Постанова

від 20.11.2017 по справі 813/3069/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2017 року справа № 813/3069/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства Галмікроклімат до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Галмікроклімат" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від №0013431401, №0013421401, №0013441401 від 28.07.2017 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті за результатами оцінки операцій за взаємовідносинами з контрагентами та ґрунтуються на начебто нездійсненні операцій із зазначеними контрагентами, висновки щодо чого ґрунтуються на тому, що по ланцюгу постачання не підтверджено факт постачання товарів.

Однак, як зазначає позивач, спірні операції фактично виконані, а відтак, спірні суми податкових вигод сформовано за результатами реальних операцій, що підтверджується первинними документами, та, відповідно, спірні рішення не враховують фактичних обставин здійснення цих операцій та положень податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, яке обґрунтовує тим, що встановлено розрив ланцюга поставки, а придбання товару між контрагентами та позивачем не встановлено. Вважає, що наявність в підприємства первинних документів не є безумовним підтвердженням того, що дані операції мали місце. На підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено позапланову перевірку приватного підприємства "Галмікроклімат" з питань взаєморозрахунків з ТОВ "Пром-біз" за липень 2014 р, ТОВ "Ланто Союз" та ТОВ "Бігліон" за жовтень 2014 р , ТОВ "Західенергоспецмонтаж" за червень 2015 р . За результатами перевірки складено акт від 18.07.2017 р. №1023/13-01-14-01/35867482.

Як вбачається зі змісту вказаного акту перевірки, перевіркою приватного підприємства "Галмікроклімат" визначено порушення:

-п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, чим занижено податок на додану вартість всього в сумі 62 255 грн, в тому числі за липень 2014 року - 36 193 грн; за жовтень 2014 року - 15 314 грн; за листопад 2014 року - 10 748 грн;

-п.п.138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138; п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток на 2014 рік у сумі 45 317 грн;

-п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2016 р у сумі 59 514 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом винесенні податкові повідомлення-рішення від №0013431401, №0013421401, №0013441401 від 28.07.2017 року.

Не погодившись з вказами податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом приписів п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності, зокрема, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що ПП Галмікроклімат займається такими видами діяльності : монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і рпалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

На підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України позивачем було представлено до перевірки документи:

- договір з Товариством з обмеженою відповідальністю " Пром-біз " від 17.07.2014 р №ПР-03/07, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю " Пром-біз " (Продавець) зобов'язується передати у власність Приватного підприємства Галмікроклімат (Покупця) продукцію (товар) партіями, в кількості і асортименті, згідно з видатковими накладними, на умовах визначених цим договором, а Покупець зобов'язується прийняти Товар у власність і своєчасно його сплачувати;

- договір з Товариством з обмеженою відповідальністю " Ланто Союз " від 08.10.2014 р №08-10/14 , відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю " Ланто Союз " (Постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність Приватного підприємства Галмікроклімат (Покупця) певний товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар на умовах даного Договору;

- договір з Товариством з обмеженою відповідальністю " Бігліон " від 15.10.2014 р №14107 , відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю " Бігліон " (Постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність Приватного підприємства Галмікроклімат (Покупця) товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору;

- договір оренди №35 від 01.07.2008 р, договір оренди нерухомого майна №09 від 30.05.2013 р, наказ №03/5 від 26.09.2013 р;

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 105 від 01.01.2014-01.07.2015 р, оборотно-сальдову відомість по рахунку 10 за 01.01.2014 - 01.07.2015 р.р.;

- видаткові накладні №РН-0722/01 від 22.07.2014 р; №РН-0724/03 від 24.07.2014 р; №РН-0725/10 від 25.07.2014 р ; №РН-0731/01 від 31.07.2014 р; №121 від 25.07.2014 р; №115 від 24.07.2014 р; №118 від 25.07.2014 р; №119 від 25.07.2014 р; №123 від 25.07.2014 р, №144 від 22.09.2014 р; №РН-1008/01 від 08.10.2014 р; №РН-1017/04 від 17.10.2014 р; №РН-1021/04 від 21.10.2014 р; №152 від 14.10.2014 р; №7 від 04.02.2016 р; №19 від 19.02.2016 р; №РН-1015/03 від 15.10.2014 р, №РН-1022/03 від 22.10.2014 р; №23 від 02.03.2016 р; №89 від 25.10.2016 р; №33 від 23.05.2016 р; №36 від 08.06.2016 р; №25 від 04.03.2016 р;

- податкові накладні №55 від 22.07.2014 р; №56 від 24.07.2014 р, №57,58 від 25.07.2014 р; №59 від 31.07.2014 р; №11 від 08.10.2014 р; №121 від 17.10.2014 р; №122 від 21.10.2014 р; №187 від 15.10.2014 р, №188 від 22.10.2014 р;

- специфікації, довіреності на отримання ТМЦ, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 19.12.2014 р.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Щодо посилань контролюючого органу на відсутність факту реєстрації податкових накладних по придбаному ПП ГАЛМІКРОКЛІМАТ товару у контрагентів ТзОВ Пром-Біз (39207887) за липень 2014 року, ТзОВ Ланто Союз (39332590) та ТзОВ Бігліон (37165657) за жовтень 2014 року то суд зазначає наступне.

Слід зазначити, що протягом періодів, за які податковим органом встановлено порушення ПП ГАЛМІКРОКЛІМАТ вимог податкового законодавства (місяці липень, жовтень 2014 року) відповідно до чинного на той час законодавства податкові накладні, в яких сума податку на додану вартість не перевищувала 10 тисяч гривень не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН).

З 1 січня 2012 року до 1 січня 2015 року відповідно до ст. п. 198.2 та пункту 10 підрозділу 2 розділу XX ПК України, реєстрації в ЄРПН підлягали тільки податкові накладні, в яких сума податку на додану вартість перевищувала 10 тисяч гривень а також, податкові накладні, виписані при здійсненні операцій з підакцизними товарами та товарами, ввезеними на митну територію України, незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Так, відповідно до пункту 10 підрозділу 2 розділу XX ПК України, Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки податкові накладні на придбаний ПП ГАЛМІКРОКЛІМАТ у ТзОВ Пром-Біз (39207887) за липень 2014 року, ТзОВ Ланто Союз (39332590) та ТзОВ Бігліон (37165657) за жовтень 2014 року товар стосувалися не імпортного товару та сума ПДВ кожної з таких накладних не перевищувала 10 000,00 грн., то такі податкові накладні не підлягали обов'язковій реєстрації в ЄРПН.

Крім цього, відсутність факту реального постачання товарів придбаних ПП ГАЛМІКРОКЛІМАТ у вищевказаних постачальників податковий орган встановив на підставі висновків про розрив ланцюга постачання товару та неможливість встановити ланцюг походження даних товарів від контрагентів-постачальників .

Такі висновки податковий орган зробив з підстав встановлення фактів, що ТзОВ Пром-Біз , ТзОВ Ланто Союз та ТзОВ Бігліон здійснили - реалізацію товарів на ПП ГАЛМІКРОКЛІМАТ за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН .

Однак, виходячи із чинного на той час законодавства у продавця був відсутній обов'язок реєстрації податкових накладних згідно яких відбувався продаж не імпортного товару та в яких ПДВ не перевищувало: 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Отже, є помилковими висновки податкового органу про відсутність факту реального постачання товарів придбаних ПП ГАЛМІКРОКЛІМАТ у зв'язку з встановленням фактів, що ТзОВ Пром-Біз , ТзОВ Ланто Союз та ТзОВ Бігліон здійснили реалізацію товарів на ПП ГАЛМІКРОКЛІМАТ за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.

Також, щодо посилань податкового органу про відсутність товаро-транспортних накладних, то відповідно до ухвали ВАСУ від 14.07.2016 р. у справі № 815/4714/15 (рішення № К/800/8404/16): відсутність товарно-транспортної накладної не може слугувати безумовною підставою для висновку щодо відсутності підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено факт надання послуг із перевезення вантажів, та жодним чином не факт придбання товару .

Факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги.

Крім того, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальності за будь-які дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність має індивідуальний характер. Відтак, така податкова інформація не може братись до уваги як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Представлені позивачем суду докази свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0013431401, №0013421401, №0013441401 від 28.07.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь приватного підприємства Галмікроклімат (ЄДРПОУ 35867482) 2 016,98 грн (дві тисячі шістнадцять гривень 98 коп) згідно платіжного доручення №389 від 29.08.2017 р та 892,70 (вісімсот дев'яносто дві гривні 70 коп) згідно платіжного доручення №100 від 14.09.2017 р сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2017 року.

Суддя Гулкевич І.З.