Ухвала

від 25.10.2017 по справі 820/1629/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року м. Київ К/800/57840/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представників позивача Григор'єва І.В., Коновала О.Ю., відповідача Голінея І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року

у справі № 820/1629/13-а

за позовом Державного підприємства "Південна залізниця"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Південна залізниця" (далі - ДП "Південна залізниця", позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ від 20 лютого 2013 року № 0000014600 та № 0000024600, якими підприємству збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на 1359554,75 грн та з податоку на додану вартість (далі - ПДВ) на 14083781,25 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 04 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення СДПІ від 20 лютого 2013 року № 0000014600 та № 0000024600; присудив на користь ДП "Південна залізниця" із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн.

У касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Відповідно до положень статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача у справі його правонаступником - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки, викладені в акті від 04 лютого 2013 року № 53/46-0/01072609 про результати позапланової виїзної перевірки ДП "Південна залізниця" з питання дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам контрагентами - постачальниками: ТОВ "Седна-С", ТОВ "Спецтранскомплект" - за період з серпня 2011 року по червень 2012 року, Підприємством "Гарант" ЛОО УТОГ, ТОВ "Інвест-К", ТОВ "Ісоль", ТОВ "Укрзалізничпостач" - за період з травня по червень 2012 року, ТОВ "Данадін 5" - за період з травня по серпень 2012 року, ТОВ "Літлтон ЛТД" - за період з липня по серпень 2012 року, ТОВ "Будінвестальянс", ПП "Трансінтербуд", ТОВ "ВБП Агат" - за серпень 2012 року. Згідно з цими висновками ДП "Південна залізниця" у порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 152.1 статті 152, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) занизило грошові зобов'язання із ПДВ за серпень - листопад 2011 року, лютий, червень - вересень 2012 року на 11267025,00 грн та з податку на прибуток за ІІІ-ІУ-й квартали 2011 року, І квартал 2012 року на 1103862,00 грн внаслідок збільшення суми податкового кредиту на 11267025,00 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ "Седна-С" (3281110,68 грн), ТОВ "Спецтранскомплект" (6100973,65 грн), Підприємством "Гарант" ЛОО УТОГ (126643,22 грн), ТОВ "Інвест-К" (1571767,53 грн), ТОВ "Ісоль" (67497,41 грн) та ТОВ "Укрзалізничпостач" (119032,32 грн), та суми витрат, що відповідає витратам з придбання товарів (послуг) у зазначених постачальників. Цей висновок податкового органу вмотивований посиланням на безтоварність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, оскільки під час здійснення заходів податкового контролю (використано податкову інформацію про результати зустрічних звірок по ланцюгу постачання ) встановлено обставини щодо неможливості реального здійснення ТОВ "Седна-С", ТОВ "Спецтранскомплект", Підприємством "Гарант" ЛОО УТОГ, ТОВ "Інвест-К", ТОВ "Ісоль", ТОВ "Укрзалізничпостач" господарських операцій: водночас один чи декілька із постачальників - платків податків не мають достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності; господарські операції у ланцюгу постачальників свідчать про їх удаваність. Крім того, податковий орган на обґрунтування своїх доводів про недостовірність даних податкового обліку позивача послався на те, що підприємство не має відповідних дозволів на виконання будівельних робіт; органи Державної архітектурно - будівельної інспекції про підрядників, які виконували вказані роботи (ТОВ "Седна-С", ТОВ "Інвест-К"), не повідомляло; документи про перевезення придбаних товарів, ТМЦ у ТОВ "Спецтранскомплект", Підприємства "Гарант" ЛОО УТОГ, ТОВ "Інвест-К", ТОВ "Ісоль", ТОВ "Укрзалізничпостач" під час перевірки не надало; слідчим відділом УМВС України на південній залізниці порушено кримінальне провадження № 12012220770000007 за фактом внесення службовими особами ТОВ "Седна-С" неправдивих відомостей до офіційних документів (частина 1 статті 366 Кримінального кодексу України).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Седна-С", ТОВ "Спецтранскомплект", Підприємством "Гарант" ЛОО УТОГ, ТОВ "Інвест-К", ТОВ "Ісоль" та ТОВ "Укрзалізничпостач" є встановленим в судовому процесі, а обставини порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та відповідно валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпунктом 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно з положеннями пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, а витрат - до податкового обліку обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку. У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, чи-то відсутність дозвільного документу не є безумовним доказом неправомірності вчиненої операції та відображення її у податковому обліку.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також слід зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/валових витрат, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.

Отже, встановлення факту здійснення господарської операції, передує встановлення всіх обставин, яким належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У судовому процесі суди попередніх інстанцій дослідили первинні документи, надані ДП "Південна залізниця" на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій із ТОВ "Седна-С", ТОВ "Спецтранскомплект", Підприємством "Гарант" ЛОО УТОГ, ТОВ "Інвест-К", ТОВ "Ісоль" та ТОВ "Укрзалізничпостач", та обставини щодо реальності господарських операцій, а саме: договори на виконання будівельно - монтажних робіт по модернізації пристроїв зв'язку, розробки проектно - кошторисної документації на впровадження швидкісного руху поїздів від 05 грудня 2011 року № П/Ш-111866/НЮ, від 26 вересня 2011 року № П/Ш-111491/НЮ, від 26 вересня 2011 року № П/Ш-111515/НЮ, від 10 жовтня 2011 року № П/НКВ-111551/НЮ, які були укладені за результатами відкритих торгів; договори поставки товарів та ТМЦ; податкові та видаткові накладні, складені у відповідності до вимог ; акти здачі - приймання виконаних робіт; довідки про вартість виконаних робіт (Форма КБ-3); акти приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в); придбані ТМЦ були розподілені між підрозділами залізниці. Для встановлення фактичних обставин у справі в судовому засіданні були допитані працівники позивача ОСОБА_8, ОСОБА_9, які зазначили що товар від ТОВ "Спецтранскомплект" вони приймали, акти прийому - передачі підписували, щодо підписання комісійного акту прийому-передачі - не пам'ятають, а ОСОБА_10, ОСОБА_7 зазначили, що в силу своїх посадових обов'язків документи про прийом товару не підписували, але фізичну наявність товару, зазначеного у тих документах, підтвердили. Також суди врахували обставини щодо відсутності доказів про притягнення посадових осіб позивача та його контрагентів до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Таким чином, оцінивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності докази, надані позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних його податкового обліку, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Доводи, наведені СДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Обґрунтовуючи довід касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, СДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки та які були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі № 820/1629/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

І.Я. Олендер

---

Т.М. Шипуліна