Ухвала

від 15.11.2017 по справі 571/1561/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 серпня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до адміністрації Рокитнівської ЦРЛ (головний лікар ОСОБА_3) про трудовий спір, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до адміністрації Рокитнівської ЦРЛ (головний лікар ОСОБА_3) про трудовий спір відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 2560 грн.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права.

Зазначає про те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано вимог ст.ст. 2,5,22,23,32,42,74,86,153,156,163,235,237 КЗпП.

Вказує на те, що судом першої інстанції не викликано та не допитано свідків заявлених для допиту позивачем, не витребувано доказів, прийнято до уваги недостовірні докази.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Представник Рокитнівської ЦРЛ ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити, покликаючись на подані заперечення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що порушень трудового законодавства зі сторони Рокитнівської ЦРЛ не вбачається, оскільки сумісництво це не основне місце роботи позивача і звуження чи погіршення права на працю в особі ОСОБА_1 не проводилось, що вказує на відсутність підстав для поновлення останньої на суміщеній посаді дитячого лікаря ендокринолога. Інші позовні вимоги є похідними з вимогами про поновлення на посаді та не ґрунтуються на вимогах закону.

Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 01 серпня 1996 року працювала в Рокитнівській центральній районній лікарні (код ЄДРПОУ 01999842) на посаді лікаря педіатра дільничного (а.с.26).

З 01 липня 2013 року, позивач працює на 1,0 ставки посади лікаря педіатра дільничного амбулаторії ЗПСМ смт. Рокитне (код ЄДРПОУ 38645384) в порядку переводу з Рокитнівської ЦРЛ, тобто в іншому медичному закладі, самостійній юридичній особі.(а.с.52, 210-212).

Як вбачається з наказів Рокитнівської ЦРЛ, у період з 03 січня 2006 року по 31 грудня 2016 року ОСОБА_1 працювала по сумісництву на 0,5 або 0,25 ставки посади лікаря ендокринолога дитячого (а.с.26, 178-205).

15 грудня 2016 року адміністрацією Рокитнівської ЦРЛ ОСОБА_1 було попереджено, що сумісництво з 01.01.2017 року надаватись не буде у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником та у зв'язку із закінченням строку трудового договору вона буде звільнена 31.12.2016 року (а.с.60).

З акта про відмову підписати попередження вбачається, що комісія склала даний акт про те, що сумісник ОСОБА_1, лікар-ендокринолог дитячий, при ознайомлені із попередженням від 15.12.2015 року про звільнення 31.12.2016 року, відмовилась письмово це засвідчити (а.с.61).

З копії наказу №2 "Про прийняття ОСОБА_4І." вбачається, що ОСОБА_4 прийнята на 0,5 ставки лікаря ендокринолога дитячого з 03.01.2017 року (а.с.206).

Згідно з довідки № 203 від 15 серпня 2017 року, спеціалізацію із спеціальності "Дитяча ендокринологія" ОСОБА_4 отримала у 2014 році і працює на посаді лікаря ендокринолога дитячого з 03.01.2017 року (а.с.177).

Як випливає з позовної заяви ОСОБА_1 вона просила суд зобов'язати адміністрацію Рокитнівської ЦРЛ працевлаштувати її по спеціальності - ендокринолог дитячий (а.с.7). В подальшому ОСОБА_1 збільшила свої позовні вимоги та просила поновити її на роботі зі спеціальності ендокринологія дитяча , стягнути заробітну плату за весь період з моменту звільнення, притягнути до відповідальності винних осіб у її звільненні з роботи, а їй винести подяки за бездоганну роботу. (а.с.213).

ОСОБА_1 не навела правових підстав чи норми права, яка покладає на відповідача - роботодавця по договору за сумісництвом обов'язку забезпечити її роботою, яку вона бажає виконувати.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює на повну ставку лікаря педіатра в Рокитнівському районному центрі ПМСД, тобто є працевлаштованою особою, а тому підстав її поновлювати на роботі у місцевого суду не було, оскільки з місця основної роботи вона не звільнена.

Що стосується її позовних вимог по трудових відносинах за сумісництвом, то в їх задоволенні місцевий суд обґрунтовано відмовив також.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, як випливає зі ст.ст.202,203 ЦК України, трудовий договір це двохстороння угода - правочин спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін . Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.22 КЗпП України, забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснення представника відповідача, адміністрація ЦРЛ не погодилась укладати новий трудовий договір з ОСОБА_1 за сумісництвом на 0,5 ставки лікаря ендокринолога дитячого, оскільки трудовий договір з нею закінчився і на постійне місце роботи в ЦРЛ, зокрема на 0,5 ставки лікаря ендокринолога дитячого, на яку претендувала ОСОБА_1 - працівник РЦПМСД, була прийнята працівник ЦРЛ лікар ОСОБА_4.

Отже, з посиланням на норми ст.7 та ст.43-1 КЗпП України п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінфіну від 28 червня 1993 року № 43, зареєстрованого в Мінюсті 30 червня 1993 року за № 76, місцевий суд дійшов правильного висновку про законність припинення адміністрацією ЦРЛ трудових відносин з позивачкою, а тому причина відмови в укладенні трудового договору за сумісництвом є обґрунтованою.

Оскільки немає підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі та зобов'язання адміністрації ЦРЛ укласти з нею трудовий договір за сумісництвом, то місцевим судом обґрунтовано відмовлено і в задоволенні інших позовних вимог заявлених ОСОБА_1, які є похідними, зокрема про відповідальність за моральні збитки, виплатити заробітну плату за весь час з моменту звільнення, сприяти в написанні трудового договору, ознайомити з книгою наказів, зобов'язати вищестоящі інстанції контролювати можливість порушення трудового законодавства в ЦРЛ.

Що стосується тверджень ОСОБА_1, що їй не виплачувалась під час сумісництва заробітна плата, відпускні і відрядні, то ця обставина спростовується дослідженими по справі табелями робочого часу, відомостями на виплату грошей та видатковими касовими ордерами (а.с. 56-59,69).

Відповідно до ст.88 ЦПК України, місцевим судом вирішено питання про судові витрати.

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись вимог норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає,

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317, 324-325 ЦПК України , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

ОСОБА_5