Постанова

від 14.11.2017 по справі 813/2922/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року справа № 813/2922/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кухар Н.А. за участю секретаря судового засідання Шавель М.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Апартаменти - Захід 8 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Апартаменти - Захід 8 (далі - ОК ЖБК Апартаменти-Захід 8 ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові - повідомлення рішення №0014291601 від 09.08.2017 року та №0014171413 від 08.08.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ці рішення відповідачем прийнято на підставі помилкових і необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки №1082/13-03-14-13/39228603 від 27.07.2017 року про заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року за рахунок господарських операцій із контрагентом ТОВ Валіо груп , які проведені без реального настання правових наслідків. Позивач вважає, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт виконання робіт, про правомірне відображення цих операції в податковому обліку, наявність усіх первинних документів. Крім цього, зазначив, що відповідачем не враховано, що протокол допиту посадової особи його контрагентів не може слугувати підставою для визнання таких господарських операцій нереальними. Долучені до матеріалів справи документи, щодо використання придбаних робіт у господарській діяльності, на думку позивача, повністю спростовують висновки ГУ ДФС у Львівській області, а тому прийняті на цій основі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач заперечив позов повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Зазначив про відсутність належних доказів фактичного здійснення господарських операцій із контрагентом позивача ТОВ Валіо груп , оскільки при проведенні перевірки позивача встановлено, що ТОВ Валіо груп не має виробничих потужностей, найманих працівників, не подавало жодної декларації з податку на прибуток підприємств; 23.06.2015 року анульовано свідоцтво платника ПДВ у зв'язку із незнаходженням по місцю реєстрації; засновник та директор ТОВ Валіо груп не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності товариства, жодних документів як директор даного підприємства не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

Також відповідачем зазначено про недоліки актів приймання ОК ЖБК Апартаменти-Захід 8 виконаних ТОВ Валіо груп будівельних робіт (форми КБ-№2) на суму 4834365,00 грн. Просить врахувати протокол допиту посадової особи контрагента позивача, який заперечував свою участь у здійсненні господарських операцій. На підставі наведеного відповідач вважає, що висновки про порушення ОК ЖБК Апартаменти-Захід 8 вимог Податкового кодексу України є обґрунтованими і прийняті їх основі податкові повідомлення-рішення є правомірними. Представник відповідача таку позицію підтримав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд з'ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони підтверджуються та встановив такі фактичні обставини справи.

ОК ЖБК Апартаменти-Захід 8 зареєстроване як юридична особа 27.05.2014 року, код ЄДРПОУ 39228603.

З 14.07.2017 року по 20.07.2017 року ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ОК ЖБК Апартаменти-Захід 8 з питань дотримання податкового та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин із ТОВ Валіо груп за період з 01.01.2014 року по 31.01.2017 року, за результатами якої складено Акт перевірки №1082/13-03-14-13/39228603 від 27.07.2017 року (далі - акт перевірки від 27.07.2017 року).

Під час проведення перевірки відповідачем використано інформацію ОУ ГУ ДФС у Львівській області, що досудовим розслідуванням встановлено, що на території м. Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних фіктивних підприємств, а саме ТОВ Валіо груп та інших вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ Валіогруп з метою прикриття незаконної діяльності реального сектора. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів конвертаційного центру , вилучено печатку ТзОВ Валіо Груп (39200771), чорнові записи та чисті аркуші формату А-4 з відтисками печатки ТзОВ Валіо груп . В подальшому під час досудового розслідування кримінального провадження допитано засновника та директора ТзОВ Валіо груп , який повідомив, що не має жодного відношення до фінансово - господарської діяльності ТзОВ Валіо груп , жодних документів як директора даного підприємства не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

Згідно з актом перевірки від 27.07.2017 року встановлено, що Обслуговуючий кооперативу Житлово - будівельний кооператив Апартамент - Захід порушено вимоги п.133.4.4 п.133.4 ст.133; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134.1 ст.134; п. 135.1 ст. 135; п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємство занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється, всього на загальну суму 870 186 грн., у тому числі за 2015 рік - у сумі 870 186 грн.; п.п. 133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України підприємство не подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 року №0014171413, яким застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 170 грн., за платежем податок на прибуток організацій та підприємств споживчої кооперації, кооперативів та громадських об'єднань та від 09.08.2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 870186, 0 грн.

Оцінюючи доводи сторін суд керувався наступним.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) містить наступні нормативні вимоги щодо формування витрат та податкового кредиту.

Так, відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат. Пунктом 138.4. вказаної статті визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

При цьому, підп. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. (п. 198.4 ст.198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат підприємства витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування валових витрат.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

З урахуванням доводів податкового органу про підстави прийняття оскаржуваних рішень, вирішення спору потребує встановлення реальності господарських операцій між Обслуговуючий кооперативу Житлово - будівельний кооператив Апартамент - Захід та його контрагентом ТзОВ Валіо груп .

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 в (редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №168/704)

Відповідно до 2.1 ст.2 Положення, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з п.2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Реальність господарських операцій з ТОВ Валіо груп позивач доводить наступними доказами: договір підряду № 4/05-19 п на виконання будівельних робіт, довідка про вартість виконаних робіт та витрат за серпень 2015 року, акт приймання виконання будівельних робіт за серпень 2015 року, відомості витрачених ресурсів витрат підрядника, відомості витрачених ресурсів витрат замовника,довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2015 року, акт приймання виконання будівельних робіт за вересень 2015 року,відомості витрачених ресурсів витрат підрядника, відомості витрачених ресурсів витрат замовника,довідка про вартість виконаних робіт та витрат за жовтень 2015 року, акт приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2015 року,відомості витрачених ресурсів витрат підрядника, відомості витрачених ресурсів витрат замовника.

Господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

З установлених судом обставин справи вбачається, що під час проведення перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із його контрагентом встановлено, що під час досудового розслідування кримінального провадження допитано засновника та директора ТзОВ Валіо груп , який повідомив, що не має жодного відношення до фінансово - господарської діяльності ТзОВ Валіо груп , жодних документів як директора даного підприємства не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

При цьому, суд враховує постанову Верховного Суду України від 5 березня 2012 року, в якій вказано, що зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним .

На підставі цього суд приходить до висновку про те, що подані Обслуговуючим кооперативом Житлово - будівельний кооператив Апартамент - Захід 8 первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит та на формування валових витрат не відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку та, відповідно, не можуть враховуватися підприємством при формуванні податкового кредиту та валових витрат.

Оцінюючи пояснення сторін, письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ Валіо груп .

Суд враховує, що первинні документи від імені вказаного контрагента підписані особою, що заперечує власну причетність до господарської діяльності.

Сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарських операцій, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для формування валових витрат та податкового кредиту без підтвердження відповідними первинними документами.

Тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що в порушення вимог п.133.4.4 п.133.4 ст.133; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134.1 ст.134; п. 135.1 ст. 135; п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємство занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється, всього на загальну суму 870 186 грн., у тому числі за 2015 рік - у сумі 870 186 грн.

Щодо порушень зазначених в акті перевірки п.п. 133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України підприємство не подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, суд не приймає до уваги, оскільки жодними доказами та обґрунтуваннями позивач не наводить підстав для його скасування.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 20.11.2017 року.

Суддя Кухар Н.А.