Ухвала

від 16.11.2017 по справі 395/540/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2091/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Забуранний Р. А.

Доповідач Мурашко С. І.

УХВАЛА

Іменем України

16.11.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів - Голованя А.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Яковлєвої Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом Приватного підприємства Агрофірма Панчеве до ОСОБА_2, Фермерського господарства Аграрник-2007 про визнання договору оренди землі недійсним за апеляційною скаргою Фермерського господарства Аграрник-2007 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року і

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року позов Приватного підприємства Агрофірма Панчеве до ОСОБА_2, Фермерського господарства Аграрник-2007 про визнання договору оренди землі недійсним задоволений.

Визнаний недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Аграрник-2007 від 06.04.2017 року.

Вирішено питання по судовим витратам.

В апеляційній скарзі Фермерське господарство Аграрник-2007 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачів ФГ Аграрник-2007 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, представник ПП Агрофірма Панчеве Головатюк С.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 листопада 2003 року між Приватним підприємством Агрофірма Панчеве та ОСОБА_2 укладений договір оренди землі, посвідчений державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори, Кіровоградської області Дахно Н.П., та зареєстрований в реєстрі за № 2215.

Відповідно до п.п. 1, 2 Договору оренди ОСОБА_2 передала, а ПП Агрофірма Панчеве прийняло в оренду земельну ділянку № 787, площею 5,0012 га, розташовану на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 5 Договору оренди він укладений терміном на 10 років.

Після закінчення строку договору оренди відповідачем не вчинено жодних дій щодо укладення із позивачем Додаткової угоди.

10 версеня 2014 року ОСОБА_2 уклала договір оренди землі від з Фермерським господарством Босько А.Б. .

ПП Агрофірма Панчеве звернулось до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 та ФГ „Босько А.Б.", про визнання договору оренди землі недійсним, визнання договору оренди землі поновленим та визнання додаткової угоди укладеною.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2017 року у справі № 395/821/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2017 року, позов задоволено частково, визнано недійсним договір оренди землі, укладений між відповідачами та визнано поновленим договір оренди землі, укладений з ПП „Агрофірма Панчеве", а в іншій частині позову відмовлено.

В той же час, не зважаючи на все вищезазначене, відповідачі достовірно знаючи про наявність вищевказаних рішень судів, оскільки їх представники безпосередньо приймали участь у судових засіданнях за вищезазначеною цивільною справою, здійснили державну реєстрацію речового права на спірну земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 за новим правонабувачем - ФГ „Аграрник - 2007", тим самим унеможлививши виконання судових рішень, що набрали законної сили та відповідно реєстрацію права оренди ПП „Агрофірма Панчеве" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду.

05 квітня 2017 року, між відповідачами ОСОБА_2 та ФГ „Босько А.Б." укладено угоду про розірвання, укладеного між ними договору оренди землі щодо спірної земельної ділянки, який на той час вже визнаний судом недійсним, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав.

06 квітня 2017 року, між ними укладено новий договір оренди землі щодо тієї ж земельної ділянки і 20 квітня 2017 року зареєстровано за ним право оренди ФГ „Аграрник - 2007" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією вказаного договору та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 86405169 від 04 травня 2017 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на дату укладення оспорюваного договору оренди право оренди земельної ділянки, власником якої являється ОСОБА_2, належало ПП Агрофірма Панчеве , а тому вона не мала права повторно передавати її в оренду третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким законом являються Земельний кодекс України та Закон України Про оренду землі (далі - Закон).

Згідно ст. 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст. 6 Закону права оренди земельної ділянки набувають орендарі на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦУ України, законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

Внаслідок укладення власником договору оренди землі його право володіти та користуватися належною йому земельною ділянкою переходить до орендаря, а отже протягом строку дії договору не може передано ним третій особі на шкоду правам орендаря.

За загальним правилом, встановленим ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Проте ст. 33 вказаного Закону визначаються правові підстави поновлення договору оренди землі.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 25.01.2017 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду від 05.04.2017 року, встановлено факт порушення ОСОБА_2 і ФГ Босько А.Б. належного ПП Агрофірма Панчеве переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, визнано поновленим договір оренди землі від 06 листопада 2003 року, укладений ОСОБА_2 з ПП Агрофірма Панчеве (а.с.78-82; 83-90).

Пунктом 9 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України встановлено обов'язковість судового рішення.

Таким чином, рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2017 року, яким визнано поновленим нотаріально посвідчений договір оренди землі від 06 листопада 2003 року, укладений ОСОБА_2 з ПП Агрофірма Панчеве , є обов'язковим для сторін цього договору.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до змісту частин 1 - 3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на засадах, передбачених ст. 3 ЦК України, зокрема, на засадах судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності.

Проте оспорюваний у справі договір оренди землі укладений з порушенням вказаних норм законодавства, а саме: всупереч обов'язковому для сторін рішенню суду, яким визнано поновленим договір оренди землі від 06 листопада 2003 року, укладений ОСОБА_2 з ПП Агрофірма Панчеве .

До того ж будучи зобов'язаною не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (ст. 24 Закону), зловживаючи своїм правом власника та діючи недобросовісно ОСОБА_2 уклала договір оренди з іншою особою, ФГ Аграрник-2007 , і передала свою земельну ділянку останньому, що призвело до порушення прав позивача на оформлення та реєстрацію свого майнового права (права оренди земельної ділянки, яке виникає на підставі поновленого договору) та реалізацію прав орендаря.

За приписами ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, суд може визнати певний правочин недійсним на підставі заяви сторони або іншої заінтересованої особи.

Суд першої інстанції встановивши обставини справи дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що оспорюваний договір оренди землі від 06 квітня 2017 року не відповідає вимогам законодавства та порушує права позивача.

При вирішенні даної справи суд повно і всебічно дослідив надані сторонами докази та надав їм належну оцінку, вірно встановив обставини справи та правильно визначив характер правовідносин, які склалися між сторонами, вірно визначився з правовими нормами, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, вирішив справу згідно з законом.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому підстав для його скасування немає.

Зокрема, твердження відповідача про те, що внаслідок ухвалення рішення суду про відмову у визнанні укладеною додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення переважене право позивача на укладення договору припинилося згідно ч. 4 ст. 33 Закону ґрунтується на неправильному тлумаченні Закону та маніпуляції з висновками суду, викладеними у рішенні від 25.01.2017 року.

Також не ґрунтується на приписах законодавства твердження апеляційної скарги про недоведеність позивачем порушення його цивільних прав та інтересів у зв'язку з тим, що його право оренди земельної ділянки на новий строк не було зареєстроване у встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень порядку на час укладення оспорюваного договору оскільки у зв'язку з визнанням попереднього договору поновленим у позивача виникли права на оформлення і реєстрацію свого права і які не можуть бути реалізовані внаслідок укладення оспорюваного договору.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Аграрник-2007 відхилити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді А.М.Головань

О.Л.Карпенко