Ухвала

від 05.10.2017 по справі 804/2331/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2017 рокусправа № 804/2331/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

представників сторін:

позивача : - ОСОБА_2

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 р. у справі № 804/2331/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз"

до Дніпропетровської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.11.2015 р., -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми Р № НОМЕР_1 від 25.11.2015 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1877213 грн. за основним платежем та на суму 938606, 50 грн. за штрафними санкціями..

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо виявлених порушень податкового законодавства, оскільки реальність здійснення господарської операції підтверджуються відповідними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт реальної поставки послуг.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016р. у справі № 804/2331/16 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Судом встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки позивача контролюючим органом виявлено завищення податкового кредиту, за рахунок віднесення до його складу сум податку на додану вартість за взаємовідносинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Судом досліджено подані сторонами документи, та встановлено, що спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ Лантіком ТОВ Фатрон , ТОВ Фай-Торг , ТОВ Відар ТД з приводу виконання угод про надання послуг. На підставі дослідження встановлених по справі обставин, та з врахування норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що надана позивачем первинна документація в повному обсягу підтверджує реальний характер здійснюваної господарської діяльності та підтверджує право суб'єкта господарювання на формування податкового кредиту. Судом зазначено, що з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, позивач не може нести відповідальність за можливе недотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Наведене обумовило прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 р. у справі № 804/2331/16, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував пояснення контролюючого органу щодо сумнівності контрагентів позивача, які, в купі з численними недоліками первинної документації, свідчать про відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності.

Також скаржником зауважено, що ні до перевірки, ні під час перевірки, ні до винесення податкового повідомлення-рішення, ні до адміністративного позову платником податків не надано доказів використання нібито отриманих послуг у власній господарській

діяльності.

ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що обставини ведення фінансово-господарської діяльності контрагентами позивача не можуть впливати на податковий облік Товариства, порушення ведення якого, як і порушення введення бухгалтерського обліку, формування первинних документів з боку позивача відсутні, про що представником позивача зазначено в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до матеріалів справи судова колегія зазначає, що обставини, пов'язані з проведенням Дніпропетровською ОДПІ документальної позапланової перевірки ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Наша марка , ПП Строймонтаж-ЛМЛ , ТОВ Бізнеспром ТК , ТОВ Мега Пром , ТОВ Мартен , ТОВ Лантіком ТОВ Фатрон , ТОВ Фай-Торг , ТОВ Відар ТД за період з 01.03.2012 по 31.03.2014 (акт перевірки № 152/22-05/31761141 від 04.11.2015, т.1, а. с.14-63), встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цих порушень, зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки оскаржених позивачем до суду податкових повідомлень-рішень (т.1, а. с.13) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним в даній справі є питання щодо законності висновків відповідача про неправомірність формування ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" податкового кредиту з ПДВ, сплаченого в ціні придбання цих послуг у контрагентів ТОВ Лантіком ТОВ Фатрон , ТОВ Фай-Торг , ТОВ Відар ТД відповідно до господарських операцій, реальність яких не підтверджена належним чином, та прийняте на підставі висновків податкового органу оскаржуване позивачем податкове повідомлення -рішення. Судом першої інстанції правова позиція позивача підтримана, позов задоволено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Дніпропетровської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно з висновками акту перевірки від 04.11.2015 Товариством порушено:

За висновками перевірки встановлено порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України завищено податковий на загальну суму 3 058 872 грн., в тому числі за: березень 2012 року - 47726 грн., квітень 2012 року - 2196 грн., травень 2012 року - 161737 грн., липень 2012 року - 450000 грн., серпень 2012 року - 260000 грн., жовтень 2012 року - 260000 грн., січень 2013 року - 259000 грн., лютий 2013 року - 329000 грн., березень 2013 року - 185333 грн., квітень 2013 року - 150000 грн., червень 2013 року - 425000 грн., липень 2013 року 358000 грн., серпень 2013 року - 100000 грн., листопад 2013 року - 70880 грн.

Так, за визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV (тут і надалі в редакції на період, який перевірявся), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

У п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і надалі в редакції на період, який перевірявся) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України).

При цьому аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача - ТОВ Лантіком ТОВ Фатрон , ТОВ Фай-Торг , ТОВ Відар ТД , статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у цих контрагентів під час реалізації господарських операцій з надання послуг. Також не надано суду доказів відсутності державної реєстрації контрагентів позивача в якості юридичних осіб на момент реалізації господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" мало господарські відносини в якості замовника послуг за наступними договорами:

- за договором про надання послуг № 5 від 03.01.2013, укладеним з ТОВ Лантіком (виконавець), згідно з яким останнє надає Товариству послуги: з очищення віконних жалюзів, радіаторів системи опалення ангару і приміщення АБК, території підприємства від снігу; консервації систему поливу (т.1, а. с.64, 65);

- за договором про надання послуг № 10 від 03.01.2013, укладеним з ТОВ Фатрон (виконавець), згідно з яким останнє надає Товариству послуги: з організації перевезення майна, підготовки та консервації заправної станції, розбирання огорожі полів, зачищення стін складу № 4 та реставрації залізних сходів (т.1, а. с.94, 95);

- за договором про надання послуг № 18/021 від 18.02.2013, укладеним з ТОВ Фай-Торг (виконавець), згідно з яким останнє надає Товариству послуги: з санації підземних трубопроводів та комунікацій, укріпленню водопровідного стоку складу № 2, по прочищенню дощеприймачів, по обстеженню центральної вентиляційної системи, по прочищенню кондиціонерів, по профілактичної прочистки ливневої каналізації, по сервісному обслуговуванню та ремонту дощувальної машини, по сервісному обслуговуванню та ремонту зрошувальної системи, по технічному обслуговуванню воріт контрольно-пропускного пункту, по технічному обслуговуванню шлагбаумів, по сервісному обслуговуванню водонапірної станції, по технічному обслуговуванню системи вентиляції, по зачищенню огорожі закритої стоянки, по закріпленню бордюрів по периметру території, по очищенню зовнішніх профільних листів складу 2, по обслуговуванню насосної станції, по очищенню килимового покриття в офісі і ангарі (т.1, а. с.125, 126);

- за договором про надання послуг № 21/08 від 01.08.2013, укладеним з ТОВ Відар ТД (виконавець), згідно з яким останнє надає Товариству послуги: з кріплення огорожі складу № 10, переоснащенню та упорядкуванню складського обладнання на складі 4, консервації системи поливу підприємства, по демонтажу та перенесенню гофролистів, розбиранню огорож полів (т.1, а. с.226, 227);

- за договором про надання послуг № 29/071 від 29.07.2013, укладеним з ТОВ Відар ТД (виконавець), згідно з яким останнє надає Товариству послуги: з очищення загальної системи поливу підприємства, по санації та очищенню водопровідної системи ангару. Послуги по підготовці офісного обладнання ангару до демонтажу та перевезення (т.1, а. с.236, 237).

Відповідно до абз.1, 2 п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 (далі - Положення № 88) первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З акту перевірки від 04.11.2015 вбачається і підтверджується матеріалами справи надання позивачем стосовно здійснення господарських операцій з придбання послуг таких первинних документів як договори, протоколи про погодження договірної ціни послуг, акти виконаних робіт, банківські виписки, якими підтверджується оплата Товариством отриманих послуг (т.1, а. с.66-93, 96-124, 127-225, 228-235, 238-248).

Отже, вищезазначені бухгалтерські документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

При цьому відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, які виписані вказаними контрагентами і які є за приписами Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України Про порядок заповнення податкової накладної від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071.

Стосовно посилань скаржника на те, що позивачем не обґрунтована вартість послуг, оскільки не надані документи: кошторис та калькуляція, а надані акти виконаних послуг не містять відомостей про кількість використаних матеріалів, обладнання, кількості працівників, затрат праці робітників на об'єм робіт тощо, то з цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідач не послався на норму чинного законодавства, яку порушив у даному випадку позивач.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на даний час відсутня законодавчо визначена форма актів передачі-приймання робіт (надання послуг, виконаних робіт).

Доводи скаржника про не зазначення в актах виконаних робіт обов'язкових реквізитів, а саме: відсутні посади осіб, прізвище, ініціали відповідальних за здійснення господарської операції, та дані, що дають змогу ідентифікувати відповідальну особу спростовуються змістом досліджених колегією суддів цих первинних документів, які містять посади, прізвища осіб, які підписали вказані акти (т.1, а. с.97-101, 131-148, 229, 239-241).

Отже, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності/нікчемності правочинів, використання придбаних послуг у неоподатковуваних операціях.

Посилання скаржника на те, що позивачем не надано доказів використання нібито отриманих послуг у власній господарській діяльності також колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки за визначенням п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Щодо посилань скаржника на податкову інформацію, згідно з якою у вищевказаних контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, контрагентами не подавалась податкова звітність за певні періоди тощо, то колегія суддів вважає, що ця інформація не може нести для суду доказового значення щодо нереальності господарських операцій, оскільки без дослідження первинних документів вказаних підприємств, доказів здійснення якого податковим органом не надано, висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Лантіком ТОВ Фатрон , ТОВ Фай-Торг , ТОВ Відар ТД , є передчасними і, відповідно, необґрунтованими.

Крім того, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Таким чином, податковий орган не надав належних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставність винесення Дніпропетровською ОДПІ податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.11.2015, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 877 213 грн. за основним платежем та на суму 938606,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, оскільки обґрунтованих підстав для такого нарахування при викладених вище обставинах у податкового органу не було.

Отже, наведене свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування спірної постанови суду першої інстанції, та застосування ст.. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 р. у справі № 804/2331/16 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 р. у справі № 804/2331/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко