Ухвала

від 20.12.2017 по справі 709/1547/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2419/17

Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 21

ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Фетісової Т.Л.

суддів Бородійчука В.Г., Карпенко О.В.

за участю секретаря

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2017 року у цивільній справі за ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Чорнобаївського районного нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору дарування недійсним,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, яким просив визнати недійсним договір дарування від 12.07.2017, укладений між сторонами у справі щодо земельної ділянки площею 0,1962 га, цільове призначення – ведення особистого селянського господарства, що розташована на території с. Малі Канівці Чорнобаївського району, вул. Ковалів, 17, мотивуючи про те, що в цей день ним було укладено договори дарування житлового будинку та земельної ділянки в смт. Чорнобай, вул. Черкаська, 129, за якими обдарованою є відповідач. Дані договори позивач не оспорює. Проте пізніше він дізнався і про наявність спірного договору. Фактично наміру дарувати земельну ділянку в с. Малі Канівці не мав, на що не було його волі. Вказує на помилкове підписання оспореного договору, зі змістом якого він не знайомився. Посилається на те, що він є інвалідом І групи, договори посвідчувалися нотаріусом у нього вдома у вечірній час, в переддень виїзду на лікування до госпіталю, у відсутність особи, яка його доглядає.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07.11.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вказує на доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, та на те, що суд не врахував правовий висновок ВСУ у справі №6-93цс16 від 16.03.2016.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що вони є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що 12.07.2017 ОСОБА_4, як дарувальник, та ОСОБА_5, як обдаровувана, уклали договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Чорнобаївського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №1437 (спірний договір), за яким він подарував ОСОБА_5 (своїй дочці) земельну ділянку площею 0,1962 га, цільове призначення якої – ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Малі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області, вул. Ковалів, 17, кадастровий №7125181600:02:000:0183.

Як вірно вказав суд першої інстанції, згідно ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Аналіз вимог, викладених в статті 229 ЦК дає підстави прийти до наступних висновків.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Тобто, під помилкою закон розуміє неправильне, помилкове, таке що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину.

Істотне значення має помилка щодо: а) природи правочину; б) прав та обов'язків сторін; в) таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; г) таких властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням.

При цьому, зазначений перелік можливих помилок, наведений законодавцем в ч.1 ст.229 ЦК України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Із роз'яснень, викладених у п.19 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», вбачається, що згідно ст.ст.229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення та має істотне значення та вказати, який саме правочин вона мала на меті вчинити, але не вчинила внаслідок допущений нею помилки.

Колегія суддів враховує, що апелянт не вказав, щодо якої саме об‘єктивної обставини при укладенні спірного договору він помилився – щодо природи правочину (мав намір на укладення іншого договору), прав та обов'язків сторін (не усвідомлював, які саме права та обов‘язки виникнуть на основі спірного договору між його сторонами) тощо.

По суті позивач ставить перед судом питання про визнання недійсним укладеного ним правочину внаслідок того, що він помилявся щодо існування самого факту його ним вчинення, при цьому, не заперечує того, що підпис на спірному договорі належить йому, що дає колегії суддів усі підстави вважати, що це відбулося внаслідок власного недбальства позивача.

Позивачем не надано суду доказів того, що на момент укладення спірного договору він не мав наміру його укладати, адже наявності жодних фактичних обставин, які б це підтверджували при розгляді справи встановлено не було. Більш того, з матеріалів даної справи вбачається, що на вчинення вказаного правочину позивач здійснював передбачені законом дії: отримав витяг з Державного земельного кадастру з кадастровим планом земельної ділянки (а.с.53-54), витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.57), які надавалися нотаріусу разом з оригіналом Державного акту про право власності на землю для оформлення спірного договору. При цьому, доводи ОСОБА_7 про викрадення відповідачкою в нього оригіналу Державного акту про право власності на землю нічим не підтверджуються, оскільки до правоохоронних органів з цього приводу він не звертався взагалі.

При цьому, позивач вказує на свій похилий вік, інвалідність, постійне вживання ліків, укладення договору у переддень виїзду на лікування, що, на його думку, обумовило виникнення помилки при укладенні договору, однак, як встановлено судом та вбачається з наданих нотаріусом, який посвідчував спірний договір, та його секретарем, що був присутній при цьому, пояснень, позивач при укладенні договору жодних проблем із чітким усвідомлення його точного змісту не мав.

Крім того, цивільна дієздатність позивача ніяким чином не обмежена, отже він самостійно та на власний розсуд користується усіма своїми правами, у тому числі, й щодо розпорядження нерухомістю, яка йому належить.

Колегія суддів враховує, що усі апеляційні доводи фактично дублюють ті, що вказані в позовній заяві, та не свідчать про наявність обставин, які підтверджують існування у позивача, як сторони спірного правочину, помилки щодо його природи чи прав та обов'язків сторін, які цим договором обумовлюються.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу – відхилити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2017 року у цивільній справі за ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Чорнобаївського районного нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору дарування недійсним - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня її проголошення.

Головуючий

Судді