Постанова

від 15.11.2017 по справі 820/3878/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

15 листопада 2017 р. справа №820/3878/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Імтокс" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Імтокс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкову вимогу від 01.03.2017 року № 2268-17 та зобов'язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки позивача з земельного податку шляхом зменшення відповідачем нарахованої станом на 11.07.2017 року пені на суму у розмірі 85317,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено в інтегрованій картці по земельному податку позивача нарахування пені у розмірі 85 317, 0 грн. внаслідок виявлення Київською ОДПІ м. Харкова під час камеральної перевірки податкової звітності з земельного податку за 2015 - 2016 рік заниження податкового зобов'язання, та за весь період такого заниження, однак, оскільки позивачем не сплачено пеню у передбачений законом строк для сплати податкового зобов'язання, у останнього, враховуючи переплату у розмірі 16 668, 19 грн, виник податковий борг у розмірі 68 649, 12 грн. Однак, Позивач не може погодитися з наявністю у нього податкового боргу з земельного податку у розмірі 85 317, 0 грн., у зв'язку з чим, вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття спірної податкової вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, та зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а тому просив у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство Імтокс (далі за текстом - Позивач) зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 12.08.1994 №1480120000003512), та здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту, який затверджений загальними зборами акціонерів (останні зміни проведено від 29.07.2011 року №14801050019003512).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податку від 26.09.1994року №380 взято на податковий облік в ДПІ у Київському районі м. Харкова, на теперішній час перебуває на обліку на обліку у Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Так, Позивачем було отримано від Головного управління ДФС у Харківські області податкову вимогу від 01.03.2017 року №2268-17, згідно якої Відповідачем зазначено, що станом на 28 лютого 2017 року сума податкового боргу Позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями з земельного податку становить 68649, 12 грн.

Відповідач у спірній податковій вимозі, керуючись ст.ст.20, 59, 60 Податкового кодексу України, попередив Позивача, що починаючи з 12.02.2017 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України.

А також, згідно спірної податкової вимоги Відповідач застережив Позивача, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу.

Позивач не погодився з податковою вимогою № 2268-17 від 01.03.2017 року та звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Згідно внесених Законом України від 21.12.2016 року №1797-VII Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні змін до Податкового кодексу України, починаючи з 01.01.2017 року функцію контрольно-перевірочної роботи (зокрема, винесення податкових повідомлень - рішень та податкових вимог) закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів (тобто, за Відповідачем).

Так, підстави та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків врегульовано ст.59 Податкового кодексу України (надалі за текстом - Кодекс), Порядком направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №576 (надалі за текстом - Порядок).

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно до п.п.14.1.162 п.14.1 ст.14 Кодексу передбачено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Також, відповідно до п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

У вищенаведеному пункті Кодексу вказано, що податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Крім того, п.2.2 розділу ІІ Порядку визначено вичерпаний перелік підстав, за якими контролюючі органи вправі сформувати та направити платнику податку податкові вимоги, зокрема, якщо:

- платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;

- платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;

- платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки;

- платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки.

Враховуючи вказане та виходячи з аналізу вищенаведених норм, підставою для формування та направлення контролюючим органом податкової вимоги платнику податків є встановлення відповідної обставини, зокрема, платником податків не сплачено узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.

Так, підставою для винесення та направлення Відповідачем спірної податкової вимоги Позивачу слугував той факт, що згідно даних інформаційних систем ДФС України в інтегрованій картці з земельного податку у Позивача облікувався податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язання у розмірі 68 649, 12 грн.

Як встановлено судом та дане підтверджується наявною в електронному сервісі Електронний кабінет платника , зокрема, компонент ЕКПП Розрахунки з бюджетом , інформацією, у Позивача станом на 11.02.2017 року облікується залишок несплаченої пені у розмірі 85 317, 31 грн., однак вже станом на 12.02.2017 року залишок несплаченої пені становив 68 649, 12 грн. за рахунок наявної в інтегрованій картці з земельного податку у Позивача переплати у розмірі 16 668, 19 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Київською ОДПІ м. Харкова була проведена камеральна перевірка податкової звітності з земельного податку за період 2015 -2016 рік, за результатами якої Відповідачем був складений акт перевірки №80/20-31-12-04-10/22611939 від 10.01.2017 року (далі за текстом - акт перевірки №80/20-31-12-04-10/22611939 від 10.01.2017 року) (а.с.37-39).

Як свідчить складений Київською ОДПІ м. Харкова акт перевірки №80/20-31-12-04-10/22611939 від 10.01.2017 року, останній під час проведення камеральної перевірки було виявлено заниження Позивачем задекларованих в податкових деклараціях за період 2015 -2016 року податкових зобов'язань з земельного податку на загальну суму 194 891, 41 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №80/20-31-12-04-10/22611939 від 10.01.2017 року Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 року №0000561203, згідно якого Позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 243 614, 26 грн., а саме за податковими зобов'язаннями у розмірі 194 891, 41 грн.. та за штрафними санкціями у розмірі 48 722, 85 грн. (граничний строк сплати грошового зобов'язання - 11.02.2017 року) (а.с.34).

Матеріалами справи підтверджено, що 09.02.2017 року Позивачем було сплачено до бюджету суму грошового зобов'язання у розмірі 243 614, 26 грн. за винесеним Відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 30.01.2017 року №0000561203, однак на дату погашення (сплати) Позивачем податкового зобов'язання розмірі 194 891, 41 грн., нарахованого внаслідок його заниження, Відповідачем було проведено в інтегрованій картці з земельного податку Позивача пеня у розмірі 85 317, 0 грн.

Суд не погоджується з такими діями податкового органу та вважає, що у Відповідача були відсутні законні підстави для нарахування Позивачу пені за заниження сум податкових зобов'язань по деклараціям з земельного податку за 2015 -2016 рік за весь період такого заниження, оскільки на дату нарахування Позивачу пені згідно з приписами ст.129 Податкового кодексу України не передбачено її нарахування пені за весь період заниження податкового зобов'язання.

З набранням чинності Закону України від 21.12.2016 року №1797-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні (надалі -Закон №1797), втратила чинність норма, згідно якої пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 31.12.2016 року).

Водночас, згідно Закону №1797, з 01.01.2017 року пункт 129.1 ст.129 Податкового кодексу України має наступну редакції: Нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); (п.п. 129.1.1 п.129.1 ст.129 Кодексу);

- при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); (п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 Кодексу);

- при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання. (п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 Кодексу).

Отже, порівнюючи діючу редакцію з її попередньої, можна зробити висновок, що починаючи з 01.01.2017 року ст.129 Кодексу не передбачено нарахування платнику податку пені за весь період заниження суми податкового зобов'язання у разі виявлення контролюючим органом такого заниження.

Тобто, згідно з п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Кодексу, нарахування платнику податку пені в разі визначення контролюючим органом суми грошового зобов'язання за результати податкової перевірки починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Так, Податковим кодексом України, зокрема, п.57.3 ст.57, встановлено строк сплати грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом якщо дані перевірок свідчать про заниження податкового зобов'язання: У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу .

Суд звертає увагу на той факт, що визначене Відповідачем грошове зобов'язання з земельного податку у розмірі 243 614, 26 по податковому повідомленню - рішенню від 30.01.2017 року №0000561203 за наслідками перевірки, Позивачем було сплачено у визначений законом 10-ти денний строк, а саме, вказане податкове повідомлення-рішення отримано 01.02.2017, а сплата відбулась 09.02.2017 року.

Отже, враховуючи приписи п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Кодексу, у Відповідача були відсутні підстави для нарахування пені за весь період заниження сум податкових зобов'язань по деклараціям з земельного податку за 2015 -2016 рік.

Натомість, в порушення п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Кодексу, Відповідачем на дату граничного строку погашення Позивачем податкового зобов'язання по податковому повідомленні-рішенні від 30.01.2017 року №0000561203 безпідставно проведено в інтегрованій картці пеню у розмірі 85 317,00 грн. за весь період заниження податкових зобов'язань, як наслідок сформована Відповідачем спірна податкова вимога є незаконною та такою, що направлена Позивачу з порушенням вимог податкового законодавства.

Також, безпідставне проведення Відповідачем в інтегрованій картці земельного податку Позивача пені у розмірі 85 317, 0 грн. спричинило для Позивача настання певних негативних правових наслідків, які впливають на права та обов'язки Позивача, а саме: щомісячні платежі Позивача з земельного податку по декларації з плати за землю за 2017 рік за період лютий - липень 2017 року автоматично спрямовуються на погашення податкового боргу у розмірі 85 317, 0 грн. внаслідок не сплати Позивачем незаконно нарахованої Відповідачем пені в інтегрованій картці платника податку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки у Позивача у інтегрованій картці платника незаконно виник податковий борг у розмірі 85 317, 0 грн. з підстав, які наведені вище, то у Відповідача були відсутні підстави для оформлення та направлення Позивачу спірної податкової вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Імтокс" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії, є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Імтокс" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.

Скасувати податкову вимогу від 01.03.2017 року № 2268-17.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Харківській області внести зміни до інтегрованої картки позивача з земельного податку шляхом зменшення Головним управління ДФС у Харківській області нарахованої станом на 11.07.2017 року пені на суму у розмірі 85317,00 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Імтокс" (61023, м. Харків, вул. Пушкінська 109 код ЄДРПОУ 22611939) судові витрати в загальному розмірі 3600 (три тисячі шістсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 16.11.2017 року.

Суддя О.М. Тітов