Ухвала

від 16.11.2017 по справі 266/2360/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/585/2017(м)

266/2360/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Курбанова Н.М.

Категорія 46 Доповідач Мальцева Є.Є.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.,

суддів - Мироненко І.П., Баркова В.М.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 червня 2017 року про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 04 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмарі , ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмарі Ковалко Галини Іванівни про визнання втратившими право користування та володіння часткою нежилого приміщення, зобов'язання звільнити нежиле приміщення, витребування з чужого незаконного володіння частки нежилого приміщення та передачу власнику,

ВСТАНОВИЛА :

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 04.11.2015 року, ухваленому у справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги позивача ОСОБА_3 частково задоволені. Витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю Трансмарі (ЄДРПОУ 30735894) 16/100 частини нежитлового приміщення, загальною площею 326,6 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, зобов'язано товариство з обмеженої відповідальністю Трансмарі звільнити дане нежиле приміщення та передати ОСОБА_3

22.02.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд вказаного вище заочного рішення.

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 червня 2017 року клопотання про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

З даною ухвалою не погодився ОСОБА_2, як засновник та директор ТОВ Трансмарі , і його представник ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності. В скарзі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просили ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду питання про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції. Вказують, що незаконним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав визнавати право ОСОБА_2, як засновника підприємства, подавати заяву про перегляд рішення суду про витребування майна у підприємства, в якому є його майнові інтереси як власника. Звернення до суду з заявою про перегляд рішення суду не входить до обмежень, визначених законом при переході прав керівника підприємства до арбітражного керуючого під час процедури ліквідації ТОВ Трансмарі . Крім того, постанова Господарського суду про визнання підприємства банкрутом оскаржена, переглядається Господарським апеляційним судом. Рішення за результатом перегляду не ухвалено.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи 02.11.2017 року, 16.11.2017 року повідомлялися у відповідності до вимог закону - рекомендованою поштою за вказаною в апеляційній скарзі адресою, проте поштові відправлення з судовими викликами не отримували, телефонний зв'язок з апеляційним судом за зазначеним в апеляційній скарзі номером не підтримували. Про причини неявки не повідомили. Заяв про відкладення розгляду справи не направляли. ОСОБА_2 був також повідомлений через ОСОБА_1 телефонограмою про розгляд справи 15.11.2017 року, зареєстрованою в журналі телефонограм апеляційного суду №2525.

Частиною 3 ст. 27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. У відповідності до положень статті 303-1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі Калашников проти Росії Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, аналіз викладених вище обставин неявки в судові засідання заявника та його представника, яким було відомо про провадження у справі, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ними своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданої до суду апеляційної скарги, що в свою чергу призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка протягом передбаченого законом строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду не може бути вирішена по суті.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, враховуючи викладене, і те, що строк розгляду справи в апеляційній інстанції 02 листопада 2017 року вже був подовжений у зв'язку із неявкою заявників, і розгляд справи відкладався для належного повідомлення заявників у зв'язку з їх неявкою до суду, апеляційний суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_2, ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

04.11.2015 року Приморським районним судом м.Маріуполя ухвалено заочне рішенням у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ Трансмарі , ліквідатора ТОВ Трансмарі Ковалко Г.І. про визнання такими, що втратили право користування та володіння часткою нежилого приміщення, зобов'язання звільнити нежиле приміщення, витребування з чужого незаконного володіння частки нежилого приміщення та передачу власнику, позовні вимоги частково задоволені.

У відповідності до ч.2 ст. 228 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ч.ч. 5,7 ст. 229 ЦПК України, до заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.

Пунктом 2 ч.3 ст.231 ЦПК України встановлено, що суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення, скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

22.02.2016 року ОСОБА_1, діючи на підставі довіреності, виданої їй ТОВ Трансмарі в особі ОСОБА_2, звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 04.11.2015 року. (т.1 а.с.26).

Згідно із ч. 3 ст.38 ЦПК України юридичних осіб представляють їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

Як вбачається із поданої заяви та доданих матеріалів, заява від імені ТОВ Трансмарі про перегляд заочного рішення подана та підписана представником ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 04.08.2014 року, підписаної директором ОСОБА_2

Відповідно до постанови Господарського суду м.Києва від 24.06.2015 №910/9260/14, визнано банкрутом ТОВ Трансмарі , припинено повноваження розпорядника майна ТОВ Трансмарі арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича, призначено ліквідатором банкрута ТОВ Трансмарі арбітражного керуючого Гуцал Тамару Михайлівну.

Відповідно до постанови Господарського суду м.Києва від 30.11.2015 №910/9260/14, автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство визначено кандидатуру арбітражного керуючого Ковалко Галину Іванівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 932 від 13.05.2013) для призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі". 19.10.2015 до Господарського суду м. Києва надійшла заява арбітражного керуючого Титаренка М.О. про згоду на участь у справі. 26.10.2015 до Господарського суду м. Києва надійшла заява арбітражного керуючого Ковалко Г.І. про відмову від участі у справі. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.10.2015 задоволено заяву арбітражного керуючого Гуцал Т.М., припинено її повноваження, ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" арбітражного керуючого Титаренка М.О.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України від 14 травня 1992 року (з наступними змінами) Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з дня призначення ліквідатора до нього перейшли права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Отже, звертаючись із заявою до суду від імені юридичної особи, яка знаходиться в стадії ліквідації та керівником якої призначено ліквідатора Титаренка М.О., ОСОБА_1 не мала відповідних повноважень представника, у зв'язку з чим 22.02.2016 року ухвалою Приморського районного суду м.Маріуполя заява повернута заявнику ОСОБА_1

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Враховуючи наведені норми закону, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено правильне процесуальне рішення про залишення заяви без розгляду.

Згідно зі статтею 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено право ОСОБА_2 на оскарження рішення суду (перегляд заочного рішення в даному випадку), оскільки він є засновником підприємства, яке визнано банкрутом, але існує, не ґрунтуються на законі. Як роз'яснено в Постанові Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року Про практику розгляду судами корпоративних спорів , акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва. Суд першої інстанції правильно керувався Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 діє на підставі довіреності, виданої директором підприємства до визнання підприємства банкрутом, не є слушними.

Неможливо й погодитися із твердженнями апеляційної скарги про те, що ухвала Господарьского суду міста Києва від 21.05.2014 року та постанова Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року у справі про визнання банкрутом ТОВ Трансмарі оскаржені, тому суд безпідставно не врахував ці обставини, оскільки це не має правового значення для вирішення питання про повноваження представника, що порушив процесуальне питання. Крім того, 03 жовтня 2017 року постановою Київського Апеляційного господарського суду вказані судові рішення залишені без змін.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до припущень щодо порушень майнових прав підприємства з боку арбітражного керуючого, нічим не підтверджені й не спростовують висновку суду, оскільки не ґрунтуються на положеннях процесуального закону, і не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм процесуального права, які є підставами для скасування оскарженого судового рішення в апеляційному порядку.

У відповідності до ч.1 п.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і залишення без змін ухвали Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 червня 2017 року.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Мальцева Є.Є.

Мироненко І.П.

Барков В.М.