Рішення

від 16.11.2017 по справі 2-485/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-485/10 Головуючий суддя І інстанції Костенко Т.М.

Провадження № 22-ц/790/4349/17 Суддя доповідач Карімова Л.В.

Категорія: стягнення заборгованості

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Колесник О.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 16 серпня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк ОСОБА_4 і Кредит в особі Філії Слобожанське РУ АТ ОСОБА_4 та Кредит до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2009 року ПАТ Банк ОСОБА_4 та кредит в особі Філії Слобожанське РУ АТ ОСОБА_4 та Кредит звернулося до суду з вказаним позовом, в якому після уточнень просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 94096,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 18 лютого 2008 року між ВАТ Банк ОСОБА_4 та кредит в особі Філії Слобожанське РУ ВАТ ОСОБА_4 та Кредит , правонаступником якого є ПАТ « Банк ОСОБА_4 та кредит в особі Філії Слобожанське РУ АТ ОСОБА_4 та Кредит був укладений кредитний договір № М-015-08-Ф0-02, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 30000 грн. строком користування з 18 лютого 2008 року із сплатою 23% процентів річних.

В якості забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором позивач 18.02.2008 року уклав з ОСОБА_3 договір поруки № М-015/1-08-П-02, згідно якого ОСОБА_3 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем по зобов'язанням ОСОБА_5 за кредитним договором № М-015-08-Ф0-02 від 18.02.2008 року.

Також в якості забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором позивач 18.02.2008 року уклав з ОСОБА_6 договір поруки № М-015/2-08-П- 02, згідно до якого ОСОБА_6 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем по зобов'язанням ОСОБА_5 за кредитним договором № М-015-08-Ф0-02 від 18.02.2008 року.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не виконував належним чином зобов'язання за вказаним кредитним договором ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та кредит» звернулось до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 серпня 2010 року задоволено позовні вимоги ПАТ Банк ОСОБА_4 та кредит в особі Філії Слобожанське РУ АТ ОСОБА_4 та Кредит та стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 суму заборгованості за кредитним договором № М-015-08-Ф0-02 від 18.02.2008 року в розмірі 94 096,67 грн., яка скаладається з: суми простроченої заборгованості за кредитом - 11730,42 грн., суми строкової заборгованості по процентам - 157,97 грн., суми простроченої заборгованості по процентам - 940,48 грн., пені за прострочення погашення кредиту - 63664,05 грн., пені за прострочення погашення процентів - 17603,75 грн. Стягнуто на користь AT Банк ОСОБА_4 та кредит в особі Філії Слобожанське РУ АТ ОСОБА_4 та Кредит з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 державне мито (судовий збір) в розмірі 1000,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. в рівних частинах з кожного.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03 лютого 2015 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_6 Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 серпня 2010 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «ОСОБА_4 та Кредит» заборгованості за кредитним договором № М-015-08-Ф0-02 від 18.02.2008 року в розмірі 94096,67 грн. та в частині стягнення з ОСОБА_6 витрат по сплаті судового збору сумі 1000,49 грн. скасовано. У задоволенні позовних вимог ПАТ Банк ОСОБА_4 та кредит в особі Філії Слобожанське РУ АТ ОСОБА_4 та Кредит до ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №М-015-08-Ф0-02 від 18.02.2008 року відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 серпня 2010 року змінено в частині суми стягнення. Стягнуто на користь ПАТ Банк ОСОБА_4 і Кредит в особі Філії Слобожанське РУ АТ ОСОБА_4 та Кредит з ОСОБА_5, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № М-015-08-Ф0-02 від 18.02.2008 року в розмірі 25499 грн. 77 коп., в тому числі: суму простроченої заборгованості за кредитом 11 730 грн. 42 коп., суму строкової заборгованості по процентам 157 грн. 97 коп., суму простроченої заборгованості по процентам 940 грн. 48 коп.., пеню за прострочення погашення кредиту 11 730 грн. 42 коп., пеню за прострочення погашення процентів 940 грн. 48 коп. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь АТ Банк ОСОБА_4 і Кредит судові витрати по 187 грн. 49 коп. з кожного.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 серпня 2010 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2016 року оскаржено ОСОБА_3, який посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення районного суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором і ухвалити в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову.

Просив скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_3 суми заборгованості в розмірі 25499,77 грн. на користь ПАТ Банк ОСОБА_4 і Кредит в особі Філії Слобожанське РУ АТ ОСОБА_4 та Кредит та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відбулось збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_3 без його згоди, що є підставою для припинення договору поруки.

Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги й на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

Посилаючись на вимоги ч.2 ст. 318 ЦПК України, вважає, що є підстави й для скасування рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2016 року в частині солідарного стягнення боргу з нього ( ОСОБА_3Г.) як поручителя.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не у повному обсязі відповідає цим вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ Банк ОСОБА_4 і Кредит , суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення зобов'язання за кредитним договором, забезпеченим порукою та наявності правових підстав для стягнення заборгованості за відповідачів у солідарному порядку.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 18 лютого 2008 року між ВАТ Банк ОСОБА_4 та Кредит в особі Філії Слобожанське РУ ВАТ ОСОБА_4 та Кредит та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № М-015-08-Ф0-02, відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 30 000 грн. строком користування з 18 лютого 2008 року до 18 лютого 2010 року із сплатою 23% процентів річних. Кредитні кошти були отримані ОСОБА_5, що підтверджує заява на видачу готівки № 640824 від 18.02.2008 року.

Виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором було забезпечено договором поруки № М-015/2-08-П-02, за яким поручитель - ОСОБА_6 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем по зобов'язанням ОСОБА_7 за кредитним договором № М-015-08-Ф0-02 від 18.02.2008 року.

Крим того, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитом 18.02.2008 року між ВАТ Банк ОСОБА_4 та Кредит в особі Філії Слобожанське РУ ВАТ ОСОБА_4 та Кредит та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № М-015/1-08-П-02, за яким поручитель ОСОБА_3 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем по зобов'язанням ОСОБА_7 за кредитним договором № М-015-08-Ф0-02 від 18.02.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Пунктом 3.4 кредитного договору від 18 лютого 2008 року передбачено, що кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у разі невиконання позичальником умов цього договору за умови попереднього (за десять днів) повідомлення позичальника рекомендованим листом.

Згідно п.2.1 договору поруки № М-015/1-08-П-02 від 18 лютого 2008 року у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 та його поручителями ОСОБА_6 та ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором ПАТ Банк ОСОБА_4 і Кредит в особі Філії Слобожанське РУ AT ОСОБА_4 та Кредит» надіслав ОСОБА_3 претензію-вимогу від 21.10.2008 року про виконання зобов'язання за кредитом - повернення до 3 листопада 2008 року усієї суми заборгованості в розмірі 22726,25 грн.

Також 23.12.2008 року на адресу ОСОБА_3 позивачем було направлено лист-претензія, в якій йому пропонувалось протягом двох банківських днів з моменту отримання листа погасити заборгованість за кредитним договором, яка станом на 23.12.2008 року склала 21574,84 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Пунктом 5.1 договору поруки № М-015/1-08-П-02 від18 лютого 2008 року передбачено, що порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

Пунктом 6.2 вищевказаного договору поруки передбачено його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, однак такі вимоги не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до

поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

У відповідності до правового висновку Верховного суду України від 17 вересня 2014 року у справі 6-6цс14 порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Виходячи з наведеного, строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк визначений місяцями спливає у відповідне число останнього місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_5Є, а відтак і його поручитель ОСОБА_3 первинно взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 18 лютого 2010 року, сплачуючи їх частинами, а саме здійснювати чергові платежі в строк з 01 по 15 кожного місяця, наступного, що передбачено графіком платежів. Тому з часу несплати кожного з платежів починається перебіг строку позовної давності.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і пункту 6.5 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 21.10.2008 року повідомлення про усунення порушень кредитного договору та 23.12.2008 року претензію-повідомлення (вимогу) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Оскільки позивач направив на адресу ОСОБА_3 досудові вимоги 21.10.2008 року та 23.12.2008 року, а звернувся до суду з позовними вимогами до поручителя лише 25 листопада 2009 року, тобто після спливу шестимісячного строку від дня настання нового строку виконання основного зобов'язання, відсутні підстави для солідарного стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3

Згідно вимог ст. 559 ЦК України та п.4.4. договору поруки № М-015/1-08-П-02 від 18.02.2008 року внесення змін і доповнень у кредитний договір, в наслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без узгодження з поручителем.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30.03.2012 року припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язання і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін, а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно по положень ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Відповідно до п.1.1 укладеного з ОСОБА_3 договору поруки від 18.02.2008 року зазначено про отримання ОСОБА_5 кредиту зі сплатою 23% річних, про що також зазначено й тексті самого кредитного договору.

Однак, ОСОБА_5 було підписано додаток №1 до кредитного договору, де зазначено що це графік зниження розміру заборгованості, в якому зазначено, що реальна процентна ставка є вже 29,84% річних.

Матеріали справи не містять відомостей проте, що ОСОБА_3 був обізнаний з цим додатком до договору про збільшення процентної ставки за договором, що протирічить п.4.4 вищевказаного договору поруки та є підставою для припинення дії цього договору.

У зв'язку із зазначеним судова колегія приходить до висновку про порушення районним судом норм матеріального права, що у відповідності до вимог п.2. ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 16 серпня 2010 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Банк ОСОБА_4 і Кредит в особі Філії Слобожанське РУ АТ ОСОБА_4 та Кредит заборгованості за кредитним договором №М-15-08-ФО-02 від 18 лютого 2008 року в розмірі 94096,67 грн.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову ПАТ Банк ОСОБА_4 і Кредит стосовно вимог до ОСОБА_3 зазначене рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення судових витрат також підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 318 ЦПК України залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першої цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу суду апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 є обґрунтованою та відповідає вимогам закону, рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2016 року, яким не були враховані вищевказані вимоги закону при розгляді цієї справи за апеляційною скаргою ОСОБА_6, також підлягає скасуванню в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк ОСОБА_4 і Кредит в особі Філії Слобожанське РУ АТ ОСОБА_4 та Кредит заборгованості за кредитним договором №М-15-08-ФО-02 від 18 лютого 2008 року в розмірі 94096,67 грн. та в частині стягнення з ОСОБА_3 виплат по сплаті судового збору.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 16 серпня 2010 року не оскаржувалось та судом не переглядалось.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 318, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 16 серпня 2010 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2016 року скасувати в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Банк ОСОБА_4 і Кредит в особі Філії Слобожанське РУ АТ ОСОБА_4 та Кредит заборгованості за кредитним договором №М-15-08-ФО-02 від 18 лютого 2008 року в розмірі 94096,67 грн. та в частині стягнення з ОСОБА_3 виплат по сплаті судового збору.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Банк ОСОБА_4 і Кредит в особі Філії Слобожанське РУ АТ ОСОБА_4 та Кредит до ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №М-15-08-ФО-02 від 18 лютого 2008 року відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили

Головуючий:

Судді