Постанова

від 16.11.2017 по справі 826/4156/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2017 року № 826/4156/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ІКОМ-СЕРВІС до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ІКОМ-СЕРВІС (далі - позивач, ТОВ ІКОМ-СЕРВІС ) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2013 №0000332280 та №0000342280.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2016 адміністративну справу №826/4156/14 передано на розгляд судді Качуру І.А.

Ухвалою суду від 04.08.2016 прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства. Позивач наголошує, що укладені ним договори та складені на підтвердження їх виконання первинні документи спрямовані на здійснення господарської діяльності товариства. Позивач вказує на те, що відповідач не мав правових підстав на складання акту, оскільки посадові особи суб'єкта владних повноважень не були допущені до проведення перевірки, через відсутність законних підстав на її проведення, а факт ненадання фінансово-господарських документів, що підтверджують отримання товарів (надання робіт, послуг) від ТОВ ГОЛДЕН УКРАЇНА , на який вказує контролюючий орган, не відповідає дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в ході розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність реально вчинених господарських операцій, первинні документи є юридично дефектними, що не дозволяє позивачу формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції, відтак висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 20.05.2013 по 24.05.2013 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ІКОМ-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 30167181) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ГОЛДЕН УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 38105232) за період з 01.10.2012 по 31.03.2013, за результатами якої складено акт від 30.05.2013 № 1614/22.8-15/30167181.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 356 306 грн., у тому числі в жовтні 2012 року в сумі 17 333 грн., у листопаді 2012 року в сумі 112 883 грн., у грудні 2012 року в сумі 137 921 грн., у січні 2013 року в сумі 88 169 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 374 121 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року у сумі 281 543 грн., за 1 квартал 2013 року в сумі 92 578 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 0000332280, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 534 461,00 грн., з яких 356 306,00 грн. за основним платежем та 178 155,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, № 0000342280, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 467 652,00 грн., з яких 374 121,00 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції в сумі 93 531,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві, яке своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 23.08.2013 № 6919/7/26-15-10-04-04 скаргу залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, ТОВ ІКОМ-СЕРВІС звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.05.2013 № 515 призначено документальну позапланову перевірку ТОВ ІКОМ-СЕРВІС . У зв'язку з цим 20.05.2013 позивачу було вручено копію відповідного наказу та направлення на перевірку. Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються актом про недопуск до перевірки від 22.05.2013, який складений ТОВ ІКОМ-СЕРВІС .

Ознайомившись із наданими документами, директор ТОВ ІКОМ-СЕРВІС прийняв рішення про недопуск посадових осіб податкового органу до перевірки.

Надаючи правову оцінку правомірності дій відповідача колегія суддів виходить із того, що умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 Податкового кодексу України. У відповідності до абзаців 1-4 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно абзацу 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В акті про недопуск до перевірки від 22.05.2013 зазначено, що в наказі та направленні на перевірку в якості підстави її проведення зазначено підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, в той час як товариство не отримувало запит про надання пояснень та їх документального підтвердження. Крім того, позивач вважає, що посилання на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не є належним зазначенням підстави для проведення перевірки.

Суд не приймає до уваги складений 22.05.2013 посадовими особами підприємства позивача акт про недопуск посадових (службових) осіб податкового органу до перевірки та повідомлення про недопуск до перевірки від 24.05.2013 № 24/05, адресованого відповідачу, оскільки отримавши копію наказу № 515 від 16.05.2013 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІКОМ-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 30167181) та розписавшись в направленнях на перевірку від 20.05.2013 №1645/22-80, №1646/22-80, позивач фактично допустив перевіряючих до її проведення.

Окрім того, судом встановлено, що правомірність видачі наказу від 16.05.2013 № 515 була предметом спору в адміністративній справі №.

Дослідивши наявну в матеріалах справи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 у справі № 826/19079/13-а, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, за позовом ТОВ ІКОМ-СЕРВІС до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та наказу № 515 від 16.05.2013, якою адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним наказ податкового органу № 515 від 16.05.2013.

Окружний адміністративний суд м. Києва у справі № 826/19079/13-а, встановивши ненаправлення відповідачем підприємству позивача жодного запиту щодо надання інформації та її документального підтвердження щодо правовідносин з ТОВ Голден Україна та дійшовши висновку про відсутність підстав на винесення наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визнав протиправним наказ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 515 від 16.05.2013.

Разом з тим, суд зазначає що допущені процедурні порушення під час проведення перевірки позивача не можуть бути підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за її наслідками, за умови недоведеності факту реальності виконання фінансово-господарських зобов'язань за договорами.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до вимог пункту 198.2. статті 198 Податкового Кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Також, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктами 1.2, 2.1 Положення № 88 (в редакції, що було чинним в момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV та відповідно до пункту 2.4 Положення № 88 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

З метою необхідності перевірки обставин фактичного виконання спірних операцій, в ході розгляду даної справи судом пропонувалося позивачу подати всі наявні у нього докази на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій із контрагентом, а також на підтвердження зв'язку таких операцій із господарською діяльністю позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ІКОМ-СЕРВІС та ТОВ Голден Україна були укладені наступні договори:

- договір підряду № 05/10 від 05 жовтня 2012 року про виконання комплексу земляних і монтажних робіт із завершення будівництва за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6;

- договір підряду № 15/10 від 15 жовтня 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів для інженерної мережі інфраструктури Паркової дороги у м. Києві;

- договір підряду № 17/10 від 17 жовтня 2012 року про виконання комплексу будівельно-монтажних робіт при прокладанні інженерних мереж за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 11 та вул. Народного ополчення, 11;

- договір підряду № 19/10 від 19 жовтня 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів для інженерних мереж інженерної інфраструктури Паркової дороги у м. Києві;

- договір підряду № 22/10 від 22 жовтня 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів для інженерних мереж інженерної інфраструктури Паркової дороги у м. Києві;

- договір підряду № 23/11 від 01 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6;

- договір підряду № 24/11м від 05 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів для інженерних мереж по вул. Народного ополчення, 11 у м. Києві;

- договір підряду № 26/11 від 06 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів для інженерних мереж інженерної інфраструктури Паркової дороги у м. Києві;

- договір підряду № 27/11 від 07 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні газопостачання смт Ірпінь Київської області;

- договір підряду № 28/11 від 08 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні газопостачання котельної по вул. Берковецькій, 6 у м. Києві;

- договір підряду № 29/11 від 09 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт за адресою: проспект Броварський, 17 в м. Києві;

- договір підряду № 30/11 від 12 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт з прокладання інженерних мереж по вул. Народного ополчення, 11 у м. Києві;

- договір підряду № 40/11 від 15 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт з виготовленням і монтажем огородження, наведення благоустрою після проведення робіт за адресами: м. Київ, вул. Берковецька, 6 та с. Чайки, вул. Антонова, 1-а;

- договір підряду № 43/11м від 19 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при будівництві КЛ 10 кв, електропостачання до житлового кварталу за адресою: вул. Машинобудівельників. м. Вишневе;

- договір підряду № 49/11м від 21 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт по вул. Берковецькій, 6 у м. Києві;

- договір підряду № 50/11 від 26 листопада 2012 року про виконання комплексу ремонтних робіт за адресою: м. Козятин, вул. Довженка, 33;

- договір підряду № 51/11 від 26 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт на проспекті Червонозоряному, 4-а у м. Києві;

- договір підряду № 52/11 від 28 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт по вул. Берковецькій, 6 у м. Києві;

- договір підряду № 53/11 від 28 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів інженерних мереж по вул. Народного ополчення, 11 у м. Києві;

- договір підряду № 56/12г від 06 грудня 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при проведенні монтажних робіт по пл. Спортивній, 1; по вул. Берковецька, 6 у м. Києві;

- договір підряду № 60/12 від 21 грудня 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів інженерних мереж по вул. Народного ополчення, 11 у м. Києві;

- договір підряду № 61/12 від 24 грудня 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів інженерних мереж по вул. Народного ополчення, 11 у м. Києві;

- договір надання послуг № 25/11 від 05 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання садових будиночків у кількості 40 штук по мкр Осокорки;

- договір надання послуг № 41/11 від 15 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання садових будиночків у кількості 17 штук по мкр Осокорки;

- договір надання послуг № 42/11 від 19 листопада 2012 року про збір вихідних даних для розробки гідравлічної схеми газопостачання району забудови за адресою: Позняки, мкр 4 "А", м. Київ

- договір надання послуг № 43/11 від 19 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання садових будиночків у кількості 16 штук по мкр Осокорки;

- договір надання послуг № 47/11 від 21 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування по об'єкту "Будівництво адміністративно-готельного комплексу по вул. Гончара, 69 у Шевченківському районі м. Києва;

- договір надання послуг № 46/11 від 20 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Ризькій, 73-а у Шевченківському районі м. Києва;

- договір надання послуг № 55/11 від 28 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання другої черги пускового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4-б;

- договір надання послуг № 24/11 від 05 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання садових будиночків у кількості 13 штук по мкр Осокорки;

- договір надання послуг № 57/12 від 07 грудня 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання ресторанів за рядом адрес;

- договір надання послуг № 49/11 від 21 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання садових будиночків у кількості 17 штук по мкр Осокорки;

- договір надання послуг № 58/12 від 10 грудня 2012 року про збір вихідних даних для проектування на об'єкті: Малоповерхова житлова забудова по Столичному шосе, 21 в Голосіївському районі м. Києва.

На підтвердження виконання ТОВ Голден Україна робіт, передбачених вказаними договорами, позивач надав суду копії акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Зазначені акти складені за типовою формою, складаються з одного аркуша, містять посилання на вид виконаних робіт, адресу виконання, а також вартість робіт.

При зазначенні виду виконаних робіт сторони обмежилися формулюваннями комплекс земляних і монтажних робіт , загально будівельні роботи , збір вихідних даних . У зв'язку з цим із наданих суду договорів та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити у чому саме полягали роботи, замовлені ТОВ ІКОМ-СЕРВІС у ТОВ Голден Україна та які роботи і послуги були виконані вказаним контрагентом, що ставить під сумнів їх виконання взагалі.

Дослідивши умови договорів, вбачається, що значна їх частина передбачала виконання ТОВ Голден Україна одних і тих же робіт за тією ж адресою.

Так, наприклад, згідно договорів підряду № 15/10 від 15 жовтня 2012 року, № 19/10 від 19 жовтня 2012 року, № 22/10 від 22 жовтня 2012 року, № 26/11 від 06 листопада 2012 року ТОВ Голден Україна зобов'язувалося виконати комплекс загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів для інженерних мереж інженерної інфраструктури Паркової дороги у м. Києві.

В чому полягали такі роботи, чим обумовлена необхідність укладення 4 окремих договорів про їх виконання та чим підтверджується виконання робіт за тим чи іншим договором встановити - неможливо, а позивачем не спростовано та не надано пояснень стосовно зазначеного.

В актах виконаних робіт (окрім двох) не зазначено на підставі яких саме договорів вони складені. Лише у актах від 31.01.2013 № ОУ-60 та № ОУ-61 зазначено, що вони підтверджують виконання робіт згідно договорів підряду № 60/12 від 21 грудня 2012 року та № 61/12 від 24 грудня 2012 року.

Разом з тим, згідно договорів підряду № 60/12 від 21 грудня 2012 року та № 61/12 від 24 грудня 2012 року позивач замовив виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів інженерних мереж по вул. Народного ополчення, 11 у м. Києві. Натомість, акти від 31.01.2013 № ОУ-60 та № ОУ-61 складені про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів інженерних мереж по вул. Бориспільській у м. Києві.

При дослідженні актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) було також встановлено, що у частині з них зазначено про виконання загальнобудівельних робіт за адресами, які відсутні у вище перерахованих договорах підряду та про надання послуг, саме - акти від 31.01.2013 № ОУ-29 та акти від 31.01.2013 № ОУ-60 та № ОУ-61.

Також позивачем був наданий один акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року та 14 довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/. У якості видів робіт, щодо яких зазначається вартість, зазначено будівельно-монтажні роботи (у 13-ти довідках) та прокладання інженерних мереж (у 1-й довідці).

Таким чином, довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ також не дають можливості ідентифікувати які саме роботи виконувалися ТОВ Голден Україна та які чинники впливали на вартість робіт (у довідках зазначено різну вартість будівельно-монтажних робіт).

За умовами вказаних договорів, позивачем не надано жодних доказів на підставі яких можна встановити технічну можливість виконання господарських операцій із урахуванням фактичних господарських ресурсів субпідрядника (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції (наявність проектної, технічної документації, наявність власних або залучених засобів, час та спеціальна обстановка тощо).

Відповідно до договорів підряду ТОВ Голден Україна при виконані робіт має забезпечити залучення спеціалістів в достатній кількості з відповідною кваліфікацією та залучити субпідрядні організації, погоджуючи їх з ТОВ ІКОМ-СЕРВІС . При цьому, надати замовнику інформацію про субпідрядника у вигляді заповненої аналітичної довідки, зразок якої надається Замовником. При цьому при залученні ТОВ Голден Україна третіх сторін (субпідрядників) до виконання роботи на Об'єктах за умови обов'язкового письмового погодження із Замовником переліку субпідрядних організацій та вартості виконання ними робіт. Відповідних документів в підтвердження виконання зобов'язань по договору не надано.

Під час розгляду справи не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду робіт та в сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, і не доведено позивачем того, що визначені у договорах роботи, послуги були виконані ТОВ Голден Україна , а встановлені судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що надані документи не підтверджують виконання ТОВ Голден Україна робіт та послуг, зазначених у раніше перерахованих договорах. Із наданих суду документів неможливо встановити які ж саме роботи були виконані ТОВ Голден Україна на замовлення позивача, та які в подальшому прийняті його контрагентами.

Роботи, які виконує ТОВ ІКОМ-СЕРВІС (газифікація, монтаж газового обладнання), є трудомісткими, специфічними, їх виконання потребує отримання ліцензії. З огляду на характер виконуваних робіт, а також враховуючи високі вимоги до якості їх виконання, суд вважає, що позивач зацікавлений у належному документальному оформленні проведення робіт субпідрядними організаціями з метою усунення недоліків у виконаних роботах, відшкодування завданих збитків та відповідальності за завдану шкоду у разі настання негативних наслідків неякісного виконання робіт.

На переконання суду вищезазначене вказує на те, що господарські операції між ТОВ ІКОМ-СЕРВІС та ТОВ Голден Україна вчинені виключно шляхом перерахування коштів та обміну первинними документами без фактичного виконання робіт. Такі господарські операції не надають платнику податку права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Частиною першою статті 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Як вбачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42012110000000358 за ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.121 КК України встановлено, що директором та засновником ТОВ Голден Україна був ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3). В ході проведення допиту в якості свідка ОСОБА_1 повідомив, що на час здійснення взаємовідносин із позивачем, він зареєстрував зазначене підприємство на своє ім'я за винагороду в 100 дол. США, без мети здійснення підприємницької діяльності, ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Голден Україна не має.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

При розгляді даної справи судом враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ СІБ до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи №21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним. Для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Даючи оцінку вищезазначеному, суд вважає, що відповідно до частини першої ст. 70 КАС України такий доказ є належним, оскільки містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною другою цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Отже, обставини щодо фіктивності операцій з надання послуг з посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих фактів (пояснення керівника) є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності виконання договорів, суми ПДВ у зв'язку з якими позивач включив до податкового кредиту, так і юридичної сили первинних документів (актів приймання-передачі, податкових накладних) як допустимого доказу цих сум. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, зокрема з підстав порушення встановленого законом порядку її отримання, повинен її перевірити з використанням передбачених частиною другою ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з таким контрагентом не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Як зазначив Верховний суд України у своїй постанові від 14.03.2017 року, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Крім того, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду України, що викладена в у постановах від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, від 22.09.2015 по справі № 21-887а15, від 01.12.2015 по справі № 21-3788а15, згідно яких податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для зменшення розміру податкових зобов'язань внаслідок зменшення бази оподаткування (витрати за податковим законодавством), одержання права на податкове вирахування (податковий кредит), одержання права на податкову пільгу. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку позивачем в порядку виконання обов'язку, встановленого частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур