Ухвала

від 02.11.2017 по справі 804/1069/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2017 рокусправа № 804/1069/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

представників сторін:

позивача : - ОСОБА_2 (дов.від 04.02.2016 року)

відповідача: - ОСОБА_3 (дов.від 16.01.2017 року)

третьої особи: - ОСОБА_4 (дов.від 23.04.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 р. у справі № 804/1069/16

за позовом ОСОБА_5

до Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Центра надання адміністративних послуг Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Відділу державної реєстрації Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Садове» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря Нив»

про визнання протиправним та скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2016 ОСОБА_5 звернулась з адміністративним позовом до Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Центра надання адміністративних послуг Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Відділу державної реєстрації Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, - Товариство з обмеженою відповідальністю Садове , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю Зоря Нив , в якому просила:

- визнати протиправними дії Реєстраційної служби Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області Васильківського районного юстиції Дніпропетровської області;

- скасувати державну реєстрацію речового права оренди від 26.08.2014 за № 15362895 за ТОВ Садове (код ЄДРПОУ 32415338) на земельну ділянку за кадастровим номером 1220781100:02:00160072, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_5

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки в період дії іншого договору оренди на дану ділянку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 р. у справі № 804/1069/16 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 26.08.2014 № 15362895;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що позивачем у 2007 році укладено договір оренди земельної ділянки з ТОВ Зоря Нива , що належить їй на праві власності, строком на 7 років. В 2014 році, позивачем укладено договір оренди даної земельної ділянки з ТОВ Садове . В 2016 році позивач дізналась про те, що ТОВ Садове здійснено державну реєстрацію укладеного договору оренди, що й спонукало її звернутись до суду. Судом встановлено, що договір оренди укладений позивачем з ТОВ Зоря Нива зареєстровано в державному реєстрі в березні 2008 року, а отже договір діяв на момент укладання договору оренди з ТОВ Садове .

Суд дійшов висновку,що державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації договору оренди від 28.07.2014 року не вчинено дій, передбачених п.8-1 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що призвело до подвійної реєстрації права оренди, а відтак спірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Васильківського РУЮ від 26.08.2014 № 15362895 є протиправним та підлягає скасуванню. Наведене обумовило часткове задоволення позовних вимог. Відмова у задоволенні решти позовних вимог мотивована відсутністю протиправності в діях Реєстраційної служби Васильківського РУЮ на момент проведення державної реєстрації права оренди.

Не погодившись з такою правовою позицією суду першої інстанції, Васильківською РДА подано апеляційну, скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 р. у справі № 804/1069/16 з прийняттям нової - про відмову у задоволенні позову.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно встановив, що позивач звернувся до суду в межах строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України, оскільки договір оренди землі від 28.07.2014 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 28.07.2014 підписаний особисто ОСОБА_5, тобто позивачу було відомо про вчинення речових прав з її земельною ділянкою (укладення договору оренди землі та проведення державної реєстрації права оренди) ще з 28.07.2014.

Також скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції при розгляді справи не враховано той факт, що відповідач - Васильківське РУЮ з 23.05.2016 припинено шляхом ліквідації без правонаступництва, а тому суд мав застосувати п.5 ч.1 ст.157 КАС України, якою встановлено, що у разі відсутності сторони у справі у зв'язку із ліквідацією підприємства, установи, організації, суд закриває провадження у справі.

Стосовно суті спірних правовідносин скаржник зазначає, що суд першої інстанції при не взяв до уваги той факт, що на час укладання договору оренди землі від 28.07.2014 ОСОБА_5 в цивільно-правових відносинах із ТОВ Зоря Нив вже не перебувала у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі, який укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Зоря Нив 03.07.2007 терміном на 7 років.

При цьому скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправильно визначено строк дії договору оренди від 03.01.2007: не з моменту його укладення, а з моменту проведення державної реєстрації права оренди землі, оскільки державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, не визначає моменту укладення договору оренди; договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов (ст.ст.631, 638 ЦК України, ст.ст.16, 18 Закону України Про оренду землі тощо).

Так, враховуючи вказані правові норми, а також умови договорів оренди від 03.07.2007 та від 28.07.2014, скаржник наполягає, що строк дії договору оренди земельної ділянки встановлюється самим договором оренди, а початок перебігу строку договору оренди починається з моменту укладання договору оренди землі, і державна реєстрація договору оренди породжує тільки виникнення цивільних прав та обов'язків, тобто строк дії договору оренди земельної ділянки починається з моменту підписання (укладання) договору оренди, а не з моменту його державної реєстрації.

Скаржник наполягає, що спірна державна реєстрація договору оренди від 28.07.2014, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ Садове , була проведена Реєстраційною службою Васильківського РУЮ на підставі поданої заяви ТОВ Садове про державну реєстрацію речового права у зв'язку з тим, що строк дії договору оренди від 03.01.2007 між ТОВ Зоря Нив та ОСОБА_5, вже закінчився, а тому спірне рішення є правомірним.

Крім того, скаржник звертає увагу, що за результатами пошуку інформації в Державних реєстрах будь-які обмеження або обтяження щодо земельної ділянки станом на 26.08.2014 були відсутні.

При цьому скаржник звертає увагу, що ані у рішенні суду першої інстанції, ані у позовній заяві ОСОБА_5 не зазначено які саме її права, свободи чи інтереси порушені при проведення 26.08.2014 державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_5 та ТОВ Садове , в чому саме вони полягають і якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача вони порушені.

ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що зі змісту договору оренди від 03.01.2007 вбачається, що його державна реєстрація здійснена Дніпропетровською регіональною філією ДП ЦДЗК 05.03.2008 за № 040811800527, а тому кінцевий строк дії договору оренди - 05.03.2015.

Матеріалами справи підтверджується наступне:

У 2003 р. ОСОБА_5 виданий Державний акт на право власності на землю IV-ДП № 131665, який підтверджує передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 6,175 га, розташованої на території Богданівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1, а. с.9).

В хронології розвитку обставини справи свідчать про наступне:

03.01.2007 між ОСОБА_5 (Орендодавець) та ТОВ Зоря Нив (Орендар) укладений договір оренди землі (далі - Договір оренди від 03.01.2007) (т.1, а. с.10, 11).

У п.2.1 Договору оренди від 03.01.2007 визначено, що Договір укладено на 7 років .

В свою чергу, у п.13.1 Договору оренди від 03.01.2007 визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

На даному Договорі оренди від 03.01.2007 містяться відмітки:

- про держану реєстрацію договору , засвідчену головою Богданівської сільської ради 03.01.2007;

- про реєстрацію договору у Дніпропетровській регіональній філії ДП ЦДЗК 05.03.2008 за № 040811800527.

05.03.2008 складено акт прийому-передачі Земельної ділянки від Орендодавцю Орендарю за Договором оренди від 03.01.2007 (т.1, а. с.81).

28.07.2014 між ОСОБА_5 (Орендодавець) та ТОВ Садове (Орендар) укладений договір оренди землі (далі - Договір оренди від 28.07.2014) (т.1, а. с.12-14).

28.07.2014 складено акт прийому-передачі Земельної ділянки від Орендодавцю Орендарю за Договором оренди від 28.07.2014 (т.1, а. с.81).

07.08.2014 за підписом ОСОБА_5 складено заяву до ТОВ Зоря Нив , в якій заявниця просить у зв'язку закінченням строку договору, земельний пай у розмірі 6,175 га, належний їй, не обробляти, оскільки термін дії договору заявниця продовжувати не має наміру (т.1, а. с.90; т.2, а. с.29).

Докази отримання ТОВ Зоря Нив вказаної заяви в матеріалах справи відсутні.

26.08.2014 представник ТОВ Садове (т.2, а. с.52) звернувся до Реєстраційної служби Васильківського РУЮ з заявою про державну реєстрацію права оренди ТОВ Садове , як орендаря Земельної ділянки, за Договором оренди від 28.07.2014 (т.1, а. с.48; т.2, а. с.50).

26.08.2014 держреєстратором Реєстраційної служби Васильківського РУЮ ОСОБА_6 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 15362895, яким речове право - право оренди Земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 1220781100:02:001:0072) зареєстровано за ТОВ Садове (т.1, а. с.52; т.2, а. с.62).

25.01.2016 представник ОСОБА_5 звернувся до органу Держслужби України з питань геодезії, картографії та кадастру за отримання інформації стосовно Земельної ділянки, згідно з якою право оренди Земельної ділянки зареєстровано 26.08.2014 Реєстраційною службою Васильківського РУЮ за ТОВ Садове (т.1, а. с.82, 83).

ОСОБА_5, вважаючи рішення держреєстратора від 26.08.2014 №15362895 незаконним, звернулась з позовом до суду.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Васильківської РДА не підлягає задоволенню з таких підстав:

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З апеляційної скарги позивача вбачається, що доводи останнього стосуються фактично постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Реєстраційної служби Васильківського РУЮ від 26.08.2014 № 15362895.

Отже, предметом апеляційного перегляду є судове рішення в частині задоволених позовних вимог.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.11, ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (тут і надалі в редакції на момент прийняття спірного рішення від 26.08.2014) (далі - Закон № 1952) орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

У відповідності п.2 ч.2 ст.9 Закону № 1952 державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч.1 ст.2 Закону № 1952).

Згідно ч.5 ст.3 Закону № 1952 державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

У ч.1 ст.6 Закону № 1952 систему органів державної реєстрації прав становлять:

Міністерство юстиції України;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;

органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав) .

В свою чергу в абз.1 п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 17.10.2013 № 868 (тут і надалі в редакції на момент прийняття спірного рішення від 26.08.2014) державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Отже, відповідач-1 - Реєстраційна служба Васильківського РУЮ, на момент проведення державної реєстрації права оренди шляхом прийняття спірного рішення, мала повноваження на вчинення відповідних дій.

За приписами абз.1-3 ч.1 ст.4 Закону № 1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону.

Тобто право оренди земельної ділянки є іншим речовим правом, яке станом на дату прийняття спірного рішення підлягало обов'язковій реєстрації.

При цьому у статті 125 ЗК України (у редакції з 05.03.2009 по даний час) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частина 1 статті 15 Закону № 1952 визначає, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1 ) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.16 Закону № 1952 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Тобто для реєстрації речового права (права оренди земельної ділянки) заявник має надати відповідну заяву і пакет документів, який підтверджує наявність такого права, а державний реєстратор має перевірити вказаний пакет документів на відповідність приписам законодавства та встановити наявність/відсутність підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийнявши в залежності від встановленого або рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, або відмову в ній, або про зупинення державної реєстрації.

В свою чергу, у ч.1 ст.24 Закону № 1952 визначено випадки при яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено .

Ч.9 ст.15 Закону № 1952 передбачає , що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Разом з тим, у п.8-1 ч.2 ст.9 Закону № 1952 передбачено, що державний реєстратор: під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно . Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

При цьому, у листі Державної реєстраційної служби України від 06.06.2013 №2951/05-15-13 Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами , адресованому територіальним реєстраційним службам, зазначено, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Отже, держреєстратор мав пересвідчитись у відсутності прав інших осіб на Земельну ділянку, зокрема, шляхом направлення відповідного запиту до органу, який здійснював державну реєстрацію до 01.01.2013.

При цьому доводи скаржника щодо відсутності в Державних реєстрах реєстрації інших речових прав на Земельну ділянку за іншими особами на момент прийняття спірного рішення підтверджуються матеріалами справи (т.2, а. с.61), але це не свідчить про виконання держреєстратором обов'язку щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними право набувачами шляхом направлення запиту до органу, який раніше здійснював державну реєстрацію.

Стосовно доводів скаржника про правомірність спірного рішення від 26.08.2014 з огляду на те, що на час укладання Договору оренди від 28.07.2014 ОСОБА_5 в цивільно-правових відносинах із ТОВ Зоря Нив вже не перебувала у зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди від 03.01.2007, про невірність визначення судом першої інстанції неправильно строку дії Договору оренди від 03.01.2007, оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки починається не з моменту його державної реєстрації, а з моменту підписання (укладання) договору оренди, колегія суддів зазначає наступне:

Так, судом першої інстанції встановлено, що Договір оренди від 03.01.2007 діяв 7 років з моменту його реєстрації у Дніпропетровській регіональній філії ДП ЦДЗК 05.03.2008, тобто Договір оренди від 03.01.2007 діяв до 05.03.2015. Відтак, на момент прийняття відповідачем-1 спірного рішення від 26.08.2014 про реєстрацію права оренди на Земельну ділянку за ТОВ Садове , Договір оренди від 03.01.2007, укладений позивачем з ТОВ Зоря Нив був діючим.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України Про оренду землі від 06.10.98 № 161-XIV, який є спеціальним для спірних правовідносин (в редакції на момент укладання Договору оренди від 03.01.2007, далі - Закон № 161) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України), цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У ч.1 ст.19 Закону № 161 (в редакції на момент укладання Договору оренди від 03.01.2007) встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін , але не може перевищувати 50 років.

За приписами ст.18 Закону № 161 (в редакції на момент укладання Договору оренди від 03.01.2007) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

При цьому у відповідності до ч.1 ст.20 Закону № 161 (в редакції на момент укладання Договору оренди від 03.01.2007) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації .

Вказана стаття 20 Закону № 161 з моменту набрання чинності Законом № 2469-VI від 08.07.2010 до 01.01.2013 мала наступну редакцію:

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації .

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

З 01.01.2013 стаття 20 виключена з Закону № 161.

На момент прийняття відповідачем-1 спірного рішення ч.4 ст.6 Закону № 161 визначала, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Аналіз положень Закону № 161 за вказані роки свідчить, що на момент укладання Договору оренди від 03.01.2007 існувала державна реєстрація договору оренди землі, у 2010-2012 р.р. до державної реєстрації договору оренди землі законодавцем додано вимогу реєстрації права оренди земельної ділянки, а на момент прийняття відповідачем-1 спірного рішення від 26.08.2014 законодавцем вимагалось зареєструвати лише право оренди.

При цьому на момент укладання Договору оренди від 03.01.2007 існували два порядки державної реєстрації договору оренди землі:

- Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затверджений Постановою КМУ від 24.01.2000 № 119 (далі - Порядок № 119), чинний і на даний час;

- Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений Постановою КМУ від 25.12.98 № 2073 (далі - Порядок № 2073), який втратив чинність згідно з постановою КМУ від 20.07.2011 № 791.

Так, згідно з п.п.1, 2 Порядку № 119 (в редакції на момент укладання Договору оренди від 03.01.2007) цей Порядок визначає умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) (далі - договори оренди).

Реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

В свою чергу, у Порядок № 2073 (в редакції на момент укладання Договору оренди від 03.01.2007), передбачалось:

п.1 - цей Порядок визначає єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди);

п.2 - державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок;

п.3 - державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки;

п.4 - забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів;

п.11 - державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обгрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації;

п.12 - факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи;

п.13 - після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком;

п.14 - датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

При цьому, згідно з ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Водночас, у ч.2 ст.631 ЦК України встановлено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

У відповідності до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, момент укладання договору і момент державної реєстрації такого договору не є тотожними поняттями, і останній, як вірно зазначає скаржник, свідчить лише про момент набрання договором чинності, тобто в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Разом з тим, за визначенням ч.1 ст.631 ЦК України Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору . І для визначення строку дії певного договору слід керуватись тими умовами, які визначені сторонами у такому договорі.

Так, з п.2.1 Договору оренди від 03.01.2007 вбачається, що даний Договір укладено на 7 років (без визначення моменту, з якого відраховується цей строк). Проте, у п.13.1 Договору оренди від 03.01.2007 визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації .

При цьому згідно відповідної відмітки датою державної реєстрації Договору оренди від 03.01.2007 органом земресурсів (яка в силу приписів п.14 Порядку № 2073 є датою засвідчення факту державної реєстрації) було 05.03.2008.

Отже, з огляду на положення п.13.1 Договору оренди від 03.01.2007 та приписи п.14 Порядку № 2073, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що моментом, з якого почав відлік семирічного строку дії Договору оренди від 03.01.2007, є дата його державної реєстрації органом земресурсів, тобто 05.03.2008.

Тобто час, протягом якого сторони Договору оренди від 03.01.2007 могли здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки розпочався 05.03.2008. На користь такого висновку додатково свідчить акт приймання-передачі Земельної ділянки за цим Договором, складений 05.03.2008 (т.1, а. с.81).

Відтак, закінчення строку Договору оренди від 03.01.2007 мало місце 05.03.2015.

Отже, на момент прийняття відповідачем-1 спірного рішення від 26.08.2014 про реєстрацію права оренди Земельної ділянки за ТОВ Садове за Договором оренди від 28.07.2014, Договір оренди від 03.01.2007 ще діяв, а тому спірне рішення відповідача-1 правомірно визнано судом першої інстанції протиправним і скасовано.

Щодо доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції ліквідації без правонаступництва Васильківського РУЮ з 23.05.2016 та незастосування в зв'язку цим п.5 ч.1 ст.157 КАС України, то колегія суддів вважає, що такі доводи не можуть слугувати підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки у даному випадку хоча і відбулась ліквідація державного органу без правонаступництва, але з передачею певних функцій, якими був наділений такий орган, іншому органові.

Також колегією суддів не приймаються посилання скаржника на порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України, оскільки з наведених вище обставин справи вбачається, що про факт реєстрації права оренди на Земельну ділянку за ТОВ Садове (а не про факт укладання договору оренди з ТОВ Садове , в якому позивач є стороною), остання дізналась при отриманні інформації з ДЗК 25.01.2016, а адміністративний позов поданий 23.02.2016, тобто у межах передбаченого ст.99 КАС України строку.

При цьому доказів, які б свідчили про обізнаність позивача щодо реєстрації права оренди на Земельну ділянку за ТОВ Садове раніше ніж 25.01.2016, матеріали справи не містять.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача-3 не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 р. у даній справі.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 р. у справі № 804/1069/16 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 р. у справі № 804/1069/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко