Постанова

від 14.11.2017 по справі 812/1192/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.13

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2017 року

Сєвєродонецьк

Справа № 812/1192/17

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,

та

представників сторін:

від позивача -                               ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

від відповідача -                              ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Технологія» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 14.04.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, від 11.07.2017 № НОМЕР_3,-

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Технологія» (далі – Позивач, ТОВ «БМФ «Технологія») до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 14.04.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, від 11.07.2017 № НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.04.2017 Позивачем отримано податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 14.04.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, видані Відповідачем, щодо встановленого порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на підставі акта камеральної перевірки від 02.03.2017 № 36/1232-1203/20159277.

14.07.2017 Позивачем отримано податкове повідомлення- рішення форми «Р» №0005341203 від 11.07.2017, видане Відповідачем щодо збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на підставі акта камеральної перевірки від 15.06.2017 № 421/12-32-12- 03/20159277.

З винесеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Земельна ділянка, що знаходиться в оренді у Позивача, площею 0,3897 га на підставі договору оренди землі від 29.04.2003 № 497, за адресою: м. Лисичанськ, вул. Артемівська, буд. 2, яке включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р.

Вважає, що оскільки ТОВ «БМФ «Технологія»» також зареєстроване та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Лисичанськ Луганської області - у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, земельна ділянка також розташована в м. Лисичанськ, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону від 02.04.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якими передбачено звільнення суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної і комунальної власності під час проведення антитерористичної операції, поширюються на ТОВ «БМФ «Технологія» як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 14.04.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, від 11.07.2017 № НОМЕР_3.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Додатково до підстав, зазначених у позовній заяві, зазначив, що неодноразово подавав уточнюючі декларації у зв’язку із зміною сум орендної плати протягом звітного періоду та звільнення від зобов’язань. Зазначив, що Відповідачем порушений строк застосування штрафних санкцій за січень 2014 року, та безпідставно не враховані подані позивачем уточнюючи декларації, у яких зазначено про відсутність зобов’язань зі сплати за оренду землі оскільки на підставі статті 6 Закону від 02.04.2014 № 1669-VII звільнений від зазначених зобов’язань.

Зобов’язання за спірні періоди сплачені в розмірах та в строки, зазначені в оскаржених податкових повідомленнях – рішеннях та з цього приводу відсутній спір.

Стосовно неодноразового подання уточнених декларацій та фактичної сплати зобов’язань представник Позивача зазначив про недостатню юридичну обізнаність та відсутність чіткого механізму статті 6 Закону від 02.04.2014 № 1669-VII. Свої дії та рішення корегував у тому числі з урахуванням змін до законів та судової практики. Виявлені під час судового розгляду розбіжності стосовно сум орендної плати у звітних періодах пояснив укладанням додаткових угод оренди та зміною оцінки землі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову (а.с. 43-52), в обґрунтування зазначив, що відсутні підстави для звільнення Позивача від самостійно визначених зобов’язань.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в запереченні, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Технологія» (код ЄДРПОУ 20159277), зареєстрований як юридична особа 27.04.1993 (а.с. 103-105).

29.04.2003 між Лисичанською міською радою (орендодавцем) і ТОВ «БМФ «Технологія» (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки № 497, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка площею 0,3897 га, строком на 15 років починаючи з дати його державної реєстрації, грошова оцінка якої складає 403507,19 грн. Визначено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4035,07 грн за рік, орендна плата сплачується орендарем щомісячно в розмірі 336,26 грн не пізніше 15 числа наступного за звітного місяцем (а.с. 6-11).

17.04.2015 між Лисичанською міською радою (орендодавцем) і ТОВ «БМФ «Технологія» (орендарем) укладено додаткову угоду до договору оренди від 04.06.2003 №497, відповідно до якої на період експлуатації з 01.01.2015 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 654166,67 грн, орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі на період експлуатації з 01.01.2015 – 19625,00 грн, орендна плата вноситься орендарем щомісячно на період експлуатації з 01.01.2015 щомісячно в розмірі 1635,42 грн, додаткова угода є невід’ємною частиною договору від 04.06.2003 № 497 та набирає чинності після підписання сторонами (а.с. 68-70).

18.02.2016 між Лисичанською міською радою (орендодавцем) і ТОВ «БМФ «Технологія» (орендарем) укладено додаткову угоду до договору оренди від 04.06.2003 №497, відповідно до якої на період експлуатації з 01.01.2016 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 881870,46 грн, орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі на період експлуатації з 01.01.2016 – 26456,11 грн, орендна плата вноситься орендарем щомісячно на період експлуатації з 01.01.2016 щомісячно в розмірі 2204,68 грн, додаткова угода є невід’ємною частиною договору від 04.06.2003 № 497 та набирає чинності після підписання сторонами (а.с. 65-67).

Позивачем до Відповідача були подані наступні звітні та уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Звітна декларація за 2014 рік від 28.01.2014 № НОМЕР_4, згідно якої нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2014 рік на загальну суму 20950,09 грн з щомісячним платежем по 1745,84 грн, окрім грудня в якому до сплати визначено 1745,85 грн (а.с. 63-64);

Звітна декларація за 2015 рік від 28.01.2015 № НОМЕР_5, згідно якої нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік на загальну суму 26166,66 грн з щомісячним платежем по 2180,56 грн, окрім грудня в якому до сплати визначено 2180,50 грн (а.с. 61-62).

Представник Позивача не зміг достеменно пояснити чому річна сума орендної плати 26166,66 грн із щомісячним платежем по 2180,56 грн була визначена у зазначеному розмірі раніше ніж була укладена додаткова угода від 18.02.2016 у (а.с. 65-67) та не була врахована додаткова угода від 17.04.2015 з річною сумою орендної плати – 19625,00 грн, із щомісячним платежем в розмірі 1635,42 грн. Суперечливі пояснення представника позивача стосовно подання та підпису звітної декларації за 2015 рік від 28.01.2015 № НОМЕР_5, директором та головним бухгалтером за відсутності повної інформації та на підставі даних про грошову оцінку землі суд оцінює критично з наступних підстав. Позивачем не надано доказів про відсутність необхідної інформації для заповнення декларації у посадових осіб, та не надано доказів про наявність нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 881870,46 грн (з якої розрахований річний платіж 26166,66 грн та щомісячний платіж в розмірі 2180,56 грн станом на 28.01.2015 (момент подання декларації). Розмір річної суми орендної плати 26166,66 грн із щомісячним платежем по 2180,56 грн зазначений у звітній декларації від 28.01.2015 № НОМЕР_5 визнається сторонами, був прийнятий Відповідачем для винесення оскаржених повідомлень-рішень, та враховується судом лише в межах предмету спору.

Уточнююча декларація за 2015 рік № НОМЕР_6, подано 17.04.2015, в графі 13 якої нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік усього 19625,00 грн з щомісячним платежем по 1635,42 грн, окрім грудня в якому до сплати визначено 1635,38 грн, у графі 14 зазначено суми орендної плати за даними раніше поданої декларації (рядок 13 декларації, що уточнюється), щомісячний платіж складав по 2180,56 грн, окрім грудня в якому до сплати визначалось 2180,50 грн, у графі 17 нараховано до зменшення податкового зобов’язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності на 2015 рік щомісячно по 545,14 грн, окрім грудня в якому до сплати визначалось 545,12 грн (а.с. 59-60);

Звітна декларація за 2016 рік від 17.02.2016, згідно якої нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2016 рік на загальну суму 26456,11 грн з щомісячним платежем по 2204,68 грн, окрім грудня в якому до сплати визначено 2204,63 грн (а.с. 55-56);

Уточнююча за 2015 рік від 23.05.2017 № НОМЕР_7, у графі 3 якої нараховано на рік усього 0,00 грн, у графі 4 нараховано на 2015 рік за даними раніше поданої декларації (рядок 3 декларації, що уточнюється) суму орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік - 26166,66 грн з щомісячним платежем по 2180,56 грн, окрім грудня в якому до сплати визначено 2180,50 грн, у графі 6 нараховано до зменшення орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік - 26166,66 грн з щомісячним платежем по 2180,56 грн, окрім грудня в якому до сплати визначено 2180,50 грн, у графі 8 зазначений розмір завищення податкового зобов’язання минулих періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати річна сума - 26166,66 грн з щомісячним платежем по 2180,56 грн, окрім грудня в якому до сплати визначено 2180,50 грн (а.с. 57-58);

Уточнююча декларація за 2016 рік № НОМЕР_8 подана фактично подана 23.05.2017 (а.с 54), при помилковому зазначені в акті перевірки дати подання 23.02.2017 (а.с. 16 - зворотній бік). Сторони визнали технічну помилку в даті подання декларації № НОМЕР_8. В графі 3 декларації нараховано на 2016 рік усього 14918,28 грн, зазначена сума складається з платежів за червень – грудень 2016, відсутності зобов’язань за січень - травень 2016 року включно. У графі 4 нараховано на 2016 рік за даними раніше поданої декларації (рядок 3 декларації, що уточнюється) суму орендної плати за землі державної або комунальної власності – 26456,11 грн з щомісячним платежем по 2204,68 грн, окрім грудня в якому до сплати визначено 2204,63 грн, у графі 8 зазначений розмір завищення податкового зобов’язання минулих періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати річна сума – 11537,83 грн з щомісячним платежем з січня по травень по 2204,68 грн, за травень – 514,43 грн (а.с. 53-54).

Сторони визнали наявність зазначеної інформації та розбіжностей встановлених в судовому засіданні.

02.03.2017 уповноваженими особами Відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності з питань своєчасності сплати до бюджету плати за землю в частині орендної плати з юридичних осіб за січень, березень – грудень 2014 року, січень, лютий, липень 2015 року, на підставі якої складено акт від 02.03.2017 № 36/1232-1203/20159277, згідно висновків якого встановлено несвоєчасність сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з плати за землю в частині орендної плати з юридичних осіб ТОВ «БМФ «Технологія», задекларованих у податковій декларації з плати за землю за звітний податковий період 2014 рік від 28.01.2014 № НОМЕР_4 та 2015 рік від 28.01.2015 № НОМЕР_5 у сумі 23053,30 грн (а.с. 14-15).

При перевірці 02.03.2017 використано податкові декларації з плати за землю за звітний податковий період 2014 рік від 28.01.2014 № НОМЕР_4 та за звітний податковий період 2015 рік від 28.01.2015 № НОМЕР_5.

На підставі інформації, зазначеній в акті від 02.03.2017 № 36/1232-1203/20159277 Відповідачем винесене податкове повідомлення – рішення від 14.04.2017 № НОМЕР_2, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб за затримку на 11, 7, 1 календарні дні сплати в розмірі 3924,00 грн, зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 392,42 грн (а.с. 12).

На підставі інформації, зазначеній в акті від 02.03.2017 № 36/1232-1203/20159277, Відповідачем винесене податкове повідомлення – рішення від 14.04.2017 № НОМЕР_1, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб за затримку на 326, 298, 269, 240, 239, 208, 178, 151, 148, 120, 90, 66, 59, 35 календарних днів в розмірі 19129,10 грн, зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 3825,82 грн (а.с. 11).

15.06.2017 проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 – 2016 роки, на підставі якої складено акт від 15.06.2017 № 421/12-32-12-03/20159277, висновками якого встановлено заниження ТОВ «БМФ «Технологія» суми податкових зобов’язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 – 2016 роки у сумі 37704,43 грн (а.с. 16-19).

При перевірці використані уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2015 рік від 17.04.2015 № НОМЕР_6, від 23.05.2017 № НОМЕР_7, та уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік від 23.02.2017 № НОМЕР_8.

На підставі інформації, зазначеній в акті від 15.06.2017 № 421/12-32-12-03/20159277, Відповідачем винесено податкове повідомлення – рішення від 11.07.2017 № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковими зобов’язаннями - в розмірі 37704,43 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 9426,10 грн (а.с. 13).

Сторонами підтверджена інформація, зазначена в актах перевірки та технічна помилка в даті уточненої декларації, а саме: в акті від 15.06.2017 замість дати 23.05.2017 зазначена дата 23.02.2017 декларації № НОМЕР_8 за 2016 рік (а.с. 16 - зворотній бік).

Позивачем не оспорюється право Відповідача на проведення перевірки та порядок її проведення.

Спірним у даній справі є правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 14.04.2017 № НОМЕР_1, № 001591203, від 11.07.2017 № НОМЕР_3 на підставі розбіжностей між сторонами стосовно наявності, за твердженням Відповідача, зобов’язань з орендної плати за землю за січень-грудень 2015 року, січень – травень 2016 року, та часткове зменшення періоду змін до закону червень 2016 року та, за твердженням Позивача, відсутності зобов’язань у зазначений період з урахуванням уточнених декларацій та пільги визначеної статтею 6 Закону № 1669-VII.

Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У відповідності із статтею 14 ПК України:

- грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Розділом ХІІІ ПК України врегульовані питання, пов’язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 288 ПК України визначено:

- підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 288.1);

- платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2);

- об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3);

- розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4);

- податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (пункт 288.7).

Відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 01 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У відповідності із пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Сторонами визнається, що перелічені норми регламентують спірні правовідносини.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669-VII), тут і надалі положення Закону наведені в редакції чинній до 08.06.2016, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, в редакції Закону № 1365-VIII від 17.05.2016, звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Виходячи з наведених приписів, суд дійшов висновку, що датою початку періоду проведення АТО є 14.04.2014. Відповідно, у період з 14.04.2014 до 07.06.2016 включно суб’єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення АТО, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з підпунктом 17 пункту 2 додатку по Луганській області територією проведення АТО визначено, зокрема м. Лисичанськ Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, при цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079, та знову затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з підпунктом 17 пункту 2 додатку по Луганській області територією проведення АТО визначено, м. Лисичанськ Луганської області.

Оскільки між Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Технологія», та Лисичанською міською радою укладено договір оренди земельних ділянок, яка розташована на території м. Лисичанськ Луганської області, тобто на території проведення АТО, суд вважає, що ТОВ «БМФ «Технологія» у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно звільнялося від плати за землю за цими земельними ділянками в силу статті 6 Закону № 1669-VII.

Разом з тим, порядок звільнення від сплати за використання земельних ділянок наведеною нормою не був визначений.

У відповідності до вимог п. п. 30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п. 30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п. 30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обов’язком.

Відповідно, судом встановлено, що Позивач скористався правом податкової пільги за 2015 – 2016 роки та правомірно подав уточнені податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, в яких визначив податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки, керуючись статтею 6 Закону № 1669-VII.

Згідно із поясненнями сторін та наявною інформацією ТОВ «БМФ «Технологія» до контролюючого органу не подавало уточнюючу податкову звітність з плати за землю за 2014 рік, у якій нараховані до зменшення податкові зобов’язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати, тобто, Позивач не скористався правом податкової пільги за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб за 2014 рік шляхом подання уточнюючої декларації в строки, передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Твердження Відповідача про те, що стаття 6 Закону № 1669-VII не може застосовуватися внаслідок відсутності порядку її застосування та не внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

По-перше, Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, Закон № 1669-VII прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

По-друге, пунктом 56.21 статті 56 ПК України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що норми Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України є суперечливими, податковий орган, отримавши від ТОВ «БМФ «Технологія» уточнені податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, керуючись пунктом 56.21 статті 56 ПК України, мав застосувати законодавство, більш сприятливе для платника податків, та погодитися з тим, що платник податків у період часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 був звільнений від плати за земельні ділянки, розташовані на території проведення АТО, тобто застосувати положення статті 6 Закону № 1669-VII.

На користь такої позиції свідчить й судова практика Європейського Суду з прав людини, якою згідно з частинами першою та другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України має керуватися суд при вирішенні справи, застосовуючи принцип верховенства права.

Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пар. 33, 41, 42, 43, 44 рішення від 07.07.2011 зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v.) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999).

Суд також зазначає, що можливість таких різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином була спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання. Правила, які було закріплено в Указі Президента та в Законі про ПДВ, надавали необґрунтовану свободу вибору щодо тлумачення того, яким чином вони можуть співвідноситись, а також розуміння чіткої сфери їх застосування та значення їх вимог.

Відповідно, на думку Суду, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо «якості закону».

У цьому контексті Суд не може не брати до уваги вимоги статті 4.4.1 Закону про погашення зобов’язань платників податків, який передбачає, що у разі якщо норма закону або іншого нормативного акту, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Проте у цій справі державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податків, що призвело до стягнення ПДВ із заявника (див. також рішення у справі «Щокін проти України» (Shchokin v.), заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 57, від 14 жовтня 2010 року).

Вищезазначені міркування є достатніми, щоб надати Суду можливість дійти висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним у контексті статті 1 Першого протоколу. Відповідно, Суд постановляє, що було порушення цього положення.

Податковим повідомленням – рішенням від 14.04.2017 № 001591203 на підставі статті 126 ПК України Позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 392,42 грн, а саме:

- за січень 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 1740,00 грн, граничний термін сплати 02.03.2014, фактично сплачено 13.03.2014 – кількість днів затримки 11, сума штрафних санкцій 174,00 грн;

- за лютий 2015 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 2180,60 грн, граничний термін сплати 30.03.2015, фактично сплачено 06.04.2015 – кількість днів затримки 7, сума штрафних санкцій 218,00 грн;

- за липень 2015 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 3,00 грн, граничний термін сплати 30.08.2015, фактично сплачено 31.08.2015 – кількість днів затримки 1, сума штрафних санкцій 0,03 грн.

Факт несвоєчасної сплати грошового зобов’язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за січень 2014 року, лютий 2015 року, липень 2015 року не є спірною обставиною між сторонами, внаслідок чого не підлягає доказуванню відповідно до частини третьої статті 72 КАС України.

З огляду на застосовані терміни застосування штрафних санкцій та вимоги пункту 102.1 статті 102 ПК України, суд зазначає, що сума штрафних санкцій за січень 2014 року застосована поза межами строку давності, оскільки фактичною датою погашення є 13.03.2014, то контролюючий орган мав право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, тобто до 13.03.2017.

Таким чином застосування штрафних санкцій за січень 2014 року податковим повідомленням - рішенням від 14.04.2017 є неправомірним.

Також не неправомірним є застосування штрафних санкцій за лютий та липень 2015 року, оскільки Позивач скористався правом податкової пільги та подав уточнену податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, в якій визначив податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки, керуючись статтею 6 Закону № 1669-VII.

За таких обставин судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 14.04.2017 № НОМЕР_2 є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Податковим повідомленням – рішенням від 14.04.2017 № 001581203 на підставі статті 126 ПК України Позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 3825,82 грн, а саме:

- за березень 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 1236,00 грн, граничний термін сплати 30.04.2014, фактично сплачено 26.03.2015 – кількість днів затримки 326, сума штрафних санкцій 247,20 грн;

- за квітень 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 1745,85 грн, граничний термін сплати 30.05.2014, фактично сплачено 26.03.2015 – кількість днів затримки 298, сума штрафних санкцій 349,17 грн;

- за травень 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 1745,85 грн, граничний термін сплати 30.06.2014, фактично сплачено 26.03.2015 – кількість днів затримки 269, сума штрафних санкцій 349,17 грн;

- за червень 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 1236,00 грн, граничний термін сплати 30.07.2014, фактично сплачено 27.03.2015 – кількість днів затримки 240, сума штрафних санкцій 247,20 грн;

- за червень 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 509,80 грн, граничний термін сплати 30.07.2014, фактично сплачено 26.03.2015 – кількість днів затримки 239, сума штрафних санкцій 101,96 грн;

- за липень 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 1745,85 грн, граничний термін сплати 30.08.2014, фактично сплачено 27.03.2015 – кількість днів затримки 208, сума штрафних санкцій 349,17 грн;

- за серпень 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 1745,85 грн, граничний термін сплати 30.09.2014, фактично сплачено 27.03.2015 – кількість днів затримки 178, сума штрафних санкцій 349,17 грн;

- за вересень 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 1236,00 грн, граничний термін сплати 30.10.2014, фактично сплачено 30.03.2015 – кількість днів затримки 151, сума штрафних санкцій 247,20 грн;

- за вересень 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 509,80 грн, граничний термін сплати 30.10.2014, фактично сплачено 30.03.2015 – кількість днів затримки 148, сума штрафних санкцій 101,96 грн;

- за жовтень 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 1745,85 грн, граничний термін сплати 30.11.2014, фактично сплачено 27.03.2015 – кількість днів затримки 120, сума штрафних санкцій 349,17 грн;

- за листопад 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 1745,85 грн, граничний термін сплати 30.12.2014, фактично сплачено 30.03.2015 – кількість днів затримки 90, сума штрафних санкцій 349,17 грн;

- за грудень 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 3,5 грн, граничний термін сплати 30.01.2015, фактично сплачено 06.04.2015 – кількість днів затримки 66, сума штрафних санкцій 0,7 грн;

- за грудень 2014 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 1742,35 грн, граничний термін сплати 30.01.2015, фактично сплачено 06.04.2015 – кількість днів затримки 59, сума штрафних санкцій 348,47 грн;

- за січень 2015 року сума самостійно визначених податкових зобов’язань 2180,55 грн, граничний термін сплати 02.03.2015, фактично сплачено 06.04.2015 – кількість днів затримки 35, сума штрафних санкцій 436,11 грн.

Факт несвоєчасної сплати грошового зобов’язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за період березень - грудень 2014 року, січень 2015 року не є спірною обставиною між сторонами, внаслідок чого не підлягає доказуванню відповідно до частини третьої статті 72 КАС України.

Враховуючи дату початку антитерористичної операції, визначену законом, право на звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності у Позивача виникає лише з 14 квітня 2014 року.

Таким чином норми Закону № 1669 до правовідносин із застосування штрафу в розмірі 247,20 грн за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за березень 2014 року взагалі не можуть бути застосовані.

А також, як вже зазначалось судом, Позивач не скористався правом податкової пільги за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб за 2014 рік шляхом подання до контролюючого органу уточнюючої декларації в строки, передбачені Податковим кодексом України, зважаючи на підтвердження факту несвоєчасності сплати самостійного податкового зобов’язання з орендної плати за землю за 2014 рік, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення – рішення від 14.04.2017 № НОМЕР_1 в частині застосування штрафної санкції за період з квітня по грудень 2014 року в розмірі 3142,51 грн.

З огляду на те, що Позивач скористався правом податкової пільги та подав уточнену податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, в якій визначив податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки, керуючись статтею 6 Закону № 1669-VII, рішення Відповідача про застосування штрафних санкцій за січень 2015 року не неправомірним.

За таких обставин судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 14.04.2017 № НОМЕР_1 є протиправним в частині застосування штрафних санкцій за січень 2015 року в розмірі 436,11 грн та підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо податкового повідомлення – рішення від 11.07.2017 № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов’язання в розмірі 37704,43 грн - за основним платежем, за штрафними фінансовими санкціями – в розмірі 9426,10 грн, суд зазначає наступне.

Податкове повідомлення – рішення від 11.07.2017 № НОМЕР_3 винесене на підставі порушень, виявлених в акті від 15.06.2017 № 421/12-32-12-03/20159277 (далі – ОСОБА_3 № 421) про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податкових деклараціях з плати за землю за 2015 - 2016 роки.

Актом № 421 встановлено, що ТОВ «БМФ «Технологія» уточнюючою декларацією по сплаті за землю від 17.04.2015 № НОМЕР_6 задекларувало на 2015 рік податкове зобов’язання по орендній платі у сумі 19625,00 грн, при цьому декларацією від 23.05.2017 № НОМЕР_7 скасувало орендну плату за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 26166,66 грн, що на 6541,60 грн більше задекларованого декларацією від 17.04.2015 № НОМЕР_6.

Таким чином, на думку Відповідача, в порушення вимог пункту 286.2 статті 286, пунктів 288.1, 288.4, 288.7 статті 288 ПК України Позивачем занижено податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки за 2015 рік в сумі 6541,60 грн.

Тому податковим повідомленням – рішенням Позивачу донараховано податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки за 2015 рік в сумі 6541,60 грн та застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафні санкції в сумі 1635,40 грн.

Також в акті встановлено, що декларацією від 23.05.2017 № НОМЕР_8 Позивач скасував орендну плату за період з 01.01.2016 по 07.06.2016 та задекларував до зменшення зобов’язання у сумі 11537,83 грн. Згідно додаткової угоди від 18.02.2016 до договору оренди від 04.06.2003 № 497.

Таким чином, на думку Відповідача, в порушення вимог пункту 286.2 статті 286, пунктів 288.1, 288.4, 288.7 статті 288 ПК України Позивачем занижено податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки за 2016 рік в сумі 11537,83 грн.

Тому податковим повідомленням – рішенням Позивачу донараховано податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки за 2016 рік в сумі 11537,83 грн та застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України штрафні санкції в сумі 288,46 грн.

Суд критично оцінює посилання Позивача в додаткових поясненнях від 14.11.2017 б/н на те, що в уточнюючій податковій декларації з плати за землю за 2015 рік, в якій ним визначено податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки, керуючись статтею 6 Закону № 1669-VII, зазначено розмір завищення податкового зобов’язання минулих податкових періодів, за яким минув термін сплати (графа 8) в сумі 26166,66 грн на підставі того, що додаткова угода від 17.04.2015 є недійсною, оскільки не мала реєстрації.

Судом встановлено, що між Позивачем та Лисичанською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 29.04.2003 № 497 (а.с. 6-8).

17.04.2015 між Лисичанською міською радою (орендодавцем) і ТОВ «БМФ «Технологія» (орендарем) укладено додаткову угоду до договору оренди від 04.06.2003 №497, з визначенням орендної плати з 01.01.2015 в розмірі 19625,00 грн, щомісячно - 1635,42 грн. В пункті 2 додаткової угоди визначено, що вона є невід’ємною частиною договору від 04.06.2003 № 497 та набирає чинності після підписання сторонами (а.с. 68-70).

18.02.2016 між Лисичанською міською радою (орендодавцем) і ТОВ «БМФ «Технологія» (орендарем) укладено додаткову угоду до договору оренди від 04.06.2003 №497, з визначенням орендної плати на період з 01.01.2016 – 26456,11 грн, щомісячно в розмірі 2204,68 грн. В пункті 2 додаткової угода визначено, що вона є невід’ємною частиною договору від 04.06.2003 № 497 та набирає чинності після підписання сторонами (а.с. 65-67).

Відповідно до вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно, підприємство зобов'язане сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом договору від 04.06.2003 № 497, у визначеному договором розмірі.

Згідно з частиною другою статті 632 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 205 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до вимог статті 14 Закону від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, його типова форма затверджується Кабінетом Міністрів України. Зазначена норма не суперечить загальним правилам, наявним в частині четвертій статті 209 ЦК України.

Таким чином, норми ЦК України, Закону № 161-XIV не містять обов’язкових вимог до нотаріально посвідченої форми договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто, додаткові угоди від 17.04.2015 та від 18.02.2016 є правочинами.

В силу норми частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто підставою для недійсності правочину не може бути недодержання вимог, встановлених частиною четвертою статті 203 ЦК України, а сама ця стаття містить назву загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Цією частиною визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною першою статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Будь-яким законом (ані ЦК України, ані Законом № 161-XIV) чи самим договором від 04.06.2003 не визначено, що зміни до нього можуть бути внесені в іншій формі, ніж його укладено. Досягнення сторонами згоди на внесення до нього змін є однією з обов’язкових умов правомірності правочина і виконання лише цієї умови не свідчить про те, що інші умови чинності правочина не потрібні.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно із частиною третьою статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Викладені висновки у згоджуються з позицією Верховного Суду України, викладену в постанові від 11.06.2013 по справі 21-443а12, де, зокрема, зазначено, що «Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок. … хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № З09-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями».

Додаткові угоди від 17.04.2015 та від 18.02.2016 до договору оренди землі від 04.06.2016 № 497 вчинені в письмовій формі як і договір оренди, в додаткових угодах визначено умову щодо набрання чинності - набирають чинності після підписання.

Додаткові угоди підписані сторонами, тобто сторони досягли взаємної згоди щодо зміни умов договору оренди землі, а саме: в частині розміру орендної плати.

Сторони визнали, що додаткові угоди про зміну розміру орендної плати є чинними, були враховані при визначені їх позиції та на час розгляду справи відсутні об‘єктивні докази скасування додаткових угод до договору оренди в судовому порядку або визнання їх не чинними.

Таким чином суд дійшов висновку, що Позивачем неправомірно в уточнюючій декларації за 2015 рік від 23.05.2017 № НОМЕР_7, у графі 4 нараховано на 2015 рік за даними раніше поданої декларації (рядок 3 декларації, що уточняються) суму орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік - 26166,66 грн, та відповідно неправомірно зазначено у графі 6 нараховано до зменшення орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік - 26166,66 грн, а у графі 8 зазначений розмір завищення податкового зобов’язання минулих періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати річна сума - 26166,66 грн.

Однак враховуючи, що судом встановлено, що Позивач скористався правом податкової пільги за 2015 – 2016 роки та правомірно подав уточнені податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, в яких визначив податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки, керуючись статтею 6 Закону № 1669-VII, суд дійшов висновку, що Відповідачем неправомірно податковим повідомленням – рішенням від 11.07.2017 № НОМЕР_3 донараховано суму грошового зобов’язання за податковими зобов’язаннями – 37704,43 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями – 9426,10 грн.

Таким чином податкове повідомлення – рішення від 11.07.2017 № НОМЕР_3 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином судом встановлено, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З інформації, зазначеній в інтегрованої картки особового рахунку платника з орендної плати з юридичних осіб, вбачається, що до особового рахунку платника податковим органом було внесено самостійно визначені ним в звітній податковій декларації за 2015 рік суми податкового зобов’язання з орендної плати в розмірі 2180,56 грн за звітні місяці, які були в подальшому зменшені на суму в розмірі 545,14 грн відповідно до уточнюючої податкової декларації за 2015 рік.

Сума податкового зобов’язання з орендної плати за 2015 рік в розмірі 19625,00 грн сплачена Позивачем в повному обсязі, що підтверджується інформацією, зазначеною в інтегрованій картці особового рахунку платника, та визнається сторонами.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

В наслідок звільнення Позивача від сплати орендної плати в 2015-2016 роках в силу закону, сплачені ним суми податкового зобов’язання є надміру сплаченими сумами грошового зобов’язання.

Таким чином, до зменшення має бути нараховано в 2015 році податкове зобов’язання з орендної плати в річній сумі 19625,00 грн з щомісячним платежем по 1635,42 грн, окрім грудня в якому до сплати визначено 1635,38 грн, як зазначено в рядку 14 уточнюючої податкової декларації за 2015 рік від 17.04.2015 № НОМЕР_6.

За частинами першою, другою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Позивач не довів правомірність визначення в уточнюючий декларації за 2015 рік від 23.05.2017 № НОМЕР_7 до зменшення податкового зобов’язання в розмірі 26166,66 грн, що свідчить про відсутність підстав для внесення змін до особового рахунку платника податку на підставі зазначеної декларації.

Незважаючи на те, що Позивач просив тільки скасувати податкові повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати належний спосіб захисту порушеного права, зобов’язавши Головне управління ДФС у Луганській області враховувати орендну плату з юридичних осіб за 2015 рік в розмірі 19625,00 грн відповідно до інформації, зазначеної в графі 14 уточнюючої податкової декларації за 2015 рік від 17.04.2015 № НОМЕР_6, та внести до інтегрованої картки особового рахунку Позивача відповідні зміни.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2017 № НОМЕР_1, та скасування в повному обсязі податкових повідомлень – рішень від 14.04.2017 № 001591203 та від 11.07.2017 №0005341203.

В решті позовних вимог відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, що становить 99,15% від ціни позову, відповідно, в цій частині судові витрати присуджуються позивачу, що складає 1586,40 грн.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14 листопада 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Технологія» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 14.04.2017 №0001581203, № НОМЕР_2, від 11.07.2017 № НОМЕР_3 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2017 № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 001591203 в частині застосування штрафних санкцій за січень 2015 року в розмірі 436,11 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2017 № НОМЕР_3.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області врахувати та внести до інтегрованої картки особового рахунку платника податків товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Технологія» інформацію про орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2015 рік усього 19625,00 грн з щомісячним платежем по 1635,42 грн, окрім грудня в якому до сплати визначити 1635,38 грн, відповідно до уточнюючої декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 17.04.2015 №9071908490.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Технологія» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1586 (одна тисяча п’ятсот вісімдесят шість) гривень 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 20 листопада 2017 року.

Суддя                              

                               ОСОБА_4