Ухвала

від 14.11.2017 по справі 404/5784/17

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/5784/17

Номер провадження 1-кс/404/2308/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника володільця тимчасово вилученого майна: ОСОБА_5 , розглянувши в залі судових засідань в місті Кропивницькому клопотання слідчого Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області про накладення арешту на тимчасово вилучене майно по матеріалам кримінального провадження №12017120020009778 з попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2017 року, слідчий СВ Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням про накладення арешту на: мобільний телефон та ноутбук. Посилається на те, що це майно добровільно видано підозрюваним на зберігання у слідчого. Передане майно визнано речовим доказом (ст.ст. 98,100 КПК України), на ньому збереглись відомості на підтвердження шахрайських дій підозрюваних щодо розміщення оголошень, перемов, розрахунків з потерпілими, тощо, тобто добровільно передане майно відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України. Зі змісту вбачається, що підставою ініціювання такого клопотання, стала вимога власника про повернення добровільно виданого майна.

Мета звернення - забезпечення належних умов зберігання речових доказів.

Захисник заявленого власника/володільця майна категорично заперечує можливість задоволення вимог поданого слідчим клопотання через: недоведеність обґрунтованої підозри кримінального правопорушення, потребу власника у користуванні майном, відсутні ризики знищення, перетворення відчуження техніки.

21.09.2017 року, слідчий прийняв від ОСОБА_6 належні громадянину ноутбук та телефон. Про передачу цих особистих речей, ОСОБА_6 особисто клопотав у поданій ним слідчому письмовій заяві.

Вказані девайси були оглянуті, а 22.09.2017 року визнані речовим доказом і зберігаються у слідчого.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Зважаючи на сукупність наявних доказів, слідчий у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, слідчий правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту на автомобіль з тих підстав, що він є речовим доказом у даному кримінальному провадженні. Майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

У даному кримінальному провадженні є розумні підстави вважати, що мобільний телефон і ноутбук можуть бути приховані, передані, пошкоджені або знищені. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, тому хибні заперечення захисника власника/володільця щодо цих обставин. Завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження технікою, з метою запобігання зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Держава гарантує право громадянина на забезпеченням забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Таким чином, тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак перераховані основоположні суспільні інтереси, переважають принцип мирного володіння майном.

Слідчий надав достатні данні: результати зафіксовані в протоколі огляду місця події; протокол огляду предметів, протоколи впізнання, допити свідків і потерпілих, на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна. (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України). Слідчий суддя, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик знищення майна, є достатніми умовами для застосування щодо цього рухомого майна спів розмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно.

Заявлена до арешту техніка є носієм важливої цифрової інформації. Слідчий обґрунтовано вважає про необхідність в подальшому забезпечити проведення експертиз, при цьому предметом спеціальних досліджень буде речовий доказ добровільно видані гаджети, тому є ризик відчуження/ремонту, переформатування, а відтак і нагальна потреба у забезпеченні належного зберігання речового доказу у кримінальному провадженні, та безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до зазначеного майна для забезпечення організації проведення експертиз.

При розгляді поданого клопотання, з наданих матеріалів встановлено, що дії слідчого відповідають вимогам закону. Останній довів наявність розумної підозри про існування ризику умисного знищення доказу, що призведе до втрати значення речового доказу, як такого. Гаджети зберігають відомості унікальної інформації - доказів можливих злочинів. За таких умов, майно, що було тимчасово вилучено слідчим під час добровільної видачі, відповідає вказаним критеріям і підлягає арешту. Також для проведення ефективного досудового розслідування є потреба у збереженні цього майна у такому незмінному стані до встановлення фактичних обставин вчинення злочину. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, з метою запобігання його зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено. Арешт суттєво не позначитися на інтересах власника і третіх осіб.

Слушні посилання володільця про несвоєчасність звернення слідчого з клопотанням до слідчого судді з вимогою про арешт тимчасово вилученого майна. Дійсно, мало місце зволікання у подачі клопотання про арешт майна, проте у даному конкретному випадку, лише порушення строків на звернення з таким заходом забезпечення не повинно стати підставою у поверненні добровільно виданого речового доказу можливих злочинних дій підозрюваних. Процесуальні дії слідчого/прокурора відповідають таким загальним засадам кримінального провадження, як: розумність, справедливість і співмірність, так як вони негайно ініціювали арешт майна, коли дізнались що власник майна звернувся зі скаргою про повернення добровільно виданих телефону та ноутбука.

З урахуванням викладеного і керуючись ст. 170 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

По матеріалам кримінального провадження №12017120020009778 з попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 190 КК України, накласти арешт на добровільно видані 21 вересня 2017 року, ОСОБА_6 ноутбук «НР 15-fy081ur» з серійним номером CND6310VHD0VHQ; мобільний телефон «Meyzu M3 None » з емейлом 1 № НОМЕР_1 та емейлом 2 № НОМЕР_2 .

Слідчому Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 , вчинити дії спрямовані на реєстрацію арешту майна. Ухвала про арешт майна виконується негайно.(ст.175 КПК України).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1