Постанова

від 11.11.2010 по справі 2-1590/2010

ПОЛОГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1590/2010

Провадження № 2-1590/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2010 р. м. Пологи

Пологівський районний суд Запорізької області у складі : головуючого судді Мосейко Я.В., при секретарі Лемішко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пологи справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області про визнання направомірної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, 30.07.2010 року звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області про про визнання направомірної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач вказала, що народилась у 1941 році і відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни від 18.11.2004 року є дитиною війни і їй відповідно до ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року повинна була виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але в продовж 2006-2007 років зазначена допомога позивачу не виплачувалась, а в продовж 2008 року виплачувалась у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки зазначені виплати було зупинено відповідними законами України про державний бюджет. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року були визнані неконституційними окремі положення Закону України Про державний бюджет на 2007 рік в тому числі й щодо зупинення дії ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни . Крім того Рішенням Конституційного Суду України № 10- рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України . Таким чином позивач вважає, що відповідно до зазначених рішень Конституційного Суду України, відповідачем протиправно не нараховувалась йому зазначена щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і сума недоплати становить 710 грн. 90 коп, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і сума недоплати становить 587 грн, 80 коп, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року і сума недоплати становить 1240 грн, 20 коп, з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року і сума недоплати становить 476 грн. 10 коп. Просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Пологівському районі про відмову у призначені позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по день розгляду цивільної справи, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням отриманих сум підвищення до пенсії у вказаний період.

Сторони у судове засідання не з'явились, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, тому розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, згідно ч. 3 ст. 122 КАС України.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким сторони обгрунтовували свої позиції по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ксерокопії пенсійного посвідчення виданого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 випливає, що позивач перебуває на пенсійному обліку відповідача, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни .

Згідно із ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни від 18.11.2004 року випливає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до позову випливає, що в період 2006-2007 роки відповідачем не здійснювалось нарахування та виплата зазначеної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , а з 01.01.2008 року позивачу виплачувалась щомісячно, як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст. 110 Закону України Про державний бюджет України на 2006 рік від 20.12.2005 року, дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни на 2006 рік було зупинено. Ці положення Державного бюджету України на 2006 рік такими, що не відповідають Конституції України визнані не були та діяли протягом 2006 року.

Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року, дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни на 2007 рік було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яке набрало чинності з моменту оголошення та було оприлюднене у Офіційному віснику України від 27.07.2007 року та потім й в інших офіційних виданнях України, були визнані неконституційними окремі положення Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік , в тому числі й п. 12 ст.71 зазначеного Закону, щодо зупинення та обмеження на 2007 рік дії ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 102 КАС України питання про поновлення пропущеного строку суд вирішує ухвалою. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання. На підставі ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Вищим адміністративним судом України надане роз'яснення, що звернення особи до 09.09.2010 року в місцевий загальний суд з позовною заявою в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, яка не була розглянута у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 09.09.2010 року, є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Тобто, оскільки позивач звернувся в суд до 09.09.2010 року, ухвалою суду йому поновлено строк звернення до адміністративного суду в межах трирічного строку.

Суд вважає, що оскільки рішення Конституційного Суду України № 6- рп/2007 від 09.07.2007 року було оприлюднене наприкінці липня 2007 року в офіційних виданнях України, тому позивач повинен був дізнатись про порушене право саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення, а тому й перебіг строку звернення до суду для позивача розпочався з моменту оприлюднення вказаного рішення.

Суд приходить до висновку, що оскільки позивач звернувся до суду лише 30 липня 2010 року то позовні вимоги позивача які стосуються 2007 року підлягають частковому задоволенню за період з 30.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.

Відповідно до ч. 41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2008 року, текст ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було викладено у наступній редакції : Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів .

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України , та таким чином дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було відновлено в попередній редакції.

Таким чином, суд вважає, що оскільки, в період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни діяла в редакції від 28.12.2007 року, тому в данному випадку Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі, в зазначений період часу, діяло відповідно до діючого на той час законодавства та не мало підстав для нарахування позивачу щомісячного підвищення до пінсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому позовні вимоги за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Крім того, суд також вважає, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції, яка діяла до внесення змін від 28.12.2007 року, а саме в редакції від 18.11.2004 року, тобто в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що відповідачем зроблено не було, в результаті чого, цією бездіяльністю відповідача було порушено право позивача на отримання підвищення до пенсії у зазначеному розмірі за період з 22.05.2008 року по теперішній час.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача які стосуються 2009 та 2010 років підлягають частковому задоволенню за період з 01.01.2009 року по дату подання позову до суду, тобто по 30.07.2010 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Таким чином, за періоди з 30.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 30.07.2010 року позивачу відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-ІУ від 18.11.2004 року має бути нарахована доплата до пенсії у розмірі 30% визначених розмірів мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем законодавчо визначеного обов'язку здійснити за періоди з 30.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 30.07.2010 року нарахування та виплату надбавки до пенсії позивачу у розмірі, встановленому ст. 6 Закону № 2195-1У від 18.11.2004 року, є безпідставним.

Суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати щомісячної надбавки до пенсії особі, яка має статус дитини війни , ці дії відносять до виключної компетенції відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64,124,152 Конституції України, ст.ст. 1,3,6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст.ст. 6-14, 71, 86, 99-103, 159-163,186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, що призвела до порушення права позивача ОСОБА_1, на 30% підвищення її пенсії з 30.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 30.07.2010 року, передбаченого ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплату позивачу ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни за період з 30.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 30.07.2010 року з урахуванням підвищення її на 30% від мінімальної пенсії за віком, з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів.

Суддя: