Постанова

від 15.11.2017 по справі 826/10064/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2017 року № 826/10064/17

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВУЛВЕР

до відповідача Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВУЛВЕР звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Києві від 06.07.2017 №0005241401; №0005231401 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ АКСЕО ТРЕЙД (код 39332957), ТОВ БАСТІАН-ГРУП (код 39159446), ТОВ БІЗНЕССІТІ (код 38690751), ТОВ ДНЕПРТЕХНОКОМ (код 38530554), ТОВ ЛІНАРЕС ЛТД (код 3/8620181), ТОВ САН ТЕЛЕКОМ (код 38883161), ТОВ ТЕХ ПРОЕКТ ЛТД (код 39173429), ТОВ АРТТІ ІНВЕСТ (код 37530511), ТОВ МЕРЛІН ФІНАНС (40263363) і ТОВ АУРИКОН (код 40853073); №0005251401.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 12.06.2017 №249/26-15-14-01-03/34183165 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю, оскільки вважає висновки Відповідача такими, що суперечать наданим первинним документам та поясненням, які натомість повністю підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами та зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю ТОВ ВУЛВЕР . Окрім цього Позивач звертає увагу на неврахування Відповідачем того, що податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ ЕЛМАН ПЛЮС та ПрАТ Київстар були фактично зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому позбавлення Позивача права на податковий кредит за такими накладними є протиправним.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки перевіркою не встановлено придбання ТОВ АУРИКОН та ТОВ МЕРЛІН ФІНАНС товарів, які реалізовувались ТОВ ВУЛВЕР ; акти, якими оформлено придбання бухгалтерських, комерційних та інших послуг не містять опису здійснених заходів та не підтверджують зв'язок придбаних послуг з господарською діяльністю Позивача, окрім цього в штаті платника податків є бухгалтер, тому замовлення бухгалтерських послуг не обґрунтоване; податкові накладні на момент відображення їх у декларації Позивача по взаємовідносинам з ТОВ ЕЛМАН ПЛЮС та ПрАТ Київстар не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В судовому засіданні суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши наявні у справі документи та матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

На підставі наказу від 27.04.2017 №3176 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ВУЛВЕР з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

? п.44.1 ст.44, пп. 135.5.4 пп.135.5.11 п.135.5 ст.135, пп.138.10.2 п.138.1, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.153.1.3, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст..138-140, п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 2, ст.4, п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХIV), п.5, п.7, п.21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , п.2, п.7, п.11, п.18, п.19, п.0, п.27, п.29 Наказу міністерства фінансів України Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 №88, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку Витрати , п.3.10, п.3.13, п.3.18, п.3.20 розд. ІІІ Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 736 934 грн., в т.ч. по періодах: за 2014 рік на суму 233 629 грн., за 2016 рік на суму 1 503 305 грн.;

? п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 051 753 грн., в т.ч. по періодах: травень 2014 року, на суму 22 760 грн.; серпень 2014 року на суму 22760 грн.; жовтень 2014 року на суму 26720 грн., грудень 2014 року на суму 150 060 грн.; січень 2015 року на суму 941 грн.; за вересень 2016 року на суму 115 773 грн.; за жовтень 2016 року на суму 70 071 грн.; за грудень 2016 року на суму 1 638 708 грн.

? п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) за березень 2017 року на загальну суму 30 182 грн.

За результатами перевірки складено акт від 12.06.2017 №249/26-15-14-01-03/34183165 (далі - Акт перевірки).

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки, листом від 03.07.2017 №19269/10/26-15-14-01-03 Головне управління ДФС у м. Києві залишено висновки Акту перевірки без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення:

? від 06.07.2017 №0005231401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 171 167, 50 грн. (в тому числі на 1 736 934 грн. за основним платежем та 434 233,50 грн. за штрафними санкціями);

? від 06.07.2017 №0005241401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 564 691,25 грн. (в тому числі на 2 051 753 грн. за основним платежем та 512 938,25 грн. за штрафними санкціями);

? від 06.07.2017 №0005251401 форми В4 , яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 30 182 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Стосовно взаємовідносин Позивача та ТОВ АКСЕО ТРЕЙД , ТОВ БАСТІАН-ГРУП , ТОВ БІЗНЕССІТІ , ТОВ ДНЕПРТЕХНОКОМ , ТОВ ЛІНАРЕС ЛТД , ТОВ САН ТЕЛЕКОМ , ТОВ ТЕХ ПРОЕКТ ЛТД , ТОВ АРТТІ ІНВЕСТ , суд зазначає таке.

В Акті перевірки встановлено, що Позивачем завищено задекларовані показники у рядку 06.1 Декларацій Адміністративні витрати на загальну суму 1 398 501 грн. за 2014 рік та завищено задекларовані показники у рядку 10.1 колонці Б Декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 279 700 грн. за звітні періоди 2014 року в результаті декларування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ АКСЕО ТРЕЙД , ТОВ БАСТІАН-ГРУП , ТОВ БІЗНЕССІТІ , ТОВ ДНЕПРТЕХНОКОМ , ТОВ ЛІНАРЕС ЛТД , ТОВ САН ТЕЛЕКОМ , ТОВ ТЕХ ПРОЕКТ ЛТД , ТОВ АРТТІ ІНВЕСТ .

Судом встановлено, що Позивачем в якості Замовника були укладені договори про надання бухгалтерських та комерційних послуг з ТОВ АКСЕО ТРЕЙД від 01.09.2014 №В-15-1; ТОВ БАСТІАН-ГРУП від 01.07.2014 №В-9-2; ТОВ БІЗНЕССІТІ від 03.02.2014 №В-3-1; ТОВ ДНЕПРТЕХНОКОМ від 30.10.2013№10; ТОВ ЛІНАРЕС ЛТД від 01.07.2014 №В-9-1; ТОВ САН ТЕЛЕКОМ від 01.08.2014 №В-14-1; ТОВ ТЕХ ПРОЕКТ ЛТД від 01.12.2014 №В-22-3 .

Окрім цього Позивачем, як Замовником, з ТОВ АРТТІ ІНВЕСТ було укладено договір про надання послуг з проведення та статистичного аналізу результатів анкетування щодо вивчення рівня задоволення громадян якістю електропостачання, послуг з вивчення часового профілю споживання електроенергії споживачами різних регіонів України, з урахуванням розташування від 31.07.2014 №31/1.

З положень договорів вбачається (пп.1.1.1 Договорів), що зміст бухгалтерських послуг полягав у: надані усних консультацій з застосування норм Податкового кодексу України в бухгалтерському обліку підприємства; наданні письмових консультацій з застосування норм Податкового кодексу України в бухгалтерському обліку підприємства; наданні усних та письмових довідок з застосування норм Податкового кодексу України; бухгалтерський супровід підприємства; наданні методичних рекомендацій та консультацій з оподаткування та бухгалтерського обліку; підбір нормативних документів.

За умовами вказаних договорів (пп.1.1.2 Договорів) комерційні послуги охоплювали аналіз ринку збуту насосного обладнання (на території України); аналізу ринку збуту запірної арматури (на території України); виявлення потенційних клієнтів (з числа юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розташованих на території України) з покупки запірної арматури; консультуванні Замовника по питанням, які у нього виникають при здійсненні господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаних договорів між Позивачем та вказаними контрагентами було складено акти наданих послуг та податкові накладні на постачання послуг .

На підтвердження реального надання послуг з проведення та статистичного аналізу результатів анкетування щодо вивчення рівня задоволення громадян якістю електропостачання, послуг з вивчення часового профілю споживання електроенергії споживачами різних регіонів України Позивачем було надано до суду звіти виконавця ТОВ АРТТІ ІНВЕСТ за результатами відповідних досліджень, які являють собою матеріалізований результат наданих послуг

Відповідачем не заперечується повне відображення зазначених операцій в бухгалтерському обліку Позивача.

Відповідно до пояснень Позивача щодо мети придбання вказаних бухгалтерських послуг представником Позивачем зазначено, що у Позивача відсутня посада головного бухгалтера, є лише один бухгалтер, коло посадових обов'язків якого не включає підготовку консультацій, складання та подання податкової звітності, тому для дотримання вимог податкового законодавства та законодавства про бухгалтерський облік Позивач був змушений замовляти відповідні податкові консультації та бухгалтерський супровід. На підтвердження викладеного Позивач надав суду наказ ТОВ ВУЛВЕР від 02.10.2013 №85/1 Про бухгалтерське обслуговування підприємства , штатний розпис ТОВ ВУЛВЕР та посадову інструкції бухгалтера ТОВ ВУЛВЕР .

Щодо комерційних послуг, представником Позивача зазначено, що ТОВ ВУЛВЕР в межах власної господарської діяльності поставляє на ринок України насосне обладнання, запорну арматуру, а також системи управління та моніторингу для домашніх, промислових і комунальних систем водопостачання та водовідведення провідних європейських заводів виробників. Постійна конкуренція та зміна кон'юнктури ринку, складна економічна ситуація в країні зумовили необхідність отримання спеціальних даних з аналізу ринку збуту насосного обладнання та запірної арматури, виявлення потенційних клієнтів для того, щоб компанія мала змогу приймати вірні управлінські рішення щодо постачання та продовжувати успішну господарську діяльність.

Представник Позивача також зазначив, що в штаті Позивача були відсутні необхідні спеціалісти, які б мали змогу здійснювати відповідні функції (надавати комерційні послуги), відтак, керівництвом ТОВ ВУЛВЕР було прийнято рішення про необхідність залучення сторонніх організацій.

Що стосується замовлення послуг з проведення та статистичного аналізу результатів анкетування щодо вивчення рівня задоволення громадян якістю електропостачання, послуг з вивчення часового профілю споживання електроенергії споживачами різних регіонів України, з урахуванням розташування у ТОВ АРТТТІ ІНВЕСТ , то Позивачем надано пояснення, що придбання вказаних послуг обумовлено початком розвитку ТОВ ВУЛВЕР нового напрямку господарської діяльності з використання перспективних напрямків розвитку енергозбереження та впровадження нетрадиційних (альтернативних або нових) енергоресурсів, відновлювальних джерел енергії: вітроенергетики, сонячної енергетики, геотермальної енергетики, малої гідроенергетики, біоенергетики, енергії довкілля та скидного енерготехнологічного потенціалу, комбінованих енергетичних систем.

На підтвердження викладеного, Позивачем надано наказ ТОВ ВУЛВЕР від 10.06.2014 №90/1. Аналіз даного наказу засвідчує, що ним передбачено необхідність вивчення часового профілю споживання електроенергії споживачами різних регіонів України, проведення анкетування щодо вивчення рівня задоволення якістю електропостачання, проведення аналізу анкетування. При цьому, як зазначено Позивачем, в штаті ТОВ ВУЛВЕР були відсутні необхідні спеціалісти для реалізації згаданих заходів тому було залучено для надання вказаних послуг ТОВ АРТТТІІНВЕСТ .

Суд критично ставиться до посилань Відповідача про те, що в актах наданих послуг чітко не вказано зміст, обсяг, одиниці виміру господарської операції, вони не містять опису здійснених дій (заходів), які передбачені договорами, відсутні відомості про те ким, коли та де проводились дії, спрямовані на виконання умов укладених договорів з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-XIV, (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (далі - Положення №88), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

За змістом листа Міністерства доходів і зборів України від 26.02.2014 № 4132/5/99-99-19-03-02-16 ступінь деталізації змісту і обсягу господарської операції Законом №996-XIV і Положенням №88 не встановлено, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.

Таким чином, для первинних документів ст. 9 Закону № 996-XIV та Положенням № 88 встановлено законодавчий мінімум обов'язкових реквізитів, зокрема, назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена.

Водночас, жодним нормативно-правовим актом не затверджено форми бланку акту наданих послуг, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону № 996-XIV для первинних документів.

Вбачається, що умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Разом з цим, нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2017 року у справі №1570/637/2012.

Аналіз змісту спірних актів наданих послуг засвідчує, що вони містять всі передбачені реквізити, а тому мають статус первинних документів. До того ж висновки Відповідача про їх невідповідність здійснені без належного дослідження всіх документів в сукупності, якими оформлено спірні господарські операції та які відображають суть наданих послуг.

Суд також відхиляє доводи Відповідача про непов'язаність придбаних послуг з господарською діяльністю платника податків враховуючи наступне.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Тобто господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також призначатися для використання у господарській діяльності платника податку.

В контексті наведеного суд звертає увагу, що Позивачем надано до суду як детальне обґрунтування необхідності придбання бухгалтерських, комерційних та інших послуг, так і відповідні письмові докази, які засвідчують мету придбання послуг (накази директора Позивача) та власне факт надання вказаних послуг і їх реальний зміст (акти наданих послуг, звіти виконавців).

В якості підґрунтя для висновків про безпідставне формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам між ТОВ ВУЛВЕР та ТОВ САН ТЕЛЕКОМ Відповідач також посилається на податкову інформацію від 16.10.2014 №2937/7/26-52-22-04, складену ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно з якою ТОВ САН ТЕЛЕКОМ не знаходиться за податковою адресою, а директор та засновник товариства надав пояснення про непричетність до господарської діяльності товариства та вказано про наявність кримінального провадження №32014100080000042 від 27.05.2014 за ознаками правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212, ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 - ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України;

Однак, на підтвердження власних доводів Відповідачем не було надано до суду ані витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, ані дозволу слідчого щодо розголошення відомостей даних досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014100080000042, ані жодних інших належних письмових доказів, за якими було б можливо встановити чи існує на сьогодні вказане кримінальне провадження.

Окрім цього, Відповідачем також не надано жодних доказів наявності вироку у зазначеному кримінальному провадженні стосовно директора та засновника ТОВ САН ТЕЛЕКОМ , зокрема, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Судом відхиляються також і посилання Відповідача на протокол допиту директора та засновника ТОВ САН ТЕЛЕКОМ , адже матеріали справи не містять та Відповідачем не було надано ні копії вказаного протоколу, ні жодних його реквізитів, ні інформації про те, коли, де і ким здійснювався такий допит. Більш того, згідно зі ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Окрім цього, відповідно до вимог ч. 4. ст. 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Водночас, Відповідачем не було спростовано тверджень Позивача та не надано суду належних і допустимих доказів того, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "САН ТЕЛЕКОМ" не було належним чином зареєстрованим суб'єктом господарювання та не мав статусу платника ПДВ.

Судом також враховується, що кримінально-процесуальне законодавство надає можливість особі відносно якої проводиться допит, відмовитися від раніше наданих свідчень або їх змінити, а тому за встановлення обставин, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, такий протокол допиту не є належним доказом у податковому спорі. Відповідна позиція зазначена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 15.03.2016 у справі №804/20579/14.

Окрім цього, відсутність у розпорядженні контролюючого органу документів суб'єкта господарювання або необізнаність такого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про безтоварність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, оскільки контрагент Позивача був належним чином зареєстрованими суб'єктом господарювання, а також був зареєстрованими платниками ПДВ на момент здійснення операцій, то Позивач не може нести відповідальність ні за його можливі податкові порушення, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі.

При цьому доказів на підтвердження того, що ТОВ САН ТЕЛЕКОМ або інші вищезгадані контрагенти не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, Відповідачем суду не надано. Як не надано доказів того, що ТОВ ВУЛВЕР було відомо про можливі зловживання контрагента або контрагентів, а правочини укладалися з метою ухилення від сплати податків.

Таким чином, на підставі наданих доказів та пояснень судом встановлено, що придбання послуг у ТОВ АКСЕО ТРЕЙД , ТОВ БАСТІАН-ГРУП , ТОВ БІЗНЕССІТІ , ТОВ ДНЕПРТЕХНОКОМ , ТОВ ЛІНАРЕС ЛТД , ТОВ САН ТЕЛЕКОМ , ТОВ ТЕХ ПРОЕКТ ЛТД , ТОВ АРТТІІНВЕСТ пов'язане та відповідає господарській діяльності Позивача. Витрати на придбання вказаних послуг документально належним чином підтверджені, а відтак - Позивачем дотримано правил податкового обліку при відображенні операцій з вказаними контрагентами.

Натомість Відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії Позивача і його контрагентів були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 06.04.2017 №0005241401 та №0005231401 в частині збільшення грошових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ АКСЕО ТРЕЙД , ТОВ БАСТІАН-ГРУП , ТОВ БІЗНЕССІТІ , ТОВ ДНЕПРТЕХНОКОМ , ТОВ ЛІНАРЕС ЛТД , ТОВ САН ТЕЛЕКОМ , ТОВ ТЕХ ПРОЕКТ ЛТД , ТОВ АРТТІІНВЕСТ підлягають скасуванню.

Щодо взаємовідносин між Позивачем та ТОВ МЕРЛІН ФІНАНС і ТОВ АУРИКОН суд зазначає таке.

Відповідачем в Акті перевірки зазначено про безтоварність операцій з придбання Позивачем товарів у ТОВ МЕРЛІН ФІНАНС та ТОВ АУРИКОН в результаті чого встановлено, що платником податків занижено задекларовані показники у рядку 2140 Звіту Інші доходи всього на суму 10 947 312,78 грн. за 2016 рік внаслідок безоплатного отримання товарів та послуг за операціями, які визнані нереальними; завищено задекларовані показники у рядку 2050 Звіту Собіварість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на 6 725 095 грн. за 2016 рік; занижено задекларовані показники Інших витрат в рядку 2270 Звіту про фінансові результати за 2016 рік на суму 8 216 995 грн., за 1 кв. 2017 року - на 1 870 000 грн.; завищено задекларовані показники у рядку 10.1 колонці Б Декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 1 824 552 грн. в т.ч по періодах: за вересень 2016 року на суму 309 994 грн., за листопад 2016 року - 566 208 грн.; за грудень 2016 року - 948 350 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем були укладені договори постачання товарів, зокрема, виробництва REHAU , Walraven та інших для систем опалення, водопостачання з ТОВ АУРИКОН (40853073) від 02.11.2016 №В-28-2 та з ТОВ МЕРЛІН ФІНАНС (40263363) від 28.09.2016 №В-25-1.

На підтвердження факту постачання товарів за вказаними договорами Позивачем надано суду видаткові накладні та податкові накладні.

Розрахунки з ТОВ АУРИКОН проведені в безготівковому вигляді на суму: 24.11.2016 - 100 000 грн., 25.11.2016 - 10 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до договору від 06.12.2016 №В-62 про відступлення прав вимоги ТОВ АУРИКОН (первісний кредитор) передав ТОВ АГРОЛУЧ (новий кредитор) право вимоги за договором поставки №В-28-2 від 02.11.2016, укладеного між первісним Боржником та ТОВ Вулвер . Згідно договору про відступлення прав вимоги ТОВ ВУЛВЕР було сплачено ТОВ АГРОЛУЧ : 07.12.2016 - 300 000 грн., 08.12.2016 - 900 000 грн., 13.12.2016 - 1 000 000 грн., 17.12.2016 - 1 000 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями .

Розрахунки з ТОВ МЕРЛІН ФІНАНС проведені в безготівковому вигляді на суму: 24.10.2016 - 300 000 грн., 01.11.2016 - 100 000 грн., 04.11.2016 - 1000 000 грн., 27.12.2016 - 200 000 грн., 27.12.2016 - 500 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями..

ТОВ МЕРЛІН ФІНАНС було укладено договори про відступлення прав вимоги з ТОВ ХСК Ракурс від 06.01.2017 про відступлення прав вимоги на суму 770 000 грн., ТОВ Мічіган скай від 01.01.2017 №0401 на суму - 1 873 069,53 грн., ТОВ Біфоріум від 06.12.2016 №В-35 на суму - 800 000 грн., ТОВ Дніпропродукт від 26.12.2016 №0112/1 на суму - 1 002 998 грн., ТОВ Мегант Плюс від 26.12.2016 №1225/1 на суму 1 003 997 грн.

На виконання договорів про відступлення прав вимоги ТОВ ВУЛВЕР було сплачено ТОВ Мегант Плюс 27.12.2016 - 1 003 997 грн., ТОВ Біфоріум 27.12.2016 - 800 000 грн., ТОВ Дніпропродукт 27.12.2016 - 1 002 998 грн., ТОВ Мічіган скай 05.01.2017 - 1 000 000 грн., 29.03.2017 - 100 000 грн., ТОВ ХСК Ракурс 06.01.2017 - 770 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями .

Відповідні операції були повністю відображені в бухгалтерському обліку Позивача, що не заперечується в Акті перевірки та представником Відповідача.

На підтвердження якості придбаних товарів, Позивачем надано сертифікати відповідності на придбаний товар.

Як пояснено Представником Позивача та вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 та фотографій місць збереження товарів на складі, товари, придбані Позивачем у ТОВ МЕРЛІН ФІНАНС і ТОВ АУРИКОН були частково реалізовані покупцям ТОВ ВУЛВЕР , використані при здійсненні підрядних робіт, а частково знаходяться на складі Позивача.

На підтвердження використання придбаних товарів при здійсненні підрядних робіт Позивачем також надано договір №137 від 24.10.2016 між ТОВ ВУЛВЕР (Підрядник) та Управління справами Верховної ради України, за умовами якого Підрядник зобов'язався власними та залученими силами виконати на власний ризик роботи на об'єктах: Реконструкція системи опалення - холодопостачання в адміністративному будинку Верховної Ради України по вул. Шовковичній, 4 у м. Києві , Реконструкція системи опалення - холодопостачання в адміністративному будинку Верховної Ради України по вул. Шовковичній, 2 у м. Києві , з додатками, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.

Стосовно доводів Відповідача про ненадання Позивачем товаросупровідних документів на товари (товаро-транспортні накладні (далі - ТТН), акти приймання-передачі, документи, що засвідчують якість, гарантійних талонів, первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів), суд звертає увагу на таке.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий-передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Оскільки транспортною документацією підтверджується лише операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року у справі №813/7820/13-а.

Окрім цього, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2016 року у справі № 810/2190/14, від 15 червня 2017 року у справі № 820/3086/16.

Доводи Відповідача про відсутність документів щодо якості товарів, які мали надаватися постачальниками ТОВ МЕРЛІН ФІНАНС та ТОВ АУРИКОН , спростовуються матеріалами справи (копії сертифікатів). Здійснення Позивачем обліку придбаних товарів та їх використання, зберігання повністю відображено в бухгалтерському обліку, що підтверджується, зокрема, оборотно-сальдовою відомістю по рах.281.

В Акті перевірки посадовими особами Відповідача також зазначено, що згідно інформаційно-аналітичних ресурсів ДФС, ТОВ МЕРЛІН ФІНАНС та ТОВ АУРИКОН не придбавало та не імпортувало товари імпортного походження, а тому не могло їх реалізувати Позивачу; наявна податкова інформація Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 25.11.2016 №378/11-23-12-01/40853073, згідно з якою у ТОВ АУРИКОН встановлена невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів, що в сукупності, на переконання представника Відповідача свідчить про нереальність здійснення господарських операцій.

Вказані доводи Відповідача суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Підприємницька діяльність ґрунтується на принципах свободи та самостійного вибору постачальників продукції; ринкові відносини диктують конкуренте середовище, попит (ціни на товар, послуги, швидкість товарообігу) і пропозицію, тому реально вчинені господарські операції не можуть ставитись під сумнів виключно з тих підстав, що податковий орган не може встановити у кого придбали товар постачальники Позивача.

Суд наголошує, що представник Відповідача фактично на підставі лише отриманої податкової інформації зазначив, що правочини між TOB ВУЛВЕР та вищезазначеними контрагентами є такими, що укладені без мети реального настання правових наслідків, жодним чином не обґрунтувавши якою нормою чинного законодавства України він керувався при цьому.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем для висновків про те, що ТОВ МЕРЛІН ФІНАНС та ТОВ АУРИКОН не придбавались товари за номенклатурою, що були реалізовані на користь Позивача брався взагалі не відомо який період, тоді як такий товар не є такими, що швидко псуються та міг бути придбаний контрагентами Позивача у періоді, що передує періоду поставки. При цьому, ні в Акті перевірки, ні представником Відповідача в судовому засіданні не заперечувалося наявності у Позивача та подальше використання в межах власної господарської діяльності відповідних товарів.

Окрім цього, суд звертає увагу, що статтею 61 Конституції України закріплено принцип індивідуальної юридичної відповідальності.

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказане цілком узгоджується з правовою позицією висловленій у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, а саме, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Також неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вище наведений висновок ЄСПЛ повторно був зазначений у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії . У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

При цьому, у рішенні Булвес АД проти Болгарії , як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти, Європейський суд з прав людини посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об'єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs & Excise і об'єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов'язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати .

Схожа правова позиція міститься й у другому рішенні Суду ЄС від 6 липня 2006 року: … якщо отримувач товару не знав і не міг знати, що купляючи товар, він бере участь в ухиленні від сплати податку, загальна система податкового права ЄС має трактуватися як виключаюча норму національного права, у відповідності до якої той факт, що угода купівлі-продажу товару вважається недійсною - як така що суперечить публічному порядку та вчинена продавцем на протиправних основах, - приводить до того, що платник податку втрачає право на податковий кредит ПДВ, який фактично ним було сплачено; у цьому відношенні не важливо, чи визнано угоду недійсною через шахрайство з ПДВ або через інші обманні дії… лише у випадку, якщо на підставі дослідження об'єктивних факторів буде встановлено, що товар поставлявся платнику податку, який знав або мав знати про те, що купляючи товар, він бере участь в угоді, пов'язаній з ухиленням від сплати податку, національний суд може відмовляти такому платнику податку в праві на податковий кредит .

Таким чином, лише встановлення на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

В контексті наведеного суд звертає увагу, що Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент. Контролюючим органом не доведено, що Позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

Так, суд вважає, що наведені Відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між Позивачем та контрагентами, факт яких підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України.

В той же час у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відтак, матеріалами справи повністю підтверджується, що Позивач правомірно відобразив суми витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ МЕРЛІН ФІНАНС та ТОВ АУРИКОН , що свідчить про протиправність та необгунтованість податкових повідомлень-рішень від 06.04.2017 №0005241401 та №0005231401 в частині збільшення грошових зобов'язань по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

На виконання вимог суду, з метою офіційного з'ясування всіх обставин справи та враховуючи те, що Позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення від 06.04.2017 №0005231401 лише в частині порушень по взаємовідносинах з контрагентами, представником Відповідача було надано детальний поепізодний розрахунок сум донарахованих податкових зобов'язань з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 06.04.2017 №0005231401.

З вказаного розрахунку вбачається, що встановлені Актом перевірки порушення по взаємовідносинам з ТОВ АКСЕО ТРЕЙД , ТОВ БАСТІАН-ГРУП , ТОВ БІЗНЕССІТІ , ТОВ ДНЕПРТЕХНОКОМ , ТОВ ЛІНАРЕС ЛТД , ТОВ САН ТЕЛЕКОМ , ТОВ ТЕХ ПРОЕКТ ЛТД , ТОВ АРТТІІНВЕСТ , ТОВ МЕРЛІН ФІНАНС і ТОВ АУРИКОН стали підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 503 307 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 375 826 грн.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 06.04.2017 №0005241401 підлягає скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення від 06.04.2017 №0005231401 підлягає скасуванню в частині на 1 503 306 грн. за основним платежем та на 375 826 грн. за штрафними санкціями та залишається в силі в частині на 233 628 грн. за основним платежем та на 58 407,50 грн. за штрафними санкціями.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.04.2017 №0005251401, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 30 182 грн., суд зазначає наступне.

В Акті перевірки встановлено віднесення Позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням термінів реєстрації, а саме:

? в січні 2015 року - податкову накладну від 31.01.2015 №954663 на суму ПДВ 941,18 грн. (дата реєстрації в ЄРПН - 16.02.2015), виписану ПрАТ Київстар ,

? в січні 2017 року - податкові накладні від 16.12.2016 №9 на суму ПДВ - 15084,87 грн. (дата реєстрації в ЄРПН - 02.02.2017), №10 на суму ПДВ - 15 097,17 грн. (дата реєстрації в ЄРПН - 02.02.2017), складені ТОВ ЕЛМАН ПЛЮС .

На підставі викладеного перевіркою встановлено порушення Позивачем п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за січень 2015 року - на суму 941 грн., за січень 2017 року - на 30 182 грн.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст.198 ПК України).

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1. ст. 201 ПК України).

Податкова накладна відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення ПК України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Оскільки належним чином зареєстрована податкова накладна надає право платнику податків включати відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту звітного місяця, то відповідно Позивач має право на податковий кредит за спірними податковими накладними. При цьому, Відповідачем не заперечується реальність господарських операцій, в результаті яких виписані спірні податкові накладні та/або належність їх документального підтвердження.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до п. 86.10 ст.86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Тобто, виключаючи відповідні податкові накладні зі складу податкового кредиту в січні 2017 року та січні 2015 року, Відповідач мав би підтвердити право на такий податковий кредит в тому періоді, коли ці накладні були зареєстровані в ЄРПН (лютий 2015 року та лютий 2017 року), що в сукупності не призвело б до висновків про заниження податкових зобов'язань та/або завищення від'ємного значення з ПДВ.

Окрім цього, Відповідачем не надано суду обґрунтованих пояснень, з яких підстав в Акті перевірки (арк. 116) зазначено про зменшення на суму 30 182 грн. від'ємного значення з ПДВ не лише за січень 2017 року, а і за лютий та березень 2017 року, коли податкові накладні вже були зареєстровані ТОВ ЕЛМАН ПЛЮС в ЄРПН.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Відповідачем не надано належних доказів заниження Позивачем податкових зобов'язань/завищення від'ємного значення з ПДВ, відтак податкове повідомлення-рішення від 06.04.2017 №0005251401 є таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України вадміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представником Відповідача не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень в частині, що оскаржується. В свою чергу, Позивачем доведено обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог, з огляду на що останні підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у сумі 71 490,61 грн. Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВУЛВЕР задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.07.2017 №0005241401.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.07.2017 №0005231401 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 503 306 грн. за основним платежем та на 375 826 грн. за штрафними санкціями та залишити в силі в частині на 233 628 грн. за основним платежем та на 58 407,50 грн. за штрафними санкціями.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 06.07.2017 №0005251401.

4. Судові витрати в сумі 71 490,61 грн. (сімдесят одна тисяча чотириста дев'яносто гривень 61 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВУЛВЕР за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа