Постанова

від 31.01.2018 по справі 907/645/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2018 р. Справа № 907/645/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Форестер Закарпаття б/н від 23.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5696/17 від 04.12.2017 р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13 листопада 2017 року (суддя Бобрик Г.Й., повне рішення складено 17.11.2017 р.)

у справі № 907/645/17

порушеній за позовом

позивача: Державного підприємства Перечинське лісове господарство , с. Сімер, Перечинського району, Закарпатської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Форестер Закарпаття , м. Ужгород, Закарпатської області

про стягнення збитків в сумі 8137,39 грн. та стягнення судових витрат,

за участю представників:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: не прибув.

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство Перечинське лісове господарство 29.08.2017 р. за вх. № 02.3.1-13/692/17 звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Форестер Закарпаття про стягнення збитків в сумі 8137,39 грн. та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.11.2017 р. у справі № 907/645/17 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Форестер Закарпаття (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Підградська, 59, код ЄДРПОУ 38802171) на користь Державного підприємства Перечинське лісове господарство (89203, Закарпатська область, Перечинський район, с. Сімер, вул. Будівельників, 7, код ЄДРПОУ 22114603) суму 8137,39 грн. та 1600 грн. відшкодування витрат позивача по сплаті судового збору (а. с. 81, 82-87).

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням місцевого господарського суду, апелянт (Товариство з обмеженою відповідальністю Форестер Закарпаття ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 23.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5696/17 від 04.12.2017 р.), просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 13 листопада 2017 року у справі № 907/645/17 за позовом Державного підприємства Перечинське лісове господарство до Товариства з обмеженою відповідальністю Форестер Закарпаття про стягнення суми скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а. с. 93-98).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, а також вимог щодо об'єктивності та неупередженості вирішення справи, з'ясування судом обставин справи на засадах змагальності, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду, які викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на ту обставину, що в рішенні суду першої інстанції відображені дані, які не відповідають дійсності та суті правовідносин між сторонами у спорі, оскільки на думку апелянта, покликання позивача на порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо забезпечення дотримання чинного законодавства з охорони природи під час виконання робіт, в наслідок чого позивач поніс збитки, сплативши суму 8137,39 грн., яку просить відшкодувати за рахунок відповідача в регресному порядку, є хибними.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що ним відповідно до лісорубного квитка № 504197 від 22.04.2016 р., який був виданий позивачем, було виконано роботи пов'язані з лісозаготівлею в Перечинському лісництві в кварталі 10 виділі 3, відтак останнім згідно лісорубного квитка було зрубано дерева.

Крім того, апелянт покликається на те, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести виключно особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень.

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що стягнення з ТзОВ Форестер Закарпаття шкоди заподіяної на території, яка перебуває в постійному користуванні позивача є безпідставним, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем було надано суду відзив на апеляційну скаргу (а. с. 114-116), у якій останній заперечує доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, покликаючись на те, що доводи апеляційної скарги обмежуються цитуванням норм Лісового кодексу України (статті 17, 19, 64, 105, 107), Закону України Про охорону навколишнього природного середовища (статті 68,69) без посилання на конкретні докази, якими може бути підтверджено відсутність у діях відповідача вини, як обов'язкової ознаки складу діяння, яким заподіяно шкоду.

Також апелянтом зазначено про те, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести виключно особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень. При цьому апелянт упускає наявність між позивачем та відповідачем договірних відносин, опосередкованих договором про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісозаготівлею, яким позивач, як постійний лісокористувач доручив відповідачу, як суб'єкту господарювання, основним видом діяльності якого є лісозаготівля (Код КВЕД 02.20), виконати роботи, пов'язані з лісозаготівлею на спеціально відведеній ділянці, передав відповідачу цю ділянку як матеріально-цінний об'єкт для спеціального лісокористування, а відповідач прийняв цю ділянку та зобов'язався забезпечити дотримання чинного законодавства з охорони природи як на лісосіці так і за її межами.

Крім того, позивач у відзиві додатково звертає увагу суду на той факт, що ТзОВ Форестер Закарпаття як Виконавець робіт по Договору № 37-Т26702, виконувало роботи по лісозаготівлі у кварталі 10 виділ 3 Перечинського лісництва ДП Перечинське ЛГ . ТзОВ Форестер Закарпаття було незаконно (за відсутності спеціального дозволу) зрубано вітровальні дерева у кварталі 10 виділ 4 Перечинського лісництва (на межі виділів), які лягали на лісосіку в кварталі 10 виділ 3 Перечинського лісництва ДП Перечинське ЛГ , що розроблялася ТзОВ Форестер Закарпаття .

Враховуючи вищевикладене рубку вітровальних дерев у кварталі 10 виділ 4 Перечинського лісництва як таких, що заважають безпечній роботі працівників у кварталі 10 виділ 3 ТзОВ Форестер Закарпаття мало провести за наявності лісорубного квитка, виписаного Перечинським лісгоспом за клопотанням ТзОВ Форестер Закарпаття .

Щодо тверджень апелянта про нібито порушення місцевим господарським судом принципу змагальності позивач також заперечив, зазначивши, що відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника у жодне із трьох судових засідань, які відбулися 03.10.2017р., 25.10.2017 p.,13.11.2017 p., протягом усього часу розгляду даної справи письмового заперечення проти позову з посиланням на відповідні докази не подав. Отже Відповідач, зловживаючи своїми процесуальними правами навмисно затягує розгляд справи та набрання рішенням суду законної сили.

Натомість позивачем з посиланням на відповідні докази та правові норми перед господарським судом Закарпатської області доведено наявність у діях відповідача вини, та, відповідно, підстав для стягнення з нього заподіяної шкоди в порядку регресу.

Враховуючи вищевказане, позивач вважає, що подана апеляційна скарга є необґрунтованою, відтак просить відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.11.2017 р. у справі № 907/645/17 - залишити без змін.

06.12.2017 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Форестер Закарпаття б/н від 23.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5696/17 від 04.12.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 13 грудня 2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 111-113).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 13.12.2017 р., за заявою апелянта/відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 01-04/8396/17 від 12.12.2017 р.) розгляд справи було відкладено на 10.01.2018 р., про що сторони були належним чином повідомлені.

За клопотанням ДП Перечинське ЛГ (вх. № 01-04/141/18 від 10.01.2018 р.) та у зв'язку із повторним неприбуттям у судове засідання представника апелянта, розгляд даної справи відкладено на 31.01.2018 р., про що сторони були належним чином повідомлені.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак суд апеляційної інстанції розглядає справу за правилами Господарського процесуального кодексу України в новій редакції.

В судове засідання 31.01.2018 р. представник апелянта/відповідача, повторно, не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, вся поштова кореспонденція з процесуальними ухвалами Львівського апеляційного господарського суду, які були направлені за місцезнаходженням ТзОВ Форестер Закарпаття : 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Підградська, буд. 59 та за адресою: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30, к. 29, повернута поштовим відділенням зв'язку із зазначеним на поштових конвертах: За закінченням терміну зберігання (докази - в матеріалах даної справи (а. с. 110 - 112, 127-128, 130-131).

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 13 листопада 2017 року у справі № 907/645/17 за позовом Державного підприємства Перечинське лісове господарство до Товариства з обмеженою відповідальністю Форестер Закарпаття про стягнення суми скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а. с. 93-98).

Від позивача в судове засідання представник не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 113, 132).

Як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу, позивач просить апеляційний суд залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 13.11.2017 р. по справі № 907/645/17, а вказану апеляційну скаргу без задоволення.

З урахуванням вищенаведеного, а саме не прибуття в судове засідання учасників справи колегія суддів зазначає наступне.

Як уже було вище зазначено у цій постанові ухвалою суду від 06.12.2017 р. було прийнято апеляційну скаргу до провадження та з підстав зазначених в ухвалах суду від 13.12.2017 р. та від 10.01.2018 р. розгляд справи відкладався на 31.01.2018 р.

Вся поштова кореспонденція з ухвалами суду про прийняття апеляційної скарги до розгляду від 06.12.2017 та ухвали суду від 13.12.2017 р., від 10.01.2018 р. про відкладення розгляду справи була скерована судом апеляційної інстанції на адресу вказану у позовній заяві та апеляційній скарзі, однак, поштова кореспонденція, яка була скерована на дві адреси апелянта (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Підградська, буд. 59 та 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30, к. 29), повернута поштовим відділенням зв'язку із зазначеним на поштових конвертах: За закінченням терміну зберігання .

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача/апелянта, вбачається, що місцезнаходження ТзОВ Форестер Закарпаття є наступна адреса: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Підградська, буд. 59 (а. с. 32), тобто та адреса згідно якої судом було направлено вищезазначені ухвали суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

З огляду на наведене слід зазначити, що останнім днем розгляду справи в суді апеляційної інстанції є 04.02.2018 р.

Згідно ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 р. участь уповноважених учасників справи обов'язковою не визнавалась.

Отже, за наведених вище обставин, які встановлені судом апеляційної інстанції в процесі розгляду даної справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.11.2017 р. у справі № 907/645/17, виходячи з наступного.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, Державне підприємство Перечинське лісове господарство 29.08.2017 р. за вх. № 02.3.1-13/692/17 звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Форестер Закарпаття про стягнення збитків в сумі 8137,39 грн. та стягнення судових витрат, за результатами якого місцевий господарський суд ухвалою від 30.08.2017 р. у справі № 907/645/17 порушив провадження та розгляд справи призначив на 18.09.2017 р.

З підстав зазначених в ухвалах місцевого суду від 18.09.2017 р., від 03.10.2017 р. та від 25.10.2017 р. (а. с. 40, 43-44, 71-72) розгляд справи відкладався, про що сторони, в т.ч. відповідач, були належним чином повідомлені, рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується вищезазначеними ухвалами місцевого суду), однак, кореспонденція, яка надсилалася на юридичну адресу відповідача та, яка зазначена у позовній заяві, повернулась на адресу місцевого суду без вручення адресату з написом на конверті працівником поштового відділення За закінченням терміну зберігання (а. с. 3-5, 45-47).

Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача/апелянта, з якої вбачається, що місцезнаходження ТзОВ Форестер Закарпаття є наступна адреса: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Підградська, буд. 59 (а. с. 32), тобто та адреса згідно якої судом було направлено вищезазначені ухвали суду.

Отже, за наведених вище обставин, які встановлені судом апеляційної інстанції в процесі розгляду даної справи, є безпідставними покликання апелянта/відповідача про те, що він не був повідомлений про розгляд даної справи місцевим судом, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, відтак не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення відповідно до частини третьої статті 104 ГПК України (в редакції закону до 15.12.2017 р.).

Щодо суті заявленого в позовній заяві та апеляційній скарзі колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 26.04.2016 р. між Державним підприємством Перечинське лісове господарство (замовник за договором, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Форестер Закарпаття (виконавець за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 37-Т26702 про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісозаготівлею (надалі договір) (а. с. 23-27).

Вказаний вище договір укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними особами сторін за цим Договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу статті 204 ЦК України, оскільки сторонами, зокрема, апелянтом, не доведено зворотнього.

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений вище правочин є договором надання послуг, оскільки відповідає вимогам ст. 901 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п.1.1 договору, виконавець має право та зобов'язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов'язані з лісозаготівлею (код 02.02 за ДК 0196-2010) згідно графіку і лісорубного квитка № 504197 від 22.04.2016, виданого ДП Перечинський лісгосп в Перечинському лісництві квартал 10 виділ 3 (ліквідною кубомасою 202 м 3 , в т.ч. пиловник 1с.-16 кбм., 2с. - 28 кбм., 3с.- 19 кбм., тех. сир. - 84 кбм., дров 56 кбм.) за завданнями Замовника, який в свою чергу має право та зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Пунктом 1.2 договору сторонами погоджено, що склад, види та обсяги послуг, що надаються за договором, а також строки надання послуг визначені сторонами у додатках, які є невід'ємною частиною договору.

Щодо якості наданих послуг договором передбачено, що у разі невідповідності результату наданих послуг вимогам, зазначеним у додатку № 3 Технічне завдання , виконавець зобов'язується за власні кошти та власними силами виправити недоліки протягом 14 календарних днів від надання замовником відповідної вимоги у письмовому виді (п. 2.2 договору).

Підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 розділу 5 Договору встановлено обов'язок відповідача забезпечити дотримання чинного законодавства з охорони праці, пожежної безпеки, охорони природи та інших діючих нормативно - правових актів України під час виконання робіт (Додаток №3) як на лісосіці, так і за її межами.

Пунктом 7.2 договору з посиланням на норму ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність виконавця за порушення (недотримання) чинного законодавства, в тому числі, з охорони природи під час надання послуг (виконання робіт).

З наявного в матеріалах справи лісорубного квитка № 504197 від 22.04.2016, виданого ДП Перечинський лісгосп вбачається, що відповідач виконував роботи пов'язані з лісозаготівлею в Перечинському лісництві в кварталі 10 виділі 3.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі лісосіки для розробки від 26.04.2016 р. (додаток № 2) (а. с. 29) та технічне завдання до договору (додаток № 3) (а. с. 30-31), з яких вбачається, що відповідачем згідно умов договору було надано послуги пов'язані з лісозаготівлею.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, що у період з 15 по 18 травня 2017 року Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів в держлісфонді ДП Перечинське лісове господарство , за результатами якої було виявлено ряд порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відображених в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП Перечинське лісове господарство від 18.05.2017 року (а. с. 11-18).

Дана позапланова перевірка була проведена відповідно до наказу № 231 від 13.05.2017 р. та направленням на перевірку від 13.05.2017 р. № 1015/04.

З матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області на адресу позивача (Державне підприємство Перечинське лісове господарство ) було надіслано претензію № 16/04/17 від 24.05.2017 р. про відшкодування збитків в розмірі 8137,39 грн., заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства (а. с. 19).

Згідно з платіжним дорученням № 57304 від 02.06.2017 року позивачем перераховано Сімерківській сільській раді за шкоду, завдану лісу, суму 30606,35 коп., яка включає 8137,39 грн. шкоди., заподіяних відповідачем внаслідок порушення природоохоронного законодавства в Перечинському лісництві квартал 10 виділ 3 (а. с. 21, 22).

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогою про відшкодування з відповідача в регресному порядку завданої шкоди, обґрунтовуючи посиланням на умови укладеного з відповідачем вищевказаного договору про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісозаготівлею, яким виконавець зобов'язався забезпечити дотримання чинного законодавства з охорони праці, пожежної безпеки, охорони природи та інших діючих нормативно - правових актів України під час виконання робіт як на лісосіці, так і за її межами; та зобов'язання, викладено у Лісорубному квитку № 504197 від 22.04.2016, виданому ДП Перечинський лісгосп відповідачеві, щодо дотримання Порядку спеціального використання лісових ресурсів.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому у відповідності з ч. 2 цієї норми під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Обов'язок підприємств, установ, організацій і громадян відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України, встановлено ст. 107 Лісового кодексу України.

Аналогічні положення містять норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", приписами статей 68, 69 якого встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 228 Господарського кодексу України встановлено право учасника господарських відносин, який вже відшкодував збитки, стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу, тобто право звернутися до третіх осіб з вимогою про відшкодування понесених ним збитків у порядку регресу. Інститут регресних вимог і в господарському законодавстві покликаний захистити інтереси особи, яка в силу певних обставин відшкодувала збитки, що фактично були спричинені третіми особами. Важливість цієї норми обумовлена тим, що в господарському законодавстві учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, тобто тягар доведення відсутності своєї вини покладений на особу, яка порушила зобов'язання, оскільки його вина презюмується.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування. Стягнення відшкодованих збитків у порядку регресу є правом для всіх учасників господарських відносин, крім державних (комунальних) підприємств, для яких вжиття заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання за наявності підстав розглядається як обов'язок.

Слід зазначити, що акт Державної екологічної інспекції у Закарпатській області сторонами у встановленому законом порядку не оскаржено.

Щодо тверджень апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести виключно особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки між сторонами у справі існували договірних відносин, опосередкованих договором про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісозаготівлею, за яким позивач, як постійний лісокористувач доручив відповідачу, як суб'єкту господарювання, основним видом діяльності якого є лісозаготівля (Код КВЕД 02.20), виконати роботи, пов'язані з лісозаготівлею на спеціально відведеній ділянці, передав відповідачу цю ділянку як матеріально-цінний об'єкт для спеціального лісокористування, а відповідач прийняв цю ділянку та зобов'язався забезпечити дотримання чинного законодавства з охорони природи як на лісосіці так і за її межами.

Згідно з пунктом 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 761 визначені основні обов'язки підприємств, установ та організацій і громадян, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, серед яких зокрема обов'язок забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

Відповідно до підпункту 15.2.1. пункту 15.2. Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 13.07.2005 р. № 119 (зареєстровано в Мін'юсті 22.09.2005 р. № 1084/11364) до проведення основних лісосічних робіт необхідно виконати підготовчі роботи. Вказані роботи повинні виконуватися з метою створення безпечних умов праці при поточному рубанні лісу і для ведення робіт у подальшому та включають, зокрема приземлення усіх небезпечних та заважаючих безпечній роботі дерев у зовнішніх та внутрішніх зонах безпеки. Підпунктом 15.2.8 пункту 15.2. вказаних правил визначено, що внутрішні (на лісосіці) та зовнішні (вздовж лісосіки, додаткової робочої території, елементів облаштування бригади) зони безпеки слід встановлювати шириною, не меншою ніж радіус небезпечної зони звалювання дерев (щонайменше 50 м на рівнині та 60 м - на схилах). Отже незаконно зрубані дерева знаходилися в зовнішніх (вздовж лісосіки) зонах безпеки та відповідальним за їх незаконну рубку є виключно відповідач.

У відповідності до частини 5 статті 69 Лісового кодекс України спеціальний дозвіл на проведення інших рубок, пов'язаних із веденням лісового господарства, у встановленому порядку видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

Враховуючи вищевикладене рубку вітровальних дерев у кварталі 10 виділ 4 Перечинського лісництва як таких, що заважають безпечній роботі працівників у кварталі 10 виділ 3 ТзОВ Форестер Закарпаття мало провести за наявності лісорубного квитка, виписаного Перечинським лісгоспом за клопотанням ТзОВ Форестер Закарпаття .

З огляду на встановлене актом перевірки Державної екологічної інспекції у Закарпатській області правопорушення; передбачену в п.7.2. договору №37-Т26702 від 26.04.2016 та лісорубному квитку №504197 від 22.04.2016, виданому ДП Перечинський лісгосп відповідачеві, відповідальність відповідача за порушення (недотримання) чинного законодавства, в тому числі, з охорони природи під час надання послуг (виконання робіт); факт відшкодування позивачем суми нарахованої шкоди, що підтверджено відповідними доказами; недоведення відповідачем відсутності своєї вини у вчиненні спірного правопорушення та відсутність у матеріалах справи доказів вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми 8137,39 грн. збитків.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, дослідивши наявні в справі матеріали, враховуючи всі викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача підтверджені належними та допустимими доказами.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.11.2017 року у справі № 907/645/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 06.02.2018 року

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин