Постанова

від 22.11.2017 по справі 813/1777/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/1833/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Лембуд на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі за його позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Лембуд (далі - ТОВ Лембуд ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ) № НОМЕР_1 від 20 травня 2016 року, яким йому було зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень 2015 року на 409405,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 813/1777/16 у задоволенні позову ТОВ Лембуд було відмовлено.

У апеляційній скарзі ТОВ Лембуд просило вказану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції невірно з'ясував суть спору та неповно з'ясував обставини справи. При цьому апелянт наполягає на тому, що необхідність застосування доктрини ділової мети не регламентована чинним законодавством.

Представник позивача у ході апеляційного розгляду підтримала вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ Лембуд . При цьому додатково наголосила на тому, що господарські операції позивача з ТОВ Львівенергоком мали реальний характер, а висновки податкового органу щодо їх безтоварності є безпідставними.

Представник відповідача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апелянта, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ Лембуд , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) на перевезення товару, доказів про передачу товару від покупця до продавця, сертифікатів якості, технічних паспортів, нормативно-технічну документацію на поставлений цемент та інші документи, що підтверджують його походження та транспортування. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку про неналежне оформлення актів виконаних робіт.

Тому, на думку суду першої інстанції, позивач не довів реальності правовідносин за укладеним із ТОВ Львівенергоком договором, а його посилання на подальшу реалізацію придбаних за участю ТОВ Львівенергоком товарів іншим контрагентам не доводить факту надання послуг комісії саме ТОВ Львівенергоком .

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Лембуд з питань дотримання достовірності відображення в податкових деклараціях по ПНП за 2015 рік та по ПДВ за липень 2015 року проведених взаєморозрахунків з ТОВ Львівенергоком . Результати перевірки зафіксовано у акті від 29 квітня 2016 року за № 77/13-06-14/39780161, у якому зроблено висновок про порушення позивачем п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до завищення податкового кредиту в липні 2015 року на суму 409405 грн. Виходячи з наведеного відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20 травня 2016 року.

На переконання апеляційного суду, суть даного адміністративного спору зводиться до обґрунтованості висновків податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій ТОВ Лембуд з контрагентом ТОВ Львівенергоком у період, що підлягав перевірці, а отже безпідставність відображення їх результатів у податковому обліку позивача.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст.1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, ст. 2, п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Приписами пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 185.1. ст. 185 ПК об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Положеннями п. 186.1. ст. 186 ПК передбачено, що місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах б і в цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до приписів п. 198.1. ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6. ст. 198 ПК передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 201.10. ст. 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Відповідно до матеріалів справи між ТОВ Лембуд та ТОВ Львівенергоком було укладено договір комісії № 08/05 від 8 травня 2015 року.

На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем до перевірки податковому органу та суду надано:

додаток № 1 до договору комісії № 08/05 від 8 травня 2015 року;

акт № 31/07-1 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 липня 2015 року;

накладні на прихід та розхід товару;

договори, укладені з покупцями отриманого від ТОВ Львівенергоком товару;

податкові накладні;

виписки з банку про проведення у липні 2015 року розрахунків за договором у безготівковій формі;

оборотно-сальдові відомості.

Окрім того, до перевірки було надано податкові накладні за липень 2015 року, суми податку по яких включено до податкового кредиту в декларації позивача за липень 2015 року. Згідно із даними системи автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів станом на 29 квітня 2016 року у ТОВ Лембуд немає розбіжностей із ТОВ Львівенергоком у липні 2015 року (а.с. 15 т.1).

У акті перевірки відповідачем не заперечується ні факт наявності у позивача необхідних для здійснення спірних господарських операцій засобів та активів, ні факт подальшої реалізації ним товару, отриманого відповідно до вказаних первинних документів від ТОВ Львівенергоком , покупцям ТОВ Будімекк , ТОВ Кібер , ТОВ Міськбуджитлоінвест , ТОВ Авалон , ТОВ ТВД .

Разом із тим, податковий орган наполягає на тому, що ТОВ Лембуд було здійснено реалізація товару, отриманого не від ТОВ Львівенергоком , а від інших невстановлених контрагентів і така операція була відображена у податковому обліку у порушення наведених у акті перевірки норм ПК з метою отримання неправомірної податкової вигоди.

Однак, припускаючи, що певні товарно-матеріальні цінності (послуги) могли бути передані іншими контрагентами позивача за період, що підлягав перевірці, або придбані у необлікованому порядку, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів (надання послуг), якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму ПДВ.

Окрім того, відповідачем у акті перевірки від 29 квітня 2016 року за № 77/13-06-14/39780161 не заперечується відповідність наданих позивачем первинних документів за змістом та за формою вимогам, що визначені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також наявність на момент здійснення спірних господарських операцій реєстрації позивача та його контрагента юридичними особами та платниками ПДВ.

При цьому відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Одночасно слід наголосити на тому, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів, для одержання незаконної податкової вигоди, він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним правочину, укладеного ТОВ Лембуд з ТОВ Львівенергоком , та не довів того, що правочини було вчинено позивачем з метою безпідставного отримання податкової вигоди.

Разом із тим, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, у справі № 813/2987/16 за позовом ТОВ Львівенергоком було визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 29 серпня 2016 року № 00010111402, прийняте на підставі акту позапланової документальної перевірки ТОВ Львівенергоком за період 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року від 15 серпня 2016 року № 193/14-01/36152893. При цьому у вказаному акті було зазначено про виявлення порушень при виконанні договорів ТОВ Ідеал Інвест з ТОВ Львівенергоком щодо поставки обрізної дошки, металопрокату та надання послуг з пошуку покупців металопрокату і оренди обладнання, а щодо придбання у ТОВ Ідеал Інвест портландцементу порушень виявлено не було. Одночасно судом було встановлено відсутність обставин, які б свідчили про узгодженість протиправних дій ТОВ Львівенергоком із контрагентами з метою отримання протиправної податкової вигоди.

Щодо доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій з огляду на відсутність у позивача ТТН, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у господарській діяльності, ненадання таких документів не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено факт здійснення послуг з перевезення вантажу, а не факт придбання товару.

При цьому відповідно до наданої апеляційному суду специфікації, яка є додатком № 2 до договору № 08/05 від 8 травня 2015 року, при укладенні в інтересах ТОВ Лембуду на правах комісіонера договорів поставки портландцементу із ТОВ Ідеал Інвест сторони погодили, що поставка здійснюватиметься силами постачальника. Ціна товару включає транспортні послуги. Місцем поставки визначено м. Львів вул. Персенківка 70, тобто склад ТОВ Лембуд .

Окремі недоліки у оформленні первинних документів, а також наявність або відсутність окремих документів, на думку апеляційного суду, не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно із положеннями ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, яку суд апеляційної інстанції враховує на підставі ч. 2 ст. 8 КАС України.

Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Європейського суду з прав людини зазначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Одночасно слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків, і за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, виходячи з принципу індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат вирішується апеляційним судом на підставі приписів ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Лембуд задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 813/1777/16 та прийняти нову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю Лембуд задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 20 травня 2016 року.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Лембуд 6141 (шість тисяч сто сорок одна) грн. 07 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

ОСОБА_3

Постанова у повному обсязі складена 23 листопада 2017 року.