Ухвала

від 14.11.2017 по справі 918/883/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"14" листопада 2017 р. Справа № 918/883/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. при секретарі судового засідання В'юненко І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 підприємства "ВКЗ-Дебют" на дії Млинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "ВКЗ-Дебют"

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 279 586 грн. 43 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 151 від 22.04.2015 р.);

Від відповідача: ОСОБА_3 (директор);

Від ДВС: ОСОБА_4 (посв. № РН 185 від 21.07.2017 р.);

Від ПП "Експерт-Рівне-Консалт": ОСОБА_5 (директор).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "ВКЗ-Дебют" в якому просило суд стягнути з останнього 279 586 грн. 43 коп., а саме 263 189 грн. 85 коп. простроченої заборгованості по процентах за користування кредитними коштами на підставі Кредитного договору № 83/06/К від 12 травня 2006 року, 16 396 грн. 58 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 08 липня 2015 року по 07 липня 2016 року.

Ухвалою господарського суду від 15 серпня 2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/883/16 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Рішенням господарського суду від 29 листопада 2016 року позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 підприємства "ВКЗ-Дебют" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" простроченої заборгованості за відсотками в сумі 151 074 грн. 57 коп. та 2 266 грн. 33 коп. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01 березня 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" задоволено частково, рішення господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2016 року у справі № 918/883/16 скасовано в частині залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 підприємства "ВКЗ - Дебют" 16 396 грн. 58 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів. Прийнято нове рішення, а саме : в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 підприємства "ВКЗ-Дебют" 16 396 грн. 58 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 підприємства "ВКЗ-Дебют" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" 4 613 грн. 18 коп. витрат за розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 01 березня 2017 року, видано відповідні судові накази від 14 березня 2017 року.

02 жовтня 2017 року Приватне підприємство "ВКЗ-Дебют" звернулося до господарського суду Рівненської області із скаргою на дії Млинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Ухвалою господарського суду від 04 жовтня 2017 року справу № 918/883/16 скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.10.2017 р.

Ухвалою господарського суду від 17 жовтня 2017 року відкладено розгляд скарги на дії ДВС в судовому засіданні на 01 листопада 2017 року.

31 жовтня 2017 року до канцелярії суду від представника заявника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наступних документів, а саме: фотокартки окремих споруд та обладнання за адресою: вул. Ювілейна, 11, с. Владиславівська Млинівського району Рівненської області; витяг з інтернет сайтів щодо вартості майна, яке не включено до акту опису.

31 жовтня 2017 року скаржником подано заяву про уточнення позовних вимог в якій останній просить суд визнати дії ДВС України щодо відмови внесення в акт опису усього майна боржника, зобов'язати ДВС України скласти новий акт опису майна в який включити усе майно боржника, зобов'язати ДВС України призначити повторну експертизу щодо визначення вартості майна боржника та визнати результати проведених електронних торгів від 05 жовтня 2017 року недійсними.

Суд зазначає, що у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо (роз'яснення які містяться в ч.2 п. 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

З урахуванням зазначеного вище, суд приймає до розгляду вищезазначені уточнення до скарги та розцінює їх, як заява про зміну предмету позову (зміна вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача).

Аналогічна позиція викладена в пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова) ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову;

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог;

- об'єднання позовних вимог;

- зміну предмета або підстав позову.

У відповідності до частини 4 статті статті 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд зазначає, що питання щодо переходу до розгляду справи по суті роз'яснено частиною 3 пункту 3.12. постанови - розгляд справи по суті розпочинається з моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи, скаргу було подано 02.10.2017 р., а заяву про зміну предмету позову 31.10.2017 р., за цей період відбулося судове засідання в якому суд здійснював з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснював їх правову оцінку, сторонами були надані додаткові пояснення, докази, заперечення, що з урахуванням зазначених вище норм права та роз'яснень свідчить про те, що суд перейшов до розгляду справи по суті 17.10.2017 р.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що заява про зміну предмету скарги подана скаржником 31.10.2017 р., після початку розгляду справи по суті, відтак суд залишає без розгляду вищезазначену заяву скаржника про зміну предмету скарги (уточнення вимог) та розглядає скаргу в редакції вимог (предмету спору) від 02.10.2017 р.

Ухвалою господарського суду від 01 листопада 2017 року розгляд скарги відкладено на 06 листопада 2017 р.

06 листопада 2017 р. від скаржника надійшли додаткові пояснення до скарги в яких він наголошує на її ґрунтовності, просить суд задоволити її в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 06 листопада 2017 року розгляд скарги відкладено на 14 листопада 2017 р.

09 листопада 2017 р. скаржником подано додаткові пояснення, в яких останній наполягає на ґрунтовності скарги.

13 листопада 2017 р. ДВС України подано клопотання про залишення без розгляду скарги у зв'язку із закриттям виконавчого провадження та пропуском визначеного законодавством строку на подання відповідної скарги.

14 листопада 2017 р. скаржником подано додаткові пояснення, в яких останній наполягає на ґрунтовності скарги.

У судовому засіданні 14.11.2017 р. представник боржника наполягав на задоволенні скарги, в свою чергу стягувач та ДВС України проти скарги заперечили, просили суд в її задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників сторін, ДВС України та ПП "Експерт-Рівне-Консалт" всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин скарги в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду скарги і вирішення її по суті, суд зазначає наступне.

07.04.2017 р. постановою Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відкрито виконавчі провадження № 53734738 (т.2, а.с. 45), № 53734467 (т.2, а.с. 47), № 53735030 (т.2, а.с. 53) за якими прийнято до виконання накази господарського суду Рівненської області № 918/883/16 від 14.03.2017 р., відповідно до яких, стягнуто з боржника на користь стягувача 2 266, 33 грн. судового збору, 151 074, 57 грн. заборгованості за відсотками, 4 613, 18 грн. витрат за розгляд апеляційної скарги.

В подальшому зазначені виконавчі провадження були приєднані до зведеного виконавчого провадження № 37367056.

13.05.2014 р. було накладено арешт на рахунки, що відкриті в банківських установах та належать ПП "ВКЗ - Дебют".

15.05.2014 р. було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПП "ВКЗ - Дебют".

Зазначені обставини підтвердили учасники процесу у судових засіданнях.

У відповідності до ч.1 ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відтак, факт приєднання до зведеного виконавчого провадження № 37367056 та накладення арешту на рахунки та майно боржника визнаються судом встановленими.

З матеріалів справи суд вбачає, що 15.05.2014 року проведено опис та накладено арешт на нерухоме майно боржника: цілісний майновий комплекс ПП "Владиславівський консервний завод - Дебют", що підтверджується актом опису та арешту майна від 15.05.2014 року (т.1, а.с. 161 - 162), а саме: цілісний майновий комплекс ПП "ВКЗ - Дебют", до складу якого входять:

1. Будівля консервного заводу площею 1 962, 3 кв.м.

2. Склад-підвал площею 929,2 кв.м.;

3. Котельня площею 495, 4 кв.м.;

4. Гараж (склад) площею 915, 6 кв.м.;

5. Прохідна площею 22,1 кв.м.;

6. Будівля консервного цеху площею 59, 7 кв.м.;

7. Магазин (вагончик) площею 24, 6 кв.м.

Також матеріали справи містять акт опису та арешту майна від 15.05.2014 року (т.1, а.с. 163 - 164), який відрізняється від зазначеного вище акту, пунктом 7, в одному зазначено резервуар для води ємністю 400 кв.м., а в іншому магазин (вагончик) площею 24, 6 кв.м.

З пояснень сторін та матеріалів справи суд вбачає, що державним виконавцем було складено два акти опису майна від 15.05.2014 р., які відрізняються пунктом 7 (як зазначалося вище), при цьому, скаржник (боржник) в особі ОСОБА_3 був ознайомлений з двома актами, що стверджується підписами, будь-яких зауважень акти не містять.

Відповідно до ч.5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення дій) про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно ч.1 ст. 59 того ж закону майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

У відповідності до п.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, з зазначених норм права вбачається, що ДВС України має право складати акти опису майна боржника, як підтвердження факту існування та наявності певного майна боржника, при цьому нормами права не обмежене право ДВС України складати декілька таких актів опису.

Крім того, скаржником не зазначено, яку саме норму права порушило ДВС України, склавши два акти опису майна боржника.

Також, судом враховані твердження скаржника та роз`яснення ДВС України, за якими вбачається, що за актом опису (де 7 пунктом вказано резервуар для води ємністю 400 куб.м.) від 15.05.2014 р. були призначені торги, які не відбулися за відсутністю купівельного попиту, провадження за даним актом закрито та передано до архіву.

Отже, суд вбачає, що на підставі другого акту опису майна боржника (де 7 пунктом зазначено магазин (вагончик) площею 24,6 кв.м.) провадилися усі подальші виконавчі дії.

Як наслідок, твердження боржника про те, що оцінка магазина (вагончика) площею 24,6 кв.м. не проводилася оскільки до опису був включений резервуар для води ємністю 400 куб.м. не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, оскільки, як було встановлено вище, існувало два акти опису майна і саме за другим провадилися виконавчі дії, що стверджується і самим звітом про оцінку майна боржника.

Також, з матеріалів справи суд вбачає, що між стягувачем та боржником 17.05.2006 р. було укладено договір іпотеки №83/06/1 де ВАТ АБ «Укргазбанк» є іпотекодержатель а ПП «ВКЗ-Дебют» іпотекодавець.

Згідно п. 1.1 зазначеного договору дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору №83/06/К від 12.05.2006 р. укладеного між іпотекодержатилем та іпотекодавцем за умовами якого останній зобов`язаний не пізніше 11.05.2007 р. повернути кредит у розмірі 400 000, 00 грн.

Пунктом 2.1 визначений предмет іпотеки, зокрема цілісний майновий комплекс а саме: приміщення консервного заводу площею 1 962, 3 кв.м.; приміщення магазину площею 24, 6 кв.м.; приміщення прохідної площею 22,1 кв.м.; приміщення склад-гаражу площею 929, 2 кв.м.; приміщення котельні площею 495, 4 кв.м.; приміщення консервного цеху площею 59, 7 кв.м.; приміщення складу-гаражу площею 915, 6 кв.м.

Також, матеріалами справи стверджено, що між стягувачем та боржником 26.05.2006 р. було укладено договір застави №87/06/3 згідно якого в заставу було передано технологічне обладнання боржника.

Щодо застави майна (технологічного обладнання) матеріали справи не містять жодних доказів продажу майна боржника, тобто виконання договору застави.

З зазначених обставин справи суд вбачає, що перелік майна зазначений в акті опису від 15.05.2014 р. (де 7 пунктом зазначено приміщення магазину (вагончик) площею 24, 6 кв.м.) є тотожним переліку майна, яке було передано в іпотеку згідно договору від 17.05.2006 р. № 83/06/1.

У відповдіності до ч.1 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: зокрема наявна письмова згода заставодержателя.

Як було зазначено ДВС України та підтверджено стягувачем, ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" в процесі виконання рішень суду у зведеному виконавчому провадженні (в тому числі рішення №918/883/16) у відповідності до ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" була надана згода застоводержателя на реалізацію майна, згідно переліку наведеному в договорі іпотеки №83/06/1, який продубльований у акті опису майна від 15.05.2014 р.

Також, матеріалами справи стверджено, що сума боргу за рішенням суду у даній справі №918/883/16 виникла на підставі кредитного договору, який зазначався вище і на забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки.

З урахуванням зазначених обставин справи та норм права суд вбачає, що до зведеного виконавчого провадження включені вимоги не тільки ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк", які виникли на підставі кредитного договору, а і вимоги інших осіб які не пов'язані із стягувачем у даній справі.

Тому, державний виконавець, здійснюючи процедуру реалізації майна боржника, на виконання рішень судів у зведеному виконавчому провадженні, щодо стягнення грошових коштів, отримав згоду стягувача (іпотекодержателя) та здійснював реалізацію майна боржника на електронних торгах, для задоволення усіх вимог у зведеному виконавчому провадженні.

Отже, державним виконавецем, склавши акт опису майна боржника від 15.05.2014 р. (яке співпадає з переліком майна, яке зазначене в договорі іпотеки), та в подальшому здійснивши його реалізацію, дотримано норми права які зазначалися вище і здійснено звернення стягнення на майно, на виконання рішень суду у зведеному виконавчому провадженні.

Суд констатує, що скаржником не наведено жодних норм права, які б вказали на протиправність таких дій ДВС України.

04.05.2017 р. ДВС України винесла постанову якою призначила суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ПП «Експерт-Консалт-Рівне» де зобов`язано останнього надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна, щодо визначення вартості описаного та арештованого майна ПП «ВКЗ-Дебют» згідно акту опису та арешту майна боржника від 15.04.2014 р.

В подальшому, як свідчать матеріали справи була провадена оцінка майна боржника, що стверджується відповідним звітом про оцінку будівель та споруд ПП "ВКЗ - Дебют", згідно якого дата оцінки 13.07.2017 р. дати проведення огляду 25.05.2017 р. та 13.07.2017 р., дата завершення складання звіту 25.07.2017 р.

22.06.2017 р. державним виконавцем було здійснено виїзд за місцезнаходженням боржника та проведено огляд арештованого майна про що складено акт (т.2, а.с 72), ОСОБА_3 (представник боржника) був ознайомлений з вищезазначеним актом, підписаний без будь-яких зауважень.

04.08.2017 р. ДВС України повідомила боржника про результати визначення вартості майна ПП "ВКЗ - Дебют" (т.2, а.с. 55), докази повідомлення, а саме: фіскальний чек та повідомлення про вручення, наявні в матеріалах справи (т. 2, а.с. 54, 56).

Згідно ч.5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про результати визначення вартості майна була надіслана для боржника 07.08.2017р. і отримана останнім 11.08.2017 р., з урахуванням ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" боржник мав право оскаржити результати визначення вартості майна у строк до 22.08.2017 р.

Разом з тим, матеріали справи містять скаргу на дії начальника відділу виконання ОСОБА_6 від 17.08.2017 р. №7, яка була подана до Млинівського районного відділу ДВС, в якій боржник вказує на неправомірні дії ДВС України, що полягають у недоописанні усього майна боржника, ПП "ВКЗ-Дебют" просив Млинівський районний відділ ДВС доописати усе майно боржника та направити на експертну оцінку.

Водночас, суд зазначає, що вказана скарга подана до ДВС України не може бути розцінена, як оскарження результату визначення вартості майна, оскільки ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", чітко вказує, що таке оскарження відбувається у судовому порядку, крім того, в скарзі боржник вказував саме на неправомірність дій органу, а не про неправомірність або помилковість у визначенні вартості майна ПП "ВКЗ - Дебют".

Тому, 22.08.2017 р. ДВС України, правомірно надало відповідь для скаржника на зазначену скаргу листом №5944 (т.2, а.с. 79), в якому було роз'яснено щодо права оскарження дій і бездіяльності ДВС України саме у судовому порядку.

В додаткових поясненнях, скаржник вказує на неправомірність оцінки визначення вартості майна боржника, разом з тим, в законом передбаченому порядку, боржником не було оскаржено результати визначення вартості майна, тому такі твердження боржника судом до уваги не приймаються.

Отже, матеріалами справи стверджено, що ПП "ВКЗ-Дебют" погодило результати визначення вартості свого майна, здійснених ПП "Експерт-Рівне-Консалт" у звіті про оцінку будівель та споруд боржника.

Тому, протиправних та неправомірних дій ДВС України при визначенні вартості майна боржника здійснено не було, доказів протилежного ПП "ВКЗ-Дебют" не надано.

Також, боржник вказував на неправомірність дій ДВС України, щодо невключення спірного майна, яке не було включено в акт опису та арешту майна від 15.05.2014, зокрема 35 пунктів зазначених у скарзі (т.1, а.с. 153).

Згідно п.9 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Отже, інформацію про бухгалтерський облік підприємства та інші документи, які можуть сприяти виконанню судового рішення, повинен надати боржник, в тому числі документи щодо спірного майна, не включеного до опису майна.

З матеріалів справи суд вбачає, що боржником за увесь час виконання рішення починаючи з 2013 р. і до 2017 р. не було надано для ДВС України будь які документи, які б вказували на належність боржнику майна за даними бухгалтерського обліку (майна не включеного в акт опису від 15.05.2014 р.), доказів надання таких документів для ДВС України матеріали справи не містять.

Крім того, згідно ч.6 ст.48 стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

З наданих пояснень сторін вбачається, що майно ПП "ВКЗ-Дебют" було продано на електронних торгах, за суму коштів, які погасили борги боржника за зведеним виконавчим провадженням.

Отже, матеріалами справи стверджено, що коштів отриманих за продане майно згідно акту опису від 15.05.2014 р. було в достатньому розмірі та обсязі для закриття зведеного виконавчого провадження, що додатково свідчить про те, що ДВС України не потрібно було доописувати майно боржника.

Крім того, як зазначалося вище, ДВС України реалізовувало майно яке було включено в акт опису майна від 15.05.2014 р. (аналогічне майно зазначено в іпотечному договорі) та в подальшому оцінено ПП "Експерт-Рівне-Консалт".

Тому, суд не вбачає обставин та доказів, які б вказували на протиправність дій ДВС України, щодо реалізації майна (вказаному в акті опису майна від 15.05.2014 р.) в достатній кількості, для задоволення вимог у зведеному виконавчому провадженні.

Також, боржник у скарзі просив суд зупинити реалізацію арештованого майна ПП "ВКЗ-Дебют" в межах виконавчого провадження, щодо виконання наказів по справі №918/883/16, оскільки, на переконання останнього, в процесі визначення вартості майна було допущено порушення з боку ДВС України і якщо такі будуть доведені, то торги будуть визнані незаконними.

Відповідно до п.2 розділу XI "Порядку реалізації арештованого майна" підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна.

Разом з тим, суд вбачає, що таке зупинення відбувається тільки в тому випадку, коли є докази незаконного проведення електронних торів, порушення процедури, тощо.

Суд зазначає, що відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України , рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження" .

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З зазначених норм права вбачається, що на ДВС України, покладений обов'язок по виконанню рішення суду.

Як зазначалося вище, усі дії, щодо продажу майна, відбуваються в межах зведеного виконавчого провадження в тому числі на виконання наказу Господарського суду Рівненської області по справі №918/883/16.

З матеріалів справи суд вбачає, що на момент подачі та розгляд скарги в частині щодо зупинення реалізації майна боржника у справі не міститься жодного процесуального документу, який би вказував на протиправність дій ДВС України, або інших осіб, які проводили реалізацію майна боржника.

Тому, вимога щодо зупинення реалізації усього належного боржнику майна на електронних торгах у зв'язку з включенням до акту опису лише частини майна, а не всього, є безпідставною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Також, суд зазначає, що вимога щодо зобов'язання ДВС України здійснити комплекс необхідних дій, щодо огляду та складання відповідного акту на предмет опису майна боржника є безпідставною, оскільки як зазначалося вище, ДВС України уже було описано майно боржника правомірно і продано на електронних торгах, в результаті яких було погашено усі вимоги за зведеним виконавчим провадженням.

Враховуючи наведене, вимога щодо призначення повторної експертизи, щодо визначення вартості майна боржника також є безпідставною, оскільки вона базується на попередніх вимогах (які суд визнав необґрунтованими).

Крім того, суд зазначає, що боржник в пункті 1 скарги просив суд визнати поважними причини пропуску десятиденного строку для подання скарги та на підставі статті 53 ГПК України відновити строк для подачі скарги на дії та бездіяльність ДВС України.

При прийнятті скарги до розгляду, судом не було вирішено це питання та надано можливість органу ДВС України надати свої пояснення з цього приводу, з метою забезпечення повноти, всесторонності та об'єктивності оцінки поважності причин пропуску строку.

Згідно статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено.

Згідно ст. 121 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Також судом враховані роз'яснення зазначені в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" пунктом 9.7 якої зазначено, що встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Якщо ж обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

З зазначеного вбачається, що суд може визнати причини пропуску 10 денного строку для подання скарги поважними у випадку, якщо такий строк пропущено.

Разом з тим, з матеріалів справи суд вбачає, що прохальна частина скарги містить 5 вимог серед яких є вимоги подані як із пропущенням строку так і з його дотриманням.

Зокрема, боржник оскаржує дії ДВС України щодо неповного включення майна в акт опису майна боржника від 15.05.2014 р.

Однак, як було встановлено вище, боржником було погоджено зазначені акти ще у 2014 році.

Згідно статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Отже, десятиденний строк на оскарження дій або бездіяльності ДВС України розпочався 16.05.2014 р. і закінчився 25.05.2014 р.

Також, боржником був погоджений акт огляду майна у червні 2017 р., що знову ж вказує на обізнаність боржника про наявність акту опису від 2014 р. та вчинення виконавчих дій щодо такого майна.

В подальшому виконавцем у серпні 2017 року було повідомлено боржника про проведену оцінку майна, де боржник знову міг дізнатися і мав дізнатися про дії ДВС України щодо опису майна боржника.

Отже, усі зазначені вище факти свідчать про те, що боржник міг і мав дізнатися про дії ДВС України, щодо опису майна останнього і мав їх оскаржити ще у 2014 р.

Разом з тим, боржником не наведено жодних поважних причин, які б вказували на поважність пропуску строку позовної давності, тому підстав для його поновлення немає.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З зазначених норм права суд вбачає, що на скаржника покладений обов'язок по доведенню вимог заявлених у скарзі, належними та допустимими доказами, однак ПП "ВКЗ-Дебют" не надало суду жодного доказу, який би вказував на протиправність дій або бездіяльності ДВС України під час реалізації майна боржника.

Усі зазначені твердження у скарзі базуються виключно на припущеннях та домислах заявника.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи усе наведене вище, суд визнає доводи скаржника неправомірними і безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні скарги відмовляє.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 53, 86 , 121-2 ГПК України , суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 підприємству "ВКЗ-Дебют" у задоволенні скарги на дії державного виконавця від 02.10.2017 р. №12.

3. Ухвалу направити учасникам провадження у справі та Млинівському районному відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Суддя Войтюк В.Р.