Ухвала

від 14.11.2017 по справі 25/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14.11.2017Справа № 25/200 За позовом Приватного підприємства "Бар'єр. Безпека бізнесу"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОНЖ"

про стягнення 30 520,00 грн., -

За розглядом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОНЖ"

на бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з'явились;

від відповідача (скаржника): Ходак В.В. (представник за довіреністю від 31.03.2017р.);

від ВДВС: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бар'єр. Безпека бізнесу" звернулося до суду з позовом до про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" суми в розмірі 30 520,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2008р. (повне рішення складено 09.07.2008р.) у справі №25/200 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на користь Приватного підприємства "Бар'єр. Безпека бізнесу" 30 520,00 грн. та судових витрат в розмірі 423,20 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2008р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2008р. у справі №25/200 повернуто скаржнику без розгляду.

17.09.2008р. на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

09.10.2017р. до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОНЖ" на бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої скаржник просить суд скасувати арешт, накладений на його майно та видалити записи про обтяження: 13198499; 15820516; 15819129; 13198880; 13191363; 13189439; 13236769; 9259029, обтяжувачем у яких витупає Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.

Скарга мотивована тим, що арешт, відповідно до діючого законодавства України повинен застосовуватись для забезпечення реального виконання рішення, натомість, як зазначає скаржник, оскільки на даний час, в тому числі на час розгляду скарги в суді, виконавчі дії відповідно до виконавчих документів у даній справі не проводяться, строк їх пред'явлення до виконання сплинув, наявність арешту, що виступає заходом забезпечення реального виконання рішення є невиправданим та порушує права скаржника як власника майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017р. розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОНЖ" на бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в справі № 25/200 призначено на 14.11.2017р.

В судове засідання 14.11.2017р. представники позивача та органу виконання судових рішень не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та їх неявка відповідно до ст. 121-2 ГПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши подану відповідачем скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача у відкритому судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Відповідно ст. 129 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.03р. стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Разом з тим, як про те зазначено в п. п. 9.2., 9.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду. За змістом статті 121 2 ГПК судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами.

З урахуванням викладеного, подана відповідачем скарга підлягає розглядові в частині виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2008р. у справі №25/200, на виконання якого видано відповідні виконавчі документи.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату винесення постанови державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону (стаття 19 закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 25 закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

17.06.2009р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №13474885 з примусового виконання наказу суду від 17.09.2008р. у даній справі щодо стягнення з відповідача 30 520,00 грн.

17.06.2009р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №13474991 з примусового виконання наказу суду від 17.09.2008р. у даній справі щодо стягнення з відповідача 423,20 грн.

17.06.2011р. державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 закону України Про виконавче провадження винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві ВП №13474885 та ВП №13474991.

Наразі, відповідач вказує на те, що оскільки на даний час, в тому числі на час розгляду скарги в суді, виконавчі дії відповідно до виконавчих документів у даній справі не проводяться, строк їх пред'явлення до виконання сплинув, наявність арешту, що виступає заходом забезпечення реального виконання рішення є невиправданим та порушує права скаржника як власника майна.

При цьому, суд зауважує, що ані скаржником, ані органом виконання судових рішень не надано до матеріалів справи належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання наказів суду від 17.09.2008р. у даній справі, в тому числі й на виконання ухвали суду.

З наданої до скарги відповіді (лист № 14121 від 09.03.2016р.) Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на заяву боржника від 22.02.2016р. випливає, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебувало зведене виконавче провадження № 24307838, до складу якого входили також ВП №13474885 та ВП №13474991, в ході якого державними виконавцями було накладено арешт на грошові кошти та майно боржника.

Крім того, органом виконання судових рішень зазначено про те, що з рахунків боржника, зокрема, списано грошові кошти в розмірі 9 374,28 грн. в часткове погашення боргу по ВП №13474885 та 129,99 грн. по ВП №13474991 та матеріали згаданих виконавчих проваджень були знищені у зв'язку з закінченням трирічного терміну їх зберігання.

Як про те зазначено в листі Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 14121 від 09.03.2016р., 20.07.2011р. до відділу надійшли повторно видані на виконання рішення суду у даній справі виконавчі документи та на підстав ст. ст. 17, 19, 20, 25 закону України "Про виконавче провадження" були відкриті виконавчі провадження ВП №27767076 щодо стягнення залишку боргу в розмірі 293,21 грн. та ВП №27767149 - залишку боргу в розмірі 21 145,72 грн. з примусового виконання наказів суду від 17.09.2008р. та оскільки державним виконавцем було встановлено, що боржник - ТОВ Аллонж знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, виконавчі документи у даній справі для подальшого їх виконання були направлені до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №27767076 від 27.12.2013р. та ВП №27767149 від 28.12.2013р.

Відповідно до ст. 6 закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

05.10.2016р. набрав законної сили Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, відповідно до п. п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень якого рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, до вказаних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у чинній редакції) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" (у чинній редакції) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Як встановлено судом, скаржником не надано до матеріалів справи відповідних постанов щодо здійснення заходів виконавчого провадження, які можуть порушувати його права та законні інтереси як сторони виконавчого провадження.

При розгляді даної скарги, суд також виходить з того, що принципом господарського судочинства є виконуваність рішення суду. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, як випливає з листа Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 14121 від 09.03.2016р. рішення суду у даній справі боржником повністю не виконано.

Крім того, як про те було зазначено в листі Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 14121 від 09.03.2016р. у зв'язку з тим, що боржник - ТОВ Аллонж знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, виконавчі документи у даній справі для подальшого їх виконання були направлені до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №27767076 від 27.12.2013р. та ВП №27767149 від 28.12.2013р.

Згідно ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З урахуванням викладених вище обставин, господарський суд приходить до висновку, що дії органу виконання судових рішень узгоджуються з положеннями закону України "Про виконавче провадження"(в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження).

Скаржник, звертаючись до суду зі скаргою оскаржує бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту з його майна.

При цьому, скаржником суду не надано доказів перебування виконавчих документів на виконанні у ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, вчинених відділом виконавчих дій, які порушують права та законні інтереси скаржника як сторони виконавчого провадження, як і не заявлено вимог щодо оскарження дій чи бездіяльності вказаного органу державної виконавчої служби щодо виконання ним судового рішення у даній справі.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо зупинитись на вимогах скаржника, викладених у прохальній частині поданої до суду скарги.

Зі змісту скарги вбачається, що скаржником оскаржується бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту з його майна та заявлено вимоги щодо скасування арешту, накладеного на його майно та видалення записів про обтяження: 13198499; 15820516; 15819129; 13198880; 13191363; 13189439; 13236769; 9259029, обтяжувачем у яких витупає Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до ст. 121 2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

У відповідності до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Скаржником при зверненні до суду з даною скаргою не заявлено вимог щодо визнання незаконною (неправомірною) бездіяльності органу виконання судових рішень, визнання недійсними постанов державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження, визнання недійсними наслідків виконавчих дій або зобов'язання органу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, відтак суд дійшов висновку про те, що такі вимоги скаржника не можуть бути предметом судового розгляду в порядку ст. 121 2 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

З урахуванням всього вище викладеного, в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОНЖ" на бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в справі № 25/200 належить відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОНЖ" на бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в справі № 25/200 відмовити.

2. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Морозов С.М.