Рішення

від 07.11.2017 по справі 756/1046/14-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

07.11.2017 Справа № 756/1046/14-ц

унікальний № 756/1046/14-ц

провадження № 4-с/756/129/17

УХВАЛА

07 листопада 2016 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Луценко О.М..

при секретарі Бублієві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві Чорного В.В., заінтересована особа ТОВ ФК Омега ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою відповідно до якої просить визнати протиправними та скасувати постанови Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві від 25.02.2016року за ВП № 44932486 про стягнення виконавчого збору в розмірі 189 401,11грн.; від 25.02.2016року за ВП № 45222896 про стягнення виконавчого збору в розмірі 399,12грн. Дії державного виконавця є незаконними такими, що порушують права боржника, зважаючи на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не була направлена ОСОБА_1., а отже боржник не мав можливості самостійно виконати судове рішення. Та не пересвідчившись, що боржником отримано процесуальний документ про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем накладено арешт на майно скаржника. Крім того, державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника в порушення ст.. 28 Закону України Про виконавче провадження . За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою.

До судового засідання скаржник не з'явився про дату, місце та час повідомлялася належним чином до судового засідання надала клопотання з проханням розглядати справу без її участі, оскільки на скарзі наполягає та просить скасувати дані постанови.

Представник Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги відділ повідомлявся належним чином, причини неявки представника суду не повідомив.

Заінтересована особа в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги відділ повідомлявся належним чином, причини неявки представника суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому.

Встановлено, що 02.10.2014р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Ковальчук Т.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК Омега суми боргу у розмірі 1 892 842,88 грн.

Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа, виданого Оболонським районним судом м. Києва 16.09.2014 р.

В постанові державного виконавця боржнику надано час на самостійне виконання судового рішення до 08.10.2014року, відповідно до вимог ч. 2 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження , та попереджено про початок проведення виконавчих дій по примусовому виконанню рішення суду.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, копія постанови про відкриття провадження, боржнику не направлялася.

Приписами ст. 31 Закону України Про виконавче провадження копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

03.02.2015 р. державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Мойсеєнко В.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з урахуванням положень ст. 57 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 27 Закону України Про виконавче провадження У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В свою чергу скаржник зазначає, що не отримала копію постанови державного виконавця, внаслідок чого не мав змоги добровільно виконати рішення суду.

Під час розгляд справи доказів, які б свідчили про те, що в матеріалах виконавчого провадження наявні документи, які свідчать про обізнаність боржника щодо відкриття виконавчого провадження відсутні.

В розумінні положень Закону України про виконавче провадження ст.ст. 24, 30 Закону України Про виконавче провадження перед початком проведення виконавчих дій державний виконавець має пересвідчитися чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження та чи вчиненні ним дії щодо самостійного виконання судового рішення.

Також 25.02.2016 р. державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в порядку положень ст.28 Закону України Про виконавче провадження .

Приписами ст. 25 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження де вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

В свою чергу ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Верховний Суд України у правовій позиції у справі № 6-785цс 15 зазначив, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Підсумовуючи обставини встановлені в судовому засіданні суд приходить до висновку, що державним виконавець не переконався у тому чи отримав боржник документи, що свідчать про відкриття виконавчого провадження, не з ясував чи вчинені боржником дії щодо самостійного виконання судового рішення та розпочав дії по примусовому виконанню рішення суду.

Положеннями ст. 11 Закону України Про виконавче провадження передбачено. Що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

На думку суду, дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника, стягнення виконавчого збору є передчасними, зважаючи на вимоги чинного законодавства України, а саме Закону України Про виконавче провадження .

Згідно до вимог ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

В свою чергу відповідно до приписів ч. 1 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 6 від 07.02.2014 р. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах у п. 18 роз яснив, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що права боржника є порушеними та вважає можливим їх захист шляхом визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування оскаржуваних постанов.

Згідно ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах " надано роз'яснення, що відповідно до ст. 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Дані строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.

В той же час статтею 72 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

За викладених обставин суд вважає за необхідне поновити строк на подання скарги, як пропущений з поважних причин.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 386-388 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження , суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору від 25.02.2016 р. у виконавчому провадженні ВП № 44932486 та ВП №45222896 неправомірними.

Скасувати постанови державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення виконавчого збору від 25.02.2016 р. у виконавчому провадженні ВП № 44932486 та ВП №45222896.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо її не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя: О.М. Луценко