Ухвала

від 13.11.2017 по справі 816/2325/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 р.Справа № 816/2325/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представник позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства науково-дослідного та виробничо-експериментального центру нафтової галузі "Нафтогазбурмаш" "Солепром" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017р. по справі № 816/2325/16

за позовом Дочірнього підприємства науково-дослідного та виробничо-експериментального центру нафтової галузі "Нафтогазбурмаш" "Солепром"

до Управління Держпраці в Полтавській області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство науково-дослідного та виробничо-експериментального центру нафтової галузі "Нафтогазбурмаш" "Солепром", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці в Полтавській області, в якому, після уточнення позовних вимог в судовому засіданні, просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області від 24.11.2016 №16-01-200/1078-243.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підстав, визначених ОСОБА_2 України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", для проведення перевірки, не існувало. У додаткових пояснення до позовної заяви позивач зауважив, що частина працівників, заробітну плату яких не було проіндексовано, працюють за сумісництвом, що виключає обов'язок позивача нараховувати індексацію на їх заробітну плату. Також у додаткових поясненнях позивач звернув увагу на те, що на момент проведення перевірки заробітну плату працівникам було проіндексовано за січень-жовтень 2016 року. У зв'язку з чим, за твердженням ДП "Солепром", прийняття відповідачем спірної постанови є протиправним.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 року адміністративний позов Дочірнього підприємства науково-дослідного та виробничо-експериментального центру нафтової галузі "Нафтогазбурмаш" "Солепром" задоволено частково, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області від 24.11.2016 № 16-01-200/1078-243 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в частині нарахованого штрафу в розмірі 43500,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 19, 92 Конституції України, ст.ст. 71, 159 КАС України, ОСОБА_2 України Про оплату праці , Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, ст.ст. 2, 265 КЗпП України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за його відсутності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 07.11.2016 по 18.11.2016 Управлінням Держпраці у Полтавській області проведено позапланову перевірку додержання ДП "Солепром" законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки № 16-01-200/1078 від 18.11.2016/Т.1 а.с.31-37/.

Актом перевірки зафіксовано, зокрема порушення ДП "Солепром" частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) та статті 33 ОСОБА_2 України "Про оплату праці" щодо непроведення індексації заробітної плати наступним працівникам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22

24.11.2016 начальником Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_23 за результатами розгляду акта перевірки № 16-01-200/1078 від 18.11.2016 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 16-01-200/1078-243, якою на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України на ДП "Солепром" накладено штраф у розмірі 290000,00 грн / Т.1 а.с. 45/.

Позивач непогодишись із зазначеною постановою, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області від 24.11.2016 р. № 16-01-200/1078-243 в частині застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 246500,00 грн (1450 грн х 10 (абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України) х 17 (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22В.), виходив з того, що відповідач, при прийнятті постанови в цій частині, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами Украни.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто в частині відмови в задоволенні позову.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (надалі - Положення №96 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

У пункті 7 Положення № 96 зазначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, у зв'язку з чим має повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю.

Як встановлено судом, у період з 07.11.2016 по 18.11.2016 відповідачем на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 03.11.2016 №153-П та направлення на перевірку № 1658 /Т.1 а.с. 70, 100-101/ проведено позапланову перевірку додержання ДП "Солепром" законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позаплановий захід здійснено у цьому випадку за погодженням Державної служби України з питань праці /Т.1 а.с. 88/.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України 02.07.2012 № 390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за № 1291/21603 (далі - Порядок № 390).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 390 позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки позивача став лист Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 14375/10-32 від 06.10.2016 щодо нарахування позивачем заробітної плати в розмірі менше мінімальної /Т.1 а.с. 87, 102/. Також, як зазначено вище, позаплановий захід здійснено за погодженням 22.07.2016 Державної служби України з питань праці /Т. 2 а.с 88/.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що перевірку позивача проведено Управлінням Держпраці у Полтавській області правомірно за наявності підстав, визначених Порядком № 390, у межах повноважень, визначених Положенням № 96.

За результатами перевірки відповідачем, зокрема встановлено порушення ДП "Солепром" частини шостої статті 95 КЗпП України та статті 33 ОСОБА_2 України "Про оплату праці" щодо непроведення індексації заробітної плати наступним працівникам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22

Позивач у додаткових поясненнях /Т. 1 а.с. 111/ зазначив, що відповідно до наказу директора ДП "Солепром" від 04.11.2016 № 72-К проведено індексацію заробітної плати за період січень-жовтень 2016 року та здійснено виплату відповідних грошових сум при нарахуванні заробітної плати за листопад 2016 року. На підтвердження здійснення індексування сум заробітної плати позивачем надані розрахункові відомості за січень-грудень 2016 року /Т. 1 а.с. 116-117, 173-183/.

Згідно указаних відомостей нарахування індексації відбулось у листопаді 2016 року. Позивач наполягав на тому, що фактично розрахунки з працівниками щодо нарахованої на заробітну плату індексації проведено ще до початку перевірки, яка розпочалась 07.11.2016.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно спростував такі доводи позивача, оскільки з розрахункової відомості за листопад 2016 року не вбачається коли саме було проведено нарахування індексації на заробітну плату працівників, а наказ про її нарахування від 04.11.2016 не може свідчити про усунення порушень позивачем ще до початку перевірки 07.11.2016. До того ж, з розрахункової відомості за жовтень 2016 року /а.с. 182/ вбачається, що за жовтень 2016 року не було проведено індексування заробітної плати.

Також, зі змісту постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 16-01-200/1078-243 від 24.11.2016 вбачається, що позивач під час перевірки надав інспектору Держпраці штатний розпис, введений у дію з 01.01.2016 та штатний розпис, введений у дію з 01.08.2016. Копії цих документів також були надані до суду /Т. 1 а.с. 132-134/, будь-яких належних доказів надання відповідачу інших документів, у тому числі, і документів на підтвердження усунення порушень щодо проведення індексації заробітної плати, позивачем до суду не надано.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що відповідач не вправі накладати штраф за непроведення індексації, оскільки це не є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а державних соціальних гарантій, з огляду на наступне.

Поняття мінімальних державних гарантій в оплаті праці міститься у статті 12 ОСОБА_2 України "Про оплату праці", частиною першою якої передбачено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 12 ОСОБА_2 України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості (стаття 9 ОСОБА_2 України "Про оплату праці").

Статтею 2 ОСОБА_2 України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 ОСОБА_2 України "Про оплату праці").

Отже, індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

Водночас, статтею 95 КЗпП України визначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

Так, згідно із статтею 8 ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII станом на 01.01.2016 встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 грн, а з 01.05.2016 - у розмірі 1450 грн.

Оскільки на момент проведення перевірки підвищення заробітних плат не було, тому позивач зобов'язаний був виплачувати фіксовану суму індексації по працівникам з січня 2016 року.

Так, позивач у додаткових поясненнях /Т. 1 а.с. 89-90/ зазначив, що працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_22 не проводилась індексація на заробітну плату у зв'язку з тим, що вказані працівники працюють за сумісництвом.

Із наданих до суду наказів про прийом на роботу /Т. 1 а.с. 158-168/ вбачається, що ОСОБА_3 (наказ № 19-0000000021 від 09.12.2015), ОСОБА_6 (наказ № 15-0000000017 від 10.09.2015), ОСОБА_7 (наказ № 2-0000000003 від 10.03.2015), ОСОБА_8 (наказ № 13-0000000036 від 19.10.2016), ОСОБА_22 (наказ № 7-0000000028 від 13.05.2016) прийняті на роботу до ДП "Солепром" за сумісництвом.

З матеріалів справи вбачається, що від Приватного підприємства Науково-дослідного та виробничо-експериментального центру нафтогазової галузі "Нафтогазбурмаш" надійшов лист № 6 від 29.08.2017 з додатками на підтвердження того, що ОСОБА_8 за основним місцем роботи працює на ПП НДЦ "Нафтогазбурмаш".

Також основним місцем роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є Дочірнє підприємство "Горизонт Інвест" Приватного підприємства Науково-дослідного та виробничо-експериментального центру нафтогазової галузі "Нафтогазбурмаш", на підтвердження чого надані копії трудових книжок, наказів про призначення та переведення, особових листків.

Водночас жодних доказів того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_22 працюють в ДП "Солепром" за сумісництвом до суду не надано. Позивач на підтвердження того, що основним місцем роботи ОСОБА_7 є ПАТ Бурова компанія "Букрос" надав до суду довідку за № 286/08 від 01.08.2017 /Т1 а.с. 206/, згідно з якою, працівник ОСОБА_7 працює в ВАТ "Бурова компанія "Букрос" за основним місцем роботи.

На вимогу суду від Публічного акціонерного товариства Бурової компанії "Букрос" надійшов лист від 28.08.2017 за № 149, згідно з яким гр. ОСОБА_7 працював на ВАТ БК "Букрос" до 28.02.2013 на посаді провідного інженера, після звільнення і до цього часу ОСОБА_7 по трудовому договору на підприємстві не працював /т.2 а.с.60/.

Жодних доказів того, що ОСОБА_22 працює за основним місцем роботи на іншому підприємстві сторонами до суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів, беручи до уваги те, що позивачем правомірно доведено, що не підлягала індексуванню заробітна плата працівників, які працювали в ДП "Солепром" за сумісництвом, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що фактично позивач мав провести індексування заробітної плати за період з січня по жовтень 2016 року таким працівникам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22

Відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Управлінням Держпраці у Полтавській області правомірно застосовано адміністративно-господарські санкції за порушення законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 246500,00 грн (1450 грн х 10 (абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України) х 17 (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22В.). Отже, позовні вимоги в цій частині є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про неіснування підстав, визначених ОСОБА_2 України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", для проведення перевірки, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає ОСОБА_24 України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V.

Проте ОСОБА_2 України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 № 77-VIII (набрав чинності з 01.01.2015) внесено зміни до частини другої статті 2 ОСОБА_2 України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме: зазначено, що дія ОСОБА_2 України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

ОСОБА_2 України "Про внесення змін до ОСОБА_2 України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 03.11.2016 № 1726-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, внесені зміни у частину другу статті 2 ОСОБА_2 України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", виклавши її у такій редакції: "Дія цього ОСОБА_2 не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення".

Отже, на момент проведення перевірки позивача у спірних правовідносинах дія ОСОБА_2 України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не поширювалася на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. У зв'язку з чим доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, частково довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно з частинами першою та третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі дказами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. ОСОБА_2 є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 року по справі № 816/2325/16 в частині відмови в задоволенні позову прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства науково-дослідного та виробничо-експериментального центру нафтової галузі "Нафтогазбурмаш" "Солепром" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017р. по справі № 816/2325/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_25 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_26 ОСОБА_24 Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2017 р.