Постанова

від 20.11.2017 по справі 908/877/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017 справа № 908/877/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Пигмалион , м.Токмак Запорізької області на рішення осподарського суду Запорізької області від 13.06.2017р. (повний текст підписано 20.06.2017р.) у справі№ 908/877/17 (суддя Корсун В.Л.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко , с.Софіївська Борщагівка Київської області доПриватного підприємства Пигмалион , м.Токмак Запорізької області простягнення 145641,31грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фрам Ко , с.Софіївська Борщагівка Київської області, позивач, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства Пигмалион , м.Токмак Запорізької області про стягнення 145641,31грн., які складаються з 144066,32грн. основного боргу за договором поставки товару №1779 від 24.12.2014р., 423,26грн. інфляційних, 111,17грн. 3% річних та 1040,56грн. пені.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.06.2017р. (повний текст підписано 20.06.2017р.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко задоволені частково, стягнуто з Приватного підприємства Пигмалион 140429,67грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 105,19грн. та 984,50грн. пені. Позовні вимоги в частині стягнення 3 636,65грн. основного боргу за товарно-транспортною накладною від 23.02.2017р. №79512/1, а також 32,73грн. - інфляційних, 5,96грн. - 3 % річних та 55,79грн. пені (які нараховані на суму по накладній від 23.02.2017р. №79512/1) залишені без розгляду. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару, отриманого за договором №1779 від 24.12.2014р., а також наявністю недоліків у розрахунках позивача. Крім того, суд не знайшов підстав для стягнення інфляційних, оскільки визначений позивачем період прострочення грошового зобов'язання не відповідає роз'ясненням, викладеним у п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14, та рекомендаціям, викладеним у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. Разом з тим, залишення без розгляду частини позовних вимог пов'язане з відсутністю в матеріалах справи першої сторінки товарно-транспортної накладної від 23.02.2017р. №79512/1 на суму 3636,65грн., що виключає можливість встановлення фактичних обставин справи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство Пигмалион звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача суму основного боргу в розмірі 119429,97грн., в іншій частині позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, за наслідками неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, апелянт зазначає, що рішення господарського суду прийнято без урахування часткового погашення покупцем боргу.

Крім того, скаржник зазначає, що у зв'язку зі зміною постачальником банківських реквізитів без повідомлення про даний факт покупця, відповідач позбавлений можливості належним чином виконати умови договору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2017р. (головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 26.09.2017р.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Радіонової О.О. на дату слухання справи, на підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Чернота Л.Ф.

Відповідно до п.9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст.102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строк розгляду апеляційної скарги.

Представники сторін у судове засідання 26.09.2017р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористалися. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

З метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 14.11.2017р.

Разом з тим, 14.11.2017р. у зв'язку зі здійсненням спеціалістами слідчо-оперативної групи, експертами-вибухотехніками, кінологами Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області в будівлі Донецького апеляційного господарського суду дій щодо перевірки анонімного повідомлення про замінування, розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «Пигмалион» на рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2017р. (повний текст підписано 20.06.2017р.) у справі №908/877/17 був неможливим.

Враховуючи неможливість проведення судового засідання, керуючись ст.77 ГПК України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду відклала судове засідання на 20.11.2017р.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Марченко О.А. на дату слухання справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Представники сторін у судове засідання 20.11.2017р. повторно не з'явилися. Належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на викладене, враховуючи розумність строку розгляду апеляційної скарги, а також те, що сторонами повторно не повідомлено суд про наявність поважних причин неявки представників у судове засідання, приймаючи до уваги, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, сторони не посилалися на необхідність надання додаткових доказів, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

24.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (далі - постачальник) та Приватним підприємством Пигмалион (далі - покупець) був укладений договір поставки товару №1779 (далі - договір).

Як вбачається з п.1.1, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2 загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами у видаткових накладних. Видаткові накладені є специфікаціями, та складають невід'ємну частину цього договору. Постачання товару здійснюється партіями. Партією є товар, наведений в одній видатковій накладній (далі - накладна).

Згідно з п.1.3 загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю товару, що був поставлений згідно цього договору за весь строк його дії.

Товари, що поставлені без письмового, факсового або електронного замовлення та прийняті покупцем, вважаються поставленими та сплачуються на умовах цього договору. Отримання товару здійснюється уповноваженою на це особою покупця. Повноваження особи на отримання товару підтверджується довіреністю (п.2.3, 2.4).

Пунктами 4.1, 4.2 встановлено, що строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій, або у готівковій формі, відповідно до законодавства.

Покупець, відповідно до п.5.2, зобов'язується прийняти, а також оплатити товар у строк, визначений у накладних.

Відповідно до п.6.1 покупець, за цим договором, за порушення строку оплати товару, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

Згідно з п.8.1, даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє по 31.12.2014р. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії даного договору жодна з сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний календарний рік.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору постачальник передав покупцеві товар на загальну суму 141613,74грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні: від 23.02.17 №79884/1; від 24.02.17 №82015/1; від 24.02.17 №82061/1; від 24.02.17 №82062/1; від 24.02.17 №82063/1; від 24.02.17 №82064/1; від 24.02.17 №82127/1; від 24.02.17 №82128/1; від 24.02.17 №82120/1; від 24.02.17 №82129/1; від 25.02.17 №84142/1; від 28.02.17 №85429/1; від 28.02.17 №85430/1; від 28.02.17 №85521/1, від 28.02.17 №85522/1; від 28.02.17 №85523/1; від 28.02.17 №86733/1; від 28.02.17 №86799/1; від 28.02.17 №86331/1; від 28.02.17 №86332/1, від 28.02.17 №86333/1; від 28.02.17 №86335/1; від 28.02.17 №87007/1; від 01.03.17 №88963/1; від 01.03.17 №87962/1; від 01.03.17 №88962/1; від 01.03.17 №89090/1; від 01.03.17 №89121/1; від 02.03.17 №90502/1; від 02.03.17 №90104/1; від 02.03.17 №90504/1; від 02.03.17 №90505/1; від 03.03.17 №92229/1; від 03.03.17 №92084/1; від 03.03.17 №92029/1; від 03.03.17 №92030/1; від 03.03.17 №92081/1; від 03.03.17 №92083/1; від 03.03.17 №92228/1; від 03.03.17 №92230/1; від 03.03.17 №92271/1; від 03.03.17 №92272/1; від 07.03.17 №95044/1; від 07.03.17 №95045/1; від 07.03.17 №95101/1; від 07.03.17 №95102/1; від 07.03.17 №95103/1; від 07.03.17 №95747/1; від 07.03.17 №95857/1; від 07.03.17 №95686/1; від 07.03.17 №95687/1; від 07.03.17 №95689/1; від 07.03.17 №95690/1; від 07.03.17 №95878/1; від 09.03.17 №97108/1; від 09.03.17 №97372/1; від 09.03.17 №97373/1; від 09.03.17 №97390/1; від 09.03.17 №97461/1; від 10.03.17 №99069/1; від 10.03.17 №98617/1; від 10.03.17 №98618/1; від 10.03.17 №98619/1; від 10.03.17 №98620/1; від 10.03.17 №98681/1; від 10.03.17 №99068/1; від 10.03.17 №98683/1; від 10.03.17 №98684/1; від 10.03.17 №98685/1; від 10.03.17 №98706/1; від 10.03.17 №98929/1; від 14.03.17 №101924/1; від 14.03.17 №101876/1; від 14.03.17 №101946/1; від 14.03.17 №101949/1; від 14.03.17 №101950/1; від 14.03.17 №101966/1; від 14.03.17 №102740/1; від 14.03.17 №102791/1; від 14.03.17 №102509/1; від 14.03.17 №102795/1; від 14.03.17 №102926/1; від 14.03.17 №102927/1; від 14.03.17 №103090/1; від 14.03.17 №103141/1; від 14.03.17 №103142/1; від 15.03.17 №103944/1; від 15.03.17 №103974/1; від 15.03.17 №103975/1; від 15.03.17 №104114/1; від 15.03.17 №104146/1.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Фрам Ко , крім зазначених товарно-транспортних накладних, також посилається на товарно-транспортну накладну від 23.02.2017р. №79512/1. Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, у зв'язку із ненаданням позивачем (зокрема, на вимогу ухвали суду від 24.04.2017р.) першої сторінки зазначеної накладної (надано лише другу сторінку), у суду відсутня можливість вирішити спір у цій частині та встановити фактичні обставини справи, а саме: що вказана накладна складена на виконання договору від 24.12.2014р. №1779; що строк оплати за вказаною накладною настав.

У зв'язку із зазначеним, керуючись п.5 ч.1 та ч.4 ст.81 ГПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3636,65грн. основного боргу за товарно-транспортною накладною від 23.02.2017р. №79512/1, а також пов'язаних з даною накладною вимог позивача про стягнення з відповідача 32,73грн. інфляційних, 5,96грн. - 3 % річних та 55,79грн. - пені без розгляду.

Неналежне виконання Приватним підприємством Пигмалион зобов'язань з оплати товару, отриманого за договором №1779 від 24.12.2014р., стало підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко до суду за захистом свого порушеного права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як зазначалося раніше, на виконання умов договору поставки товару №1779 від 24.12.2014р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 141613,74грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні (за винятком накладної від 23.02.2017р. №79512/1 на суму 3636,65грн.), що підписані сторонами без зауважень. Крім того, факт поставки товару відповідачем не оспорюється.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарський кодекс України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом першої інстанції, покупець взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар здійснив лише частково (за поставку товару по накладній від 23.02.2017р. №79884/1 сплачено 1184,07грн. платіжним доручення від 22.03.2017р. №14355).

У зв'язку з викладеним господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що основний борг відповідача за поставлений товар за спірним договором складає 140429,67грн.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує, що такий висновок господарського суду здійснений без урахування часткового погашення покупцем суми боргу. За твердженнями апелянта, з огляду на здійснення оплат у загальному розмірі 22184,07грн., заборгованість відповідача складає 119429,97грн. На підтвердження проведених оплат до апеляційної скарги додані відповідні платіжні доручення (частина яких датована після винесення рішення судом першої інстанції).

Проте, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що відповідачем в суді першої інстанції не було надано зазначених доказів на підтвердження часткового погашення заборгованості. За приписами ст.101 ГПК України, додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Разом з тим, поважних причин ненадання таких доказів відповідачем не зазначено. При цьому, матеріалами справи підтверджене належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи господарським судом Запорізької області, з огляду на що останній не був позбавлений можливості надати відповідні докази до суду першої інстанції. На підставі зазначеного, враховуючи положення статті 101 ГПК України, додані до апеляційної скарги платіжні доручення не приймаються судом апеляційної інстанції.

Таким чином, з огляду на доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем зобов'язань за договором №1779 від 24.12.2014р. у частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 140429,67грн. (за винятком накладної від 23.02.2017р. №79512/1).

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 423,26грн. інфляційних, 3% річних у розмірі 111,17грн. та 1040,56грн. пені.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений судом першої інстанції (за винятком розрахунку за накладною від 23.02.2017р. №79512/1), судова колегія зазначає, що він є арифметично вірним, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 105,19грн.

Щодо нарахування інфляційних (за винятком розрахунку за накладною від 23.02.2017р. №79512/1), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних, оскільки визначені в розрахунку позивача періоди не узгоджується з вимогами п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.

Розглядаючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко в частині стягнення пені, судова колегія враховує наступне. Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з умовами пункту 6.1 договору покупець за порушення строку оплати товару, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

Перевіривши здійснений господарським судом Запорізької області розрахунок (за винятком розрахунку за накладною від 23.02.2017р. №79512/1), враховуючи наведені вище норми, судова колегія зазначає, що він є арифметично вірним, а визначений судом першої інстанції до стягнення розмір пені (984,50грн.) - обґрунтованим.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає що у зв'язку зі зміною постачальником банківських реквізитів без повідомлення про даний факт покупця, відповідач позбавлений можливості належним чином виконати умови договору. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що апелянтом не доведена неможливість здійснення оплати саме на рахунок позивача, адже із виписки банку від 26.06.2017р. не вбачається, що зазначений рахунок є рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко . Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення покупця до постачальника за інформацією щодо актуальності банківських реквізитів останнього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2017р. (повний текст підписано 20.06.2017р.) у справі №908/877/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Пигмалион , м.Токмак Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2017р. (повний текст підписано 20.06.2017р.) у справі №908/877/17 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2017р. (повний текст підписано 20.06.2017р.) у справі №908/877/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ГСЗО; 1 - ДАГС