Ухвала

від 14.11.2017 по справі 806/998/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 листопада 2017 року м. Житомир Справа № 806/998/17

Категорія 5.1.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюка М.М.,

суддів Черноліхова С.В., Черняхович І.Е.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчук А.О.,

прокурора Шевчука М.М., представника позивача ОСОБА_1,

представників третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання третьої особи про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до Державної служби геології та надр України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ОСОБА_4", про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами №4795,-

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради звернувся до суду із вказаним позовом та просить визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №4795, виданий 31.10.2016 року Державною службою екології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "ОСОБА_4" (ЄДРПОУ 39461267) з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища бурштину (ділянка Тетерівська) на території Житомирської області, Овруцького району на північній околиці с.Сирниця загальною площею 906,40 га.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ОСОБА_4" було заявлене клопотання про залишення позову без розгляду (т.2 а.с.10-13), підтримане в судовому засіданні його представниками, яке обґрунтоване тим, що позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, оскільки у прокурора відсутні законні підстави для представництва інтересів держави саме в особі Житомирської обласної ради, оскільки зазначений позивач не є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження державного контролю у спірних правовідносинах.

Прокурор та представники позивача проти заявленого клопотання заперечують та просять відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.3 ст. 48 КАС України, здатність здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям ( юридичним особам).

Щодо адміністративної процесуальної дієздатності, то вона в структурі правосуб'єктності є способом особи своїми діями набувати адміністративні процесуальні права і здійснювати адміністративні процесуальні обов'язки. Функціональний зв'язок двох названих категорій у структурі адміністративної процесуальної правосуб'єктності полягає в тому, що адміністративна процесуальна дієздатність є засобом здійснення адміністративної процесуальної правоздатності.

Слідуючи приписам зазначеної норми, органи державної влади, інші державні органі, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також підприємства, установи, організації завжди наділені одночасно адміністративною процесуальною право - та дієздатністю.

З аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що поняття процесуальної дієздатності є необмеженим по відношенню до перелічених суб'єктів і не пов'язується із правом на звернення до суду із конкретним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України від 14.10.2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон України №1697-VII).

Відповідно до приписів частин 2 та 3 ст.23 Закону України №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 ст.23 Закону України №1697-VII.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їхні заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З огляду на викладене, прокурор може звертатися до суду в інтересах держави, які, в свою чергу, можуть бути пов'язані з необхідністю захисту прав державних органів, а також підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Приймаючи до уваги рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99, у якому зазначено, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України в 1997 Законом України №452/97-ВР, набрала чинності для України 01.01.1998 року) держави - члени Ради Європи, які підписали цю Хартію, врахували, що органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму та право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма державами - членами Ради Європи і воно найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні.

У Конституції України місцевому самоврядуванню, як одній з основ демократичного ладу, присвячено спеціальний XI розділ. Не будучи складовою частиною системи державних органів, органи місцевого самоврядування водночас тісно взаємодіють з державними органами і являють собою особливу форму участі громадян в управлінні державними і суспільними справами виключно місцевого значення.

Відповідно до ст.5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно зі ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і законів України.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Так, обласна рада є одним із суб'єктів, який відповідно до вимог природоохоронного законодавства (кодексу України Про надра та Порядку) в обов'язковому порядку погодження надання спеціальних дозволів на користування надрами. Поряд із цим, Житомирська обласна рада двічі відмовила Держгеонадрам України у погодженні видачі спірного спеціального дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "ОСОБА_4".

Відтак, прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах Житомирської обласної ради, оскільки порушені безпосередньої інтереси територіальної громади області.

Крім цього, з часу коли обласній раді стало відомо про порушення її інтересів обласною радою не вжито заходів до оскарження спеціального дозволу до суду.

Так, відповідно ст.4 Кодексу України Про надра - надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наданням спірного спеціального дозволу на користування надрами третій особі можуть бути порушені безпосередні інтереси держави у вигляді недотримання Держгеонадрами України визначеної чинним законодавством процедури його видачі, в частині відсутності необхідних умов для отримання такого дозволу поза аукціоном, відсутності всіх необхідних погоджень уповноважених органів, тощо.

Крім цього, Держаною службою геології та надр України можуть бути порушені безпосередні інтереси територіальної громади Житомирської області в особі як місцевих рад, в частині відсутності погоджень останніх на отримання земельної ділянки для дослідно-промислової розробки родовища бурштину, так і в особі обласної ради щодо її прямої незгоди та відмови у наданні погодження на отримання спірного дозволу.

З огляду на викладене, у даному випадку інтереси територіальної громади збігаються з інтересами держави, у зв'язку із чим прокурор звернувся із позовом на захист інтересів держави в особі Житомирської обласної ради.

Враховуючи вищевикладене, заступник прокурора Житомирської області обґрунтував правові підстави звернення у порядку ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України з даним адміністративним позовом до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.155 КАС України.

Керуючись ст.ст.155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ОСОБА_4" про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Семенюк

ОСОБА_5

ОСОБА_6

Повний текст ухвали виготовлено 17.11.2017

інше відмова у задоволенні клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду