Рішення

від 14.11.2017 по справі 902/806/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2017 р. Справа № 902/806/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Медікел"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ МЕДИЦИНИ"

про стягнення заборгованості 648 465,09 грн.

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 01.12.2016р.;

відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Медікел" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ МЕДИЦИНИ" про стягнення заборгованості в сумі 648 465,09 грн., в тому числі суми заборгованості за поставлений позивачем та неоплачений відповідачем товар у розмірі 546 986,36грн., пені в розмірі 85 293,71грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 9 183,61грн., інфляційних збитків в розмірі 7 001,41грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання укладеного 01.01.2015 року договору купівлі-продажу №376, позивач поставив відповідачу лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари, за які відповідач зобов'язався проводити розрахунки у строки, визначені п. 2.3 договору. В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач провів часткові розрахунки, в результаті чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 546 986,36 грн.. Неналежне виконання умов договору стало підставою для нарахування пені в розмірі 85 293,71грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 9 183,61грн., інфляційних збитків в розмірі 7 001,41грн.. Вказані обставини й стали підставою звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду від 31.08.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/806/17, призначено до розгляду на 19.09.2017 року та зобов'язано сторін надати суду докази необхідні для вирішення спору в даній справі.

Ухвалою суду від 19.09.2017 року розгляд справи відкладено на 05.10.2017 року, у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду.

04.10.2017 року до суду від представника позивача надійшла заява №11-471 від 25.09.2017р., в якій останній просить стягнути заборгованість в сумі 575 979,86грн., в тому числі 412 333,05грн. - сума основного боргу, 81 243,25грн. - пеня, 3% річних від простроченої суми в розмірі 16 595,27 грн., інфляційні збитки в розмірі 40 808,29 грн.

Судом вказана заява розцінена як заява про зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу та пені та збільшення позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних збитків та прийнята до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

05.10.2017 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов №64 від 05.10.2017 року згідно якого останній визнає основний борг в розмірі 331 836,28 грн. та зазначає, що продовжує сплачувати борг згідно погодженого із позивачем графіку. Разом з тим, відповідач заперечує проти штрафних санкцій, нарахованих позивачем на суму боргу, з огляду на порушення позивачем положень ч.6 ст. 232 ГПК України. Позивачем перевищено визначений законодавством строк для нарахування штрафних санкцій за зобов'язаннями, що виникли з 17.01.2017р., з 30.01.2017р., з 14.03.2017р.

13.11.2017 року до суду від представника відповідача надійшло повідомлення, в якому зазначено, що за період з 03.10.2017р. по 13.11.2017р. відповідачем сплачено частину суму боргу в розмірі 197 547,28грн. Крім того, відповідачем та позивачем проведено розрахунки-коригування суми боргу шляхом повернення відповідачем та прийняття позивачем товару за договором купівлі-продажу №376 від 01.01.2015 року за яким утворився борг, згідно накладних № ВПЮ-000066 від 10.10.2017р., №ВПФ-000074 від 10.10.2017р., №ВПФ-000075 від 10.10.2017р., №ВПЄ-000034 від 10.10.2017р., №ВПЦ-0000100 від 11.10.2017р., №ВПВ-000035 від 27.10.2017р. Загалом враховуючи всі здійснені відповідачем платежі на користь позивача, з моменту відкриття провадження у справі №902/806/17, а також зменшення суми боргу, у зв'язку з проведенням розрахунків-коригування боргу станом на 13.11.2017р. становить 125 295,92 грн.

В судове засідання 14.11.2017 року з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. При цьому, про розгляд справи в суді останній повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 6287 від 18.10.2017 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Дельта Медікел (позивач, за договором Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Дім Медицини" (відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу №376 (надалі Договір).

Згідно з предметом даного Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його, відповідно до умов Договору.

Асортимент, кількість та ціна товару визначається у видаткових накладних, які, у розумінні статі 266 Господарського кодексу України, сторони вважають відповідною специфікацією (п.1.2. Договору).

Сума цього Договору визначається як вартість всього товару, поставленого протягом дії Договору, згідно підписаних Сторонами видаткових накладних (п.2.1. Договору).

Ціна товару визначається згідно прайс-листа Продавця, що діє на дату надходження замовлення (згідно розділу 3 цього Договору) та зазначається у видаткових накладних (п.2.2. Договору).

Оплата кожної поставленої партії товару здійснюється Покупцем в наступні строки:

- відстрочення платежу 35 календарних днів з дати поставки (оплата здійснюється на 35-й календарний день з дати поставки) - окрім товару, визначеного п.2.3.2 цього Договору;

- відстрочення платежу 45 календарних днів з дати поставки (оплата здійснюється на 45-й календарний день з дати поставки) - на товари під ТМ "СПЛАТ", пластирі ТМ "URGO" та "ALPE", тести "Тест фор Бест". Під партією розуміється товар, що поставлений згідно однієї видаткової накладної (п.2.3 Договору).

Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.2.5. Договору).

При здійсненні оплати за поставлений товар Покупець у платіжному дорученні зобов'язаний посилатись на номер, дату цього договору (п.2.6. Договору).

При надходженні коштів на рахунок Продавця, незалежно від призначення платежу, визначеного Покупцем, кошти зараховуються на банківський рахунок Продавця в хронологічній послідовності настання дат оплати за поставлений товар (п.2.8. Договору).

Поставка товару за даним Договором здійснюється на підставі замовлення Покупця (далі за текстом - замовлення) (п.3.1.Договору).

Моментом поставки товару вважається дата підписання видаткових накладних уповноваженими представниками обох сторін (п.3.8. Договору).

В разі порушення строків оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки (п.4.2. Договору).

Даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2015 року, а в фінансовому відношенні - до повного виконання зобов'язань з оплати товару. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного Договору жодна із Сторін не заявить про свій намір припинити дію Договору, то останній вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах (п.7.1. Договору).

Додатковими угодами №1 від 01.01.2015 року, №4 від 20.11.2015 року, №5 від 31.08.2016 року сторони погодили розмір знижок в разі здійснення покупцем дострокової оплати товару.

Додатковою угодою №2 від 01.01.2015 року сторони визначили перелік пунктів доставки покупця.

Додатковою угодою №3 від 01.01.2015 року сторони, окрім іншого, визначили особу, яка уповноважена підписувати документи від Продавця.

Додатковими угодами №6 від 01.11.2016 року, №7 від 20.01.2017 року, №8 від 01.02.2017 року сторони визначили перелік товарів на які знижка не надається.

Додатковою угодою №9 від 24.04.2017 року сторони внесли зміни до Договору та виклали реквізити Продавця в новій редакції.

На виконання взятих на себе за Договором зобов'язань позивач на підставі видаткових накладних (т.1 а.с.20-81, т.2 а.с.7-142) поставив відповідачеві товар на загальну суму 796 815,74грн.

18.04.2017р. між Сторонами Договору укладено Акт взаємозвірки (Зарахування зустрічних однорідних вимог) про наступне:

Враховуючи наявність зустрічних однорідних вимог, керуючись ст.601 Цивільного кодексу України, Сторона-1 (ТОВ "Український Дім Медицини") та Сторона-2 (ТОВ "Дельта Медікел") дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 23 231,60 (двадцять три тисячі двісті тридцять одна гривня, 60 копійок) (п.3 Акту).

Датою зарахування зустрічних однорідних вимог є дата підписання цього Акту - 18.04.2017р. Підписання цього акту є достатньою підставою для зарахування зустрічних однорідних вимог. Складення будь-яких інших документів (заяв та інше) не потребується (п.4. Акту).

Після зарахування зустрічних однорідних вимог (з дати підписання цього акту), Сторона-1 має заборгованість перед Стороною-2 в сумі 7 09 866,57грн. , що утворилася в результаті не оплати Стороною-1 вартості товару, поставленого Стороною-2 відповідно до договору купівлі-продажу №376 від 01.01.2015р. (п.5. Акту).

Крім того, відповідачем було повернуто позивачеві частину товару на загальну суму 1949, 88грн. , що стверджується видатковими накладними (т.1 а.с.85-88):

1) №ВПР-000073 від 05.04.2017р. на суму 433,31грн.;

2) №ВПР-000006 від 05.04.2017р. на суму 541,63грн.;

3) №ВПР-000022 від 05.04.2017р. на суму 108,33грн.;

4) №ВПР-000005 від 05.04.2017р. на суму 866,61грн.;

Як свідчать матеріали справи, зокрема платіжні доручення (т.1 а.с.148-236), відповідачем було проведено часткові розрахунки за поставлений товар в розмірі 359 301,21грн. в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 412 333,05грн., яку й просить стягнути позивач в заяві про зменшення позовних вимог.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 412 333,05 грн. правомірною та обґрунтованою.

Разом з тим, як вбачається з платіжних документів (платіжних доручень т.2 а.с.143-147, т.3 а.с.2-13) наданих позивачем, відповідачем після порушення провадження у справі частково погашено основний борг в сумі 247 548,28грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктами 4.2., 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення боргу на суму 247 548,28 грн., так як останній сплачено відповідачем після порушення провадження у справі, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України з покладенням на відповідача судових витрат в цій частині за приписами ч.2 ст.49 ГПК України.

Таким чином відповідачем неоплачено товар загальною вартістю 164 784,77грн..

Щодо посилань відповідача на проведення з позивачем розрахунків-коригувань суми боргу шляхом повернення відповідачем та прийняття позивачем товару за Договором купівлі-продажу №376 від 01.01.2015 р. згідно накладних № ВПЮ-000066 від 10.10.2017р., №ВПФ-000074 від 10.10.2017р., №ВПФ-000075 від 10.10.2017р., №ВПЄ-000034 від 10.10.2017р., №ВПЦ-0000100 від 11.10.2017р., №ВПВ-000035 від 27.10.2017р. суд враховує наступне.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому суд зважає, що матеріали справи не містять, і сторонами не надано згаданих відповідачем накладних. Представник позивача при розгляді справи 14.11.2017р. не зміг надати пояснення щодо повернення відповідачем товару.

За таких обставин, суд позбавлений можливості перевірити доводи відповідача та надати їм оцінку. Відтак, суд не приймає зазначені доводи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 81 243,25 грн. - пені, 16 595,27 грн. - 3% річних, та 40808,29 грн. - інфляційних збитків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що в разі порушення строків оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки (п.4.2. Договору).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені судом виявлено помилку в періодах нарахування, оскільки останнім проведено розрахунок без обмеження строку, встановленого ст. 232 ГК України. У зв'язку з цим, суд приймає доводи відповідача в цій частині як обґрунтовані.

Перерахувавши за допомогою системи ЛІГА ЗАКОН суму пені судом отримано 65 249,70 грн.. (розрахунок додається)

За таких обставин, вимога про стягнення 81 243,25 грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 65 249,70 грн.. Пеня в сумі 15 993,55 грн. заявлена безпідставно, а відтак не підлягає до стягнення.

При перевірці заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних збитків судом виявлено помилку в бік завищення, оскільки за визначений в розрахунку період сума 3% річних становить 9679,79 грн., а інфляційних збитків - 33450,83 грн. (розрахунок додається).

Виходячи з наведеного 3% річних в сумі 6 915,48 грн. та інфляційних збитків в сумі 7 357,46 грн. заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині основного боргу в сумі 247 548,28 грн. припинити по п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Дім Медицини" (вул. Пирогова, 59, прим.2, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 35297867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Медікел" (вул. Чорновола, 43, м. Вишневе, Київська область, Києво-Святошинський район, 08132, код ЄДРПОУ 39448817) 164 784 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 77 коп. - основного боргу; 65 249 (шістдесят п'ять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 70 коп. - пені; 9 679 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 79 коп. - 3% річних; 33 450 (тридцять три тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 83 грн. інфляційних збитків та 7 810 (сім тисяч вісімсот десять) грн. 70 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В позові в частині стягнення 15 993,55 грн. пені, 6 915,48 грн. 3% річних та 7 357,46 грн. інфляційних збитків відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з

повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 20 листопада 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Пирогова, 59, прим. 2, м. Вінниця, 21037)