Постанова

від 14.11.2017 по справі 909/716/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2017 р. Справа № 909/716/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Дубник О.П. Зварич О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників:

позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 171 від 13.09.2017);

відповідача: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірми «Хімекс» , б/н від 12.09.2017

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 (суддя Деделюк Б.В.)

у справі № 909/716/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Дроп-Україна» , м. Рогатин Івано-Франківської області

до відповідача: Приватного підприємства «Фірми «Хімекс» , м. Івано-Франківськ

про стягнення збитків у розмірі 36 195, 88 грн

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Голд Дроп-Україна» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської з позовом до Приватного підприємства «Фірми «Хімекс» про стягнення збитків у розмірі 36 195, 88 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 36 195, 88 грн завданих збитків та 1 600, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд не надав оцінки міжнародній накладній, яка підтверджує належне виконання договору та акту здачі-прийняття робіт, підписаному сторонами. Вказує, що дізнався про акт витіку та списання після направлення позову. Стверджує, що такий акт не може бути доказом по справі, оскільки підписаний лише зацікавленими особами. Зазначає, що в присутності водія ніякого витоку сировини не було, вантаж було доставлено в повному обсязі, а також звертає увагу на незастосування місцевим господарським судом приписів Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

В дане судове засідання з'явився представник позивача, який заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак суду подано 12.10.2017 клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 у справі № 909/716/17 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.02.2017 ПП "Фірма "Хімекс" виконало міжнародне перевезення вантажу на користь ТОВ "Голд Дроп-Україна".

Перевезення вантажу виконане Автомобілем Scania IL BH 771/M 715 RZ, з м. Бжег Дольний (Польща) до м. Рогатин (Україна).

При розвантаженні автомобіля виявлено некомплектність цистерни необхідним шлангом, а саме друга половина шланга діаметром 100 мм. без механічного закінчення для під"єднання інших пристроїв, що спричинило витік сировини Rokamid в кількості 693 кг, на суму 1202 Євро.

Даний факт зафіксовано комісійним актом про витік сировини, копія кого долучена до матеріалів справи.

Також позивачем складено акт про списання товарно-матеріальних цінностей від 28.02.2017 на суму 36 195, 88 грн.

Твердження відповідача про необізнаність його та водія про складання актів колегія суддів вважає безпідставними. Матеріали справи містять лист-відповідь відповідача на акт про витік сировини від 02.03.2017, зі змісту якого вбачається обізнаність відповідача про витік сировини в кількості 693 літри з посиланням саме на акт. Вказує, що з'єднання для зливу з автоцистерни не підходили до з'єднань в тарі отримувача, отже було здійснено приєднання шлангу різного діаметру шляхом з'єднання підручними матеріалами. Надалі вирвало шланг і відбувся витік.

Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.

Стаття 924 ЦК зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Переважному застосуванню підлягають саме норми статі 924 ЦК України, в частині обов'язку доведення вини, оскільки зазначена стаття передбачає підстави звільнення перевізника від відповідальності.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів також містить положення про презумпцію вини перевізника.

При розвантаженні автомобіля було складено акт про витік сировини, у якому зазначено про некомплектність цистерни необхідним шлангом, а саме друга половина шланга діаметром 100 мм. без механічного закінчення для під'єднання інших пристроїв, що спричинило витік сировини Rokamid в кількості 693 кг.

Відповідно до п. 8.6 Правил вантаження і розвантаження вантажів, вантаження, закріплення, укриття, ув'язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником.

Відкриття та закриття люків автоцистерн, вмикання (вимикання) насосів (двигунів), маніпуляції зі шлангом, встановленим на автомобілі, виконує водій .

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відтак, з урахуванням того, що маніпуляції зі шлангом мали здійснюватись водієм перевізника, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо підставності задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленного позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 у справі № 909/716/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 20.11.2017

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Зварич О.В.