Рішення

від 20.11.2017 по справі 464/9160/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 464/9160/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/783/5636/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія: 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "АКБ "Львів" на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 15 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Міністерства юстиції України, Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ АКБ Львів , третя особа: ОСОБА_5 про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 25083766 від 06.10.2015 року 17:27:21 державного реєстратора ОСОБА_6 Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, яким проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 468 кв.м. та земельну ділянку площею 0,093 га (кадастровий номер 4610136800:01:002:0020), що розташовані за адресою м.Львів, вул.І.Франка, 151-"а" за ПАТ АКБ "Львів"; скасувати записи державного реєстратора реєстраційної служби Львівського МУЮ ОСОБА_7 про право власності №11511072 та №11509957 про реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 468 кв.м. та земельну ділянку площею 0,093 га (кадастровий номер 4610136800:01:002:0020), що розташовані за адресою м.Львів, вул.І.Франка, 151-"а" за ПАТ АКБ "Львів"; поновити відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об'єкти нерухомого майна, житловий будинок загальною площею 468 кв.м. та земельну ділянку площею 0,093 га (кадастровий номер 4610136800:01:002:0020), що розташовані за адресою м.Львів, вул.І.Франка, 151-"а", що передували скасованим записам.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12 травня 2011 року між ОСОБА_5 та ПАТ АКБ Львів було укладено договір іпотеки, відповідно до якого нерухоме майно, половина якого належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності №С-03999 від 26.07.2010 року, а саме будинок, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.І.Франка, 151-"а", загальною площею 468 кв.м., а також земельна ділянка площею 0,00930 га, кадастровий номер 4610136800:01:002:0020, що розташована за тією ж адресою, було передано в іпотеку для забезпечення зобов'язань ПП "Топ Мотор Сервіс" по кредитних договорах №6 від 30.01.2008 року та №2008S0041 від 05 лютого 2008 року. Позивач довідалася, що право власності на належне ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нерухоме майно неправомірно було зареєстроване за ПАТ АКБ "Львів" на підставі зазначеного договору іпотеки, номер 382 від 12.05.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 Відповідно до приписів ст.35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель повинен був надсилати іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Пунктом 7.2.3. Договору іпотеки від 12.05.2011 року визначено, що іпотекодержатель має право набути у власність предмет іпотеки на наступний день після спливу строку усунення порушень основного зобов'язання, вказаного в письмовій вимозі, надісланій боржнику та іпотекодавцям. Враховуючи, що під час реєстрації права власності державному реєстратору відповідно до вимог чинного законодавства подаються не тільки копії письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, а й документи, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги, позивач вважає, що державним реєстратором безпідставно було зареєстровано право власності за ПАТ АКБ "Львів", оскільки жодних вимог від ПАТ АКБ "Львів" про усунення порушень умов договору іпотеки від 12.05.2011 року ОСОБА_4 не отримувала, а отже іпотекодержатель не міг надати для реєстрації підтвердження спливу 30-ти денного строку на усунення порушень. Враховуючи, що ПАТ АБК "Львів" не було дотримано Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державний реєстратор безпідставно зареєстрував права власності ПАТ АКБ "Львів" на спірне нерухоме майно.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 15 серпня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 25083766 від 06.10.2015 року державного реєстратора ОСОБА_6 Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, яким проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 468 кв.м. та земельну ділянку площею 0,093 га (кадастровий номер 4610136800:01:002:0020), що розташовані за адресою: м.Львів, вул.І.Франка, 151-"а" за Публічним акціонерним товариством /ПАТ/ Акціонерно-комерційний банк "Львів".

Скасовано записи державного реєстратора реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_7 про право власності №11511072 та №11509957 про реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 468 кв.м. та земельну ділянку площею 0,093 га (кадастровий номер 4610136800:01:002:0020), що розташовані за адресою: м.Львів, вул.І.Франка, 151-"а" за Публічним акціонерним товариством /ПАТ/ Акціонерно-комерційний банк "Львів".

Поновлено відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об"єкти нерухомого майна, житловий будинок загальною площею 468 кв.м. та земельну ділянку площею 0,093 га (кадастровий номер 4610136800:01:002:0020), що розташовані за адресою: м.Львів, вул.І.Франка, 151-"а", що передували скасованим записам.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ "АКБ "Львів". Вважає рішення суду незаконним, а висновки такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що банком в підтвердження направлення та отримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 листів - вимог за №153/0-12 та №158/0-12 від 11.03.2013 року банком надано суду копії самих листів, реєстр поштового відправлення, фіскальний чек поштового відправлення та рекомендовані поштові повідомлення про вручення відправлення. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова від 15 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що у реєстратора при реєстрації оспорюваного права власності за банком були відсутності належні докази одержання повідомлення іпотекодавцями. Також місцевим судом зазначено, проте це не стало підставою для задоволення позову, що листи-вимоги, які надсилались банком іпотекодавцям за своєю суттю не є листами вимогами про усунення порушень, а є листами про дострокове виконання зобов'язань. Тобто ПАТ АКБ "Львів" вимагав від них достроково повністю погасити заборгованість по кредитним договорам, а не усунути порушення щодо сплати лише простроченої заборгованості.

Проте колегія суддів з таким висновком суду погодитись не може.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 12 травня 2011 року між ПАТ АКБ "Львів" та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 як іпотекодавцями-майновими поручителями з метою виконання зобов'язань Приватного підприємства "Топ Моторс Сервіс" (позичальника за кредитними договорами від 30 січня та 05 лютого 2008 року) укладено іпотечний договір за умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку банку житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Франка І., 151- "а", загальною площею 468 кв.м., а також земельну ділянку площею 0,093 га, що розташована за тією ж адресою, кадастровий № 4610136800:01:002:0020.

Відповідно до п.п. 7.1.1. п. 7.1. іпотечного договору право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки позасудовими способами, визначеними цим договором, виникає у випадку залишення без задоволення боржником та/або іпотекодавцями-майновими поручителями письмової вимоги іпотекодержателя щодо усунення порушень основного зобов'язання або умов цього договору згідно ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Пунктом 7.1. іпотечного договору сторони погодили, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в цьому розділі, вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно ст. 36 Закону України "Про іпотеку".

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право набути у власність предмет іпотеки на наступний день після спливу строку усунення порушень основного зобов'язання, вказаного в письмовій вимозі, надісланій боржнику та іпотекодавцям - майновим поручителям згідно ст.35 Закону України "Про іпотеку" та п. 6.3. цього договору і якщо в цей час вказані порушення не будуть усунені або така вимога буде залишена без задоволення.

За змістом п. 6.3. іпотечного договору у разі порушення умов основного зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає боржнику та іпотекодавцям-майновим поручителям письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначає стислий зміст порушених боржником та/або іпотекодавцями-майновими поручителями зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк або інший строк, встановлений іпотекодержателем та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом строку, встановленого вимога іпотекодержателем письмова вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій - 06 жовтня 2015 року) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 15 цього Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 2 ст.9 Закону було визначено, що серед іншого державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (п.1.), та приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (п.2).

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 17 Закону).

Частинами 2 та 13 ст. 15 цього Закону визначено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав, як і порядок проведення такої реєстрації встановлює Кабінет Міністрів України.

Так, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (який був чинним на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій - 06 жовтня 2015 року), а саме п. 46 передбачалося, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, п. 46 Порядку було визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9 та 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Саме до такого розуміння вказаної норми права зводяться висновки Верховного Суду України викладені в Постанові від 11 квітня 2017 року (справа № 21-1180а16), які в силу положень ст. 360-8 ЦПК України є обов'язковими.

Згідно з ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 627 цього Кодексу відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В ході розгляду справи судом також встановлено, що до заяви про державну реєстрацію права власності банком, окрім інших документів також було подано завірену в установленому порядку копію письмового листа-вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцям, а також копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

06 жовтня 2015 року на підставі поданих банком документів державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_6 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:25083766 та провів державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 468 кв.м. та земельну ділянку площею 0,093 га (кадастровий № 4610136800:01:002:0020), що розташовані за адресою: м. Львів вул. ОСОБА_9, 151- "а" за ПАТ АКБ "Львів".

У п. 8.6. іпотечного договору сторони погодили, що усі повідомлення сторін цього договору здійснюються в письмовій формі шляхом направлення відповідних листів за адресою вказаною в розділі 9 цього договору.

Враховуючи наведені норми, підтвердженням отримання іпотекодавцями письмової вимоги банку, яка, як встановлено пересилалася поштою рекомендованим листом, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого Наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 року № 211.

Цей Правовий висновок також міститься у згаданій вище Постанові ВСУ від 11 квітня 2017 року (справа № 21-1180а16).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд прийшов до невірного висновку про те, що допустимим (як вказано в оскаржуваному рішенні - належним) доказом надіслання іпотекодержателем іпотекодавцеві письмової вимоги про усунення порушень, та документом, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання цієї письмової вимоги є виключно цінний лист з описом вкладення разом з розрахунковим документом, оскільки ані умовами укладеного між сторонами іпотечного договору, ані положеннями діючого законодавства не покладено на іпотекодержателя обов'язок надсилати повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору (ст.35 Закону України "Про іпотеку") цінним листом з описом вкладення. Відтак, судом безпідставно задоволено пред'явлений позов.

Отже, у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень або для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, передбачені ст.ст. 22 і 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій - 06 жовтня 2015 року), а державна реєстрація за банком права власності на житловий будинок та земельну ділянку проведена у відповідності до діючого на той час законодавства. Тому прийняте ним рішення є законним, і таке безпідставно скасовано районним судом. Оскільки позовні вимоги про скасування записів державного реєстратора та поновлення відомостей в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об'єкти нерухомого майна, що були предметом іпотеки є похідними від вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вони також безпідставно задоволені місцевим судом.

Відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Окрім цього, колегія суддів не може погодитись з висновками районного суду щодо того, що надіслані банком листи-вимоги № 153/0-12 та 158/0-12 від 11.03.2013 року на ім'я іпотекодавців, які за своєю суттю не є листами вимогами про усунення порушень, а є листами про дострокове виконання зобов'язань, а отже ПАТ АКБ "Львів" вимагав від них достроково повністю погасити заборгованість по кредитним договорам, а не усунути порушення щодо сплати лише простроченої заборгованості, а наведене не давало банку підстав звертати стягнення на предмет іпотеки, з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 35-37 Закону України "Про іпотеку", п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, правовою підставою для початку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є надіслання повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору, яке за своїм змістом повинно відповідати положенням згаданих нормативно-правових актів. При цьому ніякого правового значення, для початку цієї процедури немає той факт, чи реалізовує позичальник (іпотекодержатель) своє право на дострокове повне повернення заборгованості, чи ним піднімається питання про повернення простроченої заборгованості. Таке розуміння цих положень також випливає з правового визначення як самої іпотеки, як особливого виду забезпечення виконання зобов'язання, так і правових підстав для застосування іпотеки (задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки), визначених в ст.ст. 1, 3, 12, 33, 35-37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Виходячи з цього, з позивача в користь відповідача підлягає стягненню 1818 грн. 96 коп. судових витрат.

Керуючись ст.ст.303, 304, 315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "АКБ "Львів" - задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 15 серпня 2017 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Стягунути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "АКБ "Львів" судові витрати в розмірі 1818,96 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2