Рішення

від 13.11.2017 по справі 490/6060/15-ц

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/2279/2017 Справа № 490/6060/15-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.,

при секретарі - Кваші С.О.,

за участі позивача та її представника ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільним сумісним подружжя та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2015 року позивачка звернулася до суду з позовом, з подальшим неодноразовим уточненням позовних вимог, в якому остаточно просила встановити факт, що має юридичне значення , а саме спільне проживання однією сім'єю у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в період з 27.12.2007 р. по 03.01.2015 р. ; визнати об'єктом права спільної сумісної власності 51/100 частки квартири АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на половину частки від 51/100 частки вказаної квартири в порядку розділу спільного сумісного майна; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 30 вересня 2013 року, виданого Реєстраційною Службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на ім'я ОСОБА_5 на зазначену квартиру, індексний номер 10212072.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на перебування у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 та проживання однією сім'єю на протязі семи років - з 27 грудня 2007 року до 03 січня 2015 року, в орендованій квартирі АДРЕСА_2. Вони вели спільне господарство, купували все необхідне, мали взаємні права та обов'язки та спільний сімейний бюджет.

В період проживання однією сім'єю вони на підставі Договору №40/2К від 04.08.2008 року про відступлення права вимоги на квартиру на ім'я ОСОБА_2 набули у власність квартиру АДРЕСА_1 . При цьому договір оформлений на імя відповідача за ініціативою його самого, хоча придбання квартири відбувалося за частково за їх спільні кошти, а частково за гроші позивачки.

Ухвалою суду від 23.12.2016 року скасоване заочне рішення пор справі .

В судовому засіданні позивачка та її представник просили задовольнити позов в повному обсязі. Зазначили, що перший внесок за спірну квартиру був зроблений за особисті кошти позивачки, які перебували на її депозитному рахунку - що, на її думку , підтверджуєтся Договором про банківський депозитний вклад ДПВ -159/08 від 04.02.2008 року з додатковими угодами та квитанціями про поповнення депозитного рахунку на 20000 доларів США (еквівалент приблизно 97 000 грн. за курсом на той час ) , які вона зняла 04 серпня 2008 року зі свого депозитного рахунку ) та того ж дня внесла як внесок на придбання квартири первісному кредитору ТОВ М-Інвест-Буд .

Після розірвання фактичних шлюбних відносин у січні 2015 року позивачка не стала мати доступу до спірної квартири , а згодом дізналася, що ОСОБА_2 без її відома переоформив їх спільну сумісну квартиру на свою матір - ОСОБА_5. Проте, перебуваючи у фактично шлюбних відносинах позивачкою та відповідачем було сплачено майже половину від загальної вартості квартири ( сума витрачених коштів на придбання житла становить 150951 грн. з 292289,40 грн. ) отже 51\100 частин цієї квартири є їх спільною сумісною власністю, яка підлягає поділу в рівних частках .

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, повідомлялися судом належним чином неодноразово, при попередньому розгляді справи відмовлялася від отримання судових повісток, а при новому розгляді справи відповідач ОСОБА_2, зазначив, що його мати проживає за новою адресою, повідомити яку він суду відмовися. За повідомленим ним номером телефону - відповідачка не відповідала, про що свідчать наявні в матеріалах справи телефонограми секретаря судового засідання.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судових засіданнях заперечували проти позову за його безпідставністю та недоведеністю. Суду зазначили, що дійсно був знайомий з ОСОБА_4 приблизно з 2008 року, перебував з нею в дружніх стосунках чоловіка та жінки, іноді залишався на ніч, їздили на спільний відпочинок, зустрічали свята, але ніколи не проживали разом як подружжя, однією сім'єю, не вели спільне господарство, не мали спільного бюджету . Він завжди мав своє житло - спочатку наймані квартири,а з 2016 року - вже спірну квартиру, яку придбав на власні кошти та кошти своєї матері. Зазначав , що мав самостійний заробіток і завжди відкладав на квартиру. В останнє судове засідання після дослідження письмових доказів по справі та перед судовими дебатами надав суду фото-копію письмового договора позики , який укладено ним 02 серпня 2008 року з двоюрідним братом ОСОБА_7 , відповідно до умов якого отримав у безвідсоткову позику 20000 доларів США на строк до 02 серпня 2018 року. Пояснив суду, що вже віддав цю позику, отже довго не міг знайти примірник цього договору , і лише за день до розгляду справи в суді брат знайшов цей договір у себе за місцем проживання та передав фото за допомогою додатку до смартфону Вайбер.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, вивчивши доводи позову та матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1,3,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Факт проживання позивачки з відповідачем ОСОБА_2 підтверджується наданими фотокартками та диском з відеозаписами за вказаний період проживання разом у орендованій квартирі за адресою АДРЕСА_2 , письмовими записками ( відповідач не заперечував факт їх власноручного написання) , з яких вбачається, що відповідач уходив на роботу саме з спільного помешкання з позивачкою , вів з нею спільне господарство, вважава за дружину.

Показами свідків, які є сусідами позивача, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ОСОБА_12, яка є сестрою позивачки, підтверджується, що сторони проживали з 2007 року до січня 2015 року однією сім'єю та вели спільне господарство за вказаною адресою. Зазначили, що сторони потійно проживали разом, робили спільні покупки продуктів харчування, побутової хімії, відповідач зранку завжди вигулював собаку, сторонні особи сприймали їх саме як подружжя, вони були знайомі з усіма родичами один одного.

Також суд вважає, що даний факт підтверджується і тим, що відповідач сплачуючи за кредитний споживчий договір на придбання побутової техніки , зазначав адресу фактичного проживання - АДРЕСА_2 , при придбанні собаки - також зазначена фактична адреса проживання ОСОБА_2 - як АДРЕСА_2 , договір на постачання послуг Інтренет у вказаній квартирі також укладався ОСОБА_2

Згідно Акту , складеними мешканцями будинку АДРЕСА_3 від 17.12.2016 року ОСОБА_2 проживав без реєстрації в АДРЕСА_3 . Також на підтвердження цього факу наданий Договір оренди квартири від 14.11.2012 року за вказаною адресою , за яким ОСОБА_2 був наймачем квартири у орендодавця ОСОБА_13 Допитана в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснила, що дійсно здавали у найом свою квартиру ОСОБА_2 , просили за нього співробітники чоловіка як за порядну людину. Проте зазначити, чи дійсно він проживав там постійно - сказати не може, бо не відвідували його там часто і не перевіряли, чи знаходяться там його речі.

Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ОСОБА_19 , які є друзями та співробітниками відповідача , суду пояснли, що були знайомі з ОСОБА_4 лише як з однією зі знайомих ОСОБА_2, а про те, щоб він проживав з нею як чоловік та дружина - їм нічого не відомо і вони такого не помічали. Якщо і бували в гостях у позивачки, то виключно разом з ОСОБА_2, який там теж перебував в гостях, як молодий чоловік у дівчини. Мав інші наймані квартири - в мкр. Ліски та згодом по вул.Фрунзе. Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що приблизно в 2007-2009 роках після розлучення з дружиною ОСОБА_2 проживав разом з ним по пр.Миру в квартирі його батька . Про інше його місце проживання нічого не знав, хоча бувало, що ОСОБА_2 ночував не вдома.

На підставі вищенаведеного, суд вважає встановленим, що з грудня 2007 року і до 03 січня 2015 року ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, оскільки перебували в усталених відносинах, що притаманні подружжю, спільно проживали, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом , взаємодопомогою та підтримкою, виявляли подружні відносини перед третіми особами. На той час вони в іншому шлюбі не перебували.

Як вбчається з матеріалів справи, 01 лютого 2007 року відповідно до Договору №1/2 К про участь у Фонді фінансування будівництва укладеного між ТОВ Девелопмент-Інвест (довіритель) та АКБ Київ (управитель) було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва (ФФБ), згідно якого довіритель взяв на себе зобов'язання передати грошові кошти ФФБ в довірче управління Управителя, а управитель прийняв кошти до ФФБ в довірче управління з подальшим використанням їх відповідно о правил ФФБ за умови виконання умов цього договору. Довіритель набуває права вимоги на об'єкт інвестування, а саме: квартир категорії А, загальною площею 946 кв.м. (згідно переліку квартир викладених у додатку №1), які будуються в багатоповерховому житловому будинку по АДРЕСА_1.

Згідно додаткової угоди від 24 березня 2008 року до Договору №1/2 К від 01.02.2007 року про участь у Фонді фінансування будівництва, укладеної між ТОВ М-Інвест-Буд , код ЄДРПОУ 35473242 (довіритель) та АКБ Київ (управитель), у зв'язку з набуттям ТОВ М-Інвест Буд прав Довірителя по заключним з ТОВ Девелопмент-Інвест договорам про відступлення прав вимоги №1-11 від 22.01.2008 року, було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва (ФФБ), згідно якого довіритель взяв на себе зобов'язання передати грошові кошти ФФБ в довірче управління Управителя, а управитель прийняв кошти до ФФБ в довірче управління з подальшим використанням їх відповідно о правил ФФБ за умови виконання умов цього договору . Довіритель набуває права вимоги на об'єкт інвестування, а саме: 11 квартир категорії А, загальною площею 898, 27 кв.м. (згідно переліку квартир викладених у додатку №1), які будуються в багатоповерховому житловому будинку по АДРЕСА_1.

17 липня 2008 року ОСОБА_2 уклав Договір № 351 на відкриття та ведення поточного рахунку у АКБ "Київ" № НОМЕР_1 і в той же день вніс на рахунок 22 000 грн.

04 серпня 2008 року було укладено Договір №40/2К про відступлення права вимоги між ТОВ М-Інвест-Буд (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (Новий кредитор), відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору , а новий кредитор набув право вимоги на отримання у власність квартир АДРЕСА_1 (Обьєкт інвестування), яка належить первісному кредитору на підставі Додаткової угоди до Договору №1/2К від 01.02.2007 р. про участь у Фонді фінансування будівництва, укладеного між первісним кредитором та МФ АКБ Київ (пункт 1.1.) Згідно пункту 1.2 Договору №40/2 К від 04.08.2008 року, Новий кредитор (ОСОБА_2.) набуває прав і обов'язків Первісного кредитора (ТОВ М-Інвест-Буд за основним зобов'язанням в набуває статусу довірителя ФФБ після повного виконання зобов'язання за цим договором. Пунктом 1.3. Договору №4-/2 К від 04.08.2008 року, передбачено, що за цим договором Новий кредитор (ОСОБА_2.) одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від управителя належного виконання всіх обов'язків за основним договором, в т.ч. передачі прав на квартиру з наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_1, кількість кімнат 1, загальна площа 58,9 кв.м. У відповідності з пунктом 1.5 Договору №40/2 К від 04.08.2008 року, за відступлене право вимоги Новий кредитор зобов'язується сплатити Первісному кредитору ціну Договору визначені пунктом 2.1., яким встановлено, що загальна вартість майнових прав на Об'єкт на момент підписання даного договору становить 285547 грн. 00 коп., т.ч. ПДВ - 47591,17 грн., із розрахунку вартості 1 кв.м в розмірі 4848,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 808,00 грн. Остаточна загальна вартість Об'єкту буде визначена після введення Об'єкта будівництва в експлуатацію за даними БТІ м. Миколаєва з урахуванням п.п. 2.1. та 2.3 даного договору (пункт 2.2.). В разі зміни фактичної площі Об'єкту на момент його прийняття Новим кредитором від Первісного кредитора загальна вартість майнових прав за даним договором підлягає відповідному коригуванню, про що буде складено додаткову угоду до даного договору. Дану різницю сторони сплачують протягом 10 календарних днів після підписання додаткової угоди (пункт 2.3. Договору).

Згідно пункту 2.4, 2.4.1., 2.4.2. та 2.4.3. Договору №40/2 К від 04.08.2008 року, було встановлено слідуючий порядок оплати Новим кредитором (ОСОБА_2.) загальної вартості майнових прав на об'єкт: перший внесок - за 24,5 кв.м., в сумі 118776 сплачується до 05 серпня 2008 року, другий внесок - 30000 грн. сплачується до 01.12.2008 року з коригування на вартість 1 кв.м. сплачуваної площі, яка буде діяти на дату другого платежу, третій внесок - 136771 грн. сплачується в строк до 01.01.2009 року з коригуванням на вартість 1 кв.м. сплачуваної площі , яка буде діяти на дату третього платежу. Загальна вартість майнових прав сплачується Новим кредитором Первісному кредитору шляхом внесення грошових коштів через касу МФ АКБ Київ , МФО 326320 або в безготівковій формі на рахунок НОМЕР_1 з призначенням Оплата за майнові права на квартиру АДРЕСА_1, згідно договору №40/2К від 04.08.2008 року про відступлення права вимоги, в т.ч. ПДВ (пункт 2.5. Договору). Пунктом 3.1 Договору передбачено, що право вимоги за основним зобов'язанням переходить до Нового кредитора від Первісного кредитора, після належного виконання Новим кредитором пункту 2.5 договору (оплати загальної вартості майнових прав). Також Новий кредитор (ОСОБА_2.) зобов'язується здійснити розрахунки з первісним кредитором в порядку визначеному розділом 2 Договору (пункт 3.3. Договору). Пунктом 3.5 Договору передбачено право, що після виконання умов п. 3.1. Договору Новий кредитор (ОСОБА_2.) та Управитель (МФ АКБ Київ ) можуть внести відповідні зміни до Основного договору (Договір №1/2 К від 01.02.2007 р. про участь у фонді фінансування будівництва).

04 лютого 2008 року ОСОБА_4 відкрила депозитний рахунок у ВАТ Банк Фінанси та Кредит та внесла на депозитний рахунок суму в розмрі 10000 доларів США, що підтверджується договором № ДПВ-159/08 про банківський строковий вклад (депозит). В подальшому позивачкою 29 лютого , 26 квітня та 04 червня 2008 року були укладені додаткові угоди до цього договору про банківський строковий вклад (депозит) про внесення сум у 3000 доларів США, 4000 доларів США та 3000 доларів США - і загальна сума грошових коштів на депозитному рахунку становила 20000 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 01.12.2007 по 22.02.2016 р.

Згідно заяви про видачу готівки №1 від 04 серпня 2008 року ОСОБА_4 отримала зі свого депозитного рахунку 20000 доларів США, що еквівалентно було 96902 грн. За курсом долара на той час ( 484,51 грн. за 100 доларів США) та процентів по депозиту у розмірі 789,43 долари США, що еквівалентно у гривнях 3824,87 грн., загальна сума становила 100726,87 грн.

В той же день 04 серпня 2008 року на поточний рахунок ОСОБА_2 в АКБ "Київ" було внесено 96 776 грн.

04 серпня 2008 року на виконання умов даного договору №40/2 К від 04.08.2008 р. ОСОБА_2 було сплачено 118776 грн. від загальної вартості майнових прав на квартиру, що підтверджується платіжним дорученням.

02 грудня 2008 року на виконання умов договору №40/2 К від04.08.2008 р. ОСОБА_2 було сплачено 32175 грн., що підтверджується меморіальним ордером №112/12 від 02.12.2008 року (за 6,5 кв.м.).

Таким чином, протягом 2008 року за спірну квартиру позивачкою під час спільного проживання однією сімєю з ОСОБА_2 було сплачено 150951 грн., що становить оплату за 31 кв.м.

10 квітня 2012 року Додатковою угодою №1 до договору №1/2 К від 01.02.2007 року про участь у фонді фінансування будівництва, укладеною між ТОВ М-Інвест-Буд та ПАТ АКБ Київ , у зв'язку з коригуванням проектної документації та паспорту технічної інвентаризації об'єкта будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 пункт 1.5 Договору №1/2 К про участь у ФФБ викладено у наступній редакції: Об'єктом інвестування є: квартира АДРЕСА_1. Плановий термін введення об'єкту будівництва в експлуатацію - 4 квартал 2012 року.

10 квітня 2012 року Додатковою угодою №1 до Договору №40/2 К про відступлення права вимоги від 04.08.2008 року ТОВ М-Інвест-Буд та ОСОБА_2, в зв'язку з коригуванням проектної документації об'єкта будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, пункт 1.3 Договору №40/2 К про відступлення права вимоги від 04.08.2008 року виклали в наступній редакції: за цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від управителя належного виконання всіх обов'язків за основним договором , в т.ч. передачі прав на квартиру з наступними характ еристиками: квартира АДРЕСА_1. Плановий термін введення об'єкту в експлуатацію - 4 квартал 2012 року.

19 листопада 2012 року було укладено Договір №1 про відступлення права вимоги за договором №1/2К від 01.02.2007 року (заміну сторони в зобов'язанні) між ОСОБА_2 (первісний кредитор), ОСОБА_5 (Новий кредитор) та ПАТ Акціонерний комерційний банк Київ (управитель), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, Первісний Кредитор (ОСОБА_2.) відступає Новому кредитору (ОСОБА_5) , а Новий кредитор набуває права та обов'язки Довірителя за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва №1/2К від 01.02.2007 р., додаткової угоди №1 до Договору №1/2 К від 10.04.2012 р., Договору №40/2К від 04.08.2008 року, укладеними між Первісним кредитором (ОСОБА_2.) та Управителем (далі іменується Основне зобов'язання) на отримання у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (пункт 1). З дати укладення цього Догоовру та здійснення між Первісним кредитором та Новим кредитором відповідних розрахунків Новий кредитор набуває прав та обов'язків за Основним зобов'язанням (пункт 3). Пунктом 4 Договору передбачено, що права та обов'язки, що відступаються новому кредитору, засвідчують документами, які передаються йому первісним кредитором, а саме: Договором про участь у ФФБ №1/2К від 01.02.2007 р.; додатковою угодою №1 до договору №1/2 К від 10.04.2012 р.; свідоцтвом про участь у ФФБ житлового будинку АДРЕСА_1 від 24.03.2008 р.; договором №40/2 К від 04.08.2008 р.; квитанцією про здійснення оплати вимірних одиниць об'єкта інвестування квартир АДРЕСА_1. Пунктом 5 Даного договору в момент укладення Договору №1 від 19.11.2012 р. про відступлення права вимоги за договором №1/2К від 01.02.2007 р. Первісний кредитор )ОСОБА_2) гарантував, що обов'язок щодо оплати вартості об'єкту інвестування за основним зобов'язанням виконаний в 100% розмірі.

Як підтверджується матеріалами, наданими на вимогу суду ПАТ КБ Київ , відповідно до меморіального ордеру №11455634 від 19.12.2012 року ОСОБА_5 було сплачено суму у розмірі 141383,40 грн. за майнові права за квартиру АДРЕСА_1 згідно договору №1 від 19.11.2012 року.

17 червня 2013 року було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №1/2 від 01.2.2007 року про участь у ФФБ між ОСОБА_5 (Довіритель) та ПАТ АКБ Київ (управитель), відповідно до якої пунктом 1 передбачено, що, в зв'язку з введенням в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно Декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в Миколаївській області 29.03.2013 року за №МК143130870696, на підставі даних БТІ, враховуючи підпункт 5 пункту 2.2.1 Договору №1/2 від 01.02.2007 року, різниця між закріпленою площею об'єкта інвестування та даними БТІ складає 1,1 кв.м. Протягом 10 днів з моменту підписання цієї додаткової угоди №2 Довіритель (ОСОБА_5) зобов'язана доплатити Управителю (ПАТ АКБ Київ ) різницю між фактично внесеною сумою за об'єкт інвестування за даними БТІ, що складає 3749,20 грн. в т.ч. ПДВ 624,87 грн. на поточний рахунок ПАТ АКБ Київ

Згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрованої Інспекцією ДАБК в Миколаївській області за №МК 143130870696 від 29.03.2013 року, 9-ти поверховий житловий будинок на 107 квартир по АДРЕСА_1 , був введений в експлуатацію

ОСОБА_5 30.09.2013 року отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно , індексний номер 10212072 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 60, 3 кв.м., житловою площею 24,1 кв.м., форма власності приватна, виданого Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області .

Відповідно до положень ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно поширюються загальні положення права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 214 та ст.. 360-7 ЦПК України, обов'язковою для усіх судів України є правова позиція стосовно того, що при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а також, якщо вони проживають однією сім'єю без шлюбу в період, протягом якого придбане спірне майно.

У відповідності зі ст. 60 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором

За змістом ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Водночас, частинами 1 та ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Відповідно до ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно ст.. 2 Закону України Про інвестиційну діяльність інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності, згідно ст.. 5 Закону України Про інвестиційну діяльність суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора, згідно ст.. 9 Закону України Про інвестиційну діяльність основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності, згідно ст.. 19 . Закону України Про інвестиційну діяльність з ахист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності.

Актом прийому передачі квартири АДРЕСА_1 ТОВ Житлобуд-Ніко (забудовник) та ОСОБА_5 (пайовик) склали акт про те, що забудовник передає, а пайовик приймає квартиру АДРЕСА_1; пайовик не має претензій до забудовника стосовно стану приймає мого житла.

30 вересня 2013 року ОСОБА_5 отримано свідоцтво про право власності на спірну квартиру, яке було видано Реєстраційною службою Миколаївського МУЮ Миколаївської області.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що 150 951 грн. (31 кв.м.) з загальної вартості квартири, площею 60,3 кв.м., яка становить 292289,40 грн. - сплатила ОСОБА_4 з ОСОБА_2 під час проживання однією сім'єю , а 141338,40 грн. (29,3 кв.м.) сплатила ОСОБА_5

За такого, у відповідності до ст. ст. 60, 63, 68, 70, 74 СК України, ст.ст. 316, 328, 355, 368, 372 ЦК України, суд дійшов висновку, що 51\100 часток квартири АДРЕСА_1, загальною площею 60, 3 кв.м. є майном, набутим сторонами за час спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, й кожний з них має рівні права володіння, користування й розпорядження цим майном. У зв'язку із зазначеним, позов в цій частині підлягає задоволенню й за позивачкою слід визнати право власності на 51/200 частки цієї квартири в порядку поділу спільно нажитого майна подружжя .

При цьому суд критично ставиться до пояснень свідків з боку відповідача, оскільки жодний з них не знає про обставини життя відповідача інакше, як з його слів - це щодо факту спільного проживання з позивачкою у вказаний період. Що стосується заперечень відповідача щодо придбання квартири на спільні кошти, то суд не може прийняти до уваги як Договір позики, про наявність якого останній згадав лише перед судовими дебатами і жодних доказів того, що саме ці кошти були витрачені ним на придбання саме спірної квартири, так і його відмову повідомити про дійсне місце проживання матері для належного виклику судом . В той же час сплата першого внеску за спірну квартиру день у день зняття позивачкою свого депозиту і у такій самій сумі - підтверджується письмовими доказами.

Що стосується вимог про визнаня недійсним Свідоцтво про право власності від 30 вересня 2013 року, виданого Реєстраційною Службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на ім'я ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, індексний номер 10212072, то суд зазначає наступне.

Як правову підставу позовних вимог в цій частині позивач зазначає ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Згідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Згода на укладання договору, який потребує нотаріального посвідчення і\або державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена. Частина 4 цієї статті визначає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Відповідно до ч.4 ст.369 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України , хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України , якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. За приписами статті 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору (висновки Верховного Суду України, викладений у постанові від 10 червня 2015 року № 6-348цс15).

Проте, вимог про визнання правочину недійсним позивачка не заявляла і на таке не посилался, а при видачі оспорюваного Свідоцтва порушення вимог законодавства з боку Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області ( яка до того ж в якості співвідповідача по справі позивачем не заявлялася) судом не встановлено.

За такого, дані вимоги є передчасними, оскільки на теперішній час наявність цього Свідоцтва не порушує майнових прав позивача , що не перешкоджає в подальшому, за наявності перешкод у здійсненні її прав власника звернутися за захистом свого порушеного права у передбачений законом спосіб та за належними способом захисту.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог на користь ОСОБА_4 слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 1549, 55 грн. судового збору .

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання однією сім'єю у фактично шлюбних відносинах ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в період з 21 грудня 2007 року по 03 січня 2015 року.

Визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 51/100 частки квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 51/200 частки квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1549, 55 грн. судового збору .

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Гуденко О.А.