Постанова

від 24.01.2018 по справі 910/11163/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2018 р. Справа№ 910/11163/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 24.01.2018 року.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року

у справі № 910/11163/17 суддя Борисенко І.І. повний текст складено 17.11.2017 року.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ"

до Товариства з обмеженою діяльністю "Карпатигаз"

про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 493/15-31 із Додатковою угодою

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича Фірма "Техпроект"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.11.2017 року у справі №910/11163/17 в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" відмовлено повністю. В задоволені позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 14.11.2017 року у справі №910/11163/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору повністю.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 року було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні 24.01.2018р. за участю представників сторін. Також, колегією суддів не прийнято до розгляду клопотання про відновлення строків на апеляційне оскарження, оскільки скаржник звернувся з апеляційною скаргою 27.11.2017р. (згідно штемпелю поштового відділення), а саме в останній день оскарження рішення суду першої інстанції.

19.01.2018р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24.01.2018р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від ТОВ "Карпатигаз" надійшов відзив н апеляційну скаргу у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні 24.01.2018 представник третьої особи-1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року у справі № 910/11163/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору повністю, також підтримав клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Позивач, відповідач, відповідачі за позовом третьої особи з самостійними вимогами та треті особи 1 та 2 в судове засідання 24.01.2018 своїх представників не направили, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також з огляду на те, позивач був обізнаний про розгляд апеляційної скарги в Київському апеляційному господарському суді та не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача, відповідача, відповідачі за позовом третьої особи з самостійними вимогами та третіх освб 1 та 2, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" (надалі - покупцем) та Товариством з обмеженою діяльністю "Карпатигаз", як оператор Спільної діяльності за договором про Спільну інвестиційну діяльність № 493, від 24.03.2004р. (надалі - продавець) 19.05.2016р., було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 493/15-31(надалі - договір купівлі-продажу).

У відповідності до умов цього договору продавець зобов'язується передати у власність покупця природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1 договору купівлі-продажу). Сторони домовились, що продавець передає покупцю газ у червні 2016 р. обсягом 420 000 м. куб., ціна якого становить 2 478 168,00 грн. (п.п. 2.1, 5.3 договору купівлі-продажу).

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 договору купівлі-продажу перехід права власності на газ оформлюється актом приймання-передачі газу, який продавець зобов'язується не пізніше 5 числа наступного за звітнім, передати покупцю у 2 примірниках, а покупець протягом 3 днів повинен підписати їх зі своєї сторони. Оплата газу проводиться у наступному порядку:

1) до 10.06.2016 р. - у сумі 137 676,00 грн.;

2) до 21.06.2016 р. - у сумі 137 676,00 грн.;

3) до 29.06.2016 р. - у сумі 137 676,00 грн. (п. 6.1 договору купівлі-продажу).

Пунктом 12.1 встановлено, що Договір купівлі-продажу набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу до 30.06.2016 р. (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

В подальшому додатковою угодою № 1 від 30.06.2016 р. до договору купівлі-продажу сторони внесли зміни щодо обсягів переданого газу, а саме - до 400 000 куб.м., загальної вартості газу - 2 360 160,00 грн., а також строків та сум її оплати.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що на виконання умов вказаного договору ТОВ "Карпатигаз" передало, а ТОВ "А2-ГАЗ" прийняло газ загальним обсягом 400 000 куб.м. та вартістю 2 360 160,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі від 30.06.2016 р., підписаного покупцем без зауважень.

Проте, покупець - ТОВ "А2-ГАЗ" приступив до виконання своїх зобов'язань, частково сплативши вартість поставленого йому газу на суму 690 160,00 грн., про що свідчать банківські виписки з рахунку відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Карпатигаз", зважаючи на неналежне виконання покупцем обов'язків за названим договором в частині повної оплати поставленого товару, звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з ТОВ "А2-ГАЗ".

Разом з тим, ТОВ "А2-ГАЗ" та ОСОБА_2, звертаючись до суду з позовами у даній справі, вказують на відсутність у особи, яка підписала спірний договір від імені товариства (генерального директора Панченко М.В.), повноважень на його укладення, що є підставою для визнання цього договору недійсним.

Згідно з ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 203 Цивільного кодексу України, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є:

1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договору купівлі-продажу газу, що оскаржується, містить необхідні суттєві умови, передбачені законом - предмет договору купівлі-продажу, вартість газу, умови та терміни його оплати, взаємні права та обов'язки сторін передати та прийняти товар, порядок і строк здійснення переходу права власності на товар, інші умови, що узгоджуються з вимогами глави 54 Цивільного кодексу України. У подальшому зазначений договір купівлі-продажу був скріплений підписами представників сторін і печатками підприємств.

ТОВ "А2-ГАЗ" та третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_2 вважаючи спірний договір недійсним, зазначають, що сума договору купівлі-продажу газу № 493/15-31 від 19.05.2016 р. перевищує 50% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності ТОВ "А2-ГАЗ", при цьому загальними зборами його учасників не було надано згоди на укладення такого правочину, отже, вказаний договір вчинений генеральним директором позивача із перевищенням повноважень з огляду на п.п. 8.3.21, 8.19 статуту ТОВ "А2-ГАЗ", якими визначений ліміт на перевищення ціни правочину, що буде укладатись, - 50% від вартості майна товариства.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 Цивільного кодексу України).

Якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (ст. 241 Цивільного кодексу України). Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Вище зазначалось, що сторонами була досягнута згода з усіх істотних умов договору купівлі-продажу газу № 493/15-31 від 19.05.2016р., на його виконання сторони вчинили ряд юридично значимих дій, зокрема, ТОВ "Карпатигаз" поставило газ покупцю, а останній його вартість частково сплатив, про що свідчать наявні у справі відповідні докази. Отже, за таких обставин, договір, який у подальшому був схвалений юридичною особою незалежно від повноважень представника цієї особи визнати недійсним неможливо.

Разом з тим, суд першої інтонації вірно прийняв до уваги, що згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

При цьому, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України обов'язок доказування того, що ТОВ "Карпатигаз" було обізнане про неповноважність представника ТОВ "А2-ГАЗ" на підписання спірного договору, покладено саме на позивача за первісним позовом та третю особу із самостійними вимогами.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, що діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників товариства і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Вище вже зазначалось, що спірний договір був підписаний з боку ТОВ "А2-ГАЗ" генеральним директором.

Відповідно до п. 8.19 статуту ТОВ "А2-ГАЗ" (в редакції, чинній на час укладення договору) генеральний директор товариства очолює виконавчий орган товариства (дирекцію). Також він керує поточною роботою товариства та несе персональну відповідальність за виконання покладених на товариство завдань, виходячи з нижчеподаного обсягу повноважень, який не є вичерпним, але не може включати повноважень, що віднесені до компетенції загальних зборів учасників без спеціального рішення загальних зборів учасників, закріпленого протоколом про передачу таких повноважень.

Згідно з п. 8.20.9 статуту товариства генеральний директор укладає від імені товариства угоди, з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 8.3.21-8.3.24 статуту.

Як передбачено п. 8.3.21 статуту товариства, до компетенції загальних зборів учасників відноситься ухвалення рішень щодо здійснення товариством угоди у випадку, якщо сума угоди або вартість майна, що є предметом угоди, перевищує 50% від вартості майна товариства, визначеної на підставі даних бухгалтерської звітності за останній звітний період.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що укладаючи договір купівлі-продажу природного газу № 493/15-31 від 19.05.2016р., ТОВ "Карпатигаз" було обізнано з такими положеннями статуту ТОВ "А2-ГАЗ", про що свідчить підпис директора та печатка ТОВ "Карпатигаз" на договорі та додатковій угоді № 1 від 30.06.2016 р., оскільки в преамбулі до цього договору та додаткової угоди було зазначено, що генеральний директор ТОВ "А2-ГАЗ" діє на підставі статуту.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ "А2-ГАЗ" станом на дату вчинення договору (19.05.2016 року) відсутні будь-які дані про наявність обмежень у керівника позивача (ТОВ "А2-ГАЗ") - Панченко М.В. щодо представництва юридичної особи.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, докази того, що ТОВ "Карпатигаз" (контрагент за договором), маючи можливість дізнатися про обмеження повноважень генерального директора ТОВ "А2- ГАЗ" Панченко М.В. на підписання спірного договору купівлі-продажу, був обізнаний про такі обмеження, в матеріалах справи не містяться.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ "А2-ГАЗ" та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу № 493/15-31 від 19.05.2016 р. задоволенню не підлягають.

Посилання апелянта на те, що діями відповідачів - ТОВ "А2-ГАЗ" та ТОВ "Карпатигаз" були порушені її права та законні інтереси, як учасника ТОВ "А2-ГАЗ", на управління товариством та отримання частини прибутку, що призвело до збитковості господарської діяльності ТОВ "А2-ГАЗ", апеляційний господарський суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частино 6 статті 30 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Отже, незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу газу № 493/15-31 від 19.05.2016 р. ОСОБА_2 була, та на час вирішення спору є, учасником ТОВ "А2-ГАЗ", тому з урахуванням наведених вище правових норм, учасник товариства - ОСОБА_2 вправі оспорити договір купівлі-продажу, вчинений господарським товариством, обґрунтовуючи свої позовні вимоги порушенням її корпоративних прав (в даному випадку - прав на управління товариством, розподіл прибутку).

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень корпоративних прав вказаного учасника. ТОВ "А2-ГАЗ" є самостійним суб'єктом господарювання, який здійснює свою господарську діяльність на власний розсуд та ризик, з урахуванням принципів підприємницької діяльності, а тому збитковість господарської діяльності товариства, та, відповідно відсутність у товариства прибутку чи доходу від такої діяльності, не свідчить про порушення корпоративних прав цього учасника.

Разом з тим, доводи ОСОБА_2 про недійсність договору купівлі-продажу з підстав укладення договору неуповноваженою особою, не знайшли свого підтвердження, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позов третьої особи із самостійними вимогами є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року у справі № 910/11163/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи ОСОБА_2, викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року у справі № 910/11163/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року у справі № 910/11163/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року у справі № 910/11163/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11163/17 повернути до суду першої інстанції.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська

повний текст складено 30.01.2018 року