Ухвала

від 07.11.2017 по справі 428/1003/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Юзефович І.О.

Доповідач - Лозко Ю.П.

Справа № 428/1003/16-ц

Провадження № 22ц/782/564/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Лозко Ю.П.,

суддів: Гаврилюка В.К., Орлова І.В.,

за участю секретаря Єгорової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 березня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 41 044,00 грн. та 360 000,00 грн. моральної шкоди, в обґрунтування позовних вимог вказав, що 30 січня 2013 року за місцем його проживання в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, співробітниками податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку) на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Горбатенко О.М. від 11 січня 2013 року був проведений обшук, метою якого згідно змісту вказаної ухвали слідчого судді, було виявлення документів фінансово-господарської діяльності ТОВ Мівіс , ПП Профі , ПП MBB Сєвєр , TOB НВП НікєРав , ПП Бастіон , ПП Тріанон та інших предметів і документів, що можуть бути доказами під час судового розгляду. Проте, ухвала слідчого судді від 11 січня 2013 року постановлена з порушеннями норм КПК України і не відповідає загальним вимогам до судових рішень, тобто була недійсною, а виконання недійсної ухвали про обшук житла не уповноваженими особами призвело до незаконного вилучення документів, печаток і штампів, системного блоку, ноутбуку та грошових коштів, які є спільною власністю родини, і не зазначені в ухвалі слідчого судді та не були метою обшуку.

13.02.2013 року на звернення позивача від 05.02.2013 року, ст. слідчим СВ ДПІ у м. Сєвєродонецьку надано відповідь, що 06.02.2013 року кримінальне провадження направлено для подальшого здійснення досудового розслідування до слідчого управління ДПС у Луганській області, тому відсутня можливість повернути вилучені речі.

Отже, вилучені під час обшуку майно та грошові кошти є незаконно привласненими старшим СВ ДПІ Вороновим Р.С., у зв'язку з неприйняттям всупереч норм КПК України рішенням про арешт або повернення власнику тимчасово вилученого майна та грошових коштів.

Позивач вказуючи на те, що порушення його прав триває, збиток не відшкодовано, протиправні дії не припинені, тому просив задовольнити заявлені вимоги.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 4 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 4 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 28 липня 2016 року, рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 березня 2016 року скасовано, по справі ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у сумі 34 744 грн. та моральну шкоду у сумі 8 000 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року, рішення Апеляційного суду Луганської області від 28 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено вимоги у відповідності до ст. 1166 ЦК України, проте, порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом, що передбачено ст. 1176 ЦК України. Позивачем не надано суду доказів стосовно завдання йому шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу досудового слідства, відсутні докази щодо наявності матеріальної та моральної шкоди, тому підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності колегія суддів, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 січня 2013 року постановлено провести обшук за місцем проживання ОСОБА_2 у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2, з метою виявлення документів фінансово-господарської діяльності ТОВ Мівісс , ПП Профі , ПП MBB Сєвєр , TOB НВН Нікє Ран , ПП Бастіон , ПП Тріанон , а також інших підприємств з ознаками фіктивності, статутних реєстраційних документів та печаток вищевказаних суб'єктів підприємницької діяльності, системних блоків, комп'ютерів, і інших носіїв інформації, що містять документи вказаних підприємств в електронному виді, а також інших предметів і документів, які можуть бути доказами під час судового розгляду.

30 січня 2013 року під час проведення обшуку в квартирі, що належить позивачу розташованої за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено: системний блок ПК № 8970, дата випуску 11 червня 2010 року, колір чорний № 0376253581, виготовленого в Україні; купюри номінальної вартості 500 грн. у кількості 16 штук, купюри номінальної вартості 200 грн. у кількості 23 штуки, купюри номінальної вартості 100 грн. у кількості 34 штуки, купюри номінальної вартості 50 грн. в кількості 14 штук, купюри номінальної вартості 20 грн. у кількості 5 штук, купюри номінальною вартістю 10 грн. у кількості 1 шт., банківські картки № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, НОМЕР_3, печатка підприємства Нікє , код 23487855, штамп кутовий підприємства Нікє , код 23487855, печатка підприємства МПП Іртекс , код 30672410, штамп, код 30672410, печатка кутова, код 21843967, штамп, код 34988676, штамп код 30672410, ноутбук моделі Acer 5100 , серійний номер 64972251116.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 лютого 2013 року скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність старшого слідчого СВ ДПІ у м. Сєвєродонецьку Воронова Р.С. при здійсненні досудового розслідування в кримінальному провадженні № 320012030370000005 задоволено. Визнано бездіяльність слідчого СВ ДПІ у м. Сєвєродонецьку Воронова Р.С. при здійсненні досудового розслідування в кримінальному провадженні № 320012030370000005, яка полягає у неприйнятті рішення згідно з вимогами ст. 69 КПК України про повернення вилученого майна та грошових коштів, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Зобов'язано слідчого СВ ДПІ у м. Сєвєродонецьку, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому у ЄРДР за номером № 320012030370000005, негайно прийняти рішення щодо вилученого у ОСОБА_2 майна та грошових коштів, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, згідно з вимогами ч. 5 ст. 171 КПК України.

Вказана ухвала на час розгляду даної справи не виконана.

З наданої на ім'я позивача ОСОБА_2 відповіді ГУ Міндоходів у Луганській області від 04.03.2015 р.№592/7/12-14-07, вбачається, що в провадженні слідчих слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Луганській області перебували кримінальні провадження №320120303700000004 та №320120303700000005. Тимчасово вилучене майно, а саме системний блок комп'ютера, ноутбук, печатки підприємств, та інше, що були вилучені в ході проведення обшуку в рамках вказаних вище кримінальних проваджень, визнано речовими доказами та поміщено до кімнати зберігання речових доказів, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського,2(А). Вирішити долю вказаних речових доказів не має можливості, у зв'язку із перебуванням цих доказів та зазначених кримінальних проваджень на непідконтрольній українській владі території.

Частиною 4 статті 338 ЦПК України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Так, Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року, рішення Апеляційного суду Луганської області від 28 липня 2016 року у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В мотивувальній частині вказаної ухвали суду, зазначено, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на положення вимог ч.1,ч.2, ст. 1166 ЦК України згідно диспозиції якої у взаємозв'язку зі ст. 60 ЦПК України покладає на позивача обов'язок довести факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір. Відсутність вини у заподіянні шкоди згідно ч. 2 ст. ст. 1166 ЦК України має доводити відповідач.

Також, судом апеляційної інстанції не перевірено належним чином доводи відповідача про те, чи є визнана ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 лютого 2013 року бездіяльність старшого слідчого СВ ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області достатньою підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди позивачу відповідно до заявлених вимог у порядку ст. 1166 ЦК України.

Поза увагою апеляційного суду залишились доводи позивача про те, що зазначені дії відповідача були здійснені у кримінальному провадженні.

Ураховуючи вимоги вказаної вище норми (ч.4 ст.388 ЦПК України), колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що матеріальна та моральна шкода, яку він просить стягнути з відповідача відповідно до вимог ст. ст. 22, 1166 ЦК України, завдана проведенням у порушення норм КПК України обшуку не уповноваженими особами на підставі документа не оформленого належним чином, вилучення майна та грошових коштів, які не були предметами виявлення та не зазначені в ухвалі від 11.01.2013 р. про проведення обшуку, неприйняття заходів щодо повернення тимчасово вилученого майна відповідно до норм КПК України, що призвело до порушення його цивільних прав, а саме позбавлення можливості володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном.

Отже, позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення майнової та моральної шкоди на загальних підставах визначених ст. 1166 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (N 6-440цс16) міститься висновок про те, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті: така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до положень частини першої, другої статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

З вимогами у відповідності до ст. ст. 1173,1174 ЦК України позивач не звертався, і ці обставини не позбавляють його права звернутися з відповідним позовом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що висновки суду щодо необґрунтованості вимог позивача про відшкодування завданої шкоди у відповідності до вимог ст. 1176 ЦК України передчасними, оскільки з такими вимогами позивач не звертався. Ці обставини можуть бути встановлені за наявності заявлених позивачем вимог при новому розгляді поданого ОСОБА_2 відповідного позову.

Крім того, колегія суддів зауважує, що зазначення судом в мотивувальній частині рішення про те, що предметом справи є пограбування позивача працівниками ДПІ м. Сєвєродонецька не відповідає змісту позовної заяви, з якою звернувся позивач. Однак, ці обставини не вплинули на правильний висновок суду про відмову в задоволенні позову.

Довід апеляційної скарги про те, що судом не надано оцінку незаконності ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 січня 2013 року, як документу, який надає право на проведення обшуку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана ухвала не є предметом оскарження.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не досліджено ухвалу від 11.01.2013 року та протокол обшуку від 30.01.2013 року щодо вилучення грошових коштів і цим діям не надано оцінки, колегія суддів вважає також безпідставними оскільки судом досліджені всі докази надані сторонами про, що зазначено в оскарженому рішенні та надано відповідну оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги, за своєю суттю є обґрунтуванням позовної заяви та зводяться до не згоди з висновками суду по оцінці доказів, але згідно зі ст. 212 ЦПК України право оцінки наданих доказів належить безпосередньо суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді: