під час допиту вказав, що проживає в с. Малі Канівці, його домоволодіння межує з земельною ділянкою ОСОБА_1 Останній вже років п ять город обробляти не приїздить, працює там ОСОБА_2, іноді їй допомогає дочка.

Свідок ОСОБА_9 повідомила суду, що працює секретарем у приватного нотаріуса ОСОБА_3 12.07.2017 року разом з нотаріусом виїздили для посвідчення договорів дарування за місцем проживання дарувальника ОСОБА_1 Він та обдарована приїздили до офісу вдень, але було багато людей, і їх прийняти не встигали. ОСОБА_2 просила посвідчити договори саме в цей день, оскільки на наступний день батько мав лягати в лікарню. Після 17-00 год. за ними приїхала дівчина, родич сторін договору, і на автомобілі відвезла їх. Зайшли до веранди, нотаріус зачитав основну частину договорів, роз'яснював суть та наслідки укладення. Потім передав мені документи. Я запропонувала дарувальнику їх прочитати. Спочатку почав знайомитись, а потім відмовився, сказав, що знає, що підписує. Передавала договори йому на підпис по одному, і казала чого вони стосуються. Під час всього візиту ОСОБА_1 був трохи різким, але впевненим у собі, здравомислячим. Сумнівів в тому, що він розуміє зміст договорів і наслідки їх укладення, і що підписує саме три договори, не виникало. Проте через деякий час, кілька тижнів, приходив до офісу та просив її посвідчити, що при підписанні договорів в кімнаті було темно та інше. З його слів зрозуміла, що має бажання будь-яким чином розірвати один з договорів.

Суд, вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Як зазначає позивач і визнає відповідач, вони є рідними батьком та дочкою.

З матеріалів справи вбачається, 12.07.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали три договори дарування, які посвідчені приватним нотаріусом Чорнобаївського районного нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровані в реєстрі № 1435, 1436, 1437 (а.с. 8-12).

ОСОБА_1 оспорює виключно договір дарування під номером 1437, за яким він подарував ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 0,1962 га, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Малі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області, вул. Ковалів, 17, кадастровий номер 7125181600:02:000:0183.

Згідно ст.717 ч.1 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За положеннями ст. 215 ЦК України Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Із роз'яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними убачається, що відповідно до ст. ст. 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі, та інше.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ОСОБА_1 вказує, що наміру дарувати земельну ділянку в с. Малі Канівці не мав, на це не було ні його волевиявлення, ні внутрішньої волі, це помилка. Зі змістом договору не знайомився, мови про дарування спірної земельної ділянки не було. Посилається на те, що він є інвалідом І групи, кожного вечора почуває себе погано через підвищення тиску, договори посвідчувалися нотаріусом у нього вдома у вечірній час, в переддень виїзду на лікування до госпіталю, у відсутність особи яка його доглядає.

Позивачем підтверджено доказами ті обставини, що він є інвалідом, і що з 13.07.2017 року він перебував на лікуванні в Черкаському обласному госпіталі ветеранів війни (а.с. 6-7, 13). Відповідачем зазначене і не оспорюється.

Проте його посилання на те, що оспорюваний договір дарування підписано ним помилково через погане самопочуття, що він його не читав, не розумів змісту саме цього договору спростовуються поясненнями третьої особи та показаннями свідка ОСОБА_9

Крім того, як вказав в судовому засіданні позивач, стан здоров'я не перешкоджає йому самостійно читати, керувати автомобілем, стороннього догляду він не потребує.

Таким чином, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку відповідно до вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, суд виходить із недоведеності та необґрунтованості зазначених позовних вимог, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів за правилами ст. ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження позовних вимог, а саме: що, укладаючи оспорюваний договір, помилявся щодо змісту договору, щодо його предмету, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладення між ним і відповідачем.

А відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Чорнобаївського районного нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Черкаської області через Чорнобаївський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Кваша