Рішення

від 14.11.2017 по справі 375/936/16-ц

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/936/16-ц

Провадження № 2/375/12/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестпродукт до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Насташка ,

про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими,-

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що у період з 11 по 30 жовтня 2008 між ним та відповідачами у справі в особі власників земельних ділянок, а саме з кожним зокрема, були укладені договора оренди земельної ділянки, відповідно до яких кожен з них передав йому у строкове платне володіння та користування на п'ять років належні їм на праві власності земельні ділянки. Кожен з договорів був зареєстрований у встановленому законом порядку, про що було вчинено відповідні записи у Державному реєстрі земель.

Зазначає, що у відповідності до п. 2.4 укладених договорів він (позивач) мав переважне право на поновлення договорів оренди землі з відповідачами і з метою чого ним за 180 днів до збігу строку дії укладених з відповідачами у жовтні 2008 року договорів оренди земельних ділянок було направлено поштою на адресу відповідачів лист про намір продовжити дію таких договорів оренди землі з проектом договору про поновлення останніх і про що маються відповідні докази, а саме списки згрупованих поштових відправлень, факт відправлення відповідно до яких листів на адресу відповідачів та факт отримання їх останніми встановлено у кількох аналогічних судових справах за участю позивача і рішення у цих справах набули законної сили.

Одночасно він продовжив користування спірними земельними ділянками після закінчення строку попередніх договорів оренди землі, заперечення від відповідачів проти поновлення строку дії договорів оренди землі не надходили та не було підписано актів приймання-передачі (повернення) орендованих земельних ділянок від позивача до відповідачів - власників цих земельних ділянок.

Вважає, що у розумінні положень ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі договора оренди землі, укладені між позивачем та відповідачами, були поновлені на новий строк.

Разом з тим, йому стало бути відомим у лютому 2014 року, що після поновлення строку дії договорів оренди землі із відповідачами - власниками земельних ділянок, між останніми та ТОВ Агропромисловий комплекс Насташка були укладені нові договора оренди землі, які були зареєстровані у встановленому законом порядку у березні 2014 року і про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вважає, що укладання між відповідачами та ТОВ Агропромисловий комплекс Насташка спірних договорів оренди земельних ділянок, які знаходяться в оренді у позивача, суперечить діючому законодавству, зокрема положенням ст.ст. 626, 627, 764, 777, 792 ЦК України, ст. 124 Земельного Кодексу України, ст. 33 Закону України Про оренду землі , п.2.4 укладених у 2008 році між відповідачами (власниками земельних ділянок) та позивачем договорів оренди земельних ділянок і не може бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За викладеного та у відповідності до положень ч.1 ст. 215 ЦК України та частин першою - третьої, п'ятої та шостої статті 203 цього Кодексу просить визнати недійсними договора оренди земельних ділянок, розташованих на території Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області, з кадастровими номерами

НОМЕР_1,

призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладених між ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Насташка , скасувати їх державну реєстрацію, договора оренди земельних ділянок, укладені між відповідачами в особі власників земельних ділянок та позивачем - визнати поновленими.

Будучи належним чином повідомленими, відповідачі у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у судове засідання не зявилися, про причину своєї неявки суд не повідомили, заперечення на позов та заяв про розгляд справи у їх відсутності до суду не подали, а тому суд, заслухавши думку представника позивача та відповідача в особі ТОВ Агропромисловий комплекс Насташка , ухвалив провести розгляд справи у відсутності вказаних осіб, що узгоджується із положеннями ст.169 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за викладених у ньому обставин та підстав та просив його задовольнити. Також пояснив суду, що доказами продовження користування позивачем земельними ділянками відповідачів в період після 2013 є надані ним суду та наявні у матеріалах справи письмові докази. Інші докази відсутні, як і відсутні інші докази направлення на адресу відповідачів у червні 2013 листів-повідомлень про намір продовжити орендні стосунки. Орендна плата фактично відповідачам не сплачувалася, починаючи з 2014, але була нарахована і про що свідчать надані суду відомості. Про необхідність отримання орендної плати позивач відповідачів у вказаний період часу не повідомляв.

Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в особі ТОВ Агропромисловий комплекс Насташка у судовому засіданні позов не визнала та суду пояснила, що не вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. В обґрунтування такої своєї позиції послалася на те, що з отриманих та досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що позивач добровільно припинив використання земельних ділянок відповідачів, не виплачував їм орендну плату та не сплачував відповідних податків.

Зазначила, що надані суду представником позивача копії документів вказують лише на загальні площі використовуваних позивачем у 2014 році земельних ділянок, але аж ніяк не доводять обставину використання саме спірних земельних ділянок.

Відмітила, що на обставину не використання позивачем у 2014 році земельних ділянок, що є предметами спірних договорів, підтверджується також обставиною звернення позивача у 2014 до господарського суду Київської області із позовом до ТОВ Агропромисловий комплекс Насташка з вимогою усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками.

Обставина фактичного користування ТОВ Агропромисловий комплекс Насташка земельними ділянками відповідно до умов укладених спірних договорів оренди земельних ділянок в період з 2014 підтверджується письмовими доказами сплати товариством у вказаний період часу власникам земельних ділянок орендної плати та сплати податків, Актом обстеження земельної ділянки № 04-19/12 від 30.01.2014.

Вважає, що позивач свої вимоги не довів і що є підставою для відмови у позові.

Заслухавши представників сторін спору, дослідивши отримані у справі письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не ґрунтується на отриманих у справі доказах та законі, а тому задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

В судовому засіданні встановлено, що станом на жовтень 2008 ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належали на праві власності земельні ділянки з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва і що посвідчується державними актами на право власності на земельну ділянку на їх імя.

У жовтні 2008 між вказаними власниками земельних ділянок та ТОВ Агроінвестпродукт укладено договора оренди зазначених земельних ділянок строком на п'ять років, починаючи від дня його державної реєстрації, яка була здійснена 23.12.2008. Отже, термін дії договорів закінчувався 23.12.2013.

До закінчення вказаного строку позивач відповідно до вимог пункту 2.4 Договорів відповідачів про свій намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельних ділянок у визначений 180-денний термін не повідомив.

Після закінчення строку дії вказаних договорів оренди (тобто після 23.12.2013) між ТОВ Агропромисловий комплекс Насташка та відповідачами у справі - власниками земельних ділянок, було укладено спірні договора оренди земельних ділянок, які були зареєстровані у встановленому законом порядку, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна і обставина чого визнається сторонами спору, а тому доказуванню відповідно до положень ст.61 ЦПК України не підлягає.

Орендовані земельні ділянки, починаючи з 2014 використовуються ТОВ Агропромисловий комплекс Насташка за цільовим призначенням, саме останнім протягом вказаного періоду часу виплачується орендна плата власникам земельних ділянок та сплачуються податки, що випливають із орендних відносин.

Викладене підтверджується поясненнями у судовому засіданні представників сторін спору та отриманим у справі письмовими доказами.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 11 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до статті 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями ст..ст. 79, 79-1, 124 ЗК України, ст.ст. 626, 627, 638, 764, 777, 792 ЦК України, ст.ст.13, 31, 33 ЗУ Про оренду землі .

Так, частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з нормою статті 79 1 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об'єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Як установлено судом, саме, виходячи із положень вказаних норм, між позивачем та відповідачами у справі - власниками земельних ділянок було укладено у жовтні 2008 договора оренди землі на строк п'ять років.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі , на положення якої посилається позивач, фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно достатті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Відповідно до положень ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положення частин першої-третьої, пятої та шостої статті 203 ЦК України передбачають, що:

в—Џзміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

в—Џособа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

в—Џволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

в—Џправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

в—Џправочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

За викладеного та зважаючи на встановленні обставини спору (відсутність повідомлення позивачем (орендарем) відповідачів (орендодавців) про свій намір реалізувати своє переважне право на укладення договору оренду землі; користування земельними ділянками після закінчення у грудні 2013 строку дії договорів оренди землі іншим орендарем - ТОВ Агропромисловий комплекс Насташка ), виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України Про оренду землі , відповідно до яких права та обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства й укладеного договору, та частини шостої першої статті 31 Закону України Про оренду землі в тім, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено і що має місце у даній справі, слід дійти висновку про те, що позовні вимоги не ґрунтуються на отриманих у справі доказах та вимогах закону, а саме відсутні підстави для визнання спірних договорів недійсними у відповідності до положень ст.ст. 203, 215 ЦК України та визнання поновленими договорів оренди землі між ТОВ Агроінвестпродукт і ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , а тому позов задоволенню не підлягає.

Такого висновку суд також дійшов, враховуючи ту обставину, що як вбачається з даних Актового запису про смерть № 43 від 19.10.2009, вчиненого виконавчим комітетом Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області (а.с. 110 т.2), відповідач у справі ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину після смерті якого і в тому числі право на земельну ділянку з кадастровим НОМЕР_2 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Острівської сільської ради Рокитнянського району, яка є предметом спірного договору, прийняла ОСОБА_1 (а.с. 120-134 т.2). Саме з нею було укладено спірний договір з ТОВ Агропромисловий комплекс Насташка , державна реєстрація якого була проведена 17.04.2013 (а.с. 102 т.1). Тобто ще до виникнення у позивача намірів повідомити власників земельних ділянок про продовження строку дії спірних договорів оренди земельних ділянок.

Викладені встановлені судом обставини виключають за будь-яких обставин отримання ОСОБА_9, до якого позивачем власне і було пред'явлено позов, повідомлення позивача про намір продовжити договірні стосунки на умовах укладеного у жовтні 2008 договору оренди землі, тоді як до спадкоємця вказаної особи - ОСОБА_1 позивач в період з часу смерті спадкодавця до збігу строку дії вказаного договору жодним чином з цього приводу не звертався. Не довів протилежного і не намагався довести це у судовому засіданні і представник позивача.

Аналогічна ситуація склалася і у випадку з обставинами спору за вимогами щодо відповідача у справі - ОСОБА_11, який відповідно до даних актового запису про смерть № 12578 від 07.07.2009 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і спадщину після смерті якого і в тому числі право на земельну ділянку з кадастровим НОМЕР_3 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Насташівської сільської ради Рокитнянського району, яка є предметом спірного договору, отримав 26.10.2010 ОСОБА_3 (а.с. 153-155 т.2) і з яким власне і було укладено спірний договір оренди та державну реєстрацію якого було проведено 25.04.2013 (а.с. 108 т.1).

На переконання суду доводи представника позивача у судовому засіданні в тім, що доказом належного та завчасного повідомлення позивачем відповідачів про свої наміри продовжити договірні стосунки є надані суду Списки згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів (поштових переказів), відповідно до яких на адресу відповідачів були направлені листи повідомлення і факт отримання яких останніми (тобто відповідачами) встановлено у кількох аналогічних судових справах за участю позивача, рішення в яких набули законної сили, на увагу суду не заслуговують, оскільки самі по собі не доводять таких обставин. Тобто, позивачем жодним чином не доведено, що відповідно до вказаних Списків згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів (поштових переказів) на адресу відповідачів - власників земельних ділянок було направлено листи повідомлення про наміри продовжити орендні стосунки, тоді як зі змісту вказаних Списків такі обставини не вбачаються.

Окрім того, відповідно до положень п. 36 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених Постановою КМ України від 17.08.2002 № 1155, які були чинними на час виникнення спірних відносин та станом на червень 2013, про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). При цьому про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень (поштових переказів) видається один розрахунковий документ. Разом з тим, як пояснив у судовому засіданні представник позивача доказом такої обставини позивач не володіє.

Його доводи, що належним та допустимим доказом такої обставини є рішення судів в аналогічних справах за участю позивача (а.с. 156-184 т.1), на думку суду є помилковими, оскільки жодне із цих судових рішень за своїм змістом не вказує на факт встановлення судом обставин, що є предметом даного спору і в тому числі щодо повідомлення позивачем у червні 2013 відповідачів у справі про наміри продовжити договірні стосунки.

Не грунтуються на отриманих у справі доказах і доводи у судовому засіданні представника позивача про те, що позивач безперешкодно після закінчення строку дії укладених у жовтні 2008 договорів оренди землі, продовжував та продовжує користуватися за призначенням належними відповідачам у справі на праві власності земельними ділянками, що є об'єктами спірних договорів оренди земельних ділянок.

Надані ним в обгрунтування таких обставин статистичний звіт Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2014 року (а.с. 190 т.2), Акт № СХПАІ000552 про витрати насіння та садивного матеріалу за 31 жовтня 2013 р. (а.с. 194 т.2), податкова декларація з фіксованого сільськогосподарського податку за 2014 рік, самі по собі не підтверджують таких обставин.

Доказів сплати податків у 2015-2017 від доходів, пов'язаних із орендою належних відповідачам земельних ділянок, позивачем суду не надано, як і не надано доказів сплати їм орендної плати, тоді як відповідач у справі - ТОВ Агропромисловий комплекс Насташка надав суду належні та достатні докази сплати ним у вказаний період часу власникам земельних ділянок, що є об'єктом спірних договорів, орендної плати та сплати відповідних податків і що не заперечувалося у судовому засіданні представником позивача. Крім того, обставина фактичного користування ТОВ Агропромисловий комплекс Насташка на умовах оренди земельними ділянками, що є об'єктами спірних договорів, підтверджується Актом обстеження земельної ділянки № 04-19/12 від 30.01.2014 (а.с. 95-98 т.2), обєктивність даних якого з огляду на сукупність інших отриманих у справі доказів сумнівів у суду не викликає.

Керуючись ст. ст. 79, 79-1, 124 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 626, 627, 638, 764, 777, 792 ЦК України, ст.ст.13, 31, 33 ЗУ Про оренду землі ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 174, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестпродукт до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Насташка , про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне обгрунтування рішення виготовлено 21.11.2017.

Суддя О. Литвин