Постанова

від 22.02.2018 по справі 813/3069/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12053/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Чирика А.І.,

представника відповідача Жеребецького Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі №813/3069/17 (постанова ухвалена у м. Львові у складі головуючого судді Гулкевич І.З., повний текст постанови виготовлено 23.11.2017) за адміністративним позовом приватного підприємства Галмікроклімат до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ПП Галмікроклімат 31.08.2017 звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0013431401, №0013421401, №0013441401 від 28.07.2017.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0013431401, №0013421401, №0013441401 від 28.07.2017.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувані платником податків податкові повідомлення - рішення від 28.07.2017 №0013431401, №0013421401, №0013441401, прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області за результатами перевірки, що оформлена актом від 18.07.2017 №1023/13-01-14-01/35867482. Під час перевірки встановлено факт безпідставного відображення ПП Галмікроклімат у податковому обліку господарських операцій з ТзОВ Пром-біз (39207887) за період липень 2014 року, ТзОВ Ланто Союз (39332590) та ТзОВ Бігліон (37165657) за жовтень 2014 року, ТзОВ Західенергоспецмонтаж (36361425) за червень 2015 року, які фактично не відбувалися.

Апелянт звертає на увагу на те, що податкові накладні, отримані від контрагентів та включені ПП Галмікроклімат до складу податкового кредиту не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Також, вказує, що позивачем до перевірки не представлено підтверджуючих документів: сертифікатів відповідності, рахунків-фактур, довіреностей на отримання ТМЦ, договорів на перевезення ТМЦ, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі ТМЦ, які б підтверджували транспортування ТМЦ від постачальника до покупця, а також первинних документів.

У судовому засіданні представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено позапланову перевірку ПП Галмікроклімат з питань взаєморозрахунків з ТОВ Пром-біз за липень 2014 року, ТОВ Ланто Союз та ТОВ Бігліон за жовтень 2014 року, ТОВ Західенергоспецмонтаж за червень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.07.2017 №1023/13-01-14-01/35867482 зі змісту якого видно, що перевіркою ПП Галмікроклімат визначено порушення:

-п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, чим занижено податок на додану вартість всього в сумі 62255 грн, в тому числі за липень 2014 року - 36 193 грн; за жовтень 2014 року - 15 314 грн; за листопад 2014 року - 10 748 грн;

-п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138; п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 2014 рік у сумі 45 317 грн;

-п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2016 рік у сумі 59 514 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від №0013431401, №0013421401, №0013441401 від 28.07.2017.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що представлені позивачем суду докази свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З матеріалів справи встановлено, що ПП Галмікроклімат займається такими видами діяльності : монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Зі змісту пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України видно, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 291.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (надалі - Закону №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 2а-2717/11/2670 Верховний Суд України вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також, оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 17.07.2014 ПП Галмікроклімат укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Пром-біз договір №ПР-03/07, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Пром-біз (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП Галмікроклімат (Покупця) продукцію (товар) партіями, в кількості і асортименті, згідно з видатковими накладними, на умовах визначених цим договором, а Покупець зобов'язується прийняти Товар у власність і своєчасно його сплачувати.

08.10.2014 ПП Галмікроклімат укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Ланто Союз договір №08-10/14, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Ланто Союз (Постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ПП Галмікроклімат (Покупця) певний товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар на умовах даного Договору.

Також, ПП Галмікроклімат укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю Бігліон від 15.10.2014 №14107 , відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Бігліон (Постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ПП Галмікроклімат (Покупця) товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на підтвердження реальності вчинення господарської операції долучено до матеріалів справи наступні документи:

-договір оренди №35 від 01.07.2008, договір оренди нерухомого майна №09 від 30.05.2013, наказ №03/5 від 26.09.2013; оборотно-сальдову відомість по рахунку 105 від 01.01.2014-01.07.2015, оборотно-сальдову відомість по рахунку 10 за 01.01.2014 - 01.07.2015 р.р.;

-видаткові накладні №РН-0722/01 від 22.07.2014 ; №РН-0724/03 від 24.07.2014 ; №РН-0725/10 від 25.07.2014; №РН-0731/01 від 31.07.2014; №121 від 25.07.2014; №115 від 24.07.2014; №118 від 25.07.2014; №119 від 25.07.2014; №123 від 25.07.2014, №144 від 22.09.2014; №РН-1008/01 від 08.10.2014; №РН-1017/04 від 17.10.2014; №РН-1021/04 від 21.10.2014; №152 від 14.10.2014; №7 від 04.02.2016; №19 від 19.02.2016; №РН-1015/03 від 15.10.2014, №РН-1022/03 від 22.10.2014; №23 від 02.03.2016; №89 від 25.10.2016; №33 від 23.05.2016; №36 від 08.06.2016; №25 від 04.03.2016;

-податкові накладні №55 від 22.07.2014; №56 від 24.07.2014, №57,58 від 25.07.2014; №59 від 31.07.2014; №11 від 08.10.2014; №121 від 17.10.2014; №122 від 21.10.2014; №187 від 15.10.2014, №188 від 22.10.2014;

-специфікації, довіреності на отримання ТМЦ, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 19.12.2014.

На думку колегії суддів відсутні підстави вважати зазначені договори недійсними, або такими, що не відбувалися. Позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Посилання контролюючого органу на відсутність факту реєстрації податкових накладних по придбаному ПП Галмікроклімат товару у вищевказаних контрагентів не заслуговують на увагу, оскільки протягом періодів, за які податковим органом встановлено порушення ПП Галмікроклімат вимог податкового законодавства (місяці липень, жовтень 2014 року) відповідно до чинного на той час законодавства податкові накладні, в яких сума податку на додану вартість не перевищувала 10 тисяч гривень не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 2 розділу XX ПК України, Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

У позивача був відсутній обов'язок реєстрації податкових накладних згідно яких відбувався продаж не імпортного товару та в яких ПДВ не перевищувало: 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Вказане доведене представником позивача при апеляційному розгляді.

Щодо посилань апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних, то суд апеляційної інстанції зазначає, що ця обставина не є підставою для беззаперечного висновку щодо нереальності господарських операцій, оскільки зазначені документи є обов'язковими у разі надання послуг із перевезення вантажів, а не придбання товару .

Твердження відповідача про відсутність у спірних контрагентів необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності самі по собі не є доказом безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності підприємств як платників податків. Ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність.

Колегія суддів звертає увагу на тій обставині, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом та його контрагентами податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цих осіб. Позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента та його контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

При цьому, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх фіктивність , відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що господарські операції позивача з ТзОВ Пром-Біз , ТзОВ Ланто Союз та ТзОВ Бігліон відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень податкового законодавства, оскільки господарські операції мають реальний характер та підтверджені усіма належним чином оформленими первинними документами. Висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 813/3069/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. М. Багрій А. І. Рибачук Повне судове рішення складено 27.02.2018