Постанова

від 18.01.2018 по справі 826/4156/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4156/14 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Земляної Г.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Іком-Сервіс на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іком-Сервіс до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Іком-Сервіс звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013р. № 0000332280 та № 0000342280.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Іком-Сервіс звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 20.05.2013р. по 24.05.2013р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Іком-Сервіс (код ЄДРПОУ 30167181) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Голден Україна (код ЄДРПОУ 38105232) за період з 01.10.2012р. по 31.03.2013р.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, за який проводилася перевірка на суму 356 306 грн., у тому числі в жовтні 2012 року в сумі 17 333 грн., у листопаді 2012 року в сумі 112 883 грн., у грудні 2012 року в сумі 137 921 грн., у січні 2013 року в сумі 88 169 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, за який проводилася перевірка на загальну суму 374 121 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року у сумі 281 543 грн., за 1 квартал 2013 року в сумі 92 578 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 30.05.2013р. № 1614/22.8-15/30167181, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013р.: № 0000332280, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 534 461,00 грн., з яких 356 306,00 грн. за основним платежем та 178 155,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000342280, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 467 652,00 грн., з яких 374 121,00 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції в сумі 93 531,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві, яке своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 23.08.2013р. № 6919/7/26-15-10-04-04 скаргу залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 Податкового кодексу України.

Згідно абзаців 1-4 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до абзацу 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В акті про недопуск до перевірки від 22.05.2013р. зазначено, що в наказі та направленні на перевірку в якості підстави її проведення зазначено підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, в той час як Товариство не отримувало запит про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Крім того, позивач вважає, що посилання на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не є належним зазначенням підстави для проведення перевірки.

Однак, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги складений 22.05.2013р. посадовими особами підприємства позивача акт про недопуск посадових (службових) осіб податкового органу до перевірки та повідомлення про недопуск до перевірки від 24.05.2013р. № 24/05, оскільки, отримавши копію наказу № 515 від 16.05.2013р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Іком-Сервіс та розписавшись в направленнях на перевірку від 20.05.2013р. № 1645/22-80, № 1646/22-80, позивач фактично допустив перевіряючих до її проведення.

Разом з тим, правомірність видачі наказу від 16.05.2013р. № 515 була предметом спору в адміністративній справі №.826/19079/13-а.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014р. у справі № 826/19079/13-а залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014р. за позовом ТОВ Іком-Сервіс до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та наказу № 515 від 16.05.2013р., адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним наказ податкового органу № 515 від 16.05.2013р.

Встановивши ненаправлення відповідачем Товариству жодного запиту щодо надання інформації та її документального підтвердження щодо правовідносин з ТОВ Голден Україна суди дійшли висновку про відсутність підстав на винесення наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а відтак, такий наказ визнано протиправним.

Однак, як вірно вказано судом першої інстанції, допущені процедурні порушення під час проведення перевірки позивача не можуть бути підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за її наслідками, за умови недоведеності факту реальності виконання фінансово-господарських зобов'язань за договорами.

Обговорюючи питання стосовно виявлених в ході проведення перевірки порушень позивачем податкового законодавства, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового кодексу України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 Податкового кодексу України, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Згідно з п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Іком-Сервіс та ТОВ Голден Україна були укладені наступні договори:

- договір підряду № 05/10 від 05 жовтня 2012 року про виконання комплексу земляних і монтажних робіт із завершення будівництва за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6;

- договір підряду № 15/10 від 15 жовтня 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів для інженерної мережі інфраструктури Паркової дороги у м. Києві;

- договір підряду № 17/10 від 17 жовтня 2012 року про виконання комплексу будівельно-монтажних робіт при прокладанні інженерних мереж за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 11 та вул. Народного ополчення, 11;

- договір підряду № 19/10 від 19 жовтня 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів для інженерних мереж інженерної інфраструктури Паркової дороги у м. Києві;

- договір підряду № 22/10 від 22 жовтня 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів для інженерних мереж інженерної інфраструктури Паркової дороги у м. Києві;

- договір підряду № 23/11 від 01 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6;

- договір підряду № 24/11м від 05 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів для інженерних мереж по вул. Народного ополчення, 11 у м. Києві;

- договір підряду № 26/11 від 06 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів для інженерних мереж інженерної інфраструктури Паркової дороги у м. Києві;

- договір підряду № 27/11 від 07 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні газопостачання смт Ірпінь Київської області;

- договір підряду № 28/11 від 08 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні газопостачання котельної по вул. Берковецькій, 6 у м. Києві;

- договір підряду № 29/11 від 09 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт за адресою: проспект Броварський, 17 в м. Києві;

- договір підряду № 30/11 від 12 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт з прокладання інженерних мереж по вул. Народного ополчення, 11 у м. Києві;

- договір підряду № 40/11 від 15 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт з виготовленням і монтажем огородження, наведення благоустрою після проведення робіт за адресами: м. Київ, вул. Берковецька, 6 та с. Чайки, вул. Антонова, 1-а;

- договір підряду № 43/11м від 19 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при будівництві КЛ 10 кв, електропостачання до житлового кварталу за адресою: вул. Машинобудівельників. м. Вишневе;

- договір підряду № 49/11м від 21 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт по вул. Берковецькій, 6 у м. Києві;

- договір підряду № 50/11 від 26 листопада 2012 року про виконання комплексу ремонтних робіт за адресою: м. Козятин, вул. Довженка, 33;

- договір підряду № 51/11 від 26 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт на проспекті Червонозоряному, 4-а у м. Києві;

- договір підряду № 52/11 від 28 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт по вул. Берковецькій, 6 у м. Києві;

- договір підряду № 53/11 від 28 листопада 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів інженерних мереж по вул. Народного ополчення, 11 у м. Києві;

- договір підряду № 56/12г від 06 грудня 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при проведенні монтажних робіт по пл. Спортивній, 1; по вул. Берковецька, 6 у м. Києві;

- договір підряду № 60/12 від 21 грудня 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів інженерних мереж по вул. Народного ополчення, 11 у м. Києві;

- договір підряду № 61/12 від 24 грудня 2012 року про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів інженерних мереж по вул. Народного ополчення, 11 у м. Києві;

- договір надання послуг № 25/11 від 05 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання садових будиночків у кількості 40 штук по мкр Осокорки;

- договір надання послуг № 41/11 від 15 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання садових будиночків у кількості 17 штук по мкр Осокорки;

- договір надання послуг № 42/11 від 19 листопада 2012 року про збір вихідних даних для розробки гідравлічної схеми газопостачання району забудови за адресою: Позняки, мкр 4 "А", м. Київ

- договір надання послуг № 43/11 від 19 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання садових будиночків у кількості 16 штук по мкр Осокорки;

- договір надання послуг № 47/11 від 21 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування по об'єкту "Будівництво адміністративно-готельного комплексу по вул. Гончара, 69 у Шевченківському районі м. Києва;

- договір надання послуг № 46/11 від 20 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Ризькій, 73-а у Шевченківському районі м. Києва;

- договір надання послуг № 55/11 від 28 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання другої черги пускового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4-б;

- договір надання послуг № 24/11 від 05 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання садових будиночків у кількості 13 штук по мкр Осокорки;

- договір надання послуг № 57/12 від 07 грудня 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання ресторанів за рядом адрес;

- договір надання послуг № 49/11 від 21 листопада 2012 року про збір вихідних даних для проектування газопостачання садових будиночків у кількості 17 штук по мкр Осокорки;

- договір надання послуг № 58/12 від 10 грудня 2012 року про збір вихідних даних для проектування на об'єкті: Малоповерхова житлова забудова по Столичному шосе, 21 в Голосіївському районі м. Києва.

На підтвердження виконання ТОВ Голден Україна робіт, передбачених вказаними договорами, позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які складені за типовою формою, складаються з одного аркуша, містять посилання на вид виконаних робіт, адресу виконання, а також вартість робіт.

При зазначенні виду виконаних робіт сторони обмежилися формулюваннями комплекс земляних і монтажних робіт , загально будівельні роботи , збір вихідних даних .

Таким чином, з наданих договорів та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити в чому саме полягали роботи, замовлені ТОВ Іком-Сервіс у ТОВ Голден Україна та які роботи і послуги були виконані вказаним контрагентом, що ставить під сумнів їх виконання взагалі.

Значна частина договорів передбачала виконання ТОВ Голден Україна одних і тих же робіт за тією ж адресою.

Так, наприклад, згідно договорів підряду № 15/10 від 15 жовтня 2012 року, № 19/10 від 19 жовтня 2012 року, № 22/10 від 22 жовтня 2012 року, № 26/11 від 06 листопада 2012 року, ТОВ Голден Україна зобов'язувалося виконати комплекс загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів для інженерних мереж інженерної інфраструктури Паркової дороги у м. Києві.

Однак, в чому полягали такі роботи, чим обумовлена необхідність укладення 4 окремих договорів про їх виконання та чим підтверджується виконання робіт за тим чи іншим договором встановити неможливо.

Крім цього, в актах виконаних робіт (окрім двох) не зазначено, на підставі яких саме договорів вони складені. Лише у актах від 31.01.2013р. № ОУ-60 та № ОУ-61 зазначено, що вони підтверджують виконання робіт, згідно договорів підряду № 60/12 від 21 грудня 2012 року та № 61/12 від 24 грудня 2012 року.

Разом з тим, згідно договорів підряду № 60/12 від 21 грудня 2012 року та № 61/12 від 24 грудня 2012 року позивач замовив виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів інженерних мереж по вул. Народного ополчення, 11 у м. Києві. Натомість, акти від 31.01.2013р. № ОУ-60 та № ОУ-61 складені про виконання комплексу загальнобудівельних робіт при прокладанні футлярів інженерних мереж по вул. Бориспільській у м. Києві.

При дослідженні актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) було також встановлено, що у частині з них зазначено про виконання загальнобудівельних робіт за адресами, які відсутні у вище перерахованих договорах підряду та про надання послуг, саме - акти від 31.01.2013р. № ОУ-29 та акти від 31.01.2013р. № ОУ-60 та № ОУ-61.

Також, позивачем був наданий один акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року та 14 довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/. У якості видів робіт, щодо яких зазначається вартість, зазначено будівельно-монтажні роботи (у 13-ти довідках) та прокладання інженерних мереж (у 1-й довідці).

Отже, довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ також не дають можливості ідентифікувати, які саме роботи виконувалися ТОВ Голден Україна та які чинники впливали на вартість робіт (у довідках зазначено різну вартість будівельно-монтажних робіт).

За умовами вказаних договорів, позивачем не надано жодних доказів на підставі яких можна встановити технічну можливість виконання господарських операцій із урахуванням фактичних господарських ресурсів субпідрядника (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції (наявність проектної, технічної документації, наявність власних або залучених засобів, час та спеціальна обстановка тощо).

Відповідно до договорів підряду ТОВ Голден Україна , при виконані робіт має забезпечити залучення спеціалістів в достатній кількості з відповідною кваліфікацією та залучити субпідрядні організації, погоджуючи їх з ТОВ Іком-Сервіс , надавши замовнику інформацію про субпідрядника у вигляді заповненої аналітичної довідки, зразок якої надається Замовником.

Однак, відповідних документів на підтвердження виконання зобов'язань по договору також не надано.

Вказані обставини вказують на те, що надані документи не підтверджують виконання ТОВ Голден Україна робіт та послуг, зазначених у перерахованих договорах.

З наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме роботи були виконані ТОВ Голден Україна на замовлення позивача та які в подальшому прийняті його контрагентами.

Роботи, які виконує ТОВ Іком-Сервіс (газифікація, монтаж газового обладнання), є трудомісткими, специфічними, їх виконання потребує отримання ліцензії.

Таким, чином, зазначене вказує на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Голден Україна вчинені виключно шляхом перерахування коштів та обміну первинними документами без фактичного виконання робіт. Такі господарські операції не надають платнику податку права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42012110000000358 за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 121 КК України встановлено, що директором та засновником ТОВ Голден Україна був ОСОБА_7. В ході проведення допиту в якості свідка ОСОБА_8 повідомив, що на час здійснення взаємовідносин із позивачем, він зареєстрував зазначене підприємство на своє ім'я за винагороду в 100 дол. США, без мети здійснення підприємницької діяльності, ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Голден Україна не має.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05.03.2012р. у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Викладене кореспондується також з позицією наведеною у постанові Верховного Суду України від 01.09.2009р. № 21-1258во09, а саме: суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що позивач мав фінансово-господарські зв'язки з особами, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, які за юридичною адресою не знаходилися, проти засновників яких порушено кримінальні справи.

Крім цього, Верховний Суд України у постанові від 22 листопада 2016 року (справа № 21-2430а16) зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати.

Крім цього, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в адміністративній справі № К/9901/1478/18 (2а-7075/12/2670), відповідно до якої, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції), висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладеній у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами роботи виконані саме цим контрагентом.

Доводи позивача з приводу того, що його контрагента на момент господарських взаємовідносин було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, не дають підстав вважати, що він мав на меті настання реальних правових наслідків.

Отже, подані ТОВ Іком-Сервіс первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами ознак фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього Товариства.

Колегією суддів також враховується те, що у своїй постанові від 22 вересня 2015 року по адміністративній справі № 826/16369/13, Верховний Суд України зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень. Хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Так, надані позивачем документи не є достатніми доказами фактичного виконання договорів підряду та надання послуг.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Одними із належних рівнів обачності є: відсутність інформації про фактичне місцезнаходження контрагента, а також про місцезнаходження складських (виробничих та/або торгових) приміщень, відсутність інформації про спосіб отримання відомостей про контрагента, відсутність реклами в ЗМІ, рекомендації партнерів або інших осіб, сайту контрагента, тощо).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків.

За наведених обставин, зібраних доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.06.2013р. № 0000332280 та № 0000342280 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ТОВ Іком-Сервіс та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Іком-Сервіс залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Земляна Г.В. Повний текст постанови виготовлено 26.01.2018 року