Ухвала

від 15.11.2017 по справі 592/345/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №592/345/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко О. А. Номер провадження 22-ц/788/1692/17 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І. Категорія - 43

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

15 листопада 2017 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Кононенко О. Ю. ,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Державного навчального закладу Сумське міжрегіональне вище професійне училище

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 вересня 2017 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в тому числі і в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державного навчального закладу Сумське міжрегіональне вище професійне училище , третя особа - Служба у справах дітей Сумської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловою площею в гуртожитку та

за зустрічним позовом Державного навчального закладу Сумське міжрегіональне вище професійне училище до ОСОБА_3 про виселення її та малолітніх дітей з гуртожитку, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, свої вимоги мотивувала тим, що відповідно до розпорядження №6 в червні 2004 року вона була направлена в розпорядження ПТЛ-16 м. Суми для роботи на посаді майстра виробничого навчання зі строком прибуття до 01 вересня 2004 року. 31 серпня 2004 року наказом №54 вк від 31 серпня 2004 року по Сумському професійному ліцею її прийнято на посаду майстра виробничого навчання. 18 січня 2005 року на ім'я директора Сумського професійного ліцею подано заяву, в якій вона, як робітник - майстер виробничого навчання, просить надати кімнату у гуртожитку. 18 січня 2005 року Сумським професійним ліцеєм видано ордер № 2 на право проживання в гуртожитку СПЛ, кімната НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1. 18 червня 2007 року на ім'я директора Сумського професійного ліцею подано заяву, в якій вона як робітник - майстер виробничого навчання, просить надати дозвіл на проживання в гуртожитку разом з сім'єю. 18 червня 2007 року Сумським професійним ліцеєм, в особі директора, видано ордер № 33 на право проживання в гуртожитку СПЛ, кімната НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1. Разом з нею у житловій кімнаті НОМЕР_1, що розташована за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та проживали її малолітні діти донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. З вересня 2016 року адміністрацією Державного навчального закладу Сумське міжрегіональне вище професійне училище в особі виконуючого обов'язки директора закладу - ОСОБА_16. їй та її малолітнім дітям протиправно чиняться перешкоди в користуванні житловою площею в гуртожитку. Перешкоди полягають у тому, що відповідно до розпорядження №29 від 07 вересня 2016 року за підписом в.о. директора ОСОБА_16., черговим по гуртожитку заборонено пропускати її до житлової кімнати. Її та її малолітніх дітей без будь-яких попереджень, протягом вересня, жовтня та листопада 2016 року й на даний час не допускають до місця проживання житлової кімнати гуртожитку. У кімнаті залишились її особисті речі та її малолітніх дітей, які взимку мали залишитись без теплих та інших особистих речей. Власного житла вона та її малолітні діти не мають. Вона на даний час не працює, так як знаходиться у відпустці по пологах, а тому кошти, щоб винаймати квартиру у неї відсутні. Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК Української РСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Відповідно до ст.125 ЖК Української РСР без надання іншого житлового приміщення у випадках, зазначених у ст.124 цього Кодексу, не може бути виселено, зокрема, одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними. У листах Міністерства праці та соціальної політики України від 14 квітня 2008 року №235/0/15-08/13, від 19 травня 2009 року №5565/0/14-09/13, від 26 липня 2010 року № 2650/0/10-10/13 роз'яснено, що до статусу одинокої матері відноситься зокрема, жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка одружилася не з батьком дитини, але її дитина новим чоловіком не усиновлена. Участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої). Просила суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні житловою площею в гуртожитку та зобов'язати виконуючу обов'язки директора ОСОБА_16 та будь-яких інших посадових осіб Державного навчального закладу Сумське міжрегіональне вище професійне училище не перешкоджати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та її малолітнім дітям ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в користуванні кімнатою НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Державний навчальний заклад Сумське міжрегіональне вище професійне училище звернувся до суду з зустрічним позовом, який обґрунтовує тим, що ДНЗ Сумське міжрегіональне вище професійне училище є балансоутримувачем державної власності - нерухомого майна, зокрема гуртожитку для учнів навчального закладу, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 31 серпня 2004 року наказом №54вк на підставі заяви ОСОБА_3 (ОСОБА_3.) її було прийнято на посаду майстра виробничого навчання навчального закладу. В січні 2005 року ОСОБА_3.(ОСОБА_3.) було надано кімнату в гуртожитку НОМЕР_2, видано ордер та укладено договір майнового найму від 18 січня 2005 року на строк до 18 січня 2006 року. 18 червня 2007 року ОСОБА_3 було видано ордер №33 на право проживання в кімнаті НОМЕР_1 та укладено договір майнового найму до 01 червня 2008 року. 01 березня 2011 року ОСОБА_3 звільнилась з посади майстра виробничого навчання за власним бажанням, але залишилась проживати в гуртожитку. На початку 2016 року відповідачка разом із дітьми фактично припинила користування кімнатою в гуртожитку, але кімнату не звільнила. Враховуючи цільове призначення гуртожитку та підстави заселення (у зв'язку з прийняттям на роботу) на даний час відповідачка не має законних підстав користуватися наданою їй кімнатою. Просив суд виселити ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_4 з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку для учнів навчального закладу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 вересня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3, яка діє в тому числі і в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, задоволено.

Зобов'язано усунути перешкоди в користуванні житловою площею в гуртожитку та зобов'язано в.о. директора Державного навчального закладу Сумське міжрегіональне вище професійне училище ОСОБА_16 та інших службових осіб Державного навчального закладу Сумське міжрегіональне вище професійне училище не перешкоджати ОСОБА_3 та її малолітнім дітям ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в користуванні кімнатою НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову Державного навчального закладу Сумське міжрегіональне вище професійне училище до ОСОБА_3 про виселення її та малолітніх дітей з гуртожитку, відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з Державного навчального закладу Сумське міжрегіональне вище професійне училище на користь ОСОБА_3 551 грн.20коп. в відшкодування судового збору.

В апеляційній скарзі ДНЗ Сумське міжрегіональне вище професійне училище посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 вересня 2017 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову за первісним позовом та задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача за первісним позовом не з'явився та просив відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою представника, проте клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, так як докази поважності причин неявки до клопотання не додано, крім того відповідач як юридична особа не позбавлений можливості направити до суду іншого представника. Тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без представника відповідача на підставі наявних у справі документів та доказів.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, ОСОБА_10, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 (дівоче прізвище позивача ОСОБА_3 ) після закінчення 01 липня 2004 року індустріально-педагогічного технікуму Конотопського інституту СумДУ була направлена в розпорядження ПТЛ-16 м. Суми (одна з попередніх назв відповідача Сумського міжрегіонального вищого професійного училища). З трудової книжки позивача ОСОБА_3 вбачається, що з 31 серпня 2004 року вона була прийнята на посаду майстра виробничого навчання Сумського професійного ліцею.

На балансі ДНЗ Сумське міжрегіональне вище професійне училище перебуває гуртожиток для учнів навчальних закладів по АДРЕСА_1 .

В січні 2005 року ОСОБА_3 (попереднє прізвище ОСОБА_3 ) було надано кімнату НОМЕР_2 в гуртожитку по АДРЕСА_1, оскільки позивач працювала в навчальному закладі і не мала власного житла. Саме з роботою позивача в училищі відповідач пов'язує надання ОСОБА_3 кімнати в гуртожитку, що вбачається з зустрічного позову Сумського міжрегіонального вищого професійного училища.

На право проживання в гуртожитку ОСОБА_3 видавався ордер, але всупереч вимогам законодавства в ордері зазначався термін його дії - один рік.

ОСОБА_3 разом з двома малолітніми дітьми від першого шлюбу - ОСОБА_4, 2005 року народження та ОСОБА_5, 2006 року народження проживали в кімнаті НОМЕР_1 і зареєстровані в гуртожитку по АДРЕСА_1.

В кімнаті ОСОБА_3 поміняла вікно на пластикове, зробила ремонт, в цій кімнаті знаходяться меблі та речі, які належать ОСОБА_3 та її сім'ї, що вбачається з фотокарток.

З ОСОБА_3 укладалися договори майнового найму на кожен рік, починаючи з січня 2005 року, хоча законодавство на той час не вимагало укладання таких договорів. Останній такий договір був укладений на один рік в червні 2007 року. Незважаючи на закінчення строку договору майнового найму в червні 2008 року, ОСОБА_3 з родиною продовжувала проживати в кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку, як особа, яка працює в навчальному закладі.

Як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_16., ОСОБА_11 питання щодо звільнення ОСОБА_3 з роботи постало в 2011 році, коли ОСОБА_3 стала проживати з одним з учнів цього навчального закладу і було запропоновано ОСОБА_3 звільнитися з роботи. 01 березня 2011 року ОСОБА_3 була звільнена з роботи за власним бажанням.

Право проживання ОСОБА_3 з родиною в гуртожитку на час роботи в навчальному закладі, і після звільнення ОСОБА_3 з роботи не заперечувалося Сумським міжрегіональним вищим професійним училищем. В гуртожитку проживають не лише учні, а й працівники навчального закладу та інші особи, які не працюють в навчальному закладі, що підтверджено показаннями свідків ОСОБА_16., ОСОБА_12 , ОСОБА_13

Але 07 вересня 2016 року було видано письмове розпорядження в.о. директора училища ОСОБА_16 про заборону пропуску на територію учнівського гуртожитку ОСОБА_3 (це попереднє прізвище позивача) у зв'язку з відсутністю документів, які дають право на проживання в учнівському гуртожитку.

Відповідно до ст.125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено одиноких осіб з неповнолітніми дітьми.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 132 ЖК України, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

У відповідності до приписів ст. 10-11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи ДНЗ Сумське міжрегіональне вище професійне училище в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_3, не є одинокою матір'ю, оскільки вона народила дітей у шлюбі та перебувала у ньому до 13 березня 2015 року, а з 22 липня 2016 році перебуває у шлюбі з ОСОБА_14 висновків суду не спростовують. При ухваленні рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався листами Міністерства праці та соціальної політики України від 14 квітня 2008 року №235/0/15-08/13, від 19 травня 2009 року №5565/0/14-09/13, від 26 липня 2010 року №2650/0/10-10/13 в яких роз'яснено, що до статусу одинокої матері відноситься жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька дитини зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка одружилася не з батьком дитини, але її дитина новим чоловіком не усиновлена. Участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статус одинокої).

Колишній чоловік ОСОБА_3 ОСОБА_15 має іншу сім'ю, з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживає, також ОСОБА_15 підтвердив, що він не приймає участі у вихованні дітей щоденно, бачить їх один-два рази на місяць.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виселення ОСОБА_3, з малолітніми дітьми з гуртожитку є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла і є недопустимою в даному випадку. З таким висновком колегія суддів погоджується.

Крім того, позивачкою за первісним позовом був зроблений ремонт у кімнаті гуртожитку де вона проживає з дітьми, у матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що вона має інше житло, а тому перешкода їй з дітьми у користуванні кімнатою та виселення з вказаного житла є грубим порушенням права на житло ОСОБА_3, її неповнолітніх дітей, та є недопустимим.

Отже, суд першої інстанції належно оцінив докази та ухвалив рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи. Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державного навчального закладу Сумське міжрегіональне вище професійне училище відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -