Рішення

від 05.06.2007 по справі 10/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

05.06.2007                                                             Справа  № 10/79

За позовом Ужгородського  комунального підприємства теплових мереж  „Ужгородтеплокомуненерго”, м. Ужгород

до ДП „Житлово-побутова фірма  „Тис.”, м. Ужгород

про стягнення суми 11858,53грн., в тому числі 3712,40 грн. основного боргу,  6775,13грн. пені, 1371грн. інфляційних

Суддя  І.В.Івашкович

За участю представників сторін:

від позивача:  Цебрик Л.В.,  довіреність № 01 від 01.02.07

від відповідача:  Олашин О.А., довіреність  від 23.04.07

У судовому засіданні 30.05.07 оголошувалась перерва до 05.06.07                11 годин.

СУТЬ СПОРУ: Ужгородським  комунальним підприємством теплових мереж  „Ужгородтеплокомуненерго”, м.Ужгород заявлено позов до ДП „Житлово -побутова фірма  „Тис.”, м.Ужгород  про  стягнення  суми 11858,53 грн., в тому числі 3712,40грн. основного боргу, 6775,13грн. пені, 1371грн. інфляційних.

Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №68 від 01.11.2000 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді не оплатив вартість наданих йому за період - жовтень, листопад, грудень 2003 р. послуг з теплопостачання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 3712,40 грн.

За допущену прострочку оплати відповідачу відповідно до умов п.7.2.3 договору нараховано  пеню в розмірі 6775,83 грн. та згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України - нараховано інфляційні в розмірі 1371 грн.

На підтвердження позовних вимог позивач подав виставлені відповідачу до оплати за спірні місяці рахунки із даними про  нарахування за надані послуги та платіжні документи про проведені за спірний період платежі (додано копії відповідних документів).

Окрім того, заявою від 29.05.07 уточнив розрахунок заборгованості, згідно з яким розмір боргу за жовтень, листопад, грудень 2003 р. складає 3712,40 грн., розмір пені згідно з проведеним перерахунком за період прострочки з квітня 2006р. по квітень 2007р. складає 646 грн., розмір інфляційних - 1638,50 грн.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач стверджує про переривання перебігу позовної давності у відповідності до ст. 264 Цивільного кодексу України моментом підписання відповідачем актів звірки  розрахунків (додано копії), чим було визнано наявність боргу.

Представник позивача в процесі судового розгляду позовні вимоги підтримав з урахуванням уточненого розрахунку їх розміру.

Відповідач згідно з письмовим відзивом на позов проти позову заперечив з підстав пропуску позивачем трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України. Заперечує наявність обставин, що переривають позовну давність, про які стверджує позивач, оскільки вважає,  що акти звірки не можуть визнаватись як первинні документи в розумінні ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, та не є доказами в розумінні ГПК України.

Окрім того, стверджує, що оскільки в даному випадку має місце спір між юридичними особами, та відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України обставини, на які посилається позивач, не вважаються такими, що переривають позовну давність.

Заперечення проти позову підтримано представником відповідача в ході судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

                                        ВСТАНОВИВ:

Між ДП „Житлово-побутова фірма „Тис”, м.Ужгород, як Споживачем, та ДП „Ужгородтеплокомуненерго” (на даний час Ужгородське комунальне  підприємство теплових мереж „Ужгородтеплокомуненерго”), як Енергопостачальною організацією, укладено  договір № 68 від 01.11.2000 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді. Предмет вказаного  договору передбачає зобов'язання Енергопостачальної  організації постачати Споживачу теплову  енергію в гарячій воді, а Споживача - оплачувати  одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачений цим  договором. Умовами п.6.2 договору  встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а п.6.5 передбачено кінцевий термін для оплати -  не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Із поданих позивачем документів, які не спростовано відповідачем, вбачається, що  за надані в жовтні, листопаді, грудні 2003 р. послуги з гарячого водопостачання відповідачу виставлено до оплати  щомісячні рахунки, а саме: рахунок №1542 від 20.10.2003р. на суму 2368,08грн., за послуги, надані в жовтні 2003 р., рахунок №2120 від 20.12.2003р. на суму 6566,40г рн. за послуги, надані в листопаді, грудні 2003р. За отримані протягом спірного періоду послуги відповідач розрахувався частково, а саме: платіжним дорученням №169 від 09.10.03 оплачено 1000грн., платіжним дорученням №12 від 14.11.03 - 1500грн., платіжним дорученням №43 від 26.12.03 - 2500грн. (копії платіжних доручень додано).

Окрім того, протягом спірного  періоду  в погашення боргу отримано від відділу субсидій м.Ужгород кошти в виді субвенцій з державного бюджету на загальну суму 44,16грн. для погашення заборгованості за спожиту теплову енергію мешканцями гуртожитку, що підтверджено довідкою №181 від 21.05.07 КП „Ужгородтеплокомуненерго”. Таким чином, з урахуванням вищенаведених погашень заборгованість відповідача за отримані ним послуги гарячого водопостачання протягом жовтня, листопада, грудня 2003р. склала  3890,32 грн. (8934,48 –5044,16). У позові заявлено  вимогу про стягнення боргу в розмірі 3712,40 грн.

          Виходячи з вищенаведеного, суд вважає позовні вимоги в частині 3712,40грн. боргу такими, що документально доведено та обгрунтовано позивачем, не спростовано відповідачем.

Аналізуючи доводи сторін стосовно застосування до вимог про стягнення спірної заборгованості позовної давності, суд констатує такі висновки.

Приймаючи до уваги те, що спірна  заборгованість в розмірі                3712,40 грн. виникла за період з жовтня по грудень 2003р., тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України (до 01.01.04), однак відносини сторін щодо спірного боргового зобов'язання продовжують існувати після 01.01.04, то відповідно до п.п.4, 6 „Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню правила Цивільного кодексу України про позовну давність.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами за результатами звіряння розрахунків за теплову енергію було  підписано акт звірки розрахунків №68 від 01.09.2004р., у якому виведено заборгованість, що станом на 01.09.2004р. складала 126837,15 грн.; акт звірки розрахунків №68 від 04.10.05  про заборгованість в розмірі 250908,79грн. станом  на  01.10.05; акт звірки  розрахунків №68 від 12.04.06 про заборгованість в розмірі 28285573 грн. станом на 01.04.2006р.

При підписанні зазначених актів звірки розрахунків з боку відповідача (акти містять підпис представника ДП „Житлово-побутова фірма „Тис”, скріплений круглою печаткою підприємства) було підтверджено наявність боргу у відповідному розмірі станом на дату підписання акту звірки, в тому числі наявність боргу за спірний по даній справі період. Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу. Таким чином, щодо вимог про стягнення боргу в розмірі 3712,40грн. за період з жовтня по грудень 2003р. слід вважати перерваною позовну давність з часу підписання кожного із вищевказаних актів звірки, останній з яких підписано 12.04.2006, що дає підстави стверджувати про відсутність пропуску позивачем позовної давності при  зверненні з даним позовом.

При наданні вищевказаної оцінки стосовно застосування позовної давності, суд вважає безпідставними доводи відповідача з цього приводу. Як зазначено вище, підписання акту звірки відповідачем є достатньою підставою вважати про визнання ним боргу у відповідному розмірі, а за змістом ст.264 Цивільного кодексу України підставами переривання перебігу позовної давності є будь-які активні дії зобов'язаного суб'єкта, що свідчать про визнання ним боргу. Окрім того, наявність на актах звірки розрахунків підпису представника відповідача, скріпленого круглою печаткою підприємства, свідчить про підписання актів з боку відповідача уповноваженою особою.

Помилковим є твердження відповідача про неможливість застосування норм ст.264 Цивільного кодексу України до правовідносин між юридичними особами, оскільки норми зазначеної статті не містять будь-яких обмежень щодо суб'єктного складу відповідних правовідносин.

Виходячи з наведених вище мотивів, суд вважає позовні вимоги про стягнення 3712,40грн. боргу такими, що підлягають задоволення.

Відповідно до ст..625 Цивільного кодексу України боржник, який  прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Аналогічні приписи  було передбачено  нормами ст.214 чинного на час виникнення спірного боргу Цивільного кодексу УРСР.

Беручи до уваги встановлені у договорі № 68 від 01.11.2000р. кінцеві терміни оплати за кожний розрахунковий місяць ( до 15 числа наступного за розрахунковим місяця), суд проведеним перерахунком встановив, що за весь період прострочення ( кінцева дата такого періоду вказана позивачем в уточненому розрахунку та відповідає 01.05.2007) із простроченої спірної заборгованості підлягають нарахуванню інфляційні в розмірі 1581,94грн. Вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При оцінці вимоги про стягнення пені в розмірі, що згідно з поданим позивачем уточненим розрахунком складає 646грн. та нарахована за період прострочки з 05.04.2006 по 05.04.2007, суд виходить з наступних мотивів. Сторонами у договорі №68 від 01.11.2000р. передбачено відповідальність споживача за несвоєчасні розрахунки за теплову енергію у вигляді оплати пені в розмірі 0,5% за кожний день прострочки.

До спірних відносин сторін, які за своєю правовою природою є господарсько-правовими, підлягають застосуванню норми Господарського кодексу України відповідно до п.4 розділу ІХ „Прикінцеві положення” цього кодексу.

Згідно з нормами п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Нормами ст.232 Господарського кодексу України врегульовано порядок застосування штрафних санкцій та, зокрема, у п.6 передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до абз.2 п.5 розділу ІХ „Прикінцеві положення” Господарського кодексу України положення цього Кодексу щодо відповідальності за порушення господарських зобов'язань, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Таким чином, до спірного зобов'язання підлягають застосуванню положення п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки такими встановлено обмеження строку нарахування штрафних санкцій, а отже такі положення пом'якшують відповідальність за спірні порушення.

Приймаючи до уваги врегульовані договором сторін кінцеві терміни оплати за теплову енергію, суд констатує, що  відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України пеня в даному випадку може бути нарахована за прострочку в межах періоду не пізніше 16.07.2004р.

Отже, вимоги про стягнення пені, нарахованої за період з квітня 2006р. по квітень 2007р. суд вважає безпідставними, такими, що не відповідають закону. В задоволенні вимог про стягнення 646грн. пені (згідно з уточненим розрахунком) суд відмовляє повністю.

Виходячи з усіх наведених вище обґрунтувань, позов підлягає задоволенню частково. Стягується сума 5294,34грн., в тому числі, 3712,40грн. основного боргу, 1581,94грн. інфляційних.

В задоволенні решти вимог суд відмовляє.

За правилами ст.49 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 53,13грн. та 52,69грн. –по оплаті інформаціно - технічних послуг, всього –105,82грн.

Керуючись ст.ст.43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства „Житлово-побутова фірма                 „Тис” (м. Ужгород, вул.Можайського,5; ідентифікаційний код:25434509)            на користь Ужгородського комунального підприємства теплових                 мереж „Ужгородтеплокомуненерго” (м. Ужгород, вул.Квітів,53а; ідентифікаційний код:19109710) 5294,34грн. (в тому числі 3712,40грн. основного боргу за послуги теплопостачання та 1581,94грн. інфляційних) та 105,82грн. відшкодування судових витрат.

            Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

 Суддя                                                                                           І.В.Івашкович

Рішення, оформлене відповідно до ст.84 ГПК України, підписано 11.06.07