Постанова

від 07.08.2017 по справі 804/1258/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 р. Справа № 804/1258/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "РВС БАНК" до Металургійного відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "РВС БАНК" (далі-ПАТ РВС БАНК , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дзержинського відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із позовними вимогами щодо:

визнання протиправною бездіяльності Дзержинського відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо не зняття арешту, накладеного на нерухоме майно - комплекс, що складається з будівель та споруд, загальною площею 2745,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, с.Карпівка, вул. Центральна, буд. 182 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №30590182 від 10.01.2012р.;

зобов'язання Дзержинського відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зняти арешт, накладений на нерухоме майно - комплекс, що складається з будівель та споруд, загальною площею 2745,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, с.Карпівка, вул. Центральна, буд. 182 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №30590182 від 10.01.2012р.

Суд, ухвалою від 07.08.2017р., замінив в порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України первинного відповідача по справі (Дзержиньский відділ державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області) на Металургійний відділ державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі-Металургійний ВДВС м.Кривий Ріг, орган державної виконавчої служби, відповідач).

В обґрунтування позовних вимог ПАТ РВС БАНК зазначає, що 25.07.2016р. на підставі ст. 17 Закону України Про іпотеку ним було набуто право власності на нерухоме майно, а саме - комплекс, що складається із будівель і споруд, загальною площею 2745,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, с.Карпівка, вул. Центральна, буд. 182, однак за даним об'єктом нерухомості зареєстровано обтяження у вигляді арешту, накладене на підставі постанови про арешт боржника та оголошення заборони відчуження ВП №30590182 від 10.01.2012р. Так, позивач зазначає, що з метою зняття арешту із зазначеного нерухомого майна, ПАТ РВС БАНК звернулось до Дзерджинського відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про скасування постанови державного виконавця та зняття арешту з належного позивачу нерухомого майна, яку відповідач отримав 04.01.2017р., однак відповіді на дану заяву не надав та дій щодо зняття арешту із належного ПАТ РВС БАНК нерухомого майна не вчинив. З огляду на викладене, позивач вважає, що з боку органа державної виконавчої служби було порушено права ПАТ РВС БАНК шляхом допущення протиправної бездіяльності.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову з проханням закрити провадження по справі №804/1258/17. Позиція відповідача відображена у запереченнях та аргументована тим, що на виконанні у Металургійному ВДВС м.Кривий Ріг перебувало виконавче провадження ВП №30590182 відкрите з накладенням арешту на майно боржника 06.01.2012р. на підставі виконавчого листа від 23.05.2011р., виданого Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу про стягнення з боржника, ТОВ "РАКО" на користь ПАТ "Сведбанк" заборгованості в сумі 1 009 951, 59 грн., яке 31.10.2012р. завершено на підставі письмової заяви стягувача. При цьому, як зауважує відповідача, арешт з нерухомого майна за даним виконавчим провадженням - не знято. Відповідач зазначає, що 04.01.2017р. на адресу Металургійного ВДВС м.Кривий Ріг надійшла заява ПАТ "РВС БАНК", у якій позивач повідомив про набуття ним 25.07.2016р. права власності на відповідний об'єкт нерухомості та просив скасувати постанову про арешт майна боржника ВП №30590182 від 10.01.2012р. У відповідь на дану заяву, як стверджує у запереченнях Металургійне ВДВС м.Кривий Ріг, орган державної виконавчої служби направив простою кореспонденцією лист, у якому зазначив про необхідність надання документів на підтвердження прав та обов'язків ПАТ "РВС БАНК", як правонаступника ПАТ "Сведбанк", та переходу відступної вимоги, зважаючи на знищення матеріалів виконавчого провадження, однак станом на 04.08.2017р. такі документи на адресу відповідача не надходили. При цьому, відповідач зауважує, що після самостійного встановлення факту правонаступництва ПАТ "РВС БАНК" по відношенню до ПАТ "Сведбанк" арешт на відповідне нерухоме майно було знято згідно постанови державного виконавця від 09.06.2017р., яку було вручено під підпис представнику позивача.

Представник позивача у судове засідання призначене на 07.08.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки позивач суд не повідомив, із клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Представником відповідача у судовому засіданні від 07.08.2017р. надано пояснення по суті спору, аналогічні доводам, викладеним у запереченнях. Представник відповідач просив суд закрити провадження у справі №804/1258/17.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання не з'явились, ухвалою суду від 07.08.2017р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу №804/1258/17 призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Ухвалою від 07.08.2017р. суд відмовив у задоволенні клопотання представника Металургійного ВДВС м.Кривий Ріг щодо закриття провадження по справі №804/1258/17.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

На виконанні у Металургійному ВДВС м.Кривий Ріг перебувало виконавче провадження ВП №30590182 відкрите з накладенням арешту на майно боржника 06.01.2012р. на підставі виконавчого листа від 23.05.2011р., виданого Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу про стягнення з боржника, ТОВ "РАКО" на користь ПАТ "Сведбанк" заборгованості в сумі 1 009 951, 59 грн., яке 31.10.2012р. завершено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження за письмовою заявою стягувача.

Станом на момент завершення виконавчого провадження та на звернення ПАТ РВС БАНК до суду із даним позовом арешт на нерухоме майно - комплекс, що складається з будівель та споруд, загальною площею 2745,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, с.Карпівка, вул. Центральна, буд. 182 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №30590182 від 10.01.2012р. - не знято, що також підтверджується відомостями Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №64539517 від 28.07.2016р.

Зі змісту зазначеної довідки також вбачається, що стосовно об'єкта нерухомості (реєстраційний номер 984412412258, а саме: комплекс, що складається з будівель і споруд, загальною площею 2745,2 кв.м., розташований за адресою: Дніпропетровська область, Широківськівський район, с.Крапівка, вул. Центральна, буд. 182; далі- нерухоме майно) зареєстровано право приватної власності за Публічним акціонерним товариством ПЕРЕХІДНИЙ БАНК РВС БАНК (код ЄДРПОУ 39849797) на підставі рішення приватного нотаріуса ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30672460 від 28.07.2016р.

Право власності на нерухоме майно виникло у позивача на підставі договору іпотеки №1814 від 20.06.2008р., зареєстрованого Широківською державною нотаріальною конторою у реєстрі іпотек за №7426898 від 20.06.2008р., за умовами якого іпотекодавцем виступає ТОВ РАКО (код ЄДРПОУ 13424823), а іпотекодержателем - ВАТ Сведбанк (код ЄДРПОУ 19356840).

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 25.07.2016р. ПАТ РВС БАНК , як іпотекодержатель, на підставі ст. 17 Закону України Про іпотеку набув право власності на зазначене нерухоме майно.

Водночас, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №64539517 станом на 28.07.2016р. у реєстрі у розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень містився запис про обтяження №15621931, внесений на підставі постанови про арешт майна боржника ВП №30590182 від 10.01.2012р., виданої державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_3

04.01.2017р. на адресу Металургійного ВДВС м.Кривий Ріг надійшла заява ПАТ "РВС БАНК" (вих. №719/16-БТ від 26.12.2016р.), у якій позивач повідомив про набуття ним 25.07.2016р. права власності на відповідний об'єкт нерухомості та просив скасувати постанову про арешт майна боржника ВП №30590182 від 10.01.2012р.

Зважаючи на відсутність відповіді на вищезазначену заяву або вчинення органом державної виконавчої служби дій щодо зняття арешту з належного позивачу нерухомого майна, ПАТ РВС БАНК звернулось до суду із даним позовом.

Згідно наданих Металургійним ВДВС м.Кривий Ріг до суду письмових заперечень, судом встановлено, що у відповідача на виконанні перебувало виконавче провадження ВП №30590182 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-917, виданого 23.05.2011р. Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу про стягнення з ТОВ РАКО на користь ПАТ Сведбанк боргу у розмірі 1 009 951, 59 грн. 06.01.2012 року державним виконавцем Дзержинського ВДВС м.Кривий Ріг винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 10.01.2012р. - постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Виконавче провадження №30590182 завершено на підставі постанови державного виконавця від 31.10.2012р. за заявою стягувача згідно п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження . Також, відповідач у запереченнях зазначив, що матеріали даного виконавчого провадження передані до архіву та знищені 07.02.2016р.

Факт знищення матеріалів виконавчого провадження підтверджується наданою Металургійним ВДВС м.Кривий Ріг до суду копією Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 07.02.2016р.

При цьому, відповідачем не заперечується той факт, що станом на момент завершення вищевказаного виконавчого провадження арешт із нерухомого майна боржника не знято.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожна особа має права на володіння своєю власністю та відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді дій або бездіяльність органів державної влади, посадових осіб. Кожен має право будь-якими засобами не забороненими законом захищати свої права від порушень та протиправних посягань.

В той же час, відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із приписами ст.ст. 321, 386 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Станом на час вчинення оскаржуваних дій (бездіяльності), умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначались Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV, (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, 21.04.1999 р. (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За змістом норм Закону України "Про виконавче провадження" - державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

-закінчення виконавчого провадження (згідно вимог ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження");

-повернення виконавчого документа стягувачу (ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження");

-повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав (ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначено наслідки завершення виконавчого провадження.

Так, згідно ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" - у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому ч.2 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, то у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно п.п.3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

З аналізу наведених норм вбачається, що завершуючи виконавче провадження, в тому числі шляхом повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець має застосувати наслідки такого завершення, передбачені приписами ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, вказати у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Разом з тим, виходячи з того, що відповідачем не надано доказів того, що в межах спірних правовідносин має місце направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, або має місце нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також зважаючи на те, що виконавче провадження, в межах якого накладено спірний арешт, знищено, суд доходить до висновку щодо допущення з боку органу державної виконавчої служби протиправної бездіяльності, яка полягає у не знятті відповідачем арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.01.2012p. в рамках виконавчого провадження №30590182

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40, ч.ч. 4, 5 ст. 59 Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (в редакції станом на час прийняття даного судового рішення), у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбаченихзаконом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

В частині дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріали справи підтверджують, що позивач дізнався про накладення арешту на підставі постанови державного виконавця ВП №30590182 від 10.01.2012р. з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28 липня 2017 року №64539517.

Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Проте, позивач не є учасником виконавчого провадження, в рамках яких прийнято оскаржувані постанови, та особою, яка залучається до проведення виконавчих дій, тому до позовної заяви позивача строки передбачені статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню не підлягають, а мають застосовуватися загальні строки, встановлені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов у межах спірних правовідносин подано з дотриманням строку звернення, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, аргументуючи свою позицію, Металургійний ВДВС м.Кривий Ріг у запереченнях зазначив, що, отримавши 04.01.2017р. заяву ПАТ "РВС БАНК" (вих. №719/16-БТ від 26.12.2016р.) із проханням скасувати постанову про арешт майна боржника ВП №30590182 від 10.01.2012р., орган державної виконавчої служби у відповідь на дану заяву направив простою кореспонденцією лист, у якому зазначив про необхідність надання документів на підтвердження прав та обов'язків ПАТ "РВС БАНК", як правонаступника ПАТ "Сведбанк", та переходу відступної вимоги, зважаючи на знищення матеріалів виконавчого провадження.

Водночас, наведені відповідачем доводи щодо направлення такого листа не підтверджуються жодними доказами.

Натомість, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.06.2017р. державним виконавцем Металургійного ВДВС м.Кривий Ріг ОСОБА_4 винесено постанову про зняття арешту з нерухомого майна за номером обтяження 15621931, накладеного в рамках ВП №30590182.

Факт зняття арешту із належного ПАТ РВС БАНК нерухомого майна також підтверджується наданими відповідачем до суду Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №89262603 та за №89262494 від 09.06.2017р.

Згідно із ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України - оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, дійсно було допущено по відношенню до ПАТ РВС БАНК , як власника нерухомого майна, щодо якого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містився запис щодо обтяження у вигляді арешту та заборони відчуження майна, щодо якого виконавче провадження - завершено.

Водночас, суд зауважує, що станом на момент розгляду даної справи постановою державного виконавця Металургійного ВДВС м.Кривий Ріг ОСОБА_4 про зняття арешту з нерухомого майна за номером обтяження 15621931, накладеного в рамках ВП №30590182, відповідачем знято арешт, накладений на нерухоме майно, а саме - комплекс, що складається із будівель і споруд, загальною площею 2745,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, с.Карпівка, вул. Центральна, буд. 182.

Факт зняття арешту із належного ПАТ РВС БАНК нерухомого майна також підтверджується наданими відповідачем до суду Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №89262603 та за №89262494 від 09.06.2017р.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на наведене, позови фізичних або юридичних осіб, спрямовані на оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення по справі порушені права фізчиних або юридичних осіб внаслідок таких рішень, дій або внаслідок допущення суб'єктом владних поноважень протиправної бездіяльності залишаються порушеними та підлягають судовому захисту.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій, рішення або бездіяльності суб'єкта владних поноважень за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав фізичної або юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "РВС БАНК" до Металургійного відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "РВС БАНК" до Металургійного відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя ОСОБА_1