Рішення

від 06.12.2018 по справі 909/716/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/716/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Дроп-Україна", вул. Галицька, буд. 104а,м. Рогатин, Івано-Франківська область,77000

до відповідача: Приватне підприємство "Фірма "Хімекс" вул. Височана, 18, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення завданих збитків в сумі 36195 грн 88 к.

Представники сторін не з"явилися

в с т а н о в и в

У липні 2017 року ТОВ Голд Дроп-Україна звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення 36 195,88 грн. збитків із ПП Фірма Хімекс .

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ПП Фірма Хімекс своїх зобов'язань з перевезення вантажу, що призвели до витоку сировини в кількості 693 кг.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.17 позов задоволено - стягнуто з відповідача на користь позивача 36 195,88 грн. завданих збитків та 1 600,00 грн. судового збору. При цьому суд обґрунтовував факт завдання збитків ТОВ Голд Дроп-Україна посилаючись на покладену законодавцем відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.17 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.17 залишено без змін.

На виконання рішення 29.11.2017 видано наказ про примусове виконання рішення № 818. Наказ № 818 від 29.11.2017 виконаний у повному обсязі, про що зазначено у Постанові про закінчення виконавчого провадження від 14.12.2017.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.18 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.17 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.17 у справі за № 909/716/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення попередніх інстанцій касаційний суд вказує на необхідність при новому розгляді належним чином з'ясувати характер і суть спірних правовідносин; надати юридичну оцінку договору-заявці на транспортно-експедиторське обслуговування № 7 від 23.02.17, з огляду на предмет спору у цій справі; дослідити чи відноситься сировина урафон (рокамід) до небезпечних вантажів та, відповідно, чи підпадають спірні правовідносини під врегулювання Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 року та Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №822 від 26 липня 2004 року; прийняти заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, зокрема щодо розміру збитків, та вирішити спір відповідно до норм чинного законодавства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.18 справу скеровано на розгляд судді Шкіндеру П.А. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.18 підготовче засідання призначено на 13.08.18. За період проведення підготовчого провадження сторони скористалися наданим їм правом на подання відзиву на позову, відповіді на відзив, заперечення. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.12.2018

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

В попередніх судових засіданнях позивач підтримав заявлені позовні вимоги з мотивів викладених у позовній заяві; відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на аргументи та докази, зазначені у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, що надавалися в попередніх судових засіданнях, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими з огляду на наступне.

На підставі договору-заявки на транспортно-експедиторське обслуговування №7 (без дати) ТОВ Голд Дроп-Україна замовило у ПП Фірма Хімекс міжнародне перевезення вантажу - ABS 13 000,00 кг та Rokamid 9 000,00 кг, по маршруту Бжег-Дольни (Польща) - Рогатин (Україна). Сторонами у вказаному документі визначено строки завантаження та поставки, адреси завантаження та розвантаження, відповідальність сторін та інші умови. Даний документ підписаний керівниками підприємств-контрагентів та скріплений печатками.

Форма та зміст договору-заявки на транспортно-експедиторське обслуговування №7 відповідають вимогам закону, що вставлені до договір перевезення та транспортного експедирування, а також даний документ містить усі необхідні істотні умови.

На виконання своїх зобов'язань, відповідач здійснив перевезення вантажу автоцистерною ILBH 771/M 715 RZ з м. Бжег Дольний (Польща) до м. Рогатин (Україна), про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна від 23.02.17, з копії якої вбачається, що зазначена цистерна була завантажена обумовленим вантажем, а саме 1. ACID ABS масою 13 180,00 кг та 2. Rokamid Kad 8 920,00 кг.

Як вбачається з пунктів 5-8 міжнародної товарно-транспортної накладної від 23.02.17, речовина ACID ABS містить детальний опис, а саме: UN 2586 ARYLSULPHONIC ACIDS,LIQUID, 8, III, (E), UN 2586 KWASY ARYLOSULFONOWE, 8, III, (E), а речовина Rokamid Kad - UN 3082 ENVIRONMENTALLY HAZARDDOUS SUBSTANCE, 9, III, (E); UN 3082 MATERIAL ZAGRAZACY SRODOWISKU, CIEKLY, L.N.O., 9, III, (E) відповідно.

Відповідний опис вантажу вказує на приналежність обох транспортованих речовин до розряду небезпечних вантажів 8 та 9 класів небезпеки, згідно класифікації, визначеної Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 року до якої приєдналася Україна на підставі Закону України Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) .

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, замовлена позивачем послуга з перевезення вантажу була виконана відповідачем, що підтверджується копією акту здачі-приймання робіт №ХІ-0000025 від 01.03.17, який був підписаний контрагентами та скріплений печатками сторін. Вказаний документ містить примітку: Сторони одна до одної претензій не мають , що вказує на відсутність будь-яких зауважень та застережень як вантажоодержувача так і перевізника.

Разом з тим, позивач у своїх позовних вимогах посилається на недоотримання частини вантажу - сировини Rokamid в кількості 693 кг через її витік, який стався при розвантаженні автоцистерни. При цьому, вину у зазначених втратах позивач покладає на відповідача - перевізника, обґрунтовуючи свою позицію актом про витік сировини без номера та дати, що оформлений представниками ТОВ Голд Дроп-Украна , актом на списання товарно-матеріальних цінностей №ГУр-000067 від 28.02.17 та прибутковою накладною №000625 від 28.02.17.

Розглядаючи дану справу суд виходить з того, що статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

За змістом статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 4 статті 909 ЦК України).

Згідно вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, спірне перевезення було виконане на умовах Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За умовами ч.1 ст. 30 КДПВ, якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній.

Позивач, як вантажоодержувач, не зробив будь-якої заяви відповідачеві, як перевізнику, що б свідчила про втрати та не зробив жодних застережень в накладній CMR та акті здачі-приймання робіт №ХІ-0000025 від 01.03.17.

З огляду на зміст вищезазначеної норми КДПВ, позивач отримав вантаж у кількості, визначеній накладною, оскільки у випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі (ч.1 ст.30 КДПВ). Будь-якої заяви про втрати вантажу ні в момент розвантаження, ні в семиденний строк перевізнику зроблено не було.

При вирішенні даного спору суд також звертає увагу і на те, що предметом договору між сторонами було перевезення вантажу віднесеного до категорії небезпечних вантажів. Правовідносини у сфері перевезення небезпечних вантажів врегульовані Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 р. Україна приєдналася до вказаної Угоди на підставі Закону України Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) .

Відповідно, ДОПНВ є спеціальним нормативно-правовим актом у даному випадку, норми якого для суб'єктів спірних правовідносин є пріоритетними та носять імперативний характер.

У відповідності до п. п. 7.5.1.3 ДОПНВ та п. 11.3 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №822 від 26.07.04 забороняється розвантажувати небезпечний вантаж, якщо були виявлені недоліки, які можуть негативно вплинути на безпеку розвантаження. Контроль має здійснюватись вантажоодержувачем.

Пунктом 15.3 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів визначено обов'язки вантажоодержувача, зокрема зазначено, що одержувач небезпечного вантажу зобов'язаний якомога швидше прийняти небезпечний вантаж, якщо не існує нездоланних причин. Якщо вантажоодержувач звертається до послуг інших учасників перевезень, він повинен вжити належних заходів щодо забезпечення виконання вимог цих Правил та ДОПНВ.

В матеріалах справи відсутні докази залучення позивачем до процесу розвантаження придбаної ним сировини третіх осіб, не надано і доказів наявності на підприємстві працівників, що пройшли спеціальне навчання та отримали відповідне свідоцтво про право на отримання/розвантаження небезпечних вантажів. Разом з тим, в силу зазначених вище правил - ТОВ Голд Дроп-Україна являється розвантажувальником вантажу.

Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів визначено, що розвантажник - юридична або фізична особа, що здійснює вивантаження небезпечних вантажів з транспортного засобу чи великого контейнера; знімає контейнер, контейнер для масових вантажів, багатоелементний газовий контейнер, контейнер-цистерну, переносну цистерну з транспортного засобу; вивантаження небезпечних вантажів із цистерни (автоцистерни, знімної цистерни, переносної цистерни або контейнера-цистерни) та (або) транспортного засобу, великого чи малого контейнера для перевезення небезпечних вантажів навалом (насипом), контейнера для масових вантажів, а також із транспортного засобу-батареї, змішувально-зарядної машини або багатоелементного газового контейнера.

Пунктом 15.8 цих же Правил встановлено обов'язки розвантажника. Згідно вказаної норми розвантажник, що здійснює вивантажування небезпечних вантажів із транспортного засобу або контейнера, зобов'язаний: б) перед розвантаженням перевірити вантажні та вантажні транспортні одиниці на наявність дефектів, які можуть становити небезпеку під час вивантажування. У разі виявлення таких недоліків призупинити вивантажування до прийняття відповідних аварійних заходів; в) дотримуватись вимог правил, що стосуються розвантаження; г) після розвантаження цистерни, транспортного засобу чи контейнера очистити зовнішні поверхні цистерни, транспортного засобу чи контейнера від будь-яких налипань небезпечного вантажу, що виникли під час розвантаження; ґ) забезпечити закриття клапанів та оглядових отворів.

На думку суду, позивач безпідставно вказує, що транспортний засіб перевізника був не укомплектованим та неготовим до розвантаження, що стало причиною для з'єднання зливних шлангів підручними засобами для подальшого розвантаження, оскільки допуск автоцистерни до завантаження та транспортування спірного вантажу вантажовідправником свідчить про відповідність транспортного засобу нормативним вимогам.

Збитками в силу вимог статті 22 ЦК України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

Для відшкодування збитків необхідною умовою є наявність загальних умов відповідальності - протиправної поведінка; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У спірних правовідносинах законодавство покладає обов'язок розвантаження на вантажоотримувача та зобов'язує перевізника (екіпаж транспортного засобу) не втручатися у процес розвантаження, що і було виконано сторонами. При цьому, ТОВ Голд Дроп-Україна , виявивши будь-які технічні несправності зобов'язане було вжити заходів їх належного усунення та не приступати до розвантаження сировини не переконавшись у повній безпеці відповідного процесу.

При цьому, саме позивач зобов'язаний довести факт протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові задані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються заявлені позовні вимоги.

Як зазначалося вище, ПП Фірма Хімекс своєчасно та в повному об'ємі доставило придбану позивачем сировину до обумовленого пункту розвантаження. В силу вимог закону та умов договору процес розвантаження не входив до зобов'язань перевізника, а тому підприємство-відповідач не може нести відповідальність за втрати (збитки) допущені вантажоотримувачем в ході розвантаження сировини, тобто за дії третіх осіб.

Крім того, додані до позовної заяви докази не відповідають вимогам ГПК України, неузгоджені між собою та не підтверджують обставин, на які посилається позивач.

Так, акт про витік сировини не містить реквізитів, обов'язкових для документів даного виду - часу та місця його оформлення, опису обставин, за яких було допущено витік сировини, назви самої речовини, інформації щодо особи, відповідальної за розвантаження сировини, та особи, яка приймала рішення про початок розвантаження, інформації про причини не підписання акту зі сторони перевізника, способу обрахунку об'єму втраченої сировини.

Позивачем також не надано доказів, що вказаний акт складений уповноваженими ним представниками - найманими працівниками чи підрядником.

Разом з тим, вартість втраченої в результаті витоку сировини масою 693 кг визначена позивачем в акті на списання товарно-матеріальних цінностей №ГУр-000067 від 28.02.17 в розмірі 36 195,88 грн. (прихідна ціна; вартість 1 кг = 52,230707), тоді як у прибутковій накладній №000625 від 28.02.17 вартість 1 кг сировини становить 1,735 євро (за курсом вказаним в цьому ж документі - 2864,17230 грн. за 100 євро), що в еквіваленті до національної валюти становить 48,87894 грн. тобто при оформленні акту на списання товарно-матеріальних цінностей та розрахунку розміру збитків вартість сировини завищено.

Судом також встановлено, що акт про списання товарно-матеріальних цінностей був оформлений позивачем 28.02.17, проте 01.03.17 директором ТОВ Голд Дроп-Україна був підписаний і скріплений печаткою акт здачі-приймання виконаних робіт №ХІ-0000025 без будь-яких претензій щодо втрат транспортованої відповідачем сировини.

Наведене свідчить про неналежність та недопустимість вищевказаних доказів, на які посилається позивач.

Суд погоджується із висловленим зауваженням відповідача, що твердження позивача про використання його представниками під час розвантаження автоцистерни засобів, що не відповідають її конструкції вказують на грубе порушення ТОВ Голд Дроп-Україна техніки безпеки та приписів ДОПНВ. Наведене вказує на те, що описаний витік сировини, якщо і мав місце, то був допущений лише внаслідок неправомірних дій позивача.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Голд Дроп-Україна .

За правилами ч. 1 та ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Стаття 123 Господарського процесуального кодексу України відносить до судових витрат судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

В ході розгляду даного спору, відповідачем подано клопотання про відшкодування понесених ним судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн., які підтверджуються договорами про надання правової допомоги №4-05 від 15.05.17, № б/н від 01.10.18; копіями платіжних доручень, актом прийому-передачі від 16.10.18.

Положеннями ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання адвокатських послуг, заявником надано договір про надання правової допомоги від 01.10.2018, договір про надання правової допомоги № 04-05 від 15.05.2017 , копія платіжного доручення № 630 від 28.12.2017, копія виписки по рахунку від 28.12.2017, копія акт прийому -передачі виконаних робіт від 16.10.2018 з описом виконаних робіт, копія платіжного доручення від 16.10.2018., копія свідоцтва на ім"я ОСОБА_1 видане Івано-Франківською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури № 948 від 11.098.2012.

Відповідно до умов договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2018 адвокат ОСОБА_1 зобов"язується надати правову допомогу ПП Фірма "Хімекс" (кліент) при розгляді справи № 909/485/17.

Вартість послуг адвоката за даним договором встановлена у розмірі 4000грн. ( п.4.2. договору) Платіжним дорученням №981 від 16.10.2018 підтверджується перерахування ПП Фірмою "Хімекс" на користь адвоката ОСОБА_1 4000грн. у якості оплати послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.18

На виконання робіт було підписано ОСОБА_1 приймання - передачі послуг від 16.10.2018

Надані документи досліджені судом та визнаються належними доказами понесених ПП фірма "Хімекс" витрат на професійну правничу допомогу в процесі розгляду господарської справи № 909/716/17.

Крім того, відповідач просить суд відшкодувати понесені ним судові витрат на правову допомогу, які здійснені відповідно до договору про надання правової допомоги №4-05 від 15.05.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу надано копію Договору про надання правничої допомоги від 15.05.2017, копію платіжного доручення №630 від 26.12.2017 та банківську виписку від 28.12.2017. Жодних інших доказів, матеріали справи не містять.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до договору про надання правової допомоги від 15.05.2017 , так як суду не надано доказів надання допомоги саме адвокатом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 справа East/West Alliance Limited проти України зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду надано не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 9 вказаної статті у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладенні положення процесуального законодавства, враховуючи те, що у задоволенні позовних вимогах відмовлено, суд покладає судові витрати заявника, пов"язані з наданням правничої допомоги по договору від 01.10.2018 у розмірі 4000грн. на позивача. Таким чином, з ТзОВ "Голд Дроп Україна" на користь ПП Фірма "Хімекс" підлягають стягненню 4000,00грн. витрат на правничу допомогу.

Крім того, в ході розгляду спору відповідачем заявлено клопотання про поворот виконання рішення ( вх. 15946/18 від 17.10.18), посилаючись на ст. 333ГПК України).

У зазначеному клопотанні ПП Фірма Хімекс зазначає, що на виконання рішення господарського суду від 05.09.17 у даній справі було видано наказ №818 від 29.11.17, який був пред'явлений до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області ОСОБА_2 Вказаний виконавчий документ був виконаний в ході виконавчого провадження - ПП Фірма Хімекс перерахувало на депозитний рахунок приватного виконавця стягнуту судом суму збитків, судових та виконавчих витрат в загальному розмірі 41575,46 грн.

Факт стягнення грошових коштів, що є предметом даного спору, судових та виконавчих витрат в ході виконавчого провадження підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача та постановою про зняття арешту від 13.12.17 №55313274.

Відповідно до ч.2 ст. 333 ГПК України встановлено, що якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Поворот виконання судового рішення - це процесуальна дія, яка полягає у повному або частковому відновленні первісного становища відповідача. В результаті суд зобов'язує позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 N 13-рп/2011 у справі N 1-25/2011 вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав, у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах .

Згідно зі ст. 333 ГПК України питання про поворот виконання рішення суду вирішується тільки в тому випадку, якщо внаслідок виконання судового рішення, на користь стягувача було стягнуто грошові кошти або майно. Тобто, даною статтею не передбачена процесуальна можливість повороту виконання немайнового рішення.

Таким чином, поворот виконання рішення є способом захисту майнових прав сторони, отже суд приходить до висновку про задоволення клопотання відповідача та стягує з позивача на користь відповідача грошові кошті, стягнуті відповідно до наказу № 818 від 29.11.17

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у разі відмови у позові, відтак судовий збір залишається за позивачем.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238, 333 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Дроп-Україна", вул. Галицька, буд. 104а, м. Рогатин, Івано-Франківська область до Приватного підприємства "Фірма "Хімекс" вул. Височана, 18, м. Івано-Франківськ про стягнення завданих збитків в сумі 36195 грн 88 к. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Дроп-Україна", 77000, Івано-Франківська область, Рогатинський район, м. Рогатин, вул. Галицька, 104 А, (ідентифікаційний код 32355454) на користь приватного підприємства "Фірма "Хімекс", 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18, (ідентифікаційний код 25063846) 36195 (тридцять шість тисяч сто дев"яносто п"ять) грн. 88 коп. завданих збитків та 1600 (тисячу шістсот) грн. судового збору та 4000грн. ( чотири тисячі грн. 00коп.) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.12.2018

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.