Рішення

від 13.11.2017 по справі 907/645/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.11.2017 Справа № 907/645/17

За позовом державного підприємства Перечинське лісове господарство , с. Сімер Перечинського району Закарпатської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Форестер Закарпаття", м.Ужгород

про стягнення суми 8137,39 грн.

Головуючий суддя Бобрик Г.Й.

представники :

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 164 від 12.04.2016 року

відповідача - не з"явився

СУТЬ СПОРУ: державне підприємство Перечинське лісове господарство , с. Сімер Перечинського району Закарпатської області звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Форестер Закарпаття", м.Ужгород про стягнення суми 8137,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства при виконанні укладеного між сторонами договору № 37-Т26702 від 26.04.2016 року про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісозаготівлею. Встановлене актом перевірки Державної екологічної інспекції в Закарпатській області порушення, а саме незаконне вирубування вітровальних дерев породи дуб, діаметром на пні 12 см., 14 см., 20 см., 30 см.; породи граб діаметром на пні 10 см. в кварталі 10 виділ 4 Перечинського лісництва, відбулось, на думку позивача, у зв'язку з порушенням відповідачем договірного зобов'язання щодо забезпечення дотримання чинного законодавства з охорони природи під час виконання робіт, внаслідок чого позивач поніс збитки, сплативши суму 8137,39 грн., яку просить відшкодувати за рахунок відповідача в регресному пордку.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, явку уповноваженого представника для участі в даному судовому засіданні не забезпечив, заперечень стосовно позовних вимог не подав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі (розгляд справи відкладався неодноразово, сторонам забезпечено можливість для реалізації своїх процесуальних прав), з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку доказів по справі при всебічному, повному та об"єктивному з"ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності , суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами спору існували договірні відносини з виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісозаготівлею, оформлені договором №37-Т26702 від 26.04.2016, за умовами якого відповідач (виконавець) зобов'язався надати послуги, пов'язані з лісозаготівлею ( код 02.02 за ДК 0196-2010) згідно графіку і лісорубного квитка №504197 від 22.04.2016, виданого ДП "Перечинський лісгосп" в Перечинському лісництві квартал 10 виділ 3 ( ліквідною кубомасою 202 м 3 , в т.ч.пиловник 1с.-16 кбс, 2с. - 28кбм, 3с.- 19 кбм, тех. сир. -84 кбм., дров 56 кбм) за завданнями Замовника, який в свою чергу має право та зобов"язується прийняти та оплатити надані послуги ( п.1.1 Договору).

Отже , відповідно до лісорубного квитка №504197 від 22.04.2016, виданого ДП "Перечинський лісгосп", відповідач виконував роботи пов'язані з лісозаготівлею в Перечинському лісництві в кварталі 10 виділі 3.

Сторонами погоджено, що склад, види та обсяги послуг, що надаються за договором, а також строки надання послуг визначені сторонами у додатках, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Щодо якості наданих послуг договором передбачено, що у разі невідповідності результату наданих послуг вимогам, зазначеним у додатку № 3 Технічне завдання , виконавець зобов'язується за власні кошти та власними силами виправити недоліки протягом 14 календарних днів від надання замовником відповідної вимоги у письмовому виді (п. 2.2 договору).

Підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 розділу 5 Договору встановлено обов"язок відповідача забезпечити дотримання чинного законодавства з охорони праці, пожежної безпеки, охорони природи та інших діючих нормативно - правових актів України під час виконання робіт ( Додаток №3) як на лісосіці, так і за її межами.

Пунктом 7.2 договору з посиланням на норму ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність виконавця за порушення (недотримання) чинного законодавства, в тому числі, з охорони природи під час надання послуг (виконання робіт).

Як вбачається з матеріалів справи, Державна екологічна інспекція у Закарпатській області з 15 по 18 травня 2017 року проводила позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів в держлісфонді ДП Перечинське лісове господарство , за результатами якої було виявлено ряд порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відображених в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону , захист, використання та відтворення лісів ДП "Перечинське лісове господарство" від 18.05.2017 року.

Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області державному підприємству "Перечинське лісове господарство" надіслано претензію № 16/04/17 від 24.05.2017 про відшкодування збитків в розмірі 8137,39 грн., заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Позивачем згідно з платіжним дорученням № 57304 від 02.06.2017 року перераховано Сімерківській сільській раді за шкоду, завдану лісу, суму 30606,35 коп., яка включає 8137,39 грн. шкоди., заподіяних відповідачем внаслідок порушення природоохоронного законодавства в Перечинському лісництві квартал 10 виділ 3.

Вимога позивача про відшкодування відповідачем в регресному порядку завданої шкоди обґрунтована посиланням на умови укладеного з відповідачем вищевказаного договору про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісозаготівлею, яким виконавець зобов'язався забезпечити дотримання чинного законодавства з охорони праці, пожежної безпеки, охорони природи та інших діючих нормативно - правових актів України під час виконання робіт як на лісосіці, так і за її межами; та зобов"язання, викладено у Лісорубному квитку №504197 від 22.04.2016, виданому ДП "Перечинський лісгосп" відповідачеві, щодо дотримання Порядку спеціального використання лісових ресурсів.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому у відповідності з ч. 2 цієї норми під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Обов'язок підприємств, установ, організацій і громадян відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України, встановлено ст. 107 Лісового кодексу України.

Аналогічні положення містять норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", приписами статей 68, 69 якого встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 228 Господарського кодексу України встановлено право учасника господарських відносин, який вже відшкодував збитки, стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу, тобто право звернутися до третіх осіб з вимогою про відшкодування понесених ним збитків у порядку регресу. Інститут регресних вимог і в господарському законодавстві покликаний захистити інтереси особи, яка в силу певних обставин відшкодувала збитки, що фактично були спричинені третіми особами. Важливість цієї норми обумовлена тим, що в господарському законодавстві учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, тобто тягар доведення відсутності своєї вини покладений на особу, яка порушила зобов'язання, оскільки його вина презумується.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування. Стягнення відшкодованих збитків у порядку регресу є правом для всіх учасників господарських відносин, крім державних (комунальних) підприємств, для яких вжиття заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання за наявності підстав розглядається як обов'язок.

З огляду на встановлене актом перевірки Державної екологічної інспекції в Закарпатській області правопорушення; передбачену в п.7.2. договору №37-Т26702 від 26.04.2016 та лісорубному квитку №504197 від 22.04.2016, виданому ДП "Перечинський лісгосп" відповідачеві, відповідальність відповідача за порушення (недотримання) чинного законодавства, в тому числі, з охорони природи під час надання послуг (виконання робіт); факт відшкодування позивачем суми нарахованої шкоди, що підтверджено відповідними доказами; недоведення відповідачем відсутності своєї вини у вчиненні спірного правопорушення та відсутність у матеріалах справи доказів вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми 8137,39 грн. збитків.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Форестер Закарпаття" ( 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Підградська, 59, код ЄДРПОУ 38802171) на користь державного підприємства "Перечинське лісове господарство" ( 89203, Закарпатська область, Перечиньский район, с. Сімер, вул. Будівельників, 7, код ЄДРПОУ 22114603) суму 8137,39 грн. ( вісім тисяч сто тридцять сім грн. 39 коп.) та 1600 грн. ( одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) відшкодування витрат позивача по сплаті судового збору. Видати наказ

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 13.11.2017 року.

Повне рішення складено 17.11.2017 року.

Суддя Бобрик Г.Й.