Ухвала

від 15.11.2017 по справі 814/737/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 р. Справа № 814/737/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовський Ю. М.

- Кравченка К. В.

при секретарі - Діденко К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес хол" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень від 29.12.2016р. № 0004071401, від 22.03.2017р. № 0003281401,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Бізнес хол" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004071401 від 29.12.2016 р., №0003281401 від 22.03.2017 р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 29.12.2016 року №0004071401.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 22.03.2017 року №0003281401.

Присуджено на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Хол" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області сплачений судовий збір згідно платіжного доручення №6 від 31.03.2017 року в сумі 7161,48 грн.

У апеляційній скарзі Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками податкової у період з 15.11.2016 р. по 05.12.2016 р. проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Бізнес-Хол" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2016 р., за результатами якої 12.12.2016 р. складено акт перевірки №40/14-29-14-01/37436459.

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 1) п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.138.1 ст.138, п.п. 139.1.3 п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 287 034 грн., в т.ч.: за 2013 рік на суму 507 грн., за 2014 рік на суму 109 196 грн., за 2015 рік на суму 177 331 грн.; п. 2) п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 130 460 грн., в т.ч. по періодах: за листопад 2013 року на суму 83 грн., за грудень 2013 року на суму 450 грн., за січень 2014 року на суму 217 грн., за лютий 2014 року на суму 600 грн., за березень 2014 року на суму 1750 грн., за червень 2015 року на суму 127 360 грн.

На підставі Акту податковою прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004071401 від 29.12.2016 про збільшення грошових зобов'язань з ПДВ на суму 162 971 грн. 25 коп. (в т.ч. основний платіж -130 377 грн., штрафні санкції - 32 594,25 грн.)

- № 0004081401 від 22.03.2017 року про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 314 459 грн. 75 коп. (в т.ч. основний платіж - 287 034 грн., штрафні санкції - 27 425,75 грн.).

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на висновках податкової про не підтвердження позивачем факту отримання послуг від ТОВ "Аламотрейд", ТОВ "ТК "Вояж" та ТОВ "Ла-Ванда.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №40/14-29-14-01/37436459 від 12.12.2016р., а тому визначення на підставі такого акту підприємству до сплати грошових зобов'язань є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту ст.ст. 135, 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум витрат до складу валових, а сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як вбачається із матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ "Бізнес хол" у перевірений період був Вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41).

У перевіряємий період позивач мав господарські операцій з ТОВ "Аламотрейд", ТОВ "ТК "Вояж" та ТОВ "Ла-Ванда щодо надання транспортно-експедиційного обслуговування.

На підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем надано копії: договору, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкових накладних, видаткових накладних, банківські виписки по розрахунковим рахункам та інші документи, зауважень щодо достатності та правильності оформлення яких акт перевірки . не містить;

Суми ПДВ, обчислені з вартості наданих вказаними контрагентами послуг, включено позивачем до декларацій з ПДВ відповідних звітних періодів, а також віднесено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування і включено до Декларацій з податку на прибуток відповідних звітних періодів.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів вважає, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Аламотрейд", ТОВ "ТК "Вояж" та ТОВ "Ла-Ванда.

Посилання апелянта на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.10.2015 року по справі № 489/1193/15-к про закриття кримінального провадження щодо притягнення громадянина ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 КК України "фіктивне підприємництво", колегія суддів вважає помилковим, оскільки дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій. А відтак не є вичерпаним доказом при встановленні або нереальності господарські операції, або відсутності в ній ділової мети, яка зі змісту положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту .

Апелянт у апеляційній скарзі також посилається на відсутність ТТН, не розкриття суті отриманих послуг в актах та на неможливість контрагентів здійснити надання таких послуг.

Проте, такі твердження апелянта в ході розгляду справи позивачем повністю спростовано, оскільки до суду надано акти приймання передачі та ТТН, які мають всі необхідні реквізити. При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних не спростовує факту надання послуг, в той час як такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, до заповнення яких у перевіряючих під час проведення перевірки не було зауважень.

Крім того, ті обставини, що у постачальників позивача недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів, або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнані фіктивними, є лише приводом для більш ретельної перевірки їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту та валових витрат.

Отже, доводи контролюючих органів про обставини, встановлені у ході проведених ними перевірок контрагентів позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб.

На підставі всього вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем, на якій в адміністративному суді лежить тягар доказування правомірності прийнятих нею рішень, не доведено порушення позивачем п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.138.1 ст.138, п.п. 139.1.3 п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, зафіксованих актом №40/14-29-14-01/37436459 від 12.12.2016р. про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Бізнес-Хол з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2016 р. Позиція податкового органу ґрунтується на припущеннях, що є недостатнім для висновків про завищення позивачем валових витрат за рахунок операцій з його контрагентами та податкового кредиту ПДВ відповідних періодів.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

При цьому, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, оскільки суд апеляційної інстанції не змінював судове рішення та не ухвалював нове.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 ч.5 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю. М. Градовський

Суддя: К. В. Кравченко