Ухвала

від 15.11.2017 по справі 815/3142/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3142/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- ОСОБА_1

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр Кераміки до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації № 500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Епіцентр Кераміки (надалі по тексту - позивач або ТОВ Епіцентр Кераміки ) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (надалі по тексту - відповідач або Одеська митниця ДФС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № 500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 28.10.2015 року між ТОВ Епіцентр Кераміки (Покупець) та FOSHN FORTUNE IMPORT&ЕХРОRТ TRADE CO., LTD (КНР) (Постачальник) укладено контракт №2015/10/28 купівлі-продажу товару (керамічної плитки). У листопаді 2016 року в порядку та на умовах вказаного контракту до України прибула партія вантажу. 23.11.2016 року ТОВ Епіцентр Кераміки подало до Одеської митниці ДФС електронну декларацію МД №500060702/2016/016399, зазначивши у декларації митну вартість товару, визначену відповідно до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються згідно з інвойсом № 168 від 09.10.2016 року та на умовах поставки FОВ. Також, на підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ Епіцентр Кераміки надало до Одеської митниці ДФС наступні документи: довідку про транспортні витрати №6300 від 18.11.2016 року; інвойс №168 від 09.10.2016 року; рахунок-проформу №НСН20160719 від 19.07.2016 року; зовнішньоекономічний контракт №2015/10/28 від 28.10.2015 року; банківські документи щодо товару №б/н від 23.09.2016 року. В порядку ч.3 ст.53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості, Одеська митниця ДФС 23.11.2016 року направила ТОВ Епіцентр Кераміки електронне повідомлення, у якому зобов'язала (за наявності) надати протягом 10 календарних днів наступні документи: прайс-лист виробника товару; розрахунок ціни товару (калькуляцію); висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; відповідно до вимог ст.254 Митного кодексу України переклад документу типу 9610 (митна декларація відправлення). 23.11.2016 року ТОВ Епіцентр Кераміка надало до Одеської митниці ДФС письмові пояснення, у яких просило оформити МД та випустити у вільний обіг вантаж на підставі наданих документів, а також долучило своїх пояснень наступні документи: прайс-лист від 15.07.2016 року дійсний до 31.12.2016 року; комерційну пропозицію №5 від 18.07.2016 року; переклад експортної декларації країни експортера №518220160826019060 від 12.10.2016 року; сертифікат якості та його переклад №25201600655 від 30.03.2016 року; висновок про вартісні характеристики товару №0599-іnf від 23.11.2016 року. 24.11.2016 року Одеська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товару, визначивши вартість вантажу за резервним методом, відповідно до п.п. ґ п.2 ч.1, ч.8 ст.57, ст.64 Митного кодексу України. Також, 24.11.2016 року Одеська митниця ДФС склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Не погодившись із вказаним рішенням та карткою відмови Одеської митниці ДФС, ТОВ Епіцентр Кераміки подало нову митну декларацію №500060702/2016/016501 від 24.11.2016 року з урахуванням рішення про коригування митної вартості. На підставі ч. 7 ст.55 Митного кодексу України ТОВ Епіцентр Кераміки сплатило митні платежі згідно митної вартості, надавши фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом та сумою платежів обчисленою митним органом у розмірі 42 303,13 грн. 24.11.2016 року товар був випущений у вільний обіг. Не погодившись з висновками відповідача про наявність розбіжностей в поданих позивачем для митного оформлення документах, вважаючи рішення про коригування заявленої митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, такими що не ґрунтуються на вимогах митного законодавства та підлягаючими скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях проти адміністративного позову, які в цілому обґрунтовані тим, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контрою правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів разом з МД №500060702/2016/016807, було встановлено спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості товарів, а також те, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме: відповідно до п.п. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; відповідно до контракту від 28.10.2015 року № 2015/10/28, п.2.3 разом з партією товарів передбачено подати документи: інвойс та пакувальний лист, коносамент, декларацію про походження товару та сертифікат якості, але в наданих до митного оформлення документах сертифікат якості відсутній; у відповідності до зовнішньоекономічного договору від 28.10.2015 року № 2015/10/28, п.3.2 ціна товару включає в себе вартість упаковки (роботи та матеріали), маркування налетів та тари, але документів, що підтверджують вартість маркування, палетів, тари та упаковки до митного оформлення надано не було. Таким чином, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п.2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару - прайс-листа виробника товару; розрахунку ціни товар) (калькуляції); висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями. Декларанту, крім того, було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. На вказану вимогу митниці декларант позивача 24.11.2016 року електронним повідомленням надіслав до митниці прайс-лист від 15.07.2016 року, комерційну пропозицію від 18.07.2016 року № 5, переклад експортної декларації країни відправлення від 12.10.2016 року № 518220160826019060, протокол випробування від 30.03.2016 року №25201600655, інформацію про ціну від 23.11.2016 року № 0599-іnf, проформу-інвойс від 19.07.2016 року №НСН201607019. При цьому, як зазначив відповідач, що опрацюванням поданих разом з цією декларацією МД документів встановлено, що ці документи жодним чином не спростовують розбіжності, які були виявлені. Аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, фіскальний орган дійшов висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України. Отже, оскільки в документах, які надані декларантом позивача до Одеської митниці ДФС разом з МД від 23.11.2016 року № 500060702/2016/016399 містилися розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, то зазначені обставини, у відповідності до положень п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею спірних рішень про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № 500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр Кераміки (код ЄДРПОУ - 39296301) сплачений судовий збір у розмірі 4 099 (чотири тисячі дев'яносто дев'ять) грн. 63 коп.

На вказану постанову Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу. Апелянт просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Колегією суддів встановлено, що 28.10.2015 року між ТОВ Епіцентр Кераміки (Покупець) та FOSHN FORTUNE IMPORT&ЕХРОRТ TRADE CO., LTD (КНР) (Постачальник) укладено контракт №2015/10/28 купівлі-продажу товару (керамічної плитки).

В порядку та на умовах вказаного контракту у листопаді 2016 року до України прибула партія вантажу.

23.11.2016 року ТОВ Епіцентр Кераміки подало до Одеської митниці ДФС електронну декларацію МД №500060702/2016/016399, зазначивши у декларації митну вартість товару, визначену відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються згідно з інвойсом № 168 від 09.10.2016 року та на умовах поставки FОВ.

Разом з митною декларацією для митного оформлення вказаного товару були надані товаросупровідні документи, а саме: довідка про транспортні витрати №6300 від 18.11.2016 року; інвойс №168 від 09.10.2016 року; рахунок-проформа №НСН20160719 від 19.07.2016 року; зовнішньоекономічний контракт №2015/10/28 від 28.10.2015 року; банківські документи щодо товару №б/н від 23.09.2016 року.

Одеською митницею ДФС під час здійснення контрою правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів разом з МД №500060702/2016/016807, було встановлено спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості товарів, а також те, що в поданих документах містяться розбіжності.

У відповідності до вимог ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, Одеською митницею ДФС було повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару - прайс-листа виробника товару; розрахунку ціни товар (калькуляції); висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями. Декларанту, крім того, було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

На вказану вимогу Одеської митниці ДФС 23.11.2016 року ТОВ Епіцентр Кераміка надало до Одеської митниці ДФС письмові пояснення, у яких просило оформити МД та випустити у вільний обіг вантаж на підставі наданих документів, а також долучило своїх пояснень наступні документи: прайс-лист від 15.07.2016 року дійсний до 31.12.2016 року; комерційну пропозицію №5 від 18.07.2016 року; переклад експортної декларації країни експортера №518220160826019060 від 12.10.2016 року; сертифікат якості та його переклад №25201600655 від 30.03.2016 року; висновок про вартісні характеристики товару №0599-іnf від 23.11.2016 року.

Апелянтом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року, яким митну вартість визнано на рівні - 5,44 доларів США за квадратний метр. При визначенні митної вартості товарів митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості №6.

24.11.2016 року Одеською митницею ДФС складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року.

Декларантом ТОВ Українська південна зернова компанія подано електронну митну декларацію № 500060702/2016/016501 від 24.11.2016 року, заповнену з урахуванням вимог рішення про коригування заявленої митної вартості товару 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року, з забезпеченням сплати митних платежів фінансовою гарантією та товар позивача було випущено у вільний обіг.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з тим, згідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року вбачається, що у зв'язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості (орієнований показник митної вартості, розрахований відповідно до ПКМУ від 16.09.2015 року № 7240) митним органом в поданих позивачем до митного оформлення документах виявлено розбіжності, а саме: відповідно до п.п. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Однак, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; відповідно до контракту від 28.10.2015 року № 2015/10/28, п. 2.3 разом з партією товарів передбачено подати документи: інвойс та пакувальний лист, коносамент, декларацію про походження товару та сертифікат якості, але в наданих до митного оформлення документах сертифікат якості відсутній; у відповідності до зовнішньоекономічного договору від 28.10.2015 року № 2015/10/28, п. 3.2 ціна товару включає в себе вартість упаковки (роботи та матеріали), маркування налетів та тари, але документів, що підтверджують вартість маркування, палетів, тари та упаковки до митного оформлення надано не було (а.с. 24).

З рішення про коригування митної вартості вбачається, що 23.11.2016 року ТОВ Епіцентр Кераміка надало до Одеської митниці ДФС письмові пояснення, у яких просило оформити МД та випустити у вільний обіг вантаж на підставі наданих документів, а також долучило своїх пояснень наступні документи: прайс-лист від 15.07.2016 року дійсний до 31.12.2016 року; комерційну пропозицію №5 від 18.07.2016 року; переклад експортної декларації країни експортера №518220160826019060 від 12.10.2016 року; сертифікат якості та його переклад №25201600655 від 30.03.2016 року; висновок про вартісні характеристики товару №0599-іnf від 23.11.2016 року.

При цьому, як вказує апелянт в оскаржуваному рішенні, в експортній декларації відсутнє посилання на інвойс від 09.10.2016 року № 168, який було надано до митного оформлення.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що складові вартості товару зазначені в умовах пп. 3.2, 5.1. контракту №2015/10/28 від 28.10.2015 року, укладеного між ТОВ Епіцентр Кераміки та FOSHN FORTUNE IMPORT&ЕХРОRТ TRADE CO., LTD (КНР). Згідно з вищезазначеними умовами до ціни товару включається вартість тари, упаковки, палетів та маркування та ціна товару, вказана в інвойсах, фактурах включає вартість піддонів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 58 МК України за основним методом митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Разом з тим, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни.

Оскільки витрати на упаковку входять до складу ціни, вони не є окремими складовими митної вартості товарів, а отже й не потребують документального підтвердження за умови документального підтвердження ціни, на них не розповсюджуються приписи ч. 10 ст. 58 МК України.

Судами встановлено, що документи, що надані ТОВ Епіцентр Кераміки для митного оформлення вантажу не містять розбіжностей.

Позивачем було надано для митного оформлення вантажу: декларацію №500060702/2016/016399 від 23.11.2016 року, інвойс №168 від 09.10.2016 року та декларацію країни-відправника №518220160826019060 від 12.10.2016 року, які місять узгоджені між особою відомості про вартість одиниці товару (3,40 доларів США за 1 кв.м. керамічної плитки), загальну кількість товару - 4147,2 кв.м. та загальну вартість товару - 14100,48 доларів США.

Відповідно до позиції Верховного Суду України стосовно тягаря доказування неправильності розрахунку митної вартості та декларативний характер твердження щодо наявності розбіжностей без їх перелічення та конкретизації, обґрунтування у такий спосіб наявності неповних та/або недостовірних відомостей є неприпустимим.

При розгляді справ №№ 21-85а13, 21-354а13, 21-29а14, 21-148а14 Верховний суд України дійшов висновків у постановах від 23.04.2013 року, 01.10.2013 року, 15.04.2014 року, 17.06.2014 року, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, підставою для прийняття Одеською митницею ДФС 23.11.2016 року рішення про коригування митної вартості стали висновки Одеської митниці ДФС про те, що у митній декларації країни відправлення №518220160826019060 від 12.10.2016 року відсутні посилання на інвойс 09.10.2016 №168.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані висновки Одеської митниці ДФС не ґрунтуються на положеннях Митного кодексу України, виходячи з наступного.

Для підтвердження митної вартості товарів декларант подає перелік документів, визначений у п. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Такий перелік документів є вичерпним, до якого не входить декларація країни - відправника, а тому наявність або відсутність у декларації країни відправлення посилань на інвойс не має правового значення для прийняття Одеською митницею ДФС рішення про митне оформлення товарів.

Аналогічно, не можна стверджувати про недоведеність або неповноту відомостей стосовно митної вартості товару через відсутність сертифікату якості товару, оскільки на вимогу органу доходів і зборів, сертифікат якості та його переклад №25201600655 від 30.03.2016 рок був наданий для ознайомлення.

Так, рішення Одеської митниці ДФС від 24.11.2016 року про коригування митної вартості товарів не містить фактів, нібито, виявлених розбіжностей у визначенні митної вартості товару, митними органами залишено без уваги умови контракту щодо складової митної вартості, а само по собі спрацювання профілю ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості.

При цьому, зазначені вище документи у визначенні основних документів для підтвердження заявленої митної вартості, ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України не передбачені. Крім того, зазначені неточності не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності які не дозволяють встановити вартість товару за зовнішньоекономічним контрактом.

Митний орган має право витребувати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, але це право виникає лише в передбачених законом випадках, а саме: у разі якщо документи, що подаються декларантом містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або неповноту відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначені обставини митним органом суду доведені не були.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих підстав у апелянта для витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Крім того, неподання документів, витребуваних митницею, не є підставою для відмови у митному оформленні товару, оскільки для прийняття такого рішення митний орган повинен довести, що подані до митного оформлення документи у своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлення товару за методом, обраним декларантом. Під час розгляду справи такі обставини апелянтом не були доведені.

Митний орган має виключну компетенцію щодо перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Разом з тим, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що митна вартість товару за резервним 6 методом, була визначена на підставі наявної у митного органу інформації щодо митної вартості на товари, митне оформлення яких вже було здійснено, а саме згідно митної декларації від 12.08.2016 року № 500060001/2016/008283, цінова інформація, якої була використана на ідентичний товар митне оформлення якого було здійснено і яка не була представлена суду.

Положеннями ч. 4 ст. 319, ст. 337 МК України передбачено проведення митного контролю із застосуванням єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи, однак правовий статус такої автоматизованої системи, порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, Митним Кодексом України не передбачено.

Тобто, автоматизована інформаційна система (ЦБД ЄАІС ДМСУ), даними якої оперує апелянт, на час розгляду справи має статус для службового користування , у зв'язку з чим, як вірно вказано судом першої інстанції, зазначена база не містить об'єктивних даних, які підтверджуються документально, тому такі дані не підлягають оцінці, у зв'язку з чим не є належними доказами у справі.

Митний орган зобов'язаний вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наведення у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування повинно містити розбіжності або сумніви у достовірності наданої інформації повинні свідчити саме про невірні числові значення складових митної вартості товарів; спрацювання профілів ризиків АСАУР та наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та не мають більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Як наслідок, само лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару - не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України № 826/4003/14 від 11.11.2014 року; № 810/1376/14 від 09.10.2014 року; № 826/716/14 від 14.10.2014 року; № 826/13312/ 13-а від 17.02.2015 року; листі Міндоходів і зборів України № 10441/7/99-99-10-03-01-14 від 07.05.2014 року Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів .

Колегією суддів встановлено, що декларантом були подані відповідачу всі необхідні для митного оформлення товару документи, що підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору), які були визначені у ВМД та у картці відмови, серед яких: зовнішньоекономічний контракт, інвойс, ВМД та інші. При цьому розбіжності в документах, виявлені інспектором, не є розбіжностями, як було встановлено вище.

У апелянта відсутні підстави для витребування додаткових документів, оскільки ним не наведено які саме дані щодо числового значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена чи підлягає сплаті, відсутні або містять розбіжності.

Відповідно до вимог ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів або неможливості надати затребувані митним органом додаткові документи за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митний орган випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Апелянтом не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Апелянт не надав доказів наявності обмежень, передбачених частиною 1 статті 58 МК України, які виключають використання основного методу. Такого обмеження у використанні основного методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, Митний кодексом України не передбачено.

Статтею 64 МК України, якою регламентовані умови використання резервного методу, застосованого відповідачем при прийнятті спірного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Таким чином, митним органам надано право застосування резервного методу у випадках, коли вони аргументовано вважають, що інші п'ять методів не можуть бути використані та не дозволять об'єктивно та максимально точно встановити вартість оцінюваних товарів.

Проте, апелянтом, яким визначено митну вартість товару на підставі резервного методу, не надано суду доказів того, що ним до застосування цього методу послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості.

Матеріалами даної справи підтверджується правомірність поданих позивачем документів для визначення митної вартості товарів за основним методом. Проте апелянтом не надано доказів, які б переконливо свідчили про заниження позивачем митної вартості імпортованих товарів та законність відмови в митному оформленні товару за заявленим методом.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом були порушені приписи чинного законодавства щодо здійснення контролю правильності визначення митної вартості та застосування методів визначення митної вартості товару.

Оскільки під час судового розгляду встановлена невідповідність оскаржуваного позивачем рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року вимогам, зазначеним у ч. 3 ст.2 КАС України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання його протиправним та скасування.

Враховуючи, що картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року видана у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року, яке є протиправним, є підстави для визнання її протиправною та скасування.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 16.11.2017 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян