Постанова

від 22.11.2017 по справі 826/16467/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2017 року 08 год. 25 хв. № 826/16467/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Українська транспортно-машинобудівельна група до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Українська транспортно-машинобудівельна група (далі - позивач, ТОВ УТМГ ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2016 року № 00014641404.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків акта ГУ ДФС у м. Києві від 26.07.2016 року № 170/26-15-14-04-03-35945518 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ УТМГ з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Квант Віюр , ТОВ Ей Джейсі та ТОВ Імперіал Констракшн за періоди квітень-червень 2015 року. Позивач зазначає, що господарські операції ТОВ УТМГ з названим контрагентами є реальними, підтверджені всіма необхідними та належним чином оформленими первинними документами та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю товариства, та відповідно Товариством дотримані всі передбачені Податковим кодексом України умови для формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість. За наведених обставин, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким зменшено задеклароване ТОВ УТМГ за червень 2015 року від?ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, надавши письмові заперечення. В обґрунтування правомірності висновків контролюючого органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на протиправність формування платником від?ємного значення податку на додану вартість у сумі 2 426 861 грн. за рахунок господарських операцій з суб?єктами фіктивного підприємництва та за відсутності окремих первинних документів.

У призначене судове засідання 07.11.2017 роки сторони явку своїх представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Натомість від представника позивача до канцелярії суду надійшло письмова заява про проведення розгляду справи за відсутності представника ТОВ УТМГ , в порядку письмового провадження.

07.11.2017 року у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що у період з 29.03.2016 року по 19.07.2016 року на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України працівником ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ УТМГ з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Квант Віюр , ТОВ Ей Джейсі та ТОВ Імперіал Констракшн за з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року, за результатами якої складно акт від 26.07.2016 року № 170/26-15-14-04-03-35945518 (далі за текстом - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки, працівник відповідача встановив порушення позивачем, зокрема, норм п. 198.3 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ УТМГ завищено податковий кредит за період квітень-червень 2015 року на загальну суму 2 426 861 грн. та, як наслідок, завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 податкової декларації з податку на додану вартість) за червень 2015 року на 2 426 861 грн.

Суть зазначеного правопорушення, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному формуванні позивачем показників податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з контрагентами-постачальниками товарів (ТОВ Квант Віюр , ТОВ Ей Джейсі та ТОВ Імперіал Констракшн ). Такі висновки акта перевірки мотивовані наступним: позивачем до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та посвідчення якості на кожну поставку придбаного у названих товариств товарів (запчастин до літальних апаратів); позивачем не надано доказів перевірки ділової репутації контрагентів та не наведено фактів про обставини укладання і виконання договорів. Разом з тим, відповідно до отриманої податкової інформації щодо ТОВ Імперіал Констракшн , ТОВ Квант Віюр і ТОВ Ей Джейсі встановлено, що за даними поданої податкової звітності та у зв?язку з неподанням товариствами певної податкової та фінансової звітності не виявляється за можливе встановити наявність у названих товариств складських приміщень і устаткування, автомобільного транспорту, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім того, за результатами проведеного аналізу автоматизованих баз даних встановлено відсутність зареєстрованих податкових накладних ТОВ Квант Віюр і ТОВ Ей Джейсі на придбання товару у контрагентів-постачальників, не виявлено відомостей про походження товару, реалізованого першими на користь ТОВ УТМГ ; згідно вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 10.05.2016 року у справі № 755/5674/16-к за обвинуваченням директора та засновника ТОВ Ей Джейсі ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, останнього визнаного винним у створенні фіктивного підприємства з метою здійснення незаконної діяльності. За наведених мотивів, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем не підтверджено документально факту реального отримання товару та використання його у своїй господарській діяльності.

12.08.2016 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки прийняло спірне податкове повідомлення-рішення (форми В4 ) за № 00014641404, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 198.3 і 198.6 ст. 198 цього ж Кодексу, зменшило задекларований позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року розмір від?ємного значення цього податку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 2 426 861 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, вказане податкове повідомлення-рішення від 12.08.2016 року залишено без змін згідно рішення Державної фіскальної служби України від 12.10.2016 року № 22193/6/99-99-11-01-01-25.

Не погоджуючись із цим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (далі по тексту - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Одночасно в іншому своєму листі від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11 Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зі змісту акта перевірки та пояснень представника позивача вбачається, що протягом перевіряємого періоду ТОВ УТМГ здійснювало господарську діяльність у сфері неспеціалізованої оптової торгівлі, а саме: торгівлю запасними частинами до літальних апаратів.

Судом встановлено, що між ТОВ УТМГ (в особі в.о. генерального директора ОСОБА_2.), як покупцем, та ТОВ Імперіал Констракшн (в особі директора ОСОБА_3.), ТОВ Квант Віюр (в особі директора ОСОБА_4) і ТОВ Ей Джейсі (в особі директора ОСОБА_1.) - як постачальниками, були укладені однотипні за змістом договори поставок, а саме: договір поставки № 94/П-15 від 11.05.2015 року з ТОВ Квант Віюр , договір поставки № 92/П-15-1 від 01.04.2015 року з ТОВ Ей Джейсі , договір поставки № 98/П-15 від 01.06.2015 року з ТОВ Імперіал Констракшн (далі за текстом - договори поставок).

За умовами цих договорів поставок постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю запасні частини до літальних апаратів, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах договорів. Асортимент, загальна кількість та ціна товару, що може бути поставлений згідно цих договорів, а також умови та терміни поставки товару визначається у специфікаціях. Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця (такі замовлення передаються через електронні засоби зв?язку, по факсу, поштою або через представника постачальника). Одночасно з передачею товару постачальник передає покупцю оригінали сертифікату якості товару, видаткової накладної, рахунку-фактури. Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі, валюта розрахунків - гривня.

Відповідно до наданих позивачем специфікацій до вказаних договорів поставок, сторонами були узгоджені такі умови поставки партій товарів: поставка здійснюється на умовах DDP (склад покупця - м. Київ, вул. Жилянська, 101а) Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс (2010 року), оплата за товар проводиться покупцем протягом 20/30/40 календарних днів з моменту поставки товару.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту за вказаними договорами поставок позивач надав суду копії наступних документів: копію наказу № 103-к від 09.01.2014 року про призначення ОСОБА_2 в.о. генерального директора ТОВ УТМГ ; специфікацій до договорів поставок (за даними яких предметом поставок були запчастин до літальних апаратів за наведеною номенклатурою); рахунків-фактур; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних форми №1-ТН, відповідно до яких замовниками автоперевезень та вантажовідправниками товарів на адресу позивача (склад по вул. Жилянська, 101а у м. Києві) були ТОВ Імперіал Констракшн , ТОВ Квант Віюр і ТОВ Ей Джейсі , а перевізниками - фізичні особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; копії довідок ПАТ Сбербанк з відомостями про перерахування ТОВ УТМГ коштів на користь постачальників згідно відповідних договорів поставок; копії додаткових угод до договорів поставок № 92/П-15 від 01.04.2015 року та № 94/П-15 від 11.05.2015 року, згідно яких сторони домовились про передачу ТОВ УТМГ в рахунок оплати заборгованості за товар власних простих векселів (векселі серії АА 1598222 і серії АА 1598223), та актів прийняття-передачі відповідних векселів; копії карток рахунків бухгалтерського обліку 511 Цінні папери у розрізі по відповідних векселях та 6852 Розрахунки з іншими кредиторами , договору про відступлення права вимоги від 02.11.2015 року, укладеного між ТОВ Квант Віюр (як первісним кредитором) та ТОВ Мілано-2000 (як новим кредитором) щодо відступлення право вимоги за договором поставки № 94/П-15 від 11.05.2015 року в частині оплати товару, договорів про дострокове погашення векселя, укладених між ТОВ УТМГ (як векселедавцем) і ТОВ Логиторг , ТОВ Оптіма Стар (останніми держателями відповідних векселів), актів прийняття-передачі погашеного векселя, а також довідок ПАТ Сбербанк з відомостями про перерахування з рахунків ТОВ УТМГ коштів на користь ТОВ Мілано-2000 на погашення заборгованості за відповідним договором про відступлення права вимоги, ТОВ Оптіма Стар і ТОВ Логиторг - на погашення заборгованості за відповідними договорами про часткове дострокове погашення векселя - на підтвердження факту погашення залишку кредиторської заборгованості за поставлені товари за договорами поставок з ТОВ Квант Віюр і ТОВ Ей Джейсі частково шляхом розрахунків за векселями, емітованими ТОВ УТМГ ; оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків та журнал-ордеру по рахунку бухгалтерського обліку 63 (субрахунок 631) в розрізі по постачальниках, - за даними яких станом на кінець 2016 року кредиторська/дебіторська заборгованість по спірних операціях поставок відсутня; карток складського обліку матеріалів - товарів отриманих ТОВ УТМГ від ТОВ Імперіал Констракшн , ТОВ Квант Віюр і ТОВ Ей Джейсі .

Згідно письмових пояснень представника позивача, отримані у ТОВ Квант Віюр , ТОВ Ей Джейсі та ТОВ Імперіал Констракшн товари були у подальшому реалізовані ТОВ УТМГ кінцевому споживачу, а саме експортовані компанії Hindustan Aeronautics Limited (Індія) за посередництвом комісіонера - державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства Спецтехноекспорт (далі також - ДП ДГЗП Спецтехноекспорт ).

Додатково представник позивач надав суду: копії видаткових накладних, виписаних ТОВ УТМГ , як постачальником, на адресу ДП ДГЗП Спецтехноекспорт щодо передачі запчастин для літальних апаратів на підставі договорів комісії; копії актів надання послуг та звітів комісіонера за договорами комісії; копії вантажних митних декларацій, датованих 2015 роком, в графі 9 яких містяться відомості про комісіонера - ДП ДГЗП Спецтехноекспорт та комітента - ТОВ УТМГ ; роздруківки витягів з Єдиного реєстру податкових накладних; копії договорів добровільного страхування вантажів та багажу; копії товарно-транспортних накладних; копію довідки ПАТ Сбербанк від 15.05.2017 року № 275/5/50-12 з відомостями про надходження коштів на рахунки ТОВ УТМГ за договором комісії; бухгалтерські довідки з питання отримання ТОВ УТМГ економічної вигоди за результатами операцій з придбання та реалізації запчастин до літальних апаратів; копію фінансового звіту суб?єкта малого підприємництва - ТОВ УТМГ станом на кінець 2015 року; копію податкової декларації ТОВ УТМГ з податку на прибуток підприємств за 2015 рік; копії договору оренди нерухомого майна № 50/О від 02.12.2013 року, відповідно до якого позивачу передано у платне користування нежитлове приміщення загальною площею 26,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 101а, та акта прийому-передачі нерухомого майна від 01.01.2014 року, додаткової угоди від 01.12.2014 року до цього договору оренди.

У свою чергу представник відповідача в ході судового розгляду справи заперечував проти реальності укладення та виконання сторонами спірних договорів поставок з посиланням на наступні обставини: відсутність у контрагентів позивача реальної можливості для виконання обов?язків за договорами поставок; не надання позивачем під час проведення документальної позапланової перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення товарів та сертифікатів якості на такі товари; наявність вироків районних судів відносно директорів (засновників) ТОВ Квант Віюр і ТОВ Ей Джейсі про визнання останніх винними у вчиненні фіктивного підприємництва, що набрали законної сили; в текстах договорів поставок, укладених позивачем з ТОВ Квант Віюр і ТОВ Ей Джейсі , у реквізитах постачальників наведені відомості про розрахункові рахунки в ПАТ КБ Євробанк , що за наявною у контролюючого органу інформацією були відкритті лише через декілька днів після дат укладання відповідних договорів поставок; в ході здійснення слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015100000000267, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 02.09.2015 року, за фактом легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (приховування джерел походження коштів) в особливо великому розмірі, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, - були опитані в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (копії протоколу допиту свідка від 27.11.2015 року та від 15.08.2016 року надані представником відповідача до матеріалів справи), а також ОСОБА_6 (копія протоколу допиту свідка від 20.12.2016 року надана представником відповідача до матеріалів справи), який не підтвердив факт перевезення у 2015 році товарів на замовлення ТОВ Квант Віюр . Крім того, за даними Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України (лист-відповідь від 30.12.2016 року № 32/26-17/52606) транспортні засоби з державними номерами, що вказані у товарно-транспортних накладних замовників перевезень ТОВ Квант Віюр , ТОВ Ей Джейсі та ТОВ Імперіал Констракшн , були зареєстровані за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 пізніше за дати здійснених автомобільних перевезень.

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів, суд встановив, що договори поставок, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні від ТОВ Імперіал Констракшн , ТОВ Квант Віюр і ТОВ Ей Джейсі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідно ОСОБА_1 Надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

З наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ УТМГ на придбання товарів і здійсненням ним основного виду господарської діяльності.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua), станом момент укладення спірних договорів поставок та виписки податкових накладних за травень 2015 року на підставі цих договорів, контрагенти позивача (ТОВ Імперіал Констракшн , ТОВ Квант Віюр і ТОВ Ей Джейсі ) були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Одним із основних видів діяльності названих товариств є неспеціалізована оптова торгівля, що відповідає характеру та суті спірних господарських операцій.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача належних первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з купівлі-продажу запчастин до літальних апаратів, та наявністю зв'язку між фактом придбання таких товарів і подальшою господарською діяльністю, що, в свою чергу, є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Такий виснвок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 року у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Суд вважає, що відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій, з наступних мотивів.

Посилання відповідача на задекларовані/незадекларовані показники господарської діяльності у податковій та іншій звітності ТОВ Імперіал Констракшн , ТОВ Квант Віюр і ТОВ Ей Джейсі , на думку суду, не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки в силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за № К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань .

Такий правовий висновок суду касаційної інстанції відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, як зазначено у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Дану позицію викладено, також в ухвалі Вищого адміністративного суду від 01.03.2016 року у справі № К/800/1616/15, в якій зазначено, що, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Суд визнає безпідставними посилання відповідача на недоведеність реальності господарських операцій з поставок спірних партій товарів через відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товарів постачальниками на момент проведення перевірки, та сертифікатів якості товарів. Оскільки наявними матеріалами справи підтверджується (копія заяви-повідомлення про кражу бухгалтерської документації № 32/3-16 від 22.03.2016 року, довідки Шевченківського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 30.03.2016 року № 3510/125/56-2016), а відповідачем не заперечується той факт, що до початку проведення документальної перевірки, 22.03.2016 року документи за результатами господарської діяльності ТОВ УТМГ за 2015 рік були викрадені, що пояснює відсутність у позивач на момент проведення вказаної перевірки окремих документів.

Також у відповідності до норм чинного законодавства (зокрема: Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, та Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306) товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Таким чином, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, ТТН, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей (аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 року № К/800/46649/15, від 14.07.2016 року № К/800/8404/16, від 12.07.2016 року № К/800/53345/15, від 27.10.2014 року № К/800/28931/14, від 30.10.2014 року № К/9991/64001/12 та від 28.10.2014 року № К/800/24404/13).

Так само норми чинного законодавства не визначають сертифікати якості (відповідності) товару як документи первинного бухгалтерського обліку, а тому сам по собі факт їх відсутності, за наявності інших документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у господарській діяльності, не можу бути безумовною підставою для невизнання права платника податку на податковий кредит.

Також, суд критично ставиться до посилань відповідача на обставини зазначення ТОВ Квант Віюр і ТОВ Ей Джейсі в текстах договорів поставок реквізитів своїх банківських рахунків, що були відкриті у банку пізніше за дати укладання зазначених договорів, оскільки: по-перше, відповідач не підтвердив належними документальними доказами офіційність отримання даної інформації, по-друге, дані обставини не спростовують факт реального отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та проведення їх оплати за вказаними договорами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Надаючи оцінку обгрунтованості посилань відповідача на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 10.05.2016 року по кримінальній справі № 755/5674/16-к (набрав законної сили), яким: затверджено угоду від 21.03.2016 року між прокурором Київської місцевої прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_1, про визнання винуватості, а ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України ( фіктивне підприємництво шляхом створення ТОВ Ей Джейсі ), та вирок Солом?янського районного суду м. Києва від 27.10.2016 року по кримінальній справі № 760/14860/16-к, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України ( фіктивне підприємництво шляхом створення ТОВ Квант Віюр ), суд дійшов наступних висновків.

Преюдиціальні факти це факти, встановлені рішеннями суду, що набули законної сили, і не підлягають повторному доказуванню.

Водночас необхідно звернути увагу, що преюдиціальність має свої суб'єктивні й об'єктивні межі, які мають бути у сукупності.

Суб'єктивні межі мають місце, коли в обох справах беруть участь одні й ті самі особи або їх представники.

Якщо судове рішення зачіпає інтереси осіб, які не були залучені судом до справи, то преюдиціальність на таких осіб не може поширюватися (об'єктивні межі).

Таким чином, предмет доказування складається з обставин, які мають значення для судової справи і які необхідно доказувати для її вирішення.

Встановлення таких обставин, у свою чергу, досягається за рахунок доказів, якими згідно з процесуальним законодавством є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши та проаналізувавши тексти вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 10.05.2016 року та вироку Солом?янського районного суду м. Києва від 27.10.2016 року, суд встановив, що в ході розгляду кримінальних справ районними судами досліджувались та встановлювались лише обставини щодо фіктивності створення та реєстрації ТОВ Ей Джейсі /ТОВ Квант Віюр на ім'я обвинувачених, а не подальшої господарської діяльності зазначених суб'єктів підприємницької діяльності (а саме епізоди про окремих господарських операціях з конкретними контрагентами).

У зв'язку з цим суд розцінює посилання відповідача на ці вироки районних судів, як належний і беззаперечний доказ безтоварності спірних правочинів позивача з ТОВ Ей Джейсі / ТОВ Квант Віюр , такими, що є необґрунтованими.

Також, суд критично ставиться до посилань відповідача на обставини, наведені у матеріалах кримінального провадження № 32015100000000267 (протокол допиту в якості свідка ОСОБА_6, відомості щодо транспортних засобів зареєстрованих за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, протоколи допитів в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_4), оскільки таким матеріалам не була надана належна оцінка судом в порядку кримінального судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум податку на додану вартість в ціні товарів, придбаних у ТОВ Імперіал Констракшн , ТОВ Квант Віюр і ТОВ Ей Джейсі , що були віднесені до складу податкового кредиту ТОВ УТМГ за звітні періоди квітень-червень 2015 року, та як наслідок про протиправність здійсненого відповідачем зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2015 року згідно податкового повідомлення-рішення від 12.08.2016 року № 00014641404.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Українська транспортно-машинобудівельна група задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.08.2014 року № 00014641404.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю Українська транспортно-машинобудівельна група (код ЄДРПОУ 35945518, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 4, офіс 8) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 402,92 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова