Постанова

від 14.11.2017 по справі 806/2877/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року м. Житомир справа № 806/2877/17

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Горкуши М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою, оформлену листом №А-11766/0-9850/6-17 від 18.08.2017 року;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Рудня-Городищенської сільської ради Житомирського району Житомирської області;

- встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання рішення суду - один місяць з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позову зазначає, що зазначена у листі №А-11766/0-9850/6-17 від 18.08.2017 року підстава відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а тому позивач вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області протиправно відмовило їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і такі дії відповідача слід визнати неправомірними.

Позивач просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях на позов (а.с. 21-23) зазначивши, що з додане до клопотання викопіювання не дає змоги визначити місця розташування бажаної земельної ділянки.

Проаналізувавши дослідженні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_3 неодноразово зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявами (а.с.11, 13) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Рудня-Городищенської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

На її заяви відповідачем були надані відмови, оформлені листами від 01.03.2017 (а.с.12) та від 16.06.2017 № А-4475/0-5601/6-17 (а.с.14) з однієї і тієї ж підстави, що додані до клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки графічні матеріали не містять у собі вказаної інформації у достатньому обсязі, що робить неможливим визначити відповідність місця розташування витребовуваної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та іншій містобудівній і землевпорядній документації.

03.08.2017 року ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою, яка зареєстрована останнім того ж дня за номером А-11766/0/5-17, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки з правом передачі у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Рудня-Городищенської сільської ради Житомирського району (а.с. 15).

Розглянувши вказану заяву Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом №А-11766/0-9850/6-17 від 18.08.2017 (а.с.16), пославшись на положення постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 про "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" та п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України зазначило, що земельна ділянка яку бажає отримати позивач не увійшла до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності які можуть бути передані у власність громадянам у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області, а тому у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відмовило у задоволенні заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було подано заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки з правом передачі у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Рудня-Городищенської сільської ради Житомирського району. Додатками до заяви вказано: копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, погодження сільської ради, викопіювання з кадастрової карти (плану) с.Рудня-Городище Житомирського району Житомирської області (а.с.33), виготовлене компетентним органом - Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області, копія довіренсті.

Отже, позивачем було дотримано вимоги ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідачем у листі від №А-11766/0-9850/6-17 від 18.08.2017 зазначаючи підстави для відмови та опираючись на норми ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам закону прямо пов'язана з Постановою КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" та затвердженою нею Стратегією.

При цьому варто зазначити, що Постанова КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Як наслідок відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч положенням Земельного кодексу України, а тому суд розцінює відмову відповідача, оформлену листом від №А-11766/0-9850/6-17 від 18.08.2017 протиправною.

Визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою свідчить про протиправність дій відповідача, а тому не потребує прийняття окремого рішення щодо таких дій.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою та посилань представника відповідача, зазначених у письмових запереченнях, на дискреційність їх повноважень стосовно вирішення цього питання суд зазначає наступне.

Конституцією України, а саме ст. 8 закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини" зазначив: "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що вимога про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області визначені відповідними законами України та зазначає наступне.

Саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Слід зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 року по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що знаходиться на території Рудня-Городищенської сільської ради Житомирського району на підставі поданого нею клопотання та пакету документів, оскільки будь-яких перешкод для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, крім тих, які вже розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 267 КАС України з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення суд зобов'язує Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у місячний строк після набрання законної сили судовим рішенням подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 94 КАС України, позивачу належить присудити понесені нею судові витрати в сумі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою, оформлену листом № А-11766/0-9850/6-17 від 18.08.2017.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Рудня-Городищенської сільської ради Житомирського району Житомирської області згідно клопотання (заяви) від 03.08.2017.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Присудити ОСОБА_3 понесені нею судові витрати у розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 20 листопада 2017 р.