Постанова

від 06.03.2018 по справі 815/3142/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

06 березня 2018 року

справа №815/3142/17

адміністративне провадження №К/9901/789/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів - Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у складі судді Стефанова С.О. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів Джабурія О.В., Н.В. Вербицької, А.В. Крусян у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр кераміки" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Епіцентр кераміки (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (митниця, відповідач у справі), у якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № 500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року.

Позовна заява мотивована безпідставною, на думку позивача, відмовою відповідача у митному оформленні за визначеною Товариством у електронній декларації МД №500060702/2016/016399 митною вартістю імпортованого на умовах поставки FОВ товару. Позивач вважає, що на підтвердження заявленої митної вартості надав достатньо документів, які не є суперечливими. Втім, відповідачем спрямоване електронне повідомлення, у якому митний орган зобов'язав (за наявності) надати прайс-лист виробника товару; розрахунок ціни товару (калькуляцію); висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Частина цих документів разом з поясненнями своєчасно надана митному органу. 24.11.2016 року Одеська митниця Державної фіскальної служби прийняла рішення про коригування митної вартості товару, визначивши вартість товару за резервним методом, відповідно до п.п. ґ) п. 2 ч. 1, ч. 8 ст. 57, ст. 64 Митного кодексу України. Також 24.11.2016 року відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Не зважаючи на незгоду із вказаним рішенням та карткою відмови, підприємство подало нову митну декларацію №500060702/2016/016501 від 24.11.2016 року з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними та скасовані рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної фіскальної служби №500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року.

Судове рішення вмотивоване тим, що наявними в справі доказами підтверджується відповідність поданих позивачем документів визначеній за основним методом митній вартості товарів. Зауваження митного органу щодо відсутності у цих документах відомостей про вартість упаковки товару суд не прийняв до уваги. За приписами п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Оскільки за умовами договору до ціни товару, що імпортується, включається вартість піддонів, вона не вважається окремою складовою митної вартості товарів, а отже й не потребує документального підтвердження.

Крім того, за висновками суду відповідач не надав доказів того, що надані для митного оформлення документи є недостатніми або такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору. Відповідачем за висновками суду не надано доказів, які б переконливо свідчили про заниження позивачем митної вартості імпортованих товарів та законність відмови в митному оформленні товару за заявленим методом.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 постанова суду першої інстанції залишена без змін з аналогічних мотивів.

У січні 2018 року відповідачем подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів обставинам справи, просить скасувати попередні судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався правом подання відзиву на касаційну скаргу, що не є перешкодою для перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами частин першої, третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 28.10.2015 року між позивачем та FOSHN FORTUNE IMPORT&ЕХРОRТ TRADE CO., LTD (КНР) (Постачальник) укладено контракт №2015/10/28 купівлі-продажу товару (керамічної плитки). Відповідно до пп. 3.2, 5.1. цього контракту до ціни товару включається вартість тари, упаковки, палетів та маркування. Ціна товару, вказана в інвойсах, фактурах включає вартість піддонів.

23.11.2016 року позивач з метою митного оформлення цього товару подав до Одеської митниці Державної фіскальної служби електронну декларацію МД №500060702/2016/016399 із зазначенням митної вартості товару, визначеної за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються згідно з інвойсом № 168 від 09.10.2016 року та на умовах поставки FОВ.

Разом з митною декларацією для митного оформлення товару надані: довідка про транспортні витрати №6300 від 18.11.2016 року; інвойс №168 від 09.10.2016 року; рахунок-проформа №НСН20160719 від 19.07.2016 року; зовнішньоекономічний контракт №2015/10/28 від 28.10.2015 року; банківські документи щодо товару №б/н від 23.09.2016 року.

Як зазначено у судових рішеннях, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості, зазначеної у МД №500060702/2016/016807, відповідачем встановлено спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості товарів у порівнянні з орієнтовним показником митної вартості, розрахованим відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 7240.

Крім того, за твердженням відповідача, в поданих разом з декларацією документах містяться розбіжності, та відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. А саме:

- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення до складових ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

- документів, що підтверджують вартість маркування, палетів, тари та упаковки до митного оформлення надано не було. Наявність таких документів має суттєве значення, оскільки відповідно до п.п. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вона не включалася до цієї ціни, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

- п. 2.3 контракту від 28.10.2015 року № 2015/10/28 передбачено подання разом з партією товарів сертифікату якості, однак він не був наданий до митного оформлення.

У зв'язку з цим, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, Одеською митницею Державної фіскальної служби повідомлено декларанта позивача про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: прайс-листа виробника товару; розрахунку ціни товару (калькуляції); висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями. Крім того, декларанта повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Судами встановлено, що на вимогу відповідача 23.11.2016 року позивач надав письмові пояснення, у яких просив оформити МД та випустити у вільний обіг вантаж на підставі додатково наданих документів - прайс-листа від 15.07.2016 року дійсного до 31.12.2016 року; комерційної пропозиції №5 від 18.07.2016 року; перекладу експортної декларації країни експортера №518220160826019060 від 12.10.2016 року; сертифікату якості та його перекладу №25201600655 від 30.03.2016 року; висновку про вартісні характеристики товару №0599-іnf від 23.11.2016 року.

Не зважаючи на це, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року, яким митну вартість визнано на рівні - 5,44 доларів США за квадратний метр. При визначенні митної вартості товарів митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості (шостий).

24.11.2016 року відповідачем складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року.

Колегія суддів вважає, що до наведених правовідносин судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми розділу 3 Митного кодексу України (надалі - МК України).

При визначенні митної вартості відповідно до п.п. В частини другої статті 10 цього кодексу до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Звідси випливає, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, пунктами 3.2, 5.1. контракту №2015/10/28 від 28.10.2015 року між позивачем та FOSHN FORTUNE IMPORT&ЕХРОRТ TRADE CO., LTD (КНР) передбачають включення до ціни товару вартості тари, упаковки, палетів та маркування, а також те, що, вказана в інвойсах ціна товару включає вартість піддонів.

Цим спростовується твердження відповідача про відсутність у наданих до митного оформлення документах (зокрема контракті) будь-якої інформації щодо включення до складових ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат.

Крім того, з наведеного слідує, що у даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік таких документів, що наведений у частині 2 тієї самої статті, передбачає подання зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює, та додатків до нього у разі їх наявності.

Тобто відповідачеві разом з декларацією митної вартості був наданий документ, що підтверджує підстави невключення до митної вартості (як її окремої складової) вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

До обов'язків органу доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів частиною четвертою статті 54 МК України віднесене здійснення перевірки наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини третьої статті 53 цього кодексу якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких наведений.

Колегія суддів зазначає про те, що словосполучення числові значення у вказаних нормах застосовуються тільки щодо складових митної вартості. Що ж стосується ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, таке формулювання не застосовується. Отже відомості щодо структури (складових) ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, не обов'язково мають бути у числовому вигляді.

У контексті даної справи, такими відомостями вважаються вказівки у контракті на включення до ціни товару вартості тари, упаковки, палетів та маркування без визначення їх числової характеристики.

Таким чином, судами встановлена фактична відсутність визначених відповідачем розбіжностей та наявність усіх необхідних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З урахуванням відсутності перелічених у частині третій статті 53 МК України недоліків у поданих позивачем документах, у відповідача були відсутні підстави для пред'явлення вимог надати документи щодо такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Що стосується сертифікату якості, судами встановлено, що його надання разом з партією товарів передбачене пунктом 2.3 контракту від 28.10.2015 року №2015/10/28. Разом з декларацією митної вартості він не був наданий, однак позивач надав його органу доходів і зборів на вимогу 23.11.2016 року.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зважаючи на те, що сертифікат якості відсутній у переліку документів, наведеному у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, неможливість зазначення у ньому відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зважаючи на його подальше надання декларантом, відмова відповідача у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у зв'язку з ненаданням сертифікату якості разом з декларацією митної вартості не відповідає приписам пункту 2 частини шостої статті 54 МК України.

Що стосується калькуляції, судами встановлено, що Одеською митницею Державної фіскальної служби повідомлено декларанта позивача про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару у тому числі розрахунку ціни товару (калькуляції).

Цього документа відповідачеві у складі документів, що додавалися до пояснень від 23.11.2016 надано не було.

Стосовно цього слід зазначити, що відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 53 МК України калькуляція є одним із документів, який декларант на вимогу органу доходів і зборів повинен подати на підтвердження митної вартості товарів у разі, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Зі змісту спірного рішення про визначення митної варти вбачається, що профілі ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, що спрацювали під час здійснення контрою правильності визначення митної вартості, зазначеної у МД №500060702/2016/016807, не пов'язані з існуванням взаємозв'язку між продавцем і покупцем.

Відтак, вимога відповідачем надання калькуляції не відповідає положенням пункту 3 частини четвертої статті 53 МК України.

Стосовно посилання у спірному рішенні про коригування митної вартості на те, що у митній декларації країни відправлення №518220160826019060 від 12.10.2016 року відсутні посилання на інвойс 09.10.2016 №168, слід зазначити, що таке не було визначено відповідачем як чинник розбіжностей при визначенні переліку документів, що вимагалися від позивача відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 53 МК України.

Згідно з частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України висновується, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем визначені дві групи підстав, за яких надані декларантом документи не дозволяли визначити митну вартість товару у відповідності до МК України. Вони відповідають профілям ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості товарів) та 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).

Стосовно першої з них, відповідач стверджував про можливе заниження митної вартості товарів у порівнянні з орієнтовним показником митної вартості, розрахованим відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 7240. Стосовно другої - про те, що в поданих разом з декларацією документах містяться розбіжності, та відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Використовуючи зазначений вище висновок щодо належної аргументації відмови у митному оформленні стосовно обставин даної справи суд вважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів.

Адже з положень пункту 2 частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

У переліку витребуваних відповідачем документів прямо не визначено, які з них відповідають якій групі зазначених вище підстав (профілям ризиків). Відповідачем не вказано, надання яких з витребуваних ним документів може підтвердити відповідність заявленої декларантом митної вартості товарів у порівнянні з орієнтовним показником митної вартості, розрахованим відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №7240.

Відсутність при відмові у митному оформленні роз'яснення вимог, виконання яких декларантом забезпечує можливість митного оформлення товарів, не відповідає статті 256 МК України.

Як вже зазначалося, відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, частина витребуваних відповідачем документів була йому надана декларантом позивача, вимоги щодо іншої частини не ґрунтуються на положеннях законодавства. Відтак, позивачем виконані усі умови, визначені МК України для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Тому твердження відповідача про наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів є неправомірним.

Судами правильно застосовані перелічені вище положення МК України при формуванні висновку про відсутність у даному випадку підстав для відмови в митному оформленні товару, оскільки для прийняття такого рішення митний орган не довів, що подані до митного оформлення документи в своїй сукупності не давали можливості здійснити митне оформлення товару за методом, обраним декларантом.

Як вже зазначалось, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням цього Верховний Суд приймає до розгляду тільки ту частину доводів касаційної скарги, що пов'язана з неправильним на думку її заявника застосуванням норм матеріального та/або процесуального права.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач вважає неправильним застосування судами приписів статей 52-54, 55, 57, 58, 64 МК України.

Надмірне цитування сторонами та судами норм законодавства, які безпосередньо не застосовуються при правовому регулюванні спірних відносин, посилання на обставини, які не є спірними, суттєво ускладнюють диференціацію підстав касаційної скарги, які можуть бути оцінені Верховним Судом у межах касаційного перегляду справи.

Перелічені вище положення МК України, на які послався суд касаційної інстанції у даній постанові, правильно застосовані судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті судових рішень у справі. Посилання відповідача у касаційній скарзі на їх необґрунтованість та не відповідність фактичним обставинам справи, не приймаються судом до уваги, оскільки знаходяться за визначеними статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України межами перегляду судом касаційної інстанції. Відтак ці доводи не можуть бути підставою для скасування законного рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування судових рішень у справі.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року по справі № 815/3142/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р.Ф.Ханова

судді І.А.Васильєва

В.П.Юрченко