Постанова

від 13.02.2018 по справі 25/200

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2018 р. Справа№ 25/200

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

За участю представників сторін:

від стягувача: не з'явився;

від боржника: не з'явився;

від ДВС: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року

у справі № 25/200 (суддя Морозов С. М.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж"

на бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

за позовом Приватного підприємства "Бар'єр. Безпека бізнесу"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж"

про стягнення 30 520,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Бар'єр. Безпека бізнесу" зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" суми в розмірі 30 520,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2008р. (повне рішення складено 09.07.2008р.) у справі № 25/200 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на користь Приватного підприємства "Бар'єр. Безпека бізнесу" 30 520,00 грн. та судових витрат в розмірі 423,20 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2008р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2008р. у справі №25/200 повернуто скаржнику без розгляду.

17.09.2008р. на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

09.10.2017р. до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої скаржник просить суд скасувати арешт, накладений на його майно та видалити записи про обтяження: 13198499; 15820516; 15819129; 13198880; 13191363; 13189439; 13236769; 9259029, обтяжувачем у яких витупає Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в справі № 25/200 відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року та прийняти нове рішення, яким вимоги скарги апелянта задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при поверненні виконавчого документу виконавець не зняв арешти, накладені в рамках виконавчого провадження, а тому арешти є протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Також апелянт зазначає, що виконавчі дії на даний момент не проводяться, строк для пред'явлення виконавчих документів сплинув, а відтак наявність арешту, що виступає заходом забезпечення реального виконання рішення, є невиправданим.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року у справі № 25/200 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 року справу № 25/200 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 13.02.2018 року.

У судове засідання 13.02.2018 р. представники сторін та ВДВС не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання представники сторін та ВДВС були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2008р. у справі № 25/200 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на користь Приватного підприємства "Бар'єр. Безпека бізнесу" 30 520,00 грн. та судових витрат в розмірі 423,20 грн.

17.09.2008р. на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

17.06.2009 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №13474885 з примусового виконання наказу суду від 17.09.2008р. у даній справі щодо стягнення з відповідача 30 520,00 грн.

17.06.2009р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №13474991 з примусового виконання наказу суду від 17.09.2008р. у даній справі щодо стягнення з відповідача 423,20 грн.

17.06.2011р. державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 закону України "Про виконавче провадження" винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві ВП №13474885 та ВП №13474991.

Як вбачаться з наявного в матеріалах справи листа № 14121 від 09.03.2016р. Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебувало зведене виконавче провадження № 24307838, до складу якого входили ВП № 9581082, ВП №13474885 та ВП №13474991, в ході якого державними виконавцями було накладено арешт на грошові кошти та майно боржника. За результатами вжитих виконавцем заходів з боржника, зокрема, було списано грошові кошти в розмірі 9 374,28 грн. в часткове погашення боргу по ВП №13474885 та 129,99 грн. по ВП №13474991. Матеріали згаданих виконавчих проваджень були знищені у зв'язку з закінченням трирічного терміну їх зберігання.

В листі № 14121 від 09.03.2016р. Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві також зазначено, що 20.07.2011р. до відділу повторно надійшли видані на виконання рішення суду у даній справі виконавчі документи та на підставі ст. ст. 17, 19, 20, 25 закону України "Про виконавче провадження" були відкриті виконавчі провадження ВП №27767076 щодо стягнення залишку боргу в розмірі 293,21 грн. та ВП №27767149 - залишку боргу в розмірі 21 145,72 грн. з примусового виконання наказів суду від 17.09.2008р. Оскільки державним виконавцем було встановлено, що боржник - ТОВ "Аллонж" знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, виконавчі документи у даній справі для подальшого їх виконання були направлені до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №27767076 від 27.12.2013р. та ВП №27767149 від 28.12.2013р.

Боржник, подаючи скаргу на бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, обґрунтовує її тим, що арешт, відповідно до діючого законодавства України повинен застосовуватись для забезпечення реального виконання рішення, натомість, як зазначає скаржник, оскільки на даний час, в тому числі на час розгляду скарги в суді, виконавчі дії відповідно до виконавчих документів у даній справі не проводяться, строк їх пред'явлення до виконання сплинув, наявність арешту, що виступає заходом забезпечення реального виконання рішення є невиправданим та порушує права скаржника як власника майна.

Відповідно ст. 129-1 Конституції України та ст. 115 ГПК України (в редакції станом на час розгляду скарги у суді першої інстанції) рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України в редакції станом на час розгляду скарги у суді першої інстанції).

Сторони виконавчого провадження мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції. Разом з тим, якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно розглянуто скаргу в частині виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2008р. у справі №25/200, на виконання якого були видані відповідні виконавчі документи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" 21.04.1999 р. № 606-ХІV (в редакції, яка діяла станом на час відкриття виконавчого провадження), що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону (стаття 19 закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ст. 25 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

В той же час, як вірно вказано судом першої інстанції, скаржником не надано до матеріалів справи відповідних постанов про накладення арешту в межах виконавчих проваджень ВП №13474885 та ВП №13474991, які можуть порушувати його права та законні інтереси як сторони виконавчого провадження.

При цьому, ані скаржником, ані органом виконання судових рішень не було надано до матеріалів справи належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання наказів суду від 17.09.2008р. у справі № 25/200, в тому числі й на виконання ухвали суду від 11.10.2017 р.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 наведеного Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з підпунктом 4.11.1 пункту 4.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (в редакції станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У відповідності до приписів частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження не є закінченим. При цьому, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Згідно з частинами першою та другою статті 50 "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З листа № 14121 від 09.03.2016р. Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вбачається, що у зв'язку з тим, що боржник - ТОВ "Аллонж" знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, виконавчі документи у даній справі для подальшого їх виконання були направлені до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №27767076 від 27.12.2013р. та ВП №27767149 від 28.12.2013р.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, а саме до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в розумінні ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" не є підставою для зняття арешту з майна боржника.

Крім того, принципом господарського судочинства є виконуваність рішення суду. Виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, як випливає з листа № 14121 від 09.03.2016р. Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, рішення суду у даній справі боржником повністю виконано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії органу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві узгоджуються з положеннями закону України "Про виконавче провадження".

В той же час, скаржником не надано суду доказів перебування виконавчих документів на виконанні у ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, вчинених відділом виконавчих дій, які порушують права та законні інтереси скаржника як сторони виконавчого провадження, як і не заявлено вимог щодо оскарження дій чи бездіяльності вказаного органу державної виконавчої служби щодо виконання ним судового рішення у даній справі.

Скаржник, звертаючись до суду першої інстанції зі скаргою, оскаржуючи бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту з його майна заявляє вимоги щодо скасування арешту, накладеного на його майно та видалення записів про обтяження: 13198499; 15820516; 15819129; 13198880; 13191363; 13189439; 13236769; 9259029, обтяжувачем у яких витупає Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до ст. 121 2 ГПК України (в редакції станом на винесення оскаржуваної ухвали) скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Колегія суддів зазначає, що за результатами розгляду скарг господарськими судами виноситься ухвала, в якій суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця.

В той же час, скаржником при зверненні до суду з даною скаргою не заявлено вимог щодо визнання незаконною (неправомірною) бездіяльності органу виконання судових рішень, визнання недійсними постанов державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження, визнання недійсними наслідків виконавчих дій або зобов'язання органу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги скаржника щодо скасування арешту, накладеного на його майно та видалення записів про обтяження: 13198499; 15820516; 15819129; 13198880; 13191363; 13189439; 13236769; 9259029, обтяжувачем у яких витупає Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві не можуть бути предметом судового розгляду в порядку ст. 121 2 ГПК України.

Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в справі № 25/200 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваній ухвалі, а тому відсутні підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 р. у справі № 25/200.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року у справі № 25/200 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року у справі № 25/200 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 25/200 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 19.02.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко