Рішення

від 14.11.2017 по справі 910/11163/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017Справа №910/11163/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ"

до Товариства з обмеженою діяльністю "Карпатигаз"

про визнання недійсним Договору купівлі-продажу №493/15-31 із Додатковою угодою,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"

третя особа 1 , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ"

третя особа 2, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича Фірма "Техпроект"

про визнання недійсним договору

Суддя Борисенко І.І .

Представники сторін:

від відповідача , Балабанов Г.М.. за дов.;

від третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не з'явився;

від позивача не з'явився

від третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не з'явився

від третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу №493/15-31 від 19.05.2016р.

Позов обґрунтовано тим, що зазначений договір (разом із додатковою угодою № 1 від 30.06.2016 р. до нього) був підписаний з боку ТОВ "А2-ГАЗ" генеральним директором ОСОБА_3 з перевищенням повноважень та без погодження загальних зборів учасників товариства, при цьому про обмеження компетенції генерального директора товариства відповідач не міг не знати. Посилаючись на ст.ст. 203, 215 ЦК України, позивач просить визнати договір купівлі-продажу природного газу №493/15-31 від 19.05.2016р. недійсним.

Провадження за вказаними позовними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2017.

04.09.2017 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу №493/15-31 від 19.05.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.20217 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про визнання недійсним договору до спільного розгляду з первісним позовом.

В судове засідання 24.10.2017 представник позивача не з'явився, проте був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Представник третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору підтримав подане раніше клопотання про залучення Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (код: ЄДРПОУ: 30019775, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28) до справи №910/11163/17 в якості відповідача (співвідповідача) в порядку ст. 24 ГПК України.

Розглянувши подане клопотання третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд відмовляє у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в якості відповідача (співвідповідача), оскільки клопотання не є обґрунтованим в силу вимог ст. 24 ГПК України.

Представник третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору приймаючи до уваги, те що суд відмовив йому в задоволенні клопотання про залучення Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в якості співвідповідача, заявив у судовому засідання усне клопотання про залучення Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (код ЄДРПОУ: 30019775, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28) до участі у справі №910/11163/17 в якості третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору та заявив усне клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича Фірма "Техпроект" (код ЄДРПОУ 31154312, Харківська обл., м. Дергачі, вул. Центральна, 1) до участі у справі №910/11163/17 в якості третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Господаського суду міста Києва від 24.10.2017 у зв'язку з залученням до участі у справі третіх осіб 1,2, суд відкладає розгляд справи до 14.11.2017.

В судовому засіданні 14.11.2017 Представник відповідача за позовом (представник відповідача-2 за позовом третьої особи з самрстійними вимогами) - ТОВ "Карпатигаз" проти задоволення позову ТОВ "А2-ГАЗ" та позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_1 заперечив, зазначив, що спірний договір купівлі-продажу відповідає волевиявленню сторін, був підписаний з боку ТОВ "А2-ГАЗ" уповноваженою на те особою, при цьому сторонами було вчинено дії, спрямовані на його схвалення, а тому просив відмовити у задоволенні обох позовів.

Представник третьої особи (із самостійними вимогами та без самостійних вимог) ОСОБА_1, представки позивача за первісним позобом та представники третьої особи 1,2 в судове засідання 14.11.2017 не з'явилися, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направили, хоча про дату та час їх проведення повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" (далі - покупцем) та Товариством з обмеженою діяльністю "Карпатигаз", як оператор Спільної діяльності за договором про Спільну інвестиційну діяльність № 493, від 24.03.2004р. (далі - продавець), був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 493/15-31(далі - договір купівлі-продажу).

Відповідно до умов цього договору продавець зобов'язується передати у власність покупця природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1 договору купівлі-продажу). Сторони домовились, що продавець передає покупцю газ у червні 2016 р. обсягом 420 000 м. куб., ціна якого становить 2 478 168,00 грн. (п.п. 2.1, 5.3 договору купівлі-продажу).

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 договору купівлі-продажу перехід права власності на газ оформлюється актом приймання-передачі газу, який продавець зобов'язується не пізніше 5 числа наступного за звітнім, передати покупцю у 2 примірниках, а покупець протягом 3 днів повинен підписати їх зі своєї сторони. Оплата газу проводиться у наступному порядку:

- до 10.06.2016 р. - у сумі 137 676,00 грн.;

- до 21.06.2016 р. - у сумі 137 676,00 грн.;

- до 29.06.2016 р. - у сумі 137 676,00 грн. (п. 6.1 договору купівлі-продажу).

Договір купівлі-продажу набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу до 30.06.2016 р. (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 12.1).

У подальшому додатковою угодою № 1 від 30.06.2016 р. до договору купівлі-продажу сторони внесли зміни щодо обсягів переданого газу, а саме - до 400 000 куб.м., загальної вартості газу - 2 360 160,00 грн., а також строків та сум її оплати.

Як встановлено судом, на виконання умов вказаного договору ТОВ "Карпатигаз" передало, а ТОВ "А2-ГАЗ" прийняло газ загальним обсягом 400 000 куб.м. та вартістю 2 360 160,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі від 30.06.2016 р., підписаного покупцем без зауважень.

У свою чергу, покупець - ТОВ "А2-ГАЗ" приступив до виконання своїх зобов'язань, частково сплативши вартість поставленого йому газу на суму 690 160,00 грн., про що свідчать банківські виписки з рахунку відповідача.

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Карпатигаз", зважаючи на неналежне виконання покупцем обов'язків за названим договором в частині повної оплати поставленого товару, звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з ТОВ "А2-ГАЗ".

Водночас, ТОВ "А2-ГАЗ" та ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовами у даній справі, вказують на відсутність у особи, яка підписала спірний договір від імені товариства (генерального директора ОСОБА_3), повноважень на його укладення, що є підставою для визнання цього договору недійсним.

Відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Дослідивши зміст договору купівлі-продажу газу, що оскаржується, суд приходить до висновку, що він містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом - предмет договору купівлі-продажу, вартість газу, умови та терміни його оплати, взаємні права та обов'язки сторін передати та прийняти товар, порядок і строк здійснення переходу права власності на товар, інші умови, що узгоджуються з вимогами глави 54 Цивільного кодексу України. У подальшому зазначений договір купівлі-продажу був скріплений підписами представників сторін і печатками підприємств.

Отже, судом встановлено, що на час укладення спірного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов та цей договір був вчинений у повній відповідності з вимогами законодавства, а у подальшому мав своїм наслідком реальне виконання досягнутих сторонами домовленостей (передачу ТОВ "Карпатигаз" газу у повному обсязі та його часткову оплату з боку ТОВ "А2-ГАЗ").

Уважаючи спірний договір недійсним, ТОВ "А2-ГАЗ" та третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_1 зазначають, що сума договору купівлі-продажу газу № 493/15-31 від 19.05.2016 р. перевищує 50% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності ТОВ "А2-ГАЗ", при цьому загальними зборами його учасників не було надано згоди на укладення такого правочину, отже, вказаний договір вчинений генеральним директором позивача із перевищенням повноважень з огляду на п.п. 8.3.21, 8.19 статуту ТОВ "А2-ГАЗ", якими визначений ліміт на перевищення ціни правочину, що буде укладатись, - 50% від вартості майна товариства.

Суд вважає доводи позовних вимог необгрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

Якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (ст. 241 ЦК України). Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вже зазначалось, сторонами була досягнута згода з усіх істотних умов договору купівлі-продажу газу № 493/15-31 від 19.05.2016р., на його виконання сторони вчинили ряд юридично значимих дій, зокрема, ТОВ "Карпатигаз" поставило газ покупцю, а останній його вартість частково сплатив, про що свідчать наявні у справі відповідні докази. Отже, за таких обставин визнання спірного договору, який у подальшому був схвалений юридичною особою незалежно від повноважень представника цієї особи, визнати недійсним неможливо.

Згідно з п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Разом з тим, третя особа - ОСОБА_1 під час розгляду справи посилалася на позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 13.09.2017 р. по справах № 910/20080/14 та № 910/20081/14, де зазначено, що хоча спірний договір і був виконаний у повному обсязі, проте, не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо такі дії з виконання договору вчинено особою, яка і підписала спірну угоду за відсутності належних повноважень. З приводу таких доводів суд зазначає, що у даній справі вказана правова позиція не може бути застосована, оскільки надані сторонами докази свідчать про те, що не всі дії з виконання спірного договору вчиняла та ж сама особа, що підписала цей договір (у даному випадку - ОСОБА_3).

Так, у матеріалах справи наявний акт прийому-передачі природного газу від 30.06.2016 р., який засвідчує прийняття ТОВ "А2-ГАЗ" товару на суму 2 360 160,00 грн., та який підписаний директором товариства ОСОБА_3 Водночас, окрім зазначеного акту, у матеріалах справи містяться банківські виписки щодо часткової оплати ТОВ "А2-ГАЗ" поставленого товару, які спростовують доводи позивача про те, що саме генеральний директор ОСОБА_3 сплачував вартість поставленого газу. Зазначений акт зі сторони покупця містить підпис особи, яка його погодила, без розшифрування підпису, а також печатку юридичної особи - ТОВ "А2-ГАЗ".

Таким чином, господарський суд не застосовує вищевикладену правову позицію Верховного Суду України, оскільки у справі, що розглядається встановлені інші фактичні обставини, а саме - виконання спірного договору особою, яка його не підписувала.

Окрім вказаного, суд приймає до уваги, що згідно з частиною третьою статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. Про такий висновок зазначив Верховний Суд України у постановах від 27.04.2016 р. по справі № 6-62цс16, від 13.09.2017 р. у справах № 910/20080/14, № 910/20081/14 та Вищий господарський суд України у постанові від 02.04.2014 р. по справі № 910/5283/13.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України обов'язок доказування того, що ТОВ "Карпатигаз" було обізнане про неповноважність представника ТОВ "А2-ГАЗ" на підписання спірного договору, покладено саме на позивача за первісним позовом та третю особу із самостійними вимогами. Перевіряючи їх доводи в цій частині, суд виходив з такого.

За приписами ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, що діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників товариства і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Як вже зазначалось судом, спірний договір був підписаний з боку ТОВ "А2-ГАЗ" генеральним директором.

Згідно з п. 8.19 статуту ТОВ "А2-ГАЗ" (в редакції, чинній на час укладення договору) генеральний директор товариства очолює виконавчий орган товариства (дирекцію). Також він керує поточною роботою товариства та несе персональну відповідальність за виконання покладених на товариство завдань, виходячи з нижчеподаного обсягу повноважень, який не є вичерпним, але не може включати повноважень, що віднесені до компетенції загальних зборів учасників без спеціального рішення загальних зборів учасників, закріпленого протоколом про передачу таких повноважень.

Відповідно до п. 8.20.9 статуту товариства генеральний директор укладає від імені товариства угоди, з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 8.3.21-8.3.24 статуту.

Пунктом 8.3.21 статуту товариства передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників відноситься ухвалення рішень щодо здійснення товариством угоди у випадку, якщо сума угоди або вартість майна, що є предметом угоди, перевищує 50% від вартості майна товариства, визначеної на підставі даних бухгалтерської звітності за останній звітний період.

У судовому засіданні встановлено, що укладаючи договір купівлі-продажу природного газу № 493/15-31 від 19.05.2016р., ТОВ "Карпатигаз" було обізнано з такими положеннями статуту ТОВ "А2-ГАЗ", про що свідчить підпис директора та печатка ТОВ "Карпатигаз" на договорі та додатковій угоді № 1 від 30.06.2016 р., оскільки в преамбулі до цього договору та додаткової угоди було зазначено, що генеральний директор ТОВ "А2-ГАЗ" діє на підставі статуту.

Також у своїх поясненнях представник ТОВ "Карпатигаз" вказував, що перед укладенням договору генеральний директор ОСОБА_3 та єдиний учасник ТОВ "А2-ГАЗ" - ОСОБА_1 запевняли ТОВ "Карпатигаз" про відсутність будь-яких обмежень, встановлених відповідними пунктами Статуту стосовно повноважень особи на підписання спірного договору, що свідчило або про наявність рішення-погодження загальних зборів учасників на укладення генеральним директором такого договору, або про те, що сума договору не перевищує 50% від вартості майна ТОВ "А2- ГАЗ". Крім того, під час підписання спірного договору ТОВ "А2-ГАЗ" не повідомляло ТОВ "Карпатигаз" про обмеження повноважень ОСОБА_3 на укладення договору, що оскаржується.

Натомість, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ "А2-ГАЗ" станом на дату вчинення договору (19.05.2016 року) відсутні будь-які дані про наявність обмежень у керівника позивача (ТОВ "А2-ГАЗ") - ОСОБА_3 щодо представництва юридичної особи.

А в силу ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, суд вважає, що відповідач - ТОВ "Карпатигаз", укладаючи договір купівлі-продажу газу, діючи добросовісно, розумно та справедливо, як це передбачено ст. 92 ЦК України, враховуючи, що правомірність правочину презюмується (ст. 204 ЦК України), та будучи обізнаним з умовами договору та статуту ТОВ "А2-ГАЗ", не встановив відсутність повноважень його директора на укладення спірного договору.

Водночас, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про те, що сума договору купівлі-продажу перевищує 50% вартості майна ТОВ "А2-ГАЗ", визначеного на підставі даних бухгалтерської звітності останнього за останній звітній період, а також доказів надання ТОВ "Карпатигаз" на час укладання договору купівлі-продажу фінансового звіту позивача за відповідний період.

Таким чином, позивач та третя особа - ОСОБА_1 не довели суду того, що ТОВ "Карпатигаз" (контрагент за договором), маючи можливість дізнатися про обмеження повноважень генерального директора ТОВ "А2- ГАЗ" ОСОБА_3 на підписання спірного договору купівлі-продажу, був обізнаний про такі обмеження.

Окрім того, суд враховує, що пунктами 8.25, 8.26 статуту ТОВ "А2-ГАЗ" (в редакції, чинній на час укладення договору) передбачено, що контроль за діяльністю дирекції, яку очолює директор товариства здійснює ревізійна комісія, що призначається загальними зборами. Перевірка діяльності директора проводиться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів учасників. Ревізійна комісія проводить ревізію фінансово-господарської діяльності товариства не рідше одного разу на рік та зобов'язана вимагати скликання у разі, якщо виявлені зловживання посадовими особами товариства (п. 8.29 статуту).

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про будь-які виявлені контролюючим органом товариства порушення у діяльності директора ТОВ "А2-ГАЗ" - ОСОБА_3, зокрема, в частині укладення спірного договору купівлі-продажу.

Крім того, як під час дії спірного договору купівлі-продажу, так і під час отримання газу, у позивача та у його єдиного учасника не виникало будь-яких сумнівів щодо дійсності цього договору, аж до поки не з'явився спір про стягнення заборгованості з ТОВ "А2-ГАЗ".

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "А2-ГАЗ" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу № 493/15-31 від 19.05.2016 р. задоволенню не підлягають.

Доводи третьої особи із самостійними вимогами - ОСОБА_1 про те, що діями відповідачів - ТОВ "А2-ГАЗ" та ТОВ "Карпатигаз" були порушені її права та законні інтереси, як учасника ТОВ "А2-ГАЗ", на управління товариством та отримання частини прибутку, що призвело до збитковості господарської діяльності ТОВ "А2-ГАЗ", суд не приймає до уваги також з наступного.

Так, згідно з пунктом 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Разом з тим, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Таким чином, незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам. Про таку правову позицію вказав Верховний Суд України у постанові по справі № 911/2435 від 01.07.2015 р. - акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Як встановлено судом, станом на дату укладення договору купівлі-продажу газу № 493/15-31 від 19.05.2016 р. ОСОБА_1 була, та на час вирішення спору є, учасником ТОВ "А2-ГАЗ", тому з урахуванням наведених вище правових норм та роз'яснень суд вважає, що учасник товариства - ОСОБА_1 вправі оспорити договір купівлі-продажу, вчинений господарським товариством, обґрунтовуючи свої позовні вимоги порушенням її корпоративних прав (в даному випадку - прав на управління товариством, розподіл прибутку).

Під час розгляду справи встановлена відсутність порушень корпоративних прав указаного учасника. Так, суд зазначає, що ТОВ "А2-ГАЗ" є самостійним суб'єктом господарювання, який здійснює свою господарську діяльність на власний розсуд та ризик, з урахуванням принципів підприємницької діяльності, а тому збитковість господарської діяльності товариства, та, відповідно відсутність у товариства прибутку чи доходу від такої діяльності, не свідчить про порушення корпоративних прав цього учасника.

Крім того, доводи ОСОБА_1 про недійсність договору купівлі-продажу з підстав укладення договору неуповноваженою особою, не знайшли свого підтвердження, а тому суд приходить до висновку, що позов третьої особи із самостійними вимогами є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за позовом покладаються на позивача ТОВ "А2-ГАЗ", витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами - на ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 24-27, 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" відмовити повністю.

В задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.11.2017

Суддя І.І. Борисенко